Охарактеризуйте основні риси феодалізму.

Феодалізм – доба, коли панівне становище в середньовічному суспільстві посідали великі землевласники –феодалі. Вперше термін феодалізм з’явився у французькій літературі в XVIII ст. в період Великої буржуазної революції 1789р. Це слово походить від середньовічного німецького терміну «feodut», яке означало майно, переважно, земельне володіння. Загальні риси, які визначають сутність такої держави.

1. Власність феодала (господаря феоду) феод- спадкове земельне володіння, яке сеньйор жалував васалу, як платну за службу, на землю.

2. Ієрархічна та станова система землеволодіння. Землею могли розпоряджатися тільки привілігійовані стани суспільства світські та духовні феодали.

Власність феодалів на головний засіб виробництва –землю.

3. Виникає прошарк особисто заможного селянства (три шляхи: віддача під покровительство, закабалення за борги, захоплення силою)

4. Економічною реалізацією позаекономічною залежності є рента- частина доходів в селян з землі, яка придаток за користування землі сеньйора (натуральна, відробіткова, грошова).

5. Формування сеньоріально -лених відносин. Сеньйор – старший надавав васалові (від лат «слуга») феод- - спадкове земельне володіння за службу. Сеньйор захищав васала. Васал ніс військову службу 1 раз на рік 40 днів, допомагав порадою, грошима. Король найвищий сеньйор, королівські васали – герцоги, маркізи, графи. Васали королівських васалі (барони) Васали баронів – рицарі - володарі замків і прості рицарі.

Васалітет – система особистої залежності одних феодалів(васалі) від інших (сеньйорів).

6. Формуються стани: Перший ті, що моляться (Глави церков папа Римський, патріархи, князі церкви (архієпископи), «біле духовенство» - приходські священики. «чорне» - ченці. Другий стан, ті що вололоть глави держав, земельна аристократія, рицарі. Третій стан- «ті, що працюють: нотари чиновники, та юристи, купці, торговці, власники торгових суден, ремісники цехові (у містах) (кустарі в садибах), селяни: залежні(серви), вільні (вілани).

7. Багатоукладність – патріархальний. Дрібнотоварний. Натуральний характер - вироблялось для власних потреб

8. Цехова організація ремесла.

Виникнення і відродження міст.

10. Цехова організація ремесла.

Наявність міського самоврядування. Поділ міського населення на прошарки: аристократія (патриції); рядові бюргери - купці, та ремісники, плебеї - жебраки, бідняки, позацехові ремісники.

11. Роль церкви.

12. Особлива форма держустрою:

- раннє феодальна монархія, палацово-вотчина (5-9 століття).

Франська держава, Англосакське королівство.

- центролізованна, потім роздроблено васально-сеньйоріальна (10-11 століття).Були республіки Північна Італія.

1. Охарактеризуйте політичний розвиток Англії, Франції та Німеччини в добу Високого середньовіччя (ХІ - ХІІІ ст.).

Ранньофеодальна монархія Вільгельм Завойовник 1066-1087 рр. Англія мала особливий васально-лений устрій. З 1069 року барони присягли йому на вірність. Землю отримували лише від короля 1088 р. Вільгельм Завойовник оголосив себе верховним власником землі в державі. 1086 року всі жителю не залежно від статусу присягли йому на вірність.

Реформи Генриха 1. План тігинета (1100-1135рр.). Постійна королівська рада наділяться широкими повноваженнями в управлінні; створюється палата шахової дошки - державного казначейства. Вища судова інстанція - суд королівської лави. Королівські судді періодично виїжджали у графство.

Реформи Генриха 2. План тагенета (1054 – 1089рр.).

Судова: кожна вільна людина, могла за плату отримати дозвіл на розгляд своєї справи не в баронському а в королівському судді.

Військова: обов’язки служби феодала на короля зменшувалися и могли бути замінині оплатою для отримання найманого війська.

Лісова - всі ліси оголошувалися власністю короля.

До середини 12 століття від палати шахової дошки відокремилась канцелярія. З 13 століття контроль за місцевої адміністрацією здійснювали через виїзних у графствах суддях.

Іоан Безземельний (119-67-1216р.) вів не вдалі війни, а спроба перейти у васали Риму і платити йому данину переросла у громадянську війну. король капітулював у червні 1215 р. підписав Велику хартію вольності – договір між королем і світськими і духовними феодалами. З 68 статей Хартії, цю регулювали відносини монарха з підданими, 30- виражали інтереси баронів, 7- рицарства і феодальної верхівки, 3- горожан. Для контролю за додержуванням Хартії королем було створено раду із 25 баронів – почався процес формування станово-предстаницької монархії.

З 1258р. рада стала називатися – парламентом, зібралась в Оксварді прийняла «Оксфордські провізії «яким передбачалось створення при монархії постійної Ради п’ятнадцяти. Для вирішення держ страв парламент повинен був скликатися тричі на рік (27 чоловік, 5- постійних членів, 12 обирали барони) Посадові – це канцлер, великий юстиційний скарбник, шерифи – призначались на один рік і несли відповідальність перед короною ті радою п’ятнадцяти.

В наслідок боротьби городян за свої права у 1265 році Симон де Монфор запросив рицарів і громадян до парламенту. Так розпочалась історія англійського парламенту. До кінця 13 століття завершився процес формування централізованої держави зі становим представництвом.

Формується централізована держава «країна керується з єдиного центру, єдині закони, органи управляння, податки і постійна армія.

Розкрийте причини та наслідки Столітньої війни.

Початок

• Завершенню об’єднання Франції заважало те, що англій­ський король залишався володарем частини Аквітанії (герцогства Гасконь) на південному заході країни.

• Суперництво Англії та Франції за контроль над багатою Фландрією.

Причини

• Претензії англійського короля Едуарда III як законного спадкоємця по лінії своєї матері на французький престол після смерті останнього короля з династії Капетингів.

• Заява французького короля Філіппа VI Довгого з династії Валуа в 1337 р., що він забирає володіння англійського короля на південному заході Франції до свого домену.

Привід

• Після захоплення Філіппом VI Довгим Аквітанії (1337 р.) англійський король розпочав війну за свою спадщину.

Учасники

• На боці Англії виступали Священна Римська імперія, Фландрія, Арагон і Португалія.

• На боці Франції виступали Кастилія, Шотландія і Папа Римський.

Періоди

• І період (1337—1360 рр.). Військова перевага Англії. Пояснювалася перш за все перевагами військової органі­зації і тактики англійців. Основні битви: морська битва біля Слейсу (1340 р.), битва при Кресі (1346 р.), битва під Пуатьє (1356 р.). Усі завершилися перемогою англійців.

II період (1360—1410 рр.). Французи змінили тактику: ухиляючись від великих битв, здійснювали раптові на­ пади на англійців. Проте досягти вирішальної перемоги Франція не могла через нестачу ресурсів і запеклий опір англійців. Війна набула затяжного і малорезультативного характеру. У Франції спалахнула жорстока боротьба за владу, яка набула форми громадянської війни. її учасни­ки намагалися залучити на свій бік англійців.

• III період (1414—1453 рр.). Вирішальна перевага англійців дозволила їм разом із союзниками-бургундцями на 1429 р. захопити північну і південно-західну Францію. Із 1429 р. французи, спираючись на патріотичне піднесення народу, розпочали поступово відвойовувати втрачені землі.

Завершення

19 жовтня 1453 р. — день узяття французами Бордо — вва­жається датою закінчення Столітньої війни. Англія програла війну. Проте, оскільки мирної угоди між Англією і Францією укладено не було, обидві сторони не вважали війну завершеною.

Наслідки

У Франції в результаті фактичної перемоги у війні суттє­во зміцнила свої позиції династія Валуа. Зміцніла королівська влада, король запровадив нові податки для утримання постійної армії. Англія змушена була відмовитися від спроб відновити свої володіння у Франції, якими вони були за доби Генріха II План- тагенета. Поразка у війні викликала незадоволення правлячою династією Ланкастерів, яке переросло у громадянську війну Чер­воної (емблема Ланкастерів) та Білої (емблема Йорків) троянд. В обох країнах війна спричинила посилення почуття національ­ної єдності. Французи й англійці усвідомили, що вони є народа­ми з власними традиціями, мовами і територіями заселення.

 

0. Проаналізуйте передумови, етапи на наслідки Англійської буржуазної революції.

Англійська революція

 

Англ.. рев-я XVII ст..- соц.-екон.. переворот, який відбувся в 1640-1660-х рр.., супроводжувався громадянськими війнами, стратою короля Карла І (1649), проголошенням республіки і завершенням встановленням в Англії парламентської монархії.

Передумови: розвиток буржуазних відносин, які уповільнювались феодальними порядками; ідеологічна – зростання в країні прихильників реформації – пуританізму (пурус - чистий), які виступали до доведення реформ до кінця. За очищення англіканської церкви від залишків католицизму. Політичні – конфлікт між королем та парламентом розпочався від приходу Якова І стюарта (1603-1625) іпродовжувався за Карла І (1625-1649)

Причини: 1) Незадоволення каліт-підпр.. екон.. політикою. 2) Захист стюартами англ.. церкви і переслідування пуритан. 3) Загострення конфлікту між парламентом і королем із-за внут..(податки) та зов..політики. Привід 5 травня 1640р. скликаний після 11-річної перерви парламент був розпущений. Опозиція скликання нового парламенту «Довгого»(листоп.. 1640 до 1653)

Періоди: 1640-1642рр. – мирний, конституційний. Прийняття важливих законів, які король відмовився підтвердити

1642-1648рр. – період громадянських війн. (1-а 1642-1646 і 2-га 1648)

1649-1653 рр. період Індепендентської республіки. Січень 1649р. – страта короля, походи в Ірландію 1649- 1652рр. Шотландію – 1650-1652.

1653-1659 Протекторат Кромвеля, його сина Вічарда.

1659- 1660рр. – Диктатура генерала Монка та відновлення монархії стюартів.

Наслідки В ході революції: створено армію нового зразка, 1653 – прийняття Конституції «Орудіє управління», встановлення протекторату, який поєднував аристократичні (Держ.. рада) демократичні (обраний парламент) і монархічні (влада протектора принципи).