Сучасні моделі ринкової економіки

Модель ринкової економіки США: Американська модель побудована на основі всебічного заохочення підприємницької діяльності, збагачення найбільш активної частини населення. Вона базується на високому рівні продуктивності праці та орієнтуванні на досягнення успіху кожної окремої особистості. Американські корпорації надійно утримують першість у світі за такими напрямками НТП, як виробництво літаків та космічних апаратів, надпотужних комп’ютерів, напівпровідників і найновіших потужних інтегральних схем, засобів зв’язку, розробка біотехнологій. Швецька модель - це весь комплекс соціально-економічних і політичних реалій в країні з її високим рівнем життя і широким масштабом соціальної політики. Основною метою моделі, на протязі тривалого часу були повна зайнятість і вирівнювання прибутків. Їхнє домінування може бути пояснене унікальною силою швецького робітничого руху. До числа специфічних чинників, притаманних саме Швеції, треба віднести незмінний зовнішньополітичний нейтралітет з 1814 р.,

Японська модель: Зберігаючи роль світового лідера з багатьох найважливіших напрямків науково-технічного прогресу, Японія при цьому демонструє надзвичайно високий ступінь адаптації до умов, що змінюються з розвитком економіки. Ці переміни відбуваються не просто на базі технологічних нововведень, але в безперервній і надто складній взаємодії техніки, технології, економічних і соціально-політичних чинників. Тривалий час, особливо в післявоєнні роки, науково-технічна політика Японії базувалася на зацікавленості науково-технічних досягнень із-за кордону. Німецька модель: Великий вплив на розвиток економіки Німеччини в середині 50-х років мала економічна реформа Людвіга Ерхарда. В її основі лежала теорія необхідності побудови соціального, ринкового господарства. Ця теорія базувалась на здоровому сенсі, що дозволило при її практичному втіленні значно змінити економіку Німеччини і примусити інші країни говорити про німецьке економічне чудо.

 

30. Ринковий механізм та його складові. Сучасна ринкова економіка постійно регулюється як за допомогою ринкового механізму та і за допомогою держ. втручання. Ринковий механізм включає до свого складу такі інструменти: попит і пропозицію; конкуренцію; ціну.1.Попит – платоспроможна потреба що визначається як певна кількість товарів та послуг, які хочуть та можуть придбати покупців за певною ціною та певний період. На попит найбільший вплив має ціна і причинно-наслідковий зв'язок між ціною товару та величиною попиту виступає як закон попиту. Ефект доходу показує як змінюється попит споживача за умови збільшення доходу і зменшення ціни. Ефект заміщення характеризує взаємозв’язок між цінами товарів і обсягом попиту на товари що є взаємозамінюючими. Ефект сноби виявляється в тому що при зниженні ціни на товар деякі споживачі перестають його купувати тому що він стає дешевшим і доступним для інших. Ефект Веблена ситуація, коли спостерігається зростання попиту на ексклюзивні, престижні коштовні речі. Індивідуальний ринковий попит – кількість товарів які споживач може купити на певному ринку і в певний час.
2. пропозиція – та кількість товарів і послуг яку виробники готові продати на певному ринку в певний період за певною ціною. Закон пропозиції: за інших рівних умов зростання ціни виникає відповідне зростання пропозиції. 3. конкуренція – являє собою певну форму взаємовідносин економічного суперництва за найбільш вигідної умови виробництва і реалізації товарів з метою отримання максимального прибутку.4. ціна виступає як центральний елемент ринкового механізму, тому що в ній перехрещуються інтереси продавця і покупця, від рівня ринкової ціни залежить можливість реалізації економ. інтересів, як виробника так і споживача.

 

 

31. конкуренція,сутність та види. Конкуренція – певна форма взаємовідносин економічного суперництва за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації товарів з метою отримання максимального прибутку.класифікація: І в залежності від впливу на сфери економіки: а) внутрішньогалузева – боротьба між виробниками 1 галузі за кращі умови виробництва і продажу.б) міжгалузева – боротьба між виробниками різних галузей, що проявляється в переміщенні капіталів із галузей З низькою нормою прибутку у галузі з високою. В) міжнародна – проявляється в переміщенні капіталів із країн з низькою нормою прибутку в країни з високою. ІІ в залежності від методів:а) цінова – виражається в продажу товарів за цінами нижчими ніж у конкурента; б) нецінова –виявл у продажу тов. більшох надійності, якості; ІІІ в зал від кількості суб*єктів ринку та ступенем їх влади: а) досконала – це ринок на якому існує велика кількість покупців, продавців, які виробляють однорідну продукцію не мають впливу на ціни, що встановлюються в залежності від попиту і пропозиції; б)недосконала – це ринок на якому не виконуються умови досконалої конкуренції. ІVв залежності від відповідальності чинному законодавству: а)добросовісна – всі види конкуренції зазначені вище; б) недобросовісна – пов*язана з порушенням законодавства, проводиться злочинними методами.

 

32. Сутність підприємництва та умови його існування банкір-економіст Р.Кантільон до підприємців відносив людей з нефіксованими прибутками (ремісників, селян, та інших), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості Головною рисою підприємця він вважав готовність до ризику. А.Сміт розглядав підприємця як власника, зазначає, що підприємець має на увазі лише власний інтерес. В умовах ринку між підприємцями точиться постійна конкурентна боротьба, тому виграє той, хто намагається йти непротореним шляхом, використовувати найновіші досягнення НТР, стимулювати творчу активність працівників, виробляти не товари-аналоги, а вироби, що мають якісно нові відмінні риси. Часто поняття «підприємець» застосовують як синонім таких слів як “бізнесмен”, “господар”. Всі вони є господарюючими субʹєктами. Але сучасна наука проводить між ними різницю. Австрійс вчений Й.Шумпетер зазначає, що головною справою підприємця є: виготовлення нового блага, освоєння нового ринку збуту, нового джерела сировини, запровадження нового методу виробництва. Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінації ресурсів, потрібно на його думку мати відповідні якості: волю та здібності, виділяти визначальні моменти діяльності, бачити їх у реальному світлі, мати здібність “плисти проти течії”, долаючи опір соціальних сил, здійснювати вплив на інших результатами успіху, духовною свободою,затратами сил та енергії. Отже підприємець - це суб”єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів та методів виробництва, нових матеріальних благ, нових сфер застосування капіталу. Звідси підприємництво – це особливий тип повʹязаної з ризиком господарської діяльності, спрямований на виробництво нової продукції з метою отримання прибутку. Основними видами підприємницької діяльності є:

1.Виробниче підприємництво - вид бізнесу, коли підприємецьзаймається виготовленням товарів та наданням послуг; 2. торгово-посередницьке підприємництво – вид діяльності, пов”язаний з реалізацією продукції, наданням посередницьких послуг; 3.фінансове підприємництво – вид діяльності, коли предметом купівлі-продажу постають гроші та цінні папери; 4.Страховий бізнес- вид діяльності, який полягає в тому, що підприємець запевну винагороду гарантує особі чи органіації компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя в разі непередбаченого лиха.

 

33.Права, обовʹязки та відповідальність підприємця. Кожний підприємець має певні права та обов”язки.З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право: утворювати для здійснення господарської ініціативи будь-які види підприємств; купувати повністю або частково майно, самостійно визначати напрям господарської діяльності,обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком, укладати з громадянами трудові угоди, самостійно встановлювати форми, систему та розміри оплати праці, отримувати будь-який не обмежений за розмірами доход, брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення. Та соціального страхування.

Основні обов”язки підприємців полягають в тому, щоб укладати трудові угоди з громадянами, що працюють за наймомі, здійснювати оплату не нижче за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечувати відповідні умови та охорону праці, а також соціальні гарантії;забезпечувати надійну якість своїх товарів, отримувати ліцензію на діяльність у сферах, що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємця – це правові та етичні відносини підприємців та суспільства, які характеризуються виконанням певних правил. Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає всім своїм майном за взяті на себе зобовʹязання, за охорону навколишнього середовища,додержання заходів з техники безпеки, охорони праці, санітарії та гігієни. Найманому працівнику, який втратив працездатність підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках передбачених законодавством.

 

34. Сутність підприємств та їх класифікація Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Види підприємств в залежності від основних форм власності: приватне, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне, що діє на основі державної власності; засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В залежності від способу утворення та формування статутного фонду: 1. Одноосібне володіння (власне діло) – це підприємство, в якому майно належить одному суб”єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. 2. Партнерство або товариство - це форма організації підприємницької діяльності, заснована на об”єднанні майна різних власників. 3.Господарські обʹєднання -господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств. Малими ( незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

35. Одноосібні підприємства та товариства, види товариств. 1. Одноосібне володіння (власне діло) – це підприємство, в якому майно належить одному суб”єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу. 2. Партнерство або товариство - це форма організації підприємницької діяльності, заснована на обʹєднанні майна різних власників. Основні види: а) Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. б) Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. в) Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями цим майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. г) Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. д) Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні або дійсні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

 

36. Акціонерні товариства, поняття акцій, облігацій. Розрахунок курсу акцій Акціонерні товариства – основна форма організації великих частини середніх та малих підприємств, власність яких формується шляхом злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів (акцій, облігацій) та їх продажу. Акції – це вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акція дає право на: а) участь в управлінні товариством, б) одержання частини прибутку у вигляді дивіденду в ) участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Розрізняють: Номінальна вартість акції – це грощова сума зазначена на ній. Курс акції – це фактична ціна, за якою акція купується і продається на ринку цінних паперів.

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред”явника, привіллейовані, прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну акцію (в т.ч. про власника і час придбання акції, а також про їхню кількість у кожного акціонера. Ці акції, як правило випускаються великими номіналами. При продажу акцій на пред”явника до книги реєстрацій заносяться лише відомості про їх загальну кількість. Ці акції випускаються малими купюрами.На привілейовані а кції дивіденди виплачуються у формі стабільного заздалегідь фіксованого проценту, незалежно від поточного прибутку компанії, у разі ліквідації акціонерного товариства,їх власникам повертаються вкладені в акції кошти за їх номінальною вартістю. На прості акції виплачуються дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Облігація – це вид цінного паперу, який свідчить про те, що його власник видав кредит акціонерному товаристві (або державі). Після встановленого строку власнику облігації повертається її вартість і доход у вигляді проценту за користування його грошима. Курс акцій= Д – дивіденд

 

 

 

37. Капітал як економічна категорій: історія та сучасність. Арістотель назвав капітал мистецтвом нагромадження багатства. А. Сміт і Д. Рікардо розглядали капітал, як певну сукупність речей(грошей, зас виробн., землі, одягу). У 19 ст. Маркс дає глибший аналіз капіталу: а) капітал -вартість, що приносить додаткову вартість або само зростаюча вартість. б)це рух, постійний кругообіг грошей. В сучасних умовах більшість вчених трактують капітал аналогічно до Сміта та Рікардо. Виокремлюють: а) фізичний кап. – це гроші,нерухомість, засоби виробництва. б ) людський – знання, освіта, підприємницькі здібності, талант. В залежності від сфери застосування: а) промисловий – в процесі свого кругообігу проходить 3 торгові стадії і приймає 3форми: виробничу, грошову і товарну Г-Т(І стадія грошова)-В-Тʹ(ІІ – виробнича)-Гʹ(ІІІ – товар). Б)торговий капітал в проц. Свого колообігу проходить 2 стадії приймає 2 форми – грошову, товарну Г-Т(І грошова)-Гʹ(ІІ товарна).в) позиковий капітал –особливості:1. Перебуває в одній і тій самій формі – грошовій Г-Гʹ(І грошова)2. Позиковий кап виступає, як товар своєрідною ціною за який виступає позиковий відсоток. 3. Позиковий капітал – це найзамаскованіша форма капіталу, яка повністю приховує процес створення прибутку. На поверхні явищ гроші зростають самі собою.