Поняття про статистику як науку, історія її розвитку.

Поняття про статистику як науку, історія її розвитку.

Статистика – це суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону суспільних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах місця і часу.

У витоків статистичної науки стояли дві школи – німецька описова і англійська школа політичних арифметиків.

Представники описової школи прагнули:

· Систематизувати існуючі способи опису держав;

· Створити теорію таких описів, розробити їх детальну схему;

· Вести опис лише в словесній формі, без цифр та без динаміки, тобто без відображення особливостей розвитку держави в той чи інший період, а тільки лише на момент спостереження.

Видатними представниками описової школи були Г.Конриг (1606 – 1661), Г Ахенваль (1719 - 1772), А.Бюшинг (1724 - 1793) та ін.Представники іншої школи – політичні арифметики – ставили метою вивчати суспільні явища за допомогою числових характеристик. Тим самим вони збільшили кількість статистичних методів, сприяли виникненню статистики як теорії статистичного обліку. Це був принципово новий етап розвитку статистичної науки, так як від опису явищ та процесів статистика перейшла до їх вимірювання та дослідження, до розробки гіпотез подальшого розвитку. Політичні арифметики вважали, що основне призначення статистики полягає в вивченні масових суспільних явищ; вони усвідомлювали, що закономірність може проявитися лише при досить великому обсязі сукупності, що аналізується. Школа політичних арифметиків мала два напрями: демографічний – Д.Граунт (1620 - 1674), Е.Галлей (1656 - 1742) – і статистико-економічний – голова школи У.Петті (1623 - 1687).

В XIX ст. отримало розвиток вчення бельгійського статистика А.Кетле, основоположника вчення про середні величини.

В ХХ ст. розвиткові статистики сприяли роботи представників англійської математичної школи.

Статистика, вірніше її методи дослідження, широко використовуються в різних науках. Як і будь-яка наука статистика має свій предмет дослідження. То ж предметом статистики є вивчення кількісної сторони якісно визначених масових соціально-економічних явищ та процесів, їхньої структури та розподіл, розміщення в просторі, рух в часі, та виявляє кількісні залежності, тенденції та закономірності, причому в конкретних умовах місця та часу.

Статистика як наука досліджує не окремі факти, а масові соціально-економічні явища та процеси, що є множиною окремих факторів, які мають як індивідуальні, так і загальні ознаки.

 

 

Предмет, метод та основні завдання статистики.

Предметом статистики є розміри та кількісне співвідношення масових суспільних явищ, закономірності їх розвитку та формування. Об’єктом дослідження статистики є економіка, політика, соціально-культурні явища та процеси.

Методологічною основою статистики є статистичне дослідження, яке складається з 3х етапів:

1)статистичне спостереження – це безпосередній збір даних для дослідження будь-якого явища, процесу.

2) статистичне зведення та групування даних.

3)статистичний аналіз – дані спостереження, зведення та групування підлягають подальшому опрацюванню та аналізу для виявлення конкретного прояву закономірності і взаємозв’язку у фактах.

Основні завдання статистики:

1)збирання, розробка та узагальнення статистичної інформації про явища і процеси, що відбуваються в житті країни.

2)всебічний аналіз статистичної інформації.

3)забезпечення вірогідності та об’єктивності статистичної інформації.

4)розробка та впровадження нової статистичної методології, що ґрунтується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях.

 

Організація статистичного обліку в Україні.

В Україні існує єдина система органів державної статистики. Державні органи статистики І та ІІ рівнів фінансуються за рахунок Державного бюджету України. Ор-гани ІІІ рівня (функціональні органи) здійснюють свою діяльність на принципах господарського розрахунку. Основні завдання, права і обов’язки органів державної статистики подані у додатку Б. Статистична інформація, отримана у процесі державних ста-тистичних спостережень, а також первинні дані, отримані у процесі проведення інших статистичних спостережень, є державною влас-ністю, що знаходиться в оперативному управлінні органів державної статистики, які володіють, використовують і розпоряджаються цією інформацією, визначають правила її збирання, опрацювання, поши-рення, збереження, захисту та використання
На підставі Конституції України і Закону України «Про державну статистику» органи державної статистики мають право вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних і статистичних даних, поданих респондентами, а також за-стосовувати при цьому у порядку, встановленому спеціально уповно-важеним центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, метод безпосереднього відвідування виробничих, службо-вих та інших приміщень, ділянок тощо юридичних осіб, їх фі-лій, відділень, представництв та інших відособлених структур-них підрозділів, а також громадян — суб’єктів підприємницької діяльності. Проведення таких перевірок регулюється наказом Дер-жавного комітету статистики України № 186 від 19.06.2003 «Про затвердження Порядку проведення перевірок достовірності первинних та статистичних даних, вивчення стану первинного обліку і статистичної звітності органами державної статистики».
В Україні господарський облік поділяють на 3 види: оперативний, статистичний, бухгалтерський, кожен з яких має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання й обробки інформації, функції.
Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).
Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.
Всі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгалтерський — тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного й утворюють єдину систему обліку, яка ґрунтується на єдності предмета, мети, завдання, методології, державного регулювання.

Відносні величини,їх види

Для вивчення соціально економічних процесів в статистиці поряд з абсолютними величинами обчислюють відносні величини.

Співвідношення абсолютних величин називають відносними величинами. Обчислення одноіменних відносних величин за різними іменними ознаками дозволяє порівняти явища, абсолютні розміри порівнювання. В співвідношенні абсолютних величин, що використовуються для розрахунку любих відносних величин розрізняють величину порівняння (чисельник), базу порівняння (знаменник).

Основними формами вираження відносних величин є цілі і дробові числа коефіцієнти і проценти, промілле.

Цілі та дробові числа показують, у скільки разів одна величина більша від другої прийнятої за базу порівняння, або яку частину її становить.

Коефіцієнти і відсотки - найбільш зручна і легко зрозуміла форма вираження відносних величин, тобто відношення чисел, при яких базисне число приймають за одиницю або за 100.

Промілле (0/00) обчислюють, якщо базисну величину приймають не за 100, а за 1000. В промілле виражають коефіцієнти народжуваності, природного приросту населення, показники, що характеризують рівень охорони здоров’я освіти і т.д.

1.Відносна величина динаміки (ВВД), яка хар-зує інтенсивність розвитку явища в часі і обчислюється як співвідношення обсягу конкретного явища в поточному і минулому періодах.

2.Відносна величина виконання плану (ВВВП) або досягнення певного нормативу, яка являє собою рез-т відношення фактично досягнутого рівня до запланованого або нормативного за один і той же період.

3.Відносна величина планового завдання (ВВПЗ) – співвідношення запланованого чи нормативного рівня якогось майбутнього періоду і фактично досягнутого в минулому періоді.

Між наведеними вище віднлсними величинами існує такий матем. зв’язок:

ВВД=ВВВП*ВВПЗ

 

4.Відносна величина структури (ВВС) – хар-зує склад, стр-ру сук-ті за певною ознакою (од. виміру – коефіцієнти чи %). ВВС являє собою співвідношення окремих частин до цілого.

5.Відносна величина координації (ВВК) – співвідношення різноіменних частин одного цілого.

6.Відносна величина порівняння (ВВП) – співвідношення одноіменних частин, що відносяться до різних територій чи об’єктів.

7.Відносна величина інтенсивності (ВВІ) – хар-зує ступінь поширення певного явища по відношенню до якогось осередку (бази). Приклад: густота населення (осіБ/км2), рівень споживання окремих продуктів на душу населення.

Статистична середня

1. Стат. Середня її сутність та властивості

У статистиці середня величина є найбільш розповсюдженою формулою узагальнюючого показника, оскільки він дає кількісну характеристику масових соціально – економічних явищ.

Характерний типовий рівень ознаки формується під впливом систематичних факторів,а віддалення індивідуальних значень від типового рівня зумовлені дією випадкових факторів, які по-різному впливають на окремі одиниці сукупності.

Середня величина відображає те загальне,що є характерним для усіх одиниць сукупності.

Середня величина – це узагальнюючий показник, який характеризує типовий рівень варіаційної ознаки в розрахунок на одиницю однорідної сукупності.

За допомогою середніх величин вирішують наступні завдання:

1. характеристика досягнутого рівня розвитку явища.

2. Проведення порівняльного аналізу, характеристика розвитку явища у часі або просторі.

3. Вивчення взаємозв’язку між явищами.

Умови застосування:

- сукупність має бути якісною, однорідною

- сукупність має бути досить великою.

Умовні позначення:

- варіата (числове значення розмірів ознак)

- кількість повторень варіати

- середня величина

Властивості середніх величин:

1)добуток середньої на суму частот = сумі добутків варіанти на частоту;

2)якщо від кожної варіанти відняти (додати) будь-яке число А,то значення середньої відповідно зменшиться (збільшиться) на число А;

3)якщо кожну варіанту помножити (поділити) на будь-яке число В,то значення середньої відповідно збільшиться (зменшиться) у В разів;

4)якщо всі частоти помножити або поділити на будь-яке число С,то значення середньої не зміниться;

5)сума відхилень варіанти від їх середньої завжди= 0.

Види середніх величин

В залежності від економічної суті величин (ознак) та наявної первинної інформації застосовуються різні види середніх величин.

Схематично види середніх величин можна зобразити так:

Характер первинних даних
індивідуальні значення	згруповані дані
Степенева середня
проста	зважена
Середня арифметична (k = 1)
проста	зважена
Середня гармонійна (k = –1)
проста	зважена
Середня квадратична (k = 2)
проста	зважена

Середня арифметична застосовується при обчисленні середнього рівня варіюючої ознаки. Середня квадратична застосовується для визначення міри варіації, а середня геометрична – для характеристики середнього темпу росту, тобто в рядах динаміки.

Види індексів

1.Залежно від сфери застосування:

-динамічні

-териториальні(характеризують зміну явища у просторі).

-міжгрупові.

2.Залежно від бази порівняння:

-базисні

-ланцюгові

3.За ступенем охоплення елементів сукупності

-індивідуальні(характеризують співвідношення величин окремих елементів сукупності

-загальні(характеризують співвідношення всіх елементів сукупності).

4.За методикою розрахунку

-агригатні

-середньозважені

5.Залежно від об’єкта дослідження

-індекси об’ємних показників(характеризують зміну об’єму суспільного явища)

-індекси якісних показників(характеризують зміну ознак суспільного явища)

Види рядів динаміки

Ряди динаміки класифікуються за показником часу та способом виразу рівнів ряду. За показником часу розрізняють моментні та інтервальні ряди динаміки. В моментних рядах рівні ряду відносяться до певного моменту часу або дати, а в інтервальних – до періоду або інтервалу. В інтервальних рядах динаміки сума рівнів ряду характеризує значення показника за більший інтервал часу і є самостійним показником. За способом виразу рівнів розрізняють ряди динаміки абсолютних, відносних та середніх величин.

Види індексів.

1) Залежно від сфери застосування: (динамічні, територіальні, між групові)

2) Залежно від бази порівняння: (базисні індекси, ланцюгові)

3) За ступенем охоплення елементів сукупності:

- індивідуальні (і) – хар-ють співвідношення величин окремих елементів сукупності

- загальні (I) – хар-ють співвідношення всіх елементів сукупності

4) За методикою розрахунку: (агрегатні, середньозважені)

5) Залежно від об’єкта дослідження:

- індекси об’ємних показників – хар. зміну об’єму сусп. явища

- індекси якісних показників – хар. зміну ознак сусп.. явища

 

Графіки динаміки.

Графіки, які ілюструють зміну статистичних явищ в часі називаються динамічними. Для зображення динаміки явищ часто використовують стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові і картинні діаграми, в яких кожний стовпчик, стрічка, квадрат і т.д. зображають величину статистичного явища на певну дату, або за відповідний проміжок часу.

 

Крім названих вище графіків нерідко застосовуються і лінійні графіки.

 

Лінійні графіки використовуються для характеристики зміни явищ в часі, виявлення залежності між двома показниками і деяких інших завдань. Вони будуються при допомозі прямокутної системи координат, на осі абсцис якої розміщують шкалу характеристик часу, a на осі ординат - рівні ряду динаміки.

 

У лінійній діаграмі динаміки шкала на осі ординат повинна починатися з нуля, інакше діаграма буде не правильно відображати характер розвитку явища.

 

Оскільки при великих значеннях рівнів динамічного ряду діаграма з початковим нульовим рівнем ординати буде невиразною і некомпактною, тоді на осі ординат слід зробити розрив шкали. Для базисних характеристик швидкості зміни досліджуваного явища початковий рівень ординати може починатись із 100.

 

Лінійні діаграми дають можливість наочно визначити періоди часу, коли явища зростали (зменшувались) більш чи менш інтенсивно, або залишались без змін.

 

Особливістю лінійного графіка наочного зображення даних, які характеризують підсумки розвитку явища за певний період часу є те, що динаміка показується у вигляді неперервної лінії, котра характеризує неперервність процесу.

Графіки рядів розподілу.

 

Для графічного подання рядів розподілу використовують три види графіків: гістограму, полігон та кумуляту.

 

Гістограма будується для інтервальних рядів розподілу. При цьому по осі Х відкладаються інтервали групування, а по осі У – абсолютні або відносні частоти. В тому випадку, коли виконується групування з рівними інтервалами, ширина стовпчиків однакова, а якщо інтервали групування нерівні - різна. Наведемо приклад побудови гістограми, використовуючи ряд розподілу сімей за рівнем місячного доходу (грн.).

Полігон використовується для графічного зображення дискретних та атрибутивних рядів розподілу. Це лінійний графік, при цьому по осі Х відкладаються значення варіант, а по осі У – частоти. Гістограму можна перетворити у полігон, з`єднавши відрізками прямої середини верхівок стовпчиків. Наведемо приклад побудови полігону, побудованого на основі дискретного ряду розподілу шкіл за кількістю класів:

Кумулята призначена для графічного подання рядів розподілу з нагромадженими частотами. Це може бути стовпчикова діаграма (для дискретного та атрибутивного рядів розподілу – лінійний графік). Будується вона аналогічно попереднім графікам, де по осі Х відкладають відрізки інтервалів групувань, а по осі У подаються нагромаджені частоти. Наведемо приклад побудови кумуляти:

 

Поняття про статистику як науку, історія її розвитку.

Статистика – це суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону суспільних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкретних умовах місця і часу.

У витоків статистичної науки стояли дві школи – німецька описова і англійська школа політичних арифметиків.

Представники описової школи прагнули:

· Систематизувати існуючі способи опису держав;

· Створити теорію таких описів, розробити їх детальну схему;

· Вести опис лише в словесній формі, без цифр та без динаміки, тобто без відображення особливостей розвитку держави в той чи інший період, а тільки лише на момент спостереження.

Видатними представниками описової школи були Г.Конриг (1606 – 1661), Г Ахенваль (1719 - 1772), А.Бюшинг (1724 - 1793) та ін.Представники іншої школи – політичні арифметики – ставили метою вивчати суспільні явища за допомогою числових характеристик. Тим самим вони збільшили кількість статистичних методів, сприяли виникненню статистики як теорії статистичного обліку. Це був принципово новий етап розвитку статистичної науки, так як від опису явищ та процесів статистика перейшла до їх вимірювання та дослідження, до розробки гіпотез подальшого розвитку. Політичні арифметики вважали, що основне призначення статистики полягає в вивченні масових суспільних явищ; вони усвідомлювали, що закономірність може проявитися лише при досить великому обсязі сукупності, що аналізується. Школа політичних арифметиків мала два напрями: демографічний – Д.Граунт (1620 - 1674), Е.Галлей (1656 - 1742) – і статистико-економічний – голова школи У.Петті (1623 - 1687).

В XIX ст. отримало розвиток вчення бельгійського статистика А.Кетле, основоположника вчення про середні величини.

В ХХ ст. розвиткові статистики сприяли роботи представників англійської математичної школи.

Статистика, вірніше її методи дослідження, широко використовуються в різних науках. Як і будь-яка наука статистика має свій предмет дослідження. То ж предметом статистики є вивчення кількісної сторони якісно визначених масових соціально-економічних явищ та процесів, їхньої структури та розподіл, розміщення в просторі, рух в часі, та виявляє кількісні залежності, тенденції та закономірності, причому в конкретних умовах місця та часу.

Статистика як наука досліджує не окремі факти, а масові соціально-економічні явища та процеси, що є множиною окремих факторів, які мають як індивідуальні, так і загальні ознаки.