Загальна характеристика діяльності фінансової діяльності підприємства.

Тема 9. Результативність діяльності підприємства.

План

Загальна характеристика діяльності фінансової діяльності підприємства.

Сутність прибутку. Різновиди прибутку.

Джерела одержання прибутку та його обчислення.

Загальна схема розподілу та використання прибутку.

Рентабельність ресурсів і продукції. Обчислення рентабельності.

Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Групи показників для оцінки фінансового стану.

Економічна суть і загальна методологія визначення ефективності виробництва.

Загальна характеристика діяльності фінансової діяльності підприємства.

Усі грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства (джерела коштів, напрямки та форми фінансування, структура капіталу, розрахунку з постачальниками, та покупцями, сплата податків, оплата праці).

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна.

Зовнішнє фінансування використовує кошти, пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Розділяють фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає як власний капітал.

Важливою формою фінансування є кредит – платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час.

Товарний кредит – це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію (кредит постачальника).

Оренда – довгостроковий кредит – договірне строкове платне володіння і користування майном.

Різновид оренди – лізинг – коли орендодавець – лізингова компанія купує об’єкти оренди (передусім устаткування) у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах.

Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану – узгодження доходів із витратами в плановому періоді.

У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку підприємства (фінансування капітальних вкладень, повернення боргів,сплата відсотків тощо).

Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) опрацьовуються детальніше за видами доходів витрат з урахуванням їхньої календарної динаміки.

Фінансовий план підприємства складається у формі балансу доходів і витрат.

У складі доходів є надходження від стабільних власних джерел – прибуток та амортизаційні відрахування.

До нерегулярних власних джерел доходу належать емісія і продаж акцій, виручка від продажу непотрібних активів тощо. Різниця між плановими фінансовими потребами і власними коштами покривається за рахунок залучених коштів у вигляді кредитів, випуску облігацій, лізингу і т.п.

 

Сутність прибутку. Різновиди прибутку.

Прибуток -це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток- це весь прибуток підприємства,одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має назву чистий прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток -це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартість продукції, визначена калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власний прибуток і так звані невиробничі (адміністративні,комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом виробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

 

Загальна схема розподілу та використання прибутку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 17.1

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

 

Групи показників для оцінки фінансового стану. Прибутковість, ліквідність, оборотність, стабільність та ділова активність; методика їх обчислення.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату та здійснюється на підставі аналізу офіційних документів – звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і систему розрахункових показників.

 

 

Система показників ефективності виробництва (діяльності)

Тема 9. Результативність діяльності підприємства.

План

Загальна характеристика діяльності фінансової діяльності підприємства.

Сутність прибутку. Різновиди прибутку.

Джерела одержання прибутку та його обчислення.

Загальна схема розподілу та використання прибутку.

Рентабельність ресурсів і продукції. Обчислення рентабельності.

Сутність і важливість оцінки загального фінансово-економічного стану підприємства (організації).

Групи показників для оцінки фінансового стану.

Економічна суть і загальна методологія визначення ефективності виробництва.

Загальна характеристика діяльності фінансової діяльності підприємства.

Усі грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства (джерела коштів, напрямки та форми фінансування, структура капіталу, розрахунку з постачальниками, та покупцями, сплата податків, оплата праці).

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна.

Зовнішнє фінансування використовує кошти, пов’язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.

Розділяють фінансування за рахунок власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання. Решта коштів виступає як власний капітал.

Важливою формою фінансування є кредит – платне надання грошей або інших цінностей у борг на певний час.

Товарний кредит – це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію (кредит постачальника).

Оренда – довгостроковий кредит – договірне строкове платне володіння і користування майном.

Різновид оренди – лізинг – коли орендодавець – лізингова компанія купує об’єкти оренди (передусім устаткування) у підприємств-виробників і передає їх у оренду на певних умовах.

Важливим інструментом управління фінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансового плану – узгодження доходів із витратами в плановому періоді.

У перспективному фінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку підприємства (фінансування капітальних вкладень, повернення боргів,сплата відсотків тощо).

Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць) опрацьовуються детальніше за видами доходів витрат з урахуванням їхньої календарної динаміки.

Фінансовий план підприємства складається у формі балансу доходів і витрат.

У складі доходів є надходження від стабільних власних джерел – прибуток та амортизаційні відрахування.

До нерегулярних власних джерел доходу належать емісія і продаж акцій, виручка від продажу непотрібних активів тощо. Різниця між плановими фінансовими потребами і власними коштами покривається за рахунок залучених коштів у вигляді кредитів, випуску облігацій, лізингу і т.п.