Список використаної літератури. Форми запису

 

Список використаної літератури оформляють з нової прону-мерованої сторінки із заголовком “ Список літератури ” (для КР див.таблицю 3.1).

Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовувалися в дипломному проекті (роботі) і записуватися в порядку посилання на неї в тексті.

В списку кожну літературу записують з абзацу і нумерують арабськими числами. Літературу записують мовою оригіналу.

Форми запису літератури:

1. Прізвище та ініціали. Назва книги. - Місце видання: Видавництво, рік. - Кількість сторінок.

(1. Максимович Н. Г. Теорія графів і електричних кіл. - Львів: Вища школа, 1987. - 216 с.)

2. Назва книги / Ініціали та прізвище. - Місце видання: Видавництво, рік.- Кількість сторінок.

Примітка – Великі міста, такі як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.

(2. Вимірювання і комп’ютерно-вимірювальна техніка: Навч. посіб­ник / В. О. Поджаренко, В. В. Кухарчук. - К.: НМК ВО, 1991. - 240 с.)

3. Прізвище та ініціали. Назва частини книги // Прізвище та ініціали. Назва книги. - Місце видання: Видавництво, рік. - С. Інтервал сторінок.

(3. Хоор К.О структурной организации данных // Дал У., Дейстра Э., Хоор К. Структурное программирование – М.: Мир, 1975. - С. 98-197.)

4. Прізвище та ініціали. Назва частини видання // Назва видання.- Рік.- № Число.- С. Інтервал сторінок.

(4. Dreiheller A. Programming Lanquage Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. - 1997. - №1. - P. 83-88.)

(5. Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Авто-матика и телемеханика. - 1978. - №8. - С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

(6. ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация.- М.: Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)

(7. Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полу-проводникового переключателя.- Опубл. 04.05.84.)

Додатки

 

Рисунки, таблиці, тексти допоміжного характеру, схеми можна оформляти у додатках.

Додатки оформляють як продовження документа на його наступ­них сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ (див.пункт 3.7.2).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи звер-ху посередині рядка слово “ Додаток ” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськи-ми цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням вказують вид додатка:

- для обов’язкового додатка в дужках пишуть слово (обов’язковий);

- для інформативного – (довідниковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують під видом додатка, посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису - заголовок записують у відповідній графі.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, вид додатка, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

Першим додатком в КП може бути технічне завдання.

Технічне завдання

 

Технічне завдання (ТЗ) є основним вихідним документом для розробки продукції і технічної документації на неї. Титульний аркуш ТЗ наведений в додатку А.

ТЗ оформляють відповідно до вимог стандарту ГОСТ2.105-95, на аркушах формату А4 з однієї сторони, як правило, без рамки, основного напису і додаткових граф до нього. Номери сторінок проставляють у верхній частині аркуша справа.

ТЗ, як правило, складається із таких розділів:

а) найменування та область застосування розробки;

б) підстава для проведення робіт;

в) мета і призначення;

г) технічні вимоги:

1) склад продукції та вимоги до змісту;

2) вимоги надійності;

3) умови експлуатації;

4) естетичні та ергономічні вимоги;

5) вимоги безпеки, охорони здоров’я і природи;

6) вимоги технологічності та метрологічного забезпечення;

7) вимоги до маркування та упаковки;

8) вимоги до транспортування та зберігання;

д) економічні показники;

е) стадії та етапи розробки;

ж) порядок контролю та приймання.

ТЗ затверджується на кафедрі та узгоджується в провідній організації (при наявності).

Оформлення графічної частини

Загальні положення

 

Графічну частину виконують відповідно до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах (див.п.2.1) з використанням комп’ютерних графічних редакторів.

Перелік графічного матеріалу повинен відповідати індивідуальному завданню (додаток Г).

При виконанні структурних, функціональних, принципових та кіне-матичних схем кожний елемент (пристрій), який входить до виробу, повинен мати відповідне графічне зображення на схемі та буквено-цифрове позиційне позначення (ГОСТ 2.702-75).

Для кожної принципової схеми проекту складається перелік елементів (ГОСТ 2.704-75), який включає всі елементи, які входять до складу виробу та мають умовне графічне зображення на схемі.

Для кожного складального креслення проекту складаються специфікації, які оформляються згідно з діючими вимогами ГОСТ 2.106-68 на аркушах формату А4.

Основні написи заповнюють згідно зі встановленими вимогами (див. п. 2.5).

Посилання на графічну частину в тексті ПЗ виконують за формою:

„...наведено на схемі 08-03.ДП.015.00.000 Е3”.

Якщо графічна інформація КП (КР) подається у вигляді плакатів, то їх слід оформлювати з однієї сторони аркуша належним чином, а на зворотній частині аркуша у відповідному місці розташовувати основний напис за формою 1 з обов’язковими підписами.

Якщо на одному цілому аркуші формату А1 подається інформація на менших форматах (А2 чи А3), то формат А1 слід правильно ділити на менші стандартні формати.

 

 

Типи схем

 

4.2.1 Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв´язки.

4.2.2 Функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використо-вуються при вивченні принципів роботи виробів, при налагоджуванні, контролі та ремонті.

4.2.3 Схема електрична принципова визначає повний склад елементів та зв´язків між ними і, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших конструкторських документів, в тому числі креслень.

4.2.4 При розробці конструкторських документів, які визначають прокладання і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а також для здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті пристроїв використовують схему з´єднань.

4.2.5 Для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлу-атації використовують схеми підключення.

4.2.6 Складові частини комплексу, а також з´єднання їх між собою на місці експлуатації визначає загальна схема.

4.2.7 Відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності) проводів, джгутів, кабелів показують на схемі розташування.

4.2.8 Коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми двох або декількох типів на один і той же виріб, оформляють об´єднану схему.

Вид та тип схеми визначають її найменування та код (див. п. 2.6).

Нижче наведені вимоги до графічної частини, яка є найбільш типовою для студентів електротехнічних спеціальностей всіх форм навчання.

Правила виконання електричних схем

Схема електрична структурна

 

Схема електрична структурна (ГОСТ 2.702-75, п.1) визначає основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і зв´язки.

Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокут-ників або умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямо-кутниками найменування, умовні позна­чення або номери функціональних частин вписують в середину прямо­кутників. Умовні позначення і номери повинні бути розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні позна­чення записують над УГП або справа від них.

Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку, на яких стрілками вказують напрямок ходу робочого проце­су. Структурна схема повинна давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва направо, зверху вниз.

Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами зі сторонами 12· n (n = 1, 2, 3,…) мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і позначень проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, у напрямі, зверху вниз зліва направо, і розшифровують в таблиці довільної форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаг-рами, таблиці, вказання параметрів у характерних точках (величини стру-мів, напруг, форми і величини імпульсів), математичні залежності та ін.