Схема електрична функціональна

 

Функціональна схема (ГОСТ 2.702-75, п.2) відображає процеси, які протікають в окремих функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні зі структурною більш детально розкриває функ­ції окремих елементів чи пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та ос­новні зв’язки між ними.

Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з діючими державними стандартами. Дозволяється окремі фун­кціональні частини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до рівня принципових схем.

Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціо­нальні групи, які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі присвоюють найменування або умовне позна­чення.

На схемі повинно бути вказано:

- для кожної функціональної частини, зображеної прямокутни­ком, її найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

- для кожної функціональної частини або елемента, зображе­ного УГП, позиційне позначення.

Якщо функціональна схема використовується разом з прин­циповою, то позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.

Якщо функціональна схема розробляється окремо (без прин­ципової), то позиційне позначення елементів і функціональних час­тин вказують за загальними правилами і розробляють перелік елементів.

На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним позначенням чи на вільному полі схеми технічні характе­ристики функціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.

 

Схема електрична принципова

 

Схема електрична принципова (ГОСТ 2.702-75, п.3) є найбільш повною схемою виробу і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

На схемі зображують всі складові частини виробу і зв'язки між ними, а також елементи якими закінчуються вхідні та вихідні кола (роз’єми, затискачі і т.п.).

Схему слід виконувати для режиму, коли виріб знаходиться у вимкненому стані. Якщо ж режим інший, то на полі схеми вказують режим, для якого виконується схема.

Всі елементи і зв'язки між ними на схемі зображують за допомогою УГП згідно з діючими державними стандартами і розмі­щують таким чином, щоб схема була найбільш наглядною, зручною для читання.

Схеми рекомендується виконувати рядковим способом: умовні графічні позначення пристроїв та їх складових частин, які входять в одне коло, зображають послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола у вигляді паралельних горизонтальних або вертикальних рядків.

Елементи, які у виробі використовуються частково, допуска­ється зображувати не повністю, а тільки ті частини, які викорис­товуються.

Виводи невикористаних частин УГП слід креслити короткими або взагалі не показувати.

Допускається зливати в одну лінію декілька електрично незв´язаних ліній зв´язку. При цьому кожну лінію в місці злиття на обох кінцях помічають умовними позначеннями (цифровими або буквено-цифровими).

На схемі дозволяється вказувати характеристики вхідних кіл пристроїв (частоту, напругу, силу струму, опір та ін.), а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах. Написи, знаки або графічні позначення, які повинні бути нанесені на виріб, розміщують біля відповідних елементів в лапках.

Допускається вказувати адреси зовнішніх з´єднань вхідних та вихідних кіл даного виробу, якщо вони відомі.

Умовні графічні позначення вхідних та вихідних елементів – з´єднувачів, плат та інших дозволяється заміняти таблицями довільних розмірів. Таблицям присвоюють позиційні позначення елементів, які вони замінюють. Порядок розташування контактів в таблиці визначається зруч-ністю побудови схеми.

Всі елементи на схемі повинні мати буквено-цифрове позицій­не позначення (ПП), яке записують тільки великими буквами латин­ського алфавіту та арабськими числами, однаковим шрифтом, в один рядок без пропусків (R1, C25,...), справа від УГП або над ними (ГОСТ 2.710-81). Порядкові номери присвоюють в напрямку зверху вниз, зліва напра­во в межах виду елемента. При виконанні схеми на кількох аркушах ПП продовжують. Вид і номер елементів є обов’язковими частинами ПП.

При об’єднанні елементів у функціональні групи ПП елементів про-ставляють в межах групи і присвоюють ПП групі.

На полі схеми дозволяється вказувати:

- марки, перерізи та кольори проводів та кабелів, які з´єднують еле-менти, пристрої, функціональні групи;

- специфічні вимоги до електричного монтажу даного виробу.

УГП можуть виконуватися сполученим або рознесеним способом:

- при сполученому способі складові частини елементу зобра­жують на схемі так, як вони розміщені у виробі, тобто разом;

- при рознесеному способі складові частини елементу розташовують в різних частинах схеми так, як це обумовлено послідовністю процесу роботи виробу. При цьому в ПП добавляють порядковий номер частини елементу, розділяючи крапкою (DA1.2).

Кожна схема повинна мати перелік елементів (ПЕ), в якому записують всі елементи, що зображені на схемі.

Форма і розміри ПЕ повинні відповідати міждержавному стандарту ГОСТ 2.701-84.

Заповнюють ПЕ за групами елементів в алфавітному порядку їх ПП.

В графі “ Найменування ” повинно бути вказано: тип елементу, його параметри і позначення документа, згідно з яким його вико­ристовують (ТУ, ДСТУ), наприклад,

C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139 ТУ

DA1 К1533ЛА3 бКО.348.006 ТУ1

R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559 ТУ

ПЕ розташовують на першому аркуші схеми або виконують у вигля­ді самостійного документа.

В першому випадку його розташовують над основним написом, але не ближче 12 мм (продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на аркушах формату А4 з основним написом за формою 2 і розташовують в додатку ПЗ (додаток Ж). При цьому в графі 1 основного напису вказують найменування виробу, а нижче – “ Перелік елементів ”.

Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують елементи які не входять в групу, а потім вказують ПП функціональної групи, найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують елементи, які входять в групу за вищевказаними правилами.

Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для підключення живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за формою:

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення

Шина живлення	Виводи мікросхем
DD1, DD4	DD2	DD3,DD5 … DD8
+ 5 В	20	16	14
0 В	10	08	07

 

 

4.3.4 Схема електрична з´єднання

 

На схемі з´єднання (ГОСТ 2.702-75, п.4) наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх з´єднання – проводи, джгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (з´єднувачі, затискачі, плати та ін.).

На схемі з´єднання, показані:

- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх

обрисів.

Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем з´єднання. З´єднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

В загальному випадку проводи, групи проводів, джгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Проводи, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію із зображенням при підході до контактів кожного провода окремо.

Проводи, джгути, кабелі, жили кабелю повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному:

- номери кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження;

- номери джгутів проставляють на поличках ліній–виносок біля місць розгалуження проводів.

Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з´єднання читається по схемі однозначно.

Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад, величини допустимих відстаней між проводами, джгутами та кабелями.

Схема повинна також містити відомості про проводи, кабелі (марку, переріз проводу, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля ліній, якими зображують проводи і кабелі, або в таблиці з´єднань. Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю розташовують на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою 2.

В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім джгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “ Примітки ” поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.