Тимчасова комісія для розбору давніх актів

Тимчасова комісія для розбору давніх актів

( Київська археографічна комісія )

 

Тимчасова комісія для розбору давніх актів, у літературі, за традицією, іменується –Київська археографічна комісія, — перша загально-українська інституція з виявлення, вивчення й публікації джерел з історії України. Вона стала осередком консолідації українських істориків Наддніпрянської України. Створена 1843 при канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора для збирання й публікації документальних матеріалів. Комісія розшукувала документи в архівах місцевих судово-адміністративних установ, магістратів, монастирів, у приватних осіб. Зібрані документи створили ядро Київського центрального архіву давніх актів (1852). У серійних багатотомних виданнях — «Памятники» в 4-х томах (1845—59; 2-ге видання: 1897—98), «Архив Юго-Западной России» у 35-ти томах (1859—1914) та інших збірках — комісія опублікувала значний масив документальних матеріалів і пам’яток з історико-культурної спадщини України XIV—XVIII століть, що створили джерельний фундамент історичних досліджень другої половини ХІХ—ХХ століть. Едиційна методика, розроблена членами комісії, організаційна структура та основні напрями її діяльності справили значний вплив на формування вітчизняної археографічної практики впродовж наступного півтора століття. У роботі АК брали участь відомі вчені — М. Владимирський-Буданов, М. Довнар-Запольський, Микола Іванишев, В. Іконников, Іван Каманін, Микола Костомаров, Олександр Лазаревський, Орест Левицький та інші. 1921 комісія влилася до Археографічної комісії ВУАН.

Київська археографічна комісія — наук, установа, утворена 1843 при канцелярії київського військового, подільського й волинського генерал-губернатора. її діяльність була спрямована на виявлення, пошук і збирання істор. писемних джерел (у держ., монастир, і приват, архівах), їх наук, опрацювання, підготовку до публікації та видання. Відіграла важливу роль у розвитку укр. архів, справи на першому її етапі [зібрані й виявлені нею мат-ли стали основою для утворення Київ, архіву давніх актів

(1852, тепер — Центр, державний істор. архів України)] й заклала джерельну базу істор.-юрид. науки. Це — пам'ятки та акти з історії укр. права (в т. ч. комплекс актових книг 16—18 ст.), літописи тощо. 1845 після ліквідації Тимчас. комітету для дослідження старожитностей (існував у Києві з 1835) на Комісію було покладено обов'язки виявляти й досліджувати археол. пам'ятки. Комісією видано фундам. багатотомні збірники джерел: «Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе» у 4 томах (1845—59; 2-е вид. 1898); «Архив Юго-Западной России», виданий Комісією для розбору давних актів, утвореної при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторі у 8 частинах (1859 -1914) та ін.

Перший камінь для заснування комісії поклав Н. М. Карамзін. В історичній записці, читає Л. Н. Майкова на 50-річному ювілеї комісії 8 січня 1885 говориться: "Великий історичний праця Карамзіна пробудив у нашій батьківщині допитливість і старанність до історичним розвідкам, а освічене заступництво графа Н. П. Румянцева праць із вітчизняному деепісанію повело до відкриття і оприлюднення величезної кількості пам'ятників ". Гр. Н. П. Румянцеву ми зобов'язані науково виконаним виданням наших актів. З 1813 року на його кошти початок видаватися знамените "Збори державних грамот і договорів", приготоване, під головним наглядом спершу Н. Н. Бантиш-Каменського, а потім А. Ф. Малиновського, працями К. Ф. Калайдовіча і П. М. Строєва; на його кошти також зроблено було видання цілого ряду важливих актів: "Судебник", "Софійський временник", "Пам'ятки російської словесності XII ст.", "Грамоти, зібрані в Пермській губернії", "Білоруський архів". У 1828 році П. М. Строєв звернувся до Академії наук з пропозицією спорядити експедицію археографічну для огляду, розбору і опису з можливою точністю всіх монастирських. соборних, духовно-училищних та інших зборів рукописів. Академія наук схвалила цю думку і за пропозицією свого президента, гр. С. С. Уварова, зважилася спорядити археографічну експедицію до Північної та Середньої Росію. На вчинення цієї подорожі Академія вважала близько семи років; на шляхові витрати призначила з власних коштів по 10 т. руб. асигнаціями на рік і обрала начальником експедиції П. М. Строєва. Государ імператор Микола Павлович пропозицію академії затвердив 14 липня 1828, а в березні наступного року Буд уже виїхав з 2-ма своїми помічниками по експедиції; подорож було важко, архіви були безладно і зберігалися недбало, а деякі особи, боячись відповідальності за погане зміст документів, перед приїздом експедиції їх спалювали. За 6 років (1829-1834 р.) експедиція об'їхала 14 губерній (не на південь від Москви) і оглянула понад 200 бібліотек та архівів. П. М. Строєв з своїм гідним помічником Я. І. Бередніковим зібрали до 3 т. актів історичних та юридичних і склали каталог рукописів і стародруків, що зберігаються в монастирських бібліотеках. Для видання актів, зібраних археографічних експедицій, була відкрита Археографічна комісія. Спочатку комісія складалася, під головуючого князя П. А. Ширинского-Шихматова, з членів К. С. Сербіновіча, П. М. Строєва, Н. Г. Устрялова і Я. І. Береднікова. До цих осіб незабаром приєдналися ще троє: В. Д. Комовскій, А. А. Краєвський і С. М. Строєв. Статут А. комісії був затверджений 18-го лютого 1837 року. На підставі цього статуту комісія видає наступні джерела вітчизняної історії: 1) твори, які становлять слов'яно-російську літературу, власне історичного змісту, тобто літописи, хронографи, статечні книги, оповіді і інші рукописи, в безпосередньому зв'язку з історією стоять; 2) акти державно -юридичні, як то: грамоти, статути, накази, судні справи, розшуки і т. п. документи, що пояснюють законодавство, управління і судочинство, також родоводи, розрядні і Писцовойкниги, статейні списки та ін. Притому ряд видаються комісією документів не мав сходити пізніше 1700. Комісії доручено також заняття російської нумізматики, а в 1838 році їй же доручено та видання історичних документів іноземними мовами, що відносяться до російської історії. Комісія доручила своєму члену Береднікову огляд: бібліотек Імператорської публічної, Академії наук та Ермітажу і Румянцевського музею для витягання з них історичних документів. Комісія витребувала старовинні документи, що зберігаються в архівах та бібліотеках тих губерній, де не була експедиція. Багаті колекції отримані з Верхотурського і якутського архівів. У московських архівах для комісії працювали М. А. Оболенський, доставив документи з московського головного архіву мін. иностр. справ, П. М. Строєв, Н. І. Костомаров, А. І. Тимофєєв та ін С. Р. Матвєєв вибрав акти з архівів Астраханської губернії; П. І. Мельников з тою ж метою працював з успіхом в Н. Новгороді, Г. Ф. Карпов і E. E. Замисловський оглядали за дорученням комісії архів і бібліотеку Флоріщевой пустелі; М. І. Семевський скоїв з метою археографічної подорож по Росії. В іноземних архівах працювали А. І. Тургенєв, Я. А. Головацький, проф. Соловйов та ін, які доставили багато цікавих актів (видано кілька томів).

У різний час членами Т. к. для р. д. а. були такі визначні діячі укр. науки і культури, як Т. Г. Шевченко, П. О. Куліш, М. І. Костомаров, М. О. Максимович, В. Б. Антонович, О. І. Левицький, М. С. Грушевський, І. М. Кама-нін, М. Д. Іванишев, В. С. Іконников, М. Ф. Владимирський-Буданов, М. В. Довнар-Запольський та ін.

З 1917 Т. к. для р. д. а. офіційно перейм, на Київську археографічну комісію, хоч ця назва закріпилася за нею ще від 80-х рр. 19 ст. 1919 при УАН утв. ще одну Археогр. комісію, а 1921 обидві установи об'єднано під наз. Археографічна комісія ВУАН.

 

Література

 

1. Едиційна археографія в Україні у XIX—XX ст.: Плани, проекти, програми видань, вип. 1. К., 1993.

2. Матеріали ювілейної конференції, присвяченої 150-річчю Київської археографічної комісії (Київ—Седнів, 18—21 жовт. 1993 р.). К., 1997.

3. Дашкевич Я. Львівська академічна археографія // Український археографічний щорічник. Нова серія. – К., Нью-Йорк, 2002. – С. 55-67. Електронний доступ http://www.archeos.lviv.ua

4. Боровик В.Ф.Архівній службі Херсонщини 90 років // Архіви України. – 2001. – №2-3. С. 69–86.

5. Макарихин В. П. Губернскне ученьїе архивньїе комиссии и их роль в разви-тии общественно-исторической мисли России в конце XIX — начале XX веяа // История СССР.— 1989.— № 1.— С. 160—170.

6. Бржостовская Н. В. Вопроси архивного дела на археологических сьездах в России (1869—1911 гг.) // Археографический ежегодник за 1971 г.— М., 1972.— С. 98—99.

7. Синявский А. С. Первое десятилетие существования Екатеринославской уче- ной архивной комиссии // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии (далі: ЛЕУАК).— Екатеринослав, 1915.— Вьш. 10.— С. З—15; Ковальский Н. П., Абро-
симова С. В. Из истории Екатеринославской ученой архивной комиссии (1903— 1916 гг.) // Археографический ежегодник за 1988 г.— М., 1989.— С. 52—57.

 

Тимчасова комісія для розбору давніх актів

( Київська археографічна комісія )

 

Тимчасова комісія для розбору давніх актів, у літературі, за традицією, іменується –Київська археографічна комісія, — перша загально-українська інституція з виявлення, вивчення й публікації джерел з історії України. Вона стала осередком консолідації українських істориків Наддніпрянської України. Створена 1843 при канцелярії київського, подільського і волинського генерал-губернатора для збирання й публікації документальних матеріалів. Комісія розшукувала документи в архівах місцевих судово-адміністративних установ, магістратів, монастирів, у приватних осіб. Зібрані документи створили ядро Київського центрального архіву давніх актів (1852). У серійних багатотомних виданнях — «Памятники» в 4-х томах (1845—59; 2-ге видання: 1897—98), «Архив Юго-Западной России» у 35-ти томах (1859—1914) та інших збірках — комісія опублікувала значний масив документальних матеріалів і пам’яток з історико-культурної спадщини України XIV—XVIII століть, що створили джерельний фундамент історичних досліджень другої половини ХІХ—ХХ століть. Едиційна методика, розроблена членами комісії, організаційна структура та основні напрями її діяльності справили значний вплив на формування вітчизняної археографічної практики впродовж наступного півтора століття. У роботі АК брали участь відомі вчені — М. Владимирський-Буданов, М. Довнар-Запольський, Микола Іванишев, В. Іконников, Іван Каманін, Микола Костомаров, Олександр Лазаревський, Орест Левицький та інші. 1921 комісія влилася до Археографічної комісії ВУАН.

Київська археографічна комісія — наук, установа, утворена 1843 при канцелярії київського військового, подільського й волинського генерал-губернатора. її діяльність була спрямована на виявлення, пошук і збирання істор. писемних джерел (у держ., монастир, і приват, архівах), їх наук, опрацювання, підготовку до публікації та видання. Відіграла важливу роль у розвитку укр. архів, справи на першому її етапі [зібрані й виявлені нею мат-ли стали основою для утворення Київ, архіву давніх актів

(1852, тепер — Центр, державний істор. архів України)] й заклала джерельну базу істор.-юрид. науки. Це — пам'ятки та акти з історії укр. права (в т. ч. комплекс актових книг 16—18 ст.), літописи тощо. 1845 після ліквідації Тимчас. комітету для дослідження старожитностей (існував у Києві з 1835) на Комісію було покладено обов'язки виявляти й досліджувати археол. пам'ятки. Комісією видано фундам. багатотомні збірники джерел: «Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе» у 4 томах (1845—59; 2-е вид. 1898); «Архив Юго-Западной России», виданий Комісією для розбору давних актів, утвореної при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторі у 8 частинах (1859 -1914) та ін.

Перший камінь для заснування комісії поклав Н. М. Карамзін. В історичній записці, читає Л. Н. Майкова на 50-річному ювілеї комісії 8 січня 1885 говориться: "Великий історичний праця Карамзіна пробудив у нашій батьківщині допитливість і старанність до історичним розвідкам, а освічене заступництво графа Н. П. Румянцева праць із вітчизняному деепісанію повело до відкриття і оприлюднення величезної кількості пам'ятників ". Гр. Н. П. Румянцеву ми зобов'язані науково виконаним виданням наших актів. З 1813 року на його кошти початок видаватися знамените "Збори державних грамот і договорів", приготоване, під головним наглядом спершу Н. Н. Бантиш-Каменського, а потім А. Ф. Малиновського, працями К. Ф. Калайдовіча і П. М. Строєва; на його кошти також зроблено було видання цілого ряду важливих актів: "Судебник", "Софійський временник", "Пам'ятки російської словесності XII ст.", "Грамоти, зібрані в Пермській губернії", "Білоруський архів". У 1828 році П. М. Строєв звернувся до Академії наук з пропозицією спорядити експедицію археографічну для огляду, розбору і опису з можливою точністю всіх монастирських. соборних, духовно-училищних та інших зборів рукописів. Академія наук схвалила цю думку і за пропозицією свого президента, гр. С. С. Уварова, зважилася спорядити археографічну експедицію до Північної та Середньої Росію. На вчинення цієї подорожі Академія вважала близько семи років; на шляхові витрати призначила з власних коштів по 10 т. руб. асигнаціями на рік і обрала начальником експедиції П. М. Строєва. Государ імператор Микола Павлович пропозицію академії затвердив 14 липня 1828, а в березні наступного року Буд уже виїхав з 2-ма своїми помічниками по експедиції; подорож було важко, архіви були безладно і зберігалися недбало, а деякі особи, боячись відповідальності за погане зміст документів, перед приїздом експедиції їх спалювали. За 6 років (1829-1834 р.) експедиція об'їхала 14 губерній (не на південь від Москви) і оглянула понад 200 бібліотек та архівів. П. М. Строєв з своїм гідним помічником Я. І. Бередніковим зібрали до 3 т. актів історичних та юридичних і склали каталог рукописів і стародруків, що зберігаються в монастирських бібліотеках. Для видання актів, зібраних археографічних експедицій, була відкрита Археографічна комісія. Спочатку комісія складалася, під головуючого князя П. А. Ширинского-Шихматова, з членів К. С. Сербіновіча, П. М. Строєва, Н. Г. Устрялова і Я. І. Береднікова. До цих осіб незабаром приєдналися ще троє: В. Д. Комовскій, А. А. Краєвський і С. М. Строєв. Статут А. комісії був затверджений 18-го лютого 1837 року. На підставі цього статуту комісія видає наступні джерела вітчизняної історії: 1) твори, які становлять слов'яно-російську літературу, власне історичного змісту, тобто літописи, хронографи, статечні книги, оповіді і інші рукописи, в безпосередньому зв'язку з історією стоять; 2) акти державно -юридичні, як то: грамоти, статути, накази, судні справи, розшуки і т. п. документи, що пояснюють законодавство, управління і судочинство, також родоводи, розрядні і Писцовойкниги, статейні списки та ін. Притому ряд видаються комісією документів не мав сходити пізніше 1700. Комісії доручено також заняття російської нумізматики, а в 1838 році їй же доручено та видання історичних документів іноземними мовами, що відносяться до російської історії. Комісія доручила своєму члену Береднікову огляд: бібліотек Імператорської публічної, Академії наук та Ермітажу і Румянцевського музею для витягання з них історичних документів. Комісія витребувала старовинні документи, що зберігаються в архівах та бібліотеках тих губерній, де не була експедиція. Багаті колекції отримані з Верхотурського і якутського архівів. У московських архівах для комісії працювали М. А. Оболенський, доставив документи з московського головного архіву мін. иностр. справ, П. М. Строєв, Н. І. Костомаров, А. І. Тимофєєв та ін С. Р. Матвєєв вибрав акти з архівів Астраханської губернії; П. І. Мельников з тою ж метою працював з успіхом в Н. Новгороді, Г. Ф. Карпов і E. E. Замисловський оглядали за дорученням комісії архів і бібліотеку Флоріщевой пустелі; М. І. Семевський скоїв з метою археографічної подорож по Росії. В іноземних архівах працювали А. І. Тургенєв, Я. А. Головацький, проф. Соловйов та ін, які доставили багато цікавих актів (видано кілька томів).

У різний час членами Т. к. для р. д. а. були такі визначні діячі укр. науки і культури, як Т. Г. Шевченко, П. О. Куліш, М. І. Костомаров, М. О. Максимович, В. Б. Антонович, О. І. Левицький, М. С. Грушевський, І. М. Кама-нін, М. Д. Іванишев, В. С. Іконников, М. Ф. Владимирський-Буданов, М. В. Довнар-Запольський та ін.

З 1917 Т. к. для р. д. а. офіційно перейм, на Київську археографічну комісію, хоч ця назва закріпилася за нею ще від 80-х рр. 19 ст. 1919 при УАН утв. ще одну Археогр. комісію, а 1921 обидві установи об'єднано під наз. Археографічна комісія ВУАН.