Археографічної комісії НТШ у Львові

 

Створене у Львові 1873 р. Літературне товариство імені Шевченка, з прийняттям у 1892 р. оновленого статуту, перетворилося в Наукове товариство імені Шевченка і стало справжнім організаційним осередком українських вчених не тільки підавстрійської, але й усієї України. НТШ поставило перед собою мету показати світовій науковій громадськості багату історико-культурну спадщину українців та довести історичну єдність Західної і Східної України. Діяльність Товариства високо оцінювалась у тогочасній Європі. Зокрема, професор Віденського університету Вартослав Ягіч (1898 р.) вважав, що Товариство має всі шанси стати українською академією наук, а професор Берлінського університету Александр Брікнер (1899 р.) назвав НТШ "головним вогнищем української науки".

3 переїздом до Львова в 1894 р. і обранням у 1897 р. Михайла Грушевського головою Товариства відбулися значні організаційні та наукові зрушення в НТШ. Особливу увагу новий голова Товариства звертав на пошук та видання історичних джерел. Наслідком цього стало створення Археографічної комісії, остаточне оформлення якої відбулося на спільному засіданні Історико-філософської та Філологічної секцій Товариства 15 січня 1896 р. М. Грушевський обґрунтував потребу археографічних публікацій, аналізуючи роботу Київської археографічної комісії, яка у 1893 р. відсвяткувала своє 50-ти річчя. Враховуючи досвід київських археографів, український історик визначив головні засади, що лягли в основу діяльності Археографічної комісії НТШ у Львові. Таким засадничим аспектом був пошук і публікація джерел, зокрема і польських, які через антиукраїнську політику царського уряду не знайшли належного відображення в археографічних виданнях Наддніпрянської України*.

Комісією було заплановано видання двох серій археографічних пам'яток -"Жерела до історії України-Руси" (Жерела) за редакцією М. Грушевського та "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури" (Пам'ятки) за редакцією Івана Франка. Значна кількість джерел була опублікована також у серійному виданні НТШ - "Записках Наукового товариства імени Шевченка" (Записки НТШ).

Працюючи над магістерською працею "Барське староство", М. Грушевський вперше ґрунтовно опрацював такі польські джерела, як описи та люстрації. Очоливши Археографічну комісію НТШ, він, перш за все, розпочав публікувати люстраційний матеріал XV-XVI ст., який значно розширював джерельну базу досліджень про соціально-економічне становище українських земель вказаного періоду.

До найраніших та нечисленних пам'яток такого роду джерел належить " Опис подільських замків 1494 р.", виявлений українським дослідником у варшавському Архіві коронного скарбу (Казенної Палати). Вперше окремими частинами його видрукував Александр Яблоновський 1880 р., вмістивши у свою працю "Podole u schylku wieku XV'. Віднайти це джерело М. Грушевському допоміг тодішній керівник варшавського архіву Казенної Палати Микола

Біляшівський, за посередництвом Володимира Антоновича. "Опис подільських замків 1494 р." був опублікований у VII томі " Записок НТШ". Варто зазначити, що публікація джерела була підготовлена на основі його копії. Під час чергової поїздки до Варшави М. Грушевський здійснив ретельну звірку опублікованої копії з оригіналом. Матеріали " Опису подільських замків 1494 р." М. Грушевський згодом використав у своїй монографії про Барське староство.

"Опис подільських замків" складений в 1494 р. під час передачі замків в управління подільському старості Станіславу з Ходча. Він написаний латинською мовою і містить багато цінної інформації з соціально-економічної історії подільських земель XV ст., зокрема, це описи таких подільських замків як Скала, Кам'янець, Смотрич й Летичів. Найменш докладно описаний Летичівський замок, оскільки автор документу туди не поїхав, боячись татарських набігів. "Опис подільських замків" наочно показує картину руїни Поділля в XV ст., що була наслідком інтенсивних нападів татар. Зокрема, з цього джерела дізнаємось, що у трьох із семи замкових сіл Скали після набігів татар та волохів не залишилось жодної живої особи. Більшість замкових сіл Кам'янця й Смотрича були сильно поруйновані. Опис висвітлює також і етнічний склад мешканців тогочасного Поділля. Так, за його даними, у селах проживали тільки русини, а у містах окрім них була і незначна кількість поляків. Вказано в "Описі подільських замків" розміри податків та види повинностей для населення, а також показано соціальну структуру місцевих громад (виділено отаманів та слуг).

М. Грушевський опублікував у XII томі "Записок НТШ" ще один опис кінця XV ст. - це "Опис Львівського замку 1495 р.", також віднайдений у варшавському Архіві коронного скарбу. Джерело подано без змін, латинською мовою. Перед текстом вміщено короткий археографічний аналіз. "Опис Львівського замку" подає інформацію про приготування Високого і Низького Замків до нападу на них турків, татар та волохів. Після опису військових припасів перераховано замкові фільваркові господарства, зібраний для війська провіант з навколишніх сіл та інвентарі доходів фільваркових господарств. Загалом він є дуже стислим і не містить детальної характеристики місцевих фортифікаційнихспоруд, не вказує на доходи замку і не подає реєстру заселення замкових сіл. Однак, цей брак детального опису не применшує наукової вартості даного документу.

Люстрації та описи XVI ст. були опубліковані в "Жерелах". Так, до перших трьох томів увійшли акти люстрацій та інвентарів доходів руських земель Корони Польської, складені польськими урядниками Криштофом Соколовським (членом люстраційної комісії від короля), Адамом Джевіцьким (членом л юстраційної комісії від сенату) та Станіславом Дембінським (членом л юстраційної комісії від послів) у 1564-1566 рр. Документальний матеріал, який увійшов до серійного видання "Жерел", М. Грушевський зібрав в Архіві скарбу коронного у Варшаві та Архіві Міністерства справедливості у Москві. Люстрації та інвентарі написані польською мовою.

Український історик був добре знайомий з виданичою діяльністю київських археографів. Відповідно, в "Жерелах" не публіковано люстрацій подільських земель та Любомильського і Ратненського староств Холмської землі, які були видані 1890 р. в "Архиве Юго-Западной Росси" Ч. VII, Т. ІІ. У 1876 р. польський дослідник Владислав Хоментовський опубліковав люстрацію Галицького староства у серії "Biblioteka ordynacyi Krasmsкich" Т. ІІ. Однак, як зазначає М. Грушевський, це видання вийшло із значними недоліками, зокрема до нього не включено багато реєстрів, оскільки до нього В. Хоментовський використовував люстрацію з копії XVIII ст. Тому український історик вважав за доцільне видрукувати її повторно, користуючись оригіналом XVI ст.

Люстрації та інвентарі доходів Галицької й Перемишльської земель видано в І томі "Жерел". Вони містять інформацію про географічне розташування населених пунктів Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовльського, Рогатинського, Стрийського, Самбірського та Дрогобицького староства й Озиминської волості; зазначено етнічний склад населення; розміри податків; окремо виділено сплачуваний податок руським священиком; вказана сума загальних доходів фільваркових господарств; описано господарські угіддя (млини, сіножаті, пасіки, стави та ін.). Серед інвентарів доходів привертає увагу дослідників інвентар 1564 р. Олешицької волості та Городецького староства, який не був включений до люстрації.

Описи староства Перемишльської та Сяноцької земель, з цієї ж люстрації, опубліковано у ІІ томі "Жерел". З тексту документу, окрім географічногорозташування жуп землі Руської, староств Перемишльського, Лежайського, Замхівського та Сяноцького, довідуємося про соціальну структуру населення (князі, війти, городяни, селяни), розвиток соледобувної промисловості (розміри витрат і надходжень від видобутку та збуту солі), прибутки фільваркових господарств, податок, який платили вівчарі, також зафіксовано різницю у податках сіл на різних правових статусах (села на руському праві, волоському і німецькому) та ін.

До ІІІ тому "Жерел" увійшли описи Холмської, Белзької та Львівської земель. За опублікованим описом у XVI ст. Холмська земля включала такі староства: Красноставське, Холмське, Грубешівське; Белзька - Городельське, Тишовецьке, Грабовецьке, Белзьке, Сокальське і Любачівське; Львівська -Кам' янецьке, Жидачівське, Львівське і Городецьке. Люстрація цих земель містила менше повідомлень про географічну локалізацію населенних пунктів, однак чітко зазначала правовий статус сіл, суму загальних доходів фільваркових господарств та перелік сільських господарств.

Люстрація 1570 р. містить описи королівщин таких руських земель: Красноставське, Холмське, Любомильське, Ратненське, Хмельницьке, Камінецьке, Теребовельське, Снятинське, Коломийське, Галицьке, Рогатинське, Скальське, Стрийське, Львівське, Дрогобицьке, Городецьке, Кам'янецьке, Сокальське, Замхівське, Любачівське, Тишовецьке, Грабовецьке, Грубешівське староства і Дрогобицька та Сільська жупи. Поданий матеріал охоплює період 25-35 років, що, відповідно, допомагає дослідникам прослідкувати еволюцію економічного становища селянства на землях руських королівщин у XVI ст.

На думку М. Грушевського, акти люстрацій українських земель є найважливішою пам' яткою серед такого роду матеріалів, оскільки охоплюютьдуже велике число місцевостей, а відповідно, у порівнянні з іншими описами, відзначаються докладністю і різноманітністю свого матеріалу. Загалом зусиллями Археографічної комісії НТШ було видруковано низку люстраційного матеріалу XVI ст. до історії України, який, як правило, друкувався вперше.

На засіданні Археографічної комісії 21 жовтня 1904 р. було прийнято рішення про публікацію джерел до історії українських козаків та козацьких повстань другої половини XVI - першої половини XVII ст. Відповідно, була видана чимала кількість польських джерел з даної тематики.

Розпочато цю роботу публікацією документів у VШ-му томі "Жерел" під назвою "Матеріали до історії української козаччини" том І. Видання джерельних матеріалів підготував учень М. Грушевського Іван Крип'якевич. Він опрацював рукописні збірки у краківських бібліотеках Чарторийських та Академії наук, а також у львівських бібліотеках Оссолінських та університетській. На жаль, це були всього лише копії документів, зроблені у XVII, XVIII та XIX ст., оскільки оригінали не збереглися.

Джерела до історії українського козацтва періоду 1531-1632 рр., що увійшли до І тому "Матеріалів до історії української козаччини", були представлені кількома тематичними групами. Це головним чином королівські листи до козаків, сеймиків, урядників, турецького уряду; інструкції сеймиків; промови на сеймах та ін. Заслуговують на увагу, опубліковані вперше у цьому томі, джерела про козацьке повстання під керівництвом Семерія (Северина) Наливайка 1595­1596 рр. (лист 1595 р. віленського воєводи Криштофа Радзивіла до вітебської шляхти про пограбування Наливайком Слуцька; прохання берестейської шляхти до Криштофа Косинського про допомогу у боротьбі з козаками, що напали на Литву), листування турецького султана Сулеймана з польським королем Сигізмундом І Старим (1534-1446 рр.). Листи до короля написані польською мовою; турецький султан просить покарати українських людей, які у Кам' янецькім повіті убили турецького купця з товаришами і забрали їхній товар. Цікавим документом є трактат про оборону Речі Посполитої від татар у 1620 р., а також грамота до королівських руських урядників, видана польським королем Стефаном Баторієм у 1582 р. Зміст грамоти до певної міри унікальний, вона забороняла урядникам на території руських воєводств підпорядковувати своїй юрисдикції козаків, а також обкладати їх податками і забирати після смерті козака його майно у свою власність.

Мирон Кордуба підготував VIII том "Жерел" із серії "Матеріалів до історії української козаччини" том V. Він видав документи, що стосувалися внутрішньої і зовнішньої політики Речі Посполитої. Дослідник віднайшов їх у Віденському архіві (відділ "Роїопіеа"), відділі рукописів бібліотеки Оссолінських у Львові та Московському архіві міністерства закордонних справ. Власне з Московського архіву було використано ті польські джерела, які не увійшли до "Актов Юго-Западной Росии", що видавалися у Петербурзі. Зокрема, це кореспонденція польського коронного гетьмана Станіслава Потоцього та канцлера Степана Корицінського (сер. XVII ст.). Опубліковані документи висвітлювали хід виборів короля Речі Посполитої після смерті Владислава IV та зовнішню політику Польської держави в часи національно-визвольної революції Богдана Хмельницького (польсько-семигородські дипломатичні стосунки, взаємини Відня з польським двором " документи про переговори, які вела Річ Посполита з австрійським двором про одержання допомоги у боротьбі з Б. Хмельницьким; про відносини, які панували при польському королівському дворі; матеріали, що стосуються польсько-австрійського союзу 1656-1657 рр. та ін.).

Матеріали до історії Галичини періоду Хмельниччини були опубліковані С. Томашівським у IV, V та V! томах "Жерел". Польські джерела до цієї публікації зібрано в Краєвому (колишньому Бернардинському) та Міському архівах Львова і львівській бібліотеці Оссолінських. Написані вони польською та латинською мовами.

До IV тому "Жерел" увійшли матеріали, в яких відображено селянські заворушення під час першого походу Б. Хмельницького на Галичину, а до V тому - актові матеріали про політичне та соціально-економічне становище галицьких селян в 1648-1651 рр. Для дослідників національно-визвольної револ ю ції під проводом Б. Хмельницького виняткове значення має також і VI том "Жерел". До нього включено документи за 1648-1657 рр.: фрагмент історичного оповідання львівського райця Самуїла Казимира Кушевича про козацьку війну 1648-1655 р., записи львівських латинських (єзуїтських,францисканських та домініканських) монастирів про події Хмельниччини, історичне оповідання С. Кушевича про похід семигородського князя Юрія ІІ Ракоці на Польщу.

Публікації польських джерел до вітчизняної історії українських земель XVIII ст. були поодинокими. Зокрема, це матеріали до історії гайдамацького руху на Правобережній Україні. Так, заслуговує на увагу, опублікований І. Франком у VII томі "Записок НТШ" "Вірш про Барську конфедерацію". Автором цього твору був католик та учасник Барської конфедерації 1768 р. "Вірш" написаний польською мовою. Із тексту твору довідуємося про негативне оцінювання православним населенням результатів конфедерації, яка мала на меті підняти престиж польського панування та католицької церкви серед місцевого населення.

У 1895 р. у VI томі "Записок НТШ" було вміщено "Suplika sukcessorow Gonty у Zelezniaka, памфлет політичний з часів першого розбору Польщі". Оригінал памфлету знаходився у бібліотеці Оссолінських у Львові в збірнику манускриптів, підготував і подав його до друку Остап Макарушка. Памфлет присвячений повстанню гайдамацького війська проти польської шляхти у 1768 р. О. Макарушка подав коротку характеристику документу, а також висловив свої припущення щодо обставин створення і авторства памфлету. Далі мовою оригіналу - польською мовою - подається сам текст твору.

У виданнях НТШ найменше друкувалося польських джерел до історії церковно-релігійних відносин на українських земелях. Публікацію документів релігійного змісту здійснював Львівський Ставропігійський інститут. Очевидно, тому вони не увійшли до корпусу археографічних видань НТШ, зокрема, "Жерел". Однак, у 1902 р. було розпочато публікацію полемічних творів, в яких відображено ідейні настрої тогочасного суспільства, спричинені релігійними дискусіями щодо доцільності прийняття Берестейської унії. План таких видань обговорювався ще на засіданні Археографічної комісії в 1900 р., де Кирило Студинський запропонував подати до публікації джерел полемічну літературу.

На думку К. Студинського, твори полемічного письменства детально розкривають суть церковно-релігійних конфліктів, а також пояснюють чому не сприймалася Берестейська унія більшою частиною українського населення у кінці XVI-XVII ст. Таким чином, у 1894-1913 рр. НТШ розгорнуло потужну археографічну діяльність, спрямовану на виявлення і публікацію різних видів джерел до вітчизняної історії: люстрацій, грамот, листів, релігійних творів, історичних оповідань, промов на сеймах та ін. До таких публікацій увійшли польські джерела XV-XVIII ст. Вони охоплювали широкий спектр проблем української історії цього періоду. Більша частина польських джерел була виявлена і опублікована у виданнях НТШ вперше. Введення в науковий обіг нових документів значно сприяло розвиткові української історіографії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Таке розширення джерельної бази допомогло історикам при написанні спеціальних та фундаментальних праць з історії України. Перш за все мова йде про багатотомну працю М. Грушевського "Історія-України Руси", а також про наукові розвідки С. Томашівського "Перший похід Богдана Хмельницького в Галичину / Два місяці української політики 1648 р." та "Народні рухи в Галицькій Русі в 1648 р."; наукові праці І. Крип'якевича "Історія України", "Галицько-Волинське князівство" та "Богдан Хмельницький в Галичині"; монографії Миколи Крикуна "Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV-XVIII ст.: кордони воєводств у світлі джерел", Віталія Щербака "Українське козацтво: формування соціального стану", Олександра Гуржія і Вадим Корнієнка "Постаті історії. Петро Сагайдачний", Мирона Капраля "Національні громади Львова XVI-XVIII ст. (соціально-правові взаємини) та ін.

Інститут Української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України, Львівське відділення

Наукова археографія відродилася у Львові на початку 1990-х рр., базуючись в значній мірі на традиціях Археографічної комісії, заснованої М. Грушевським в складі Наукового товариства ім. Шевченка. У радянський час публікація джерел здійснювалася лише в межах архівів – вона була позначена дуже помітною тенденційністю в підборі матеріалів опублікованих в археографічних збірниках. Львівське відділення виникло 1 листопада 1990 р. спершу у вигляді осередку Археографічної комісії Академії наук України, організаційно – однією з ланок Інституту суспільних наук АН. Львівське відділення Інституту української археографії було утворене згідно з розпорядженням Президії АН від 21 липня 1992 р. 1 вересня 1992 р. відділення почало офіційно працювати, 11 вересня цього ж року було зареєстровано як юридична особа. Початковий період діяльності відділення базувався на постанові бюро Президії АН з 18 грудня 1992 р. “Про забезпечення дальшого розвитку археографічних досліджень у західноукраїнському регіоні”.

Основним завданням праці відділення з цього часу стало вивчення і публікація історичних джерел, починаючи від періоду пізнього середньовіччя до найновішого часу, що стосуються, перш за все, західноукраїнських земель. Досліджуються писемні (актовий матеріал, пам’ятки історіографії), іконографічні (з геральдичними і прапорницькими включно), картографічні джерела, мемуарна література, різні види спеціальних історичних дисциплін (сфрагістика, історична географія, соціотопографія і т.д.). Джерела різноманітні в мовному відношенні.

У 1991 р. відділення розпочало видавничу діяльність – самостійну та в кооперації з іншими науковими установами в Україні та поза її межами. Фінансові труднощі сповільнювали, а деколи зупиняли видання планових серій. З них появилися друком такі: “Україна в минулому”, вип. 1-9 (1992-1996) – збірник з публікаціями джерел та досліджень з джерелознавства і суміжних дисциплін; “Львівські історичні праці” з підсеріями “Джерела”, “Дослідження”, “Матеріали засідань і конференцій” - разом 5 випусків (1993-1995); “Львівські історичні пам’ятки”, т. 1-3 (1998-2002), (видано разом з Історичним факультетом Львівського національного університету ім. І. Франка) – з них два томи з привілеями Львова та його національних громад XIV-XVIII ст.; “Матеріали засідань Історичної та Археографічної комісій Наукового товариства ім. Шевченка у Львові”, вип. 1-2 (1994-1999 – результат кооперації НТШ та Львівського відділення); “Історія релігій в Україні” у вигляді тез повідомлень – 7 вип., “Матеріалів” – 5 томів, “Праць” – 9 томів (всі ці видання 1992-2005 спільно з Музеєм історії релігій); альманахи наукових статей з історії церкви – 2 томи (1996-2001 також спільно з Музеєм історії релігій).

Відновлено серію “Пам’ятки картографії України” – перший випуск з факсимільним виданням “Спеціальної карти” Боплана з 1650 р., другий випуск з репродукціями карт України XV – першій половині XVII ст. (роки видання 2000-2004). Крім цього, видано три томи статей на близьку тематику – історія картографії, топографія, історична географія (1998-2004, в кооперації з Брандонським університетом у Канаді, зокрема: “Історичне картознавство України. Зб. наук. праць / Упор. Вавричин М.Г. (2004)).

У зв’язку з публікацією та репродукцією праць М. Грушевського видано томи 6, 7 “Творів” (з серії “Історичні студії та розвідки”, 2004-2005); покажчик імен до “Історії України-Руси” (як т. 11 “Історії України-Руси”, 2000); “Листи М. Грушевського до К. Студинського (1998, разом з Центральним державним історичним архівом у Львові).

Львівське відділення видало також ряд збірників документів, статей, окремих мемуарів, монографічних досліджень, довідників, зокрема: “Українське державотворення. Акт 30 червня 1941” – збірник документів і матеріалів; три книги спогадів – А. Любченко “Щоденник” (2000), Полюга Л. Шляхами спогадів 1944-1956 (2003), Голько О.Ф. “Сибірський маршрут. Переслідування релігій в СРСР” (2003, 2005) разом з документальним додатком (два видання - українською та російською мовами); довідник і дослідження Г. Сварник “Архівні та рукописні збірки Наукового товариства ім. Шевченка в Національній бібліотеці у Варшаві. Каталог-інформатор (2005, при допомозі Канадського Інституту українських студій в Едмонтоні та Наукового товариства ім. Шевченка в Америці). Крім цього вийшли окремими книгами монографії і збірки статей: Вавричин М. Г., Дашкевич Я. Р., Кришталович У. “Україна на стародавніх картах. Кінець XV – перша половина XVII ст.”, (2004); Гречило А. Б. “Українська міська геральдика”, (1998) та “Герби та прапори міст і сіл України”, (2004), част. 1; Скочиляс І. Я. “Генеральні візитації Київської унійної митрополій XVII-XVIII століть: Львівсько-Галицько-Кам’янецька єпархія. Т. 2: Протоколи генеральних візитацій”, (2004); Капраль М. М. “Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини)”, (2003); Федорук Я. О. “Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657”, ч. 1, (1996). Перевидано монографію О. Оглоблина “Українська московська угода 1654”, (2005).

При відділенні діє кілька науково-дослідних установ. Українське геральдичне товариство (від 1990, голова А. Гречило), що видало ряд випусків тез і матеріалів щорічних Наукових геральдичних конференцій, свій періодичний орган “Знак” (№ 1-39, 1993-2006) та “Генеалогічні записки УГТ” (№ 4, 2004), а також окремі дослідження й довідники. Група дослідження проблем суверенітету, національних інтересів і безпеки (від 1995, голова Я. Дашкевич) видає неперіодичні збірники статей “Національні інтереси” (вип. 1-14, 1996-2005). Коротко діяв Український центр документації національно-визвольної боротьби (від 1991, голова Я. Дашкевич), що видав збірку статей “Національно-визвольна боротьба 20-50-х років ХХ ст. в Україні (1993).

Відділення підтримує щільні зв’язки з науковими установами України та закордону. Науковці відділення для стажування, участі в конференціях, наукових відрядженнях відбули поїздки до Австрії, Білорусії, Великої Британії, Ізраїлю, Італії, Канади, Литви, Німеччини, Польщі, Росії, США, Туреччини, Швеції.

На початок 2006 р. відділення налічує 16 працівників, з них 10 наукових; 2 докторів історичних наук, 6 кандидатів історичних наук, 1 кандидат географічних наук.