Організація виконання та захисту дипломних робіт

Закріплення за студентом теми дипломної роботи здійснюється за особистою заявою не пізніше ніж кінець вересня навчального року.

Тематика, наукові керівники та наукові консультанти дипломних робіт затверджуються наказом ректора.

Відповідно до теми дипломної роботи науковий керівник разом з науковим консультантом видають студенту завдання (форма У-4.01, дод. Б).

Завдання затверджується деканом факультету.

Керівник і науковий консультант дипломної роботи:

§ рекомендують студенту необхідну основну і додаткову літературу, довідкові та інші джерела з теми;

§ допомагають в організації виконання експериментальних досліджень;

§ проводять систематичні консультації;

§ перевіряють дотримання графіку виконання дипломної роботи.

Випускова кафедра розробляє методичні вказівки, в яких встановлюються обов’язкові вимоги до дипломної роботи.

Дослідження з теми дипломної роботи здійснюється в лабораторіях, на підприємствах та організаціях відповідно обраної теми.

Завершена дипломна робота, підписана студентом і науковим керівником, разом з письмовим відзивом подається завідувачу кафедри.

У відзиві науковий керівник дає загальну характеристику виконаної дипломної роботи, актуальність теми, наукове і практичне значення, відповідність змісту роботи завданню, якість оформлення роботи, рекомендацію щодо її захисту. Науковий керівник не повинен давати оцінку виконаній роботі, а лише допуск до захисту.

Завідувач кафедри на підставі цих документів вирішує питання про допуск студента до захисту, роблячи відповідний запис у дипломній роботі.

У випадку, якщо завідувач кафедри не вважає за можливе допустити студента до захисту, це питання розглядається на засіданні кафедри.

Протокол засідання кафедри подається через деканат факультету на затвердження ректору.

Дипломна робота допущена до захисту, передається деканом на рецензію. Склад рецензентів затверджується деканом факультету за представленням відповідної випускної кафедри з числа спеціалістів галузі і наукових установ.

В рецензії критично оцінюють якість проведеного дослідження. Рецензент повинен оцінити актуальність роботи, з’ясувати відповідність змісту роботи темі та завданню, охарактеризувати кожний розділ дипломної роботи, виділити позитивні та негативні сторони проведеного дипломного дослідження, сформулювати загальний висновок про можливість захисту дипломної роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії та оцінити її.

Декан факультету знайомить з рецензією завідувача кафедри, студента-дипломника та передає дипломну роботу на захист в ДЕК.

Порядок захисту визначається Положенням про Державні екзаменаційні комісії. Захист дипломних робіт проводиться на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії за участю не менше половини її складу при обов’язковій присутності голови комісії або його заступника. Результати захисту дипломної роботи визначають оцінками “відмінно”, “добре”, “задовільно” і “незадовільно”. Результати захисту дипломних робіт оголошують у той самий день після оформлення протоколів засідання Державної комісії.

Студентові, який захистив дипломну роботу, склав державні іспити відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням Державної комісії присвоюється освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію).

Рішення Державної комісії про оцінку знань, виявлених під час захисту дипломної роботи, приймається комісією на закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю голосів членів комісії, які брали участь у засіданні. При однаковій кількості голосів голос голови або його заступника вирішальний.

Студента, який під час захисту дипломної роботи отримав незадовільну оцінку, відраховують з вищого навчального закладу і йому видають академічну довідку.

У випадках, коли захист дипломної роботи визнається незадовільним, Державна комісія визначає, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену деканом факультету.

Студента, який не захистив дипломну роботу, допускають до повторного захисту протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

 

РОЗДІЛ 6

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

6.1. Загальні вимоги повністю відповідають вимогам щодо оформлення дипломних робіт у Львівському інституті економіки і туризму.

Дипломна робота має бути надрукована на комп’ютері на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через два міжрядкових інтервали (до тридцяти рядків на сторінці). Мінімальна висота шрифту – 1,8 мм. Можна також використати папір форматів від 203х288 до 210х297 мм і додати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Обсяг основного тексту повинен становити 5-6 друкованих аркушів. Вищезазначений обсяг розрахований для комп’ютерів з використанням текстового редактора WORD, шрифт 14, з 1,5 міжрядковим інтервалом.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: зліва – не менше 30 мм, справа – не менше 10 мм, зверху не менше 200 мм, знизу - не менше 20 мм.

Шрифт повинен бути чітким. Щільність тексту повинна бути однаковою.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “РЕКОМЕНДАЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “АНОТАЦІЯ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої) з абзацу і набирають в розрядку, в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаної літературних джерел, таблиці та малюнки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації за загальними правилами.

6.2. Нумерація. Сторінки, розділи, підрозділи, пункти, підпункти, малюнки, таблиці, формули нумеруються арабськими цифрами, без знаку №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Усі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи нумеруються звичайно. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати “1. ВСТУП”, або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапка не ставиться.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводиться заголовок підрозділу.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2. “ (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводиться заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Рисунки (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” І нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, його назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках), в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо таблиця переноситься на другу сторінку, її тематичний заголовок не повторюють, а пишуть слова: “Продовження таблиці”, і вказують її номер, наприклад: “Продовження таблиці 1.2”.

Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1 - перша формула третього розділу).

6.3. Рисунки. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрації розміщують після їхніх номерів. Якщо необхідно, ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

§ найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

§ порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку “№”;

§ тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Приклади оформлення рисунків представлено в дод. Е.

6.4. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен подаватися у вигляді таблиць.

Приклад будови таблиці

Таблиця 1.3

Тематичний заголовок

Головка (шапка)
Горизонтальні рядки граф Боковик
Прографка (вертикальні графи)

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Слово “Таблиця” і назву пишуть з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати в тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Слова, що повторюються, об’єднують у рубрики; слова, загальні для всіх назв боковика, виносять у заголовку таблиці.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків – не менше 8 мм. Горизонтальних рядків граф, як правило не нумерують.

Таблицю після першого згадування про неї в тексті розміщують таким чином, щоб її можна було читати, або не перевертаючи роботу переплетеного блоку, або повертаючи її за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на другу сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінити лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж саме”, а при наступному повторенні – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставиться прочерк.

Таблиця 1.6

Колір золотих сплавів, що використовуються в різних країнах світу [21]

№ з/п	Про-ба	Колір	Масова частка компонента, %	Точка плавл., ^0С
Аu	Аg	Cu	Ni	Pt	Fe
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
		жовтий		12-15,5	5-15	-	-	-
		рожевий		-		-	-	-
		зелений		25,5	-	-	-	-
		синій		-	-	-	-
		жовтий	58,5	4-28	14-28	-	-	-
		білий	58,5	-	16-19	23-26	-	-
		рожевий	58,5	-	41,5	-	-	-
		зелений	58,5	41,5	-	-	-	-
		темно-червоний		-		-	-	-
		жовтий		20-30	28-38	16-19	-	-

 

6.5. Формули. При використанні формул слід додержуватися певних правил.

Довгі та громіздкі формули розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька невеликих однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі та нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують в середині тексту.

Експлікацію – розшифрування символів і числових коефіцієнтів – розташовують безпосередньо під формулою у такій послідовності, як вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнту подають з нового рядка. Слово “де”, з якого починається експлікація, пишуть після формули з нового рядка без абзацного відступу. Після нього двокрапка не ставиться і відразу йде перший символ і його розшифрування.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами у круглих дужках і ставлять у правий край сторінки без крапки між формулою і її номером. Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули, на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу дають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад, перша формула третього розділу позначається наступним чином:

 

U = f (x, p) ext (max або min), x є M, (2.1)

 

де U - критерії оптимальності;

x = (x₁, x₂…, x_n) – керовані змінні;

p = (p₁, p_2,…, p_n) — параметри;

M – задані межі (область) зміни керованих змінних.

Написання формул рекомендується виконувати за допомогою стандартних математичних редакторів Microsoft Office. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумеруються послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.Дані статистичних збірників.

2.Оприлюднені фінансові звіти.

3.Самостійні дослідження фірми.

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.