Основні види капіталу та їхній кругообіг

В залежності від сфери застосування розрізняють:

а) промисловий капітал – це гроші, ресурси вкладені в різноманітні галузі матеріального виробництва. В процесі свого обігу проходить три стадії при цьому приймає три форми: грошову, виробничу, товарну.

Г-Т<…В-Т'-Г'

б) з розвитком суспільства ускладнюється процес реалізації продукції і з’являється особлива форма підприємців, що не виробляють продукцію, а займаються тільки її реалізацією. Капітал, що застосовується ними отримав назву – торгового капіталу. В процесі свого кругообігу торговий капітал проходить тільки дві стадії і приймає тільки дві форми: грошову і товарну.

Г-Т -Г'

в) з розвитком суспільства, збільшенням розмірів підприємств виникає потреба в тимчасово вільних коштах, які обслуговують підприємства. Джерелом таких тимчасових грошей стає – позиковий капітал – це грошовий капітал, що надається в позику на певний строк і приносить доходу вигляді проценту позикового відсотку.

 

 

39. Виробничі фонди підприємств, поділ на основні та оборотні. Фонди підприємства – це всі матеріальні та грошові ресурси, які підприємство має у своєму розпорядженні. Поділяються на: Невиробничі – це ресурси, що витрачає підприємство для задоволення невиробничих потреб своїх робітників(будівництво житлових буд, дит садків, баз відпочинку) та Виробничі ( це всі ресурси, пов*язані з виробництвом продукції):Обігу – готова, але ще не реалізована продукція, що перебуває на складах підприємства, а також грошові кошти на рахунках. та Продуктивні (що приймають безпосередню участь у створ продукції): основні – це частина фондів, вартість яких переноситься на вартість готової продукції поступово, частинами впродовж декількох років;(в процесі виробництва виконують роль знарядь праці і не змінюють своєї натуральної форми(це обладнання, споруди, транспортні зас, інструменти, багаторічні насадження)) оборотні – частина фондів, вартість яких повністю і одразу включається у вартість готової продукції(повністю споживаються у процесі виробництва, виконують роль предметів праці(це сировина, паливо, тара, електро- енергія)) Оборотні фонди та обігу становлять оборотні засоби підприємства.

 

 

40. Фізичне та моральне зношування основних фондів, показники цих процесів основні виробничі фонди підлягають фізичному(процес у результаті якого обладнан- ня втрачає свої фізичні та хімічні властивості і стає непридатним для подальшого використ., його розраховують за форм. – термін фактичної роботи, – нормативний термін служби) та моральному зношуванню(процес знецінення діючого обладнання внаслідок появи більш дешевих або продуктивних машин

, і відновлювальна вартість основних фондів.

, - продуктивність застарілих і нових засобів праці.

41. Процес амортизації основних фондів. Амортизацією називається процес перенесення вартості основних фондів на готову продукцію. Розрізняють: 1. Амортизаційні відрахування – це частина вартості основних фондів, що включається у вартість виготовленої продукції щорічно. 2. Норма амортизації – це вираження у відсотках віднош амортизац відрахувань до вартості основних фондів. 3. Амортизаційний фонд – це вартісний фонд в банку на якому нагромаджуються амортизаційні відрахування і з якого беруться необхідні кошти для купівлі нового обладнання.

- ліквідна вартість,Т-термін служби певного об*єкта.

42. Витрати підприємства, види витрат. Поняття собівартості продукції, види собівартості Витрати підприємства - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) Види: Бухгалтерські витрати представляють собою вартість витрачених ресурсів, вимірювану у фактичних цінах їх придбання. Це витрати, які представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.). Економічні витрати - це кількість (вартість) інших продуктів, від яких варто відмовитися або якими слід пожертвувати, щоб отримати якусь кількість даного продукту.Собівáртість продýкції – це сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі.Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.Види:— технологічна—включає лише прямі витрати, пов'язані з підготовкою та виготовленням продукції;
— виробнича — включає прямі витрати і загальновиробничі витрати; вона характеризує витрати самостійного виробничого підрозділу (цеху) на виготовлення продукції;
— маргинальна (обмежена) — це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції;— фабрично-заводська — собівартість, до складу якої включаються, крім безпосередніх затрат на її виготовлення, ще й адміністративні та інші операційні витрати;— повна — виробнича собівартість, яка збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції;
— індивідуальна — характеризує витрати конкретного підприємства, які пов'язані з випуском продукції;

 

 

43. Прибуток підприємств, види прибутку. Прибуток – грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. Загальна сума прибутку від усіх видів діяльності становить балансовий прибуток а) прибуток від основної виробничої діяльності; б) прибуток від допоміжної діяльності, що виникає внаслідок виконання різноманітних робіт і послуг для населення; в) прибуток від позареалізаційної діяльності – різниця між штрафами сплаченими і отриманими. Ії балансового прибутку сплачуються податки до держ бюджету, платежі за кредит та частина, що залишається після цього називається чистий прибуток, залишається у повному розпорядженні підприємця і вико рис в його інтересах(премії, розшир виробн., перепідготовку кадрів).

 

 

44. Заробітна плата та її основні форми. Тарифна система нарахування заробітної плати. Номінальна та реальна заробітна плата. В Україні існує тарифна сит. нарахвн. зарбт. плати яка включає до свого складу такі елементи: 1. Тарифно кваліфікаційні довідки- інструмент тарифної системи, який характ. роботи за їх складністю та вимогами до робітників для отрм. відповідного розряду. 2. Тарифна сітка- шкала співвіднош. оплати праці різних груп робітників залежно від складності робіт і рівня кваліфікацій виконавців, скл. З тарифних розрядів і тарф. коефіцієнтів.3. Тарифна ставка- погодинна, денна або місячна заробітна плата; основа для розрахунку оплати праці або розцінки за одиницю продукції.
Номінальна зарб. плата- кількість грошей яку людина отримує за умовами трудового договору.Реальна зар. плата- кількість товарів та послуг які людина може купити на свою номінальну зарб. плату.Заробі́тна пла́та — винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Основні форми:Погодинна- нараховується в залежності відпрацьованого робочого часу.
Відрядна- нарх. в залежності від кількості і якості виробленої продукції.

 

45. Менеджмент, сутність та основні принципи.
менеджмент- система управління підприємств яка включає до свого складу такі заходи як:1. Планування роботи2. Орган контролю3. Пошук стимулів до праці.Основні принципи меседж.1. Надання підрозділами філіям підпри. певної екн. самостійності з метою стимулювання їхньої творчої активності
2. Поєднання самостійності підрозділів із контролем з боку адміністрації що, до дотримання стандартів якості продукції
3. Планування роботи особливо великих підприємств
4. Дотримання простих форм управління мало чисельний управлінський аппарат 5. Зосередження зусиль на одному або декількох найважливіших напрямку бізнесу 6. Проведення політики спрямованої на формування лідерів новаторів виробництва

 

46. Маркетинг, сутність та основні принципи. Маркетингом являється діяльність людини, що спрямована на вивчення ринку з метою максимального задоволення потреб споживачів. Тобто під сутністю марк. розуміють управління процесом просування товару до споживача. Маркетингова діяльність постійно поповнюється елементами якісно нового змісту. Якщо раніше це була лише діяльність щодо управління рухом товарів від виробника до споживача, то в сучасних умовах маркетинг є системою організації й управління діяльністю підприємства щодо розробки нових видів товарів, їх виробництва та збуту на основі вивчення ринку й потреб споживача з метою отримання прибутку. Принципи: 1. Реалізація продукції відбувається на чітко зазначених ринках, обсяги та номенклатура заплановані наперед. 2. Виробництво товарів повинно ґрунтуватися на чіткому знанні можливостей фірми і потреб споживача, виробляти те, що продається, а не продавати те, що вироблено. 3. Фірма веде активний вплив на формування потреб споживача за допомогою проведення ефективної реклами. 4. Максимальне задоволення потреб споживача, шляхом забезпечення його після продажними послугами.

 

47. Відтворення, сутність та види. Поняття сукупного продукту та проблема повторного рахунку. Щоб жити людство повинно безперервно задовольняти свої потреби, але ж і виробництво повинно носити безперервний характер. Відтвор. -це процес виробництва, який розглядається на рівні макроекономіки в своєму постійному повторенні. Види: 1. Просте – таке, при якому процес виробництва із року в рік повторюється в однакових розмірах.2. Звужене - повторюється в менших масштабах, являється характерним для економічних криз, стихійних лих і соціальних потрясінь. 3. Розширене – яке повторюється з року в рік в збільшених масштабах, причому частина створеного продукту нагромаджується. Сукупний суспільний продукт – результат діяльності країни в цілому, тобто найрізноманітніші товари і послуги, створені працею всіх робітників, в усіх галузях впродовж 1 року. За натурально-речовою структурою сукупн. Суспільний продукт складається з 2 підрозділів І (А) – виробництво засобів виробництва + ІІ (Б) – виробництво предметів споживання. За вартісною структурою сукупний продукт складається із фонда заміщення, фонда нагромадження та споживання. Сукуп. сусп. Продукт підраховують додаванням продукції, виробленої на на окремих підприємствах, але внаслід. сусп. поділу праці кінцева продукція одних підприємств виступає сировиною для інших в результ. чого виникає повторний рахунок, що досить збільшував розміри сусп. продукту і не давав можливості точно оцінити стан розвитку економ., тому із 1988 в Укр. запроваджується нова система націонал. розрахунків, що уніфікована статистичною комісією ООН.

 

48. Поняття ВВП та ВНП, різниця між ними та методи обчислення. ВВП (валовий внутр. прод.) –сукупність товарів і послуг без повторного рахунку, які вироблені в середині країни, як іноземними так і націонал. підприємствами, крім тих, що перебувають в країні менше року. ВНП- це сукупність різних товарів і послуг без повторного рахунку створ. націонал. підприємствами, як в середині країни, так і філіями нац.. підприємств за кордоном. Різниця між ВВП і ВНП у розвинутих країнах незначна (близько 1% обсягу ВВП). ВВП обчислюється 3 методами:1.за витратами – загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ:ВВП=С+І+Д+Х. С-особисті споживчі витрати, І-валові інвестиції, Д-державні закупівлі товарів, послуг, Х-чистий експорт. 2. За доходами – сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу нац.. продукту: ВВП=З+П+Р+В+Д. З - зар. плата, П-прибуток, Р-рента, Д-дивіденд, В-відсоток. 3. ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і націонал. виробництва загалом. У такому разі ВВП розраховують за доданою вартістю (різниця між обсягом виробництва продукції та витратами на придбання сировини, електроенергії, палива).

49. Економічне зростання. Сутність та моделі. Економ. зростання – це кількісне збільшення та якісне вдосконалення результатів виробництва за певний період часу. Форми: 1. Натурально-речовий результат – збільшення нац.. багатства. 2. Вартісний результат – зростання нац.. доходу ВВП і ВНП. 3. Інтелектуальний рез. – підвищення рівня освіти, кваліфікацій робітників. 4. Рацевитратний рез. – проявляється в економії виробничого часу і зростанні вільного часу. 5. Соціальний рез. – підвищення життєвого рівня в досягненні високого рівня ефективної зайнятості населення. 6. Екологічний рез. – збереження навколишнього середовища. Дві найпростіші моделі: 1. На основі кривої виробничих можливостей(КВМ), яка показує комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів і певного технологічного рівня виробництва. Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч і вгору означає економічне зростання. Це зміщення відбувається в результаті збільшення обсягів пропозиції ресурсів і технічного прогресу. 2. На основі виробничої функції: звʹязок між обсягом використаних ресурсів й обсягом вироблених із них продуктів описує виробнича функція Y = f(L, K, A), де L- ресурс праці, K – ресурс капіталу, A – ресурс землі. Формула описує екстенсивне екон. зрост., щоб відобразити інтенсивне екон. зрост., необхідно знати величину граничного продукту кожного ресурсу. Тобто ця модель ха-ся наявністю ресурсів праці (L) та капіталу(K); постійною граничною продуктивністю цих ресурсів; незмінною пропорцією обсягів праці та капіталу; постійною віддачею від масштабу.

 

50. Економічний цикл. Сутність та фази, причини виникнення економічних криз. Економічний цикл - це рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду. Чотири основні фази: криза, депресія, пожвавлення і піднесення. Фази відрізняються одна від одної тривалістю та особливостями проходження. Основною є криза. Криза є початковою фазою циклу. Призводить до зменшення фонду заробітної плати та купівельної спроможності населення, що ще більш загострює проблему реалізації товарів та послуг. Під час кризи скорочується замовлення виробничим підприємствам, зменшується закупівля засобів виробництва, що приводить до банкрутства підприємств. Далі настає депресія. Ця фаза характеризується такою точкою спаду виробництва, з якої скорочується зайнятість населення, всі економічні показники досягають найнижчого рівня, виробництво не скорочується, проте й не зростає. Поступово депресія змінюється пожвавленням. Починається зростання виробництва, яке триває доти, доки не досягне найвищої точки попереднього піднесення. Перехід цієї точки означає, що фаза пожвавлення змінюється піднесенням. Причини виникнення економічних криз:

1) головна причина спаду — це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс.). 2)Дехто економічний спад пояснював недоспоживанням значної маси людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус); 3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу); 4) цикл — результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва; 5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс); 6) причиною циклів є невідповідність між грошовим капіталом і пропозицією (І. Фішер).7) видатний український економіст М. І. Туган-Барановський причину криз вбачав у диспропорційності розвитку економіки, тобто відсутність рівномірного розвитку всіх галузей. Конкретніше - диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва, та недосконалості регулюючої ролі ринкового механізму у сфері нагромадження і витрачання суспільного капіталу. Щоб забезпечити постійне зростання виробництва, необхідно, на його думку, здійснювати раціональне регулювання інвестицій.

Економічна криза - надзвичайно складне явище. Тому всі названі вище причини пояснюють її виникнення з різних боків.