Аналіз аспектів формування політичного іміджу Сергія Тігіпко під час виборчої кампанії на пост Президента України 2010року.

Імідж політичних лідерів почав розвиватися в Україні не так давно, а тенденції цієї галузі завдяки багатьом виборчим кампаніям стрімко розвиваються приносячи плоди у вигляді багатьох інновацій та неординарних рішень у розвиток політичної іміджелогії. Так останнім яскравим прикладом було формування політичних образів деяких кандидатів балатувавшихся на пост Президента України. Ми вже згадували, які етапи створення політичного іміджу повинні здійснити політтехнологи, щоб досягти вдалого результату. Перший етап є практично основним. Це проведення соціологічних дослідження з метою здійснення моніторингу очікувань громадян від майбутнього президента, наступні ж етапи полягають у тому, щоб вдало використати отриману інформацію.

Відтак, розпочнемо з того, чого ж очікувало населення України. Якого президента громадяни хотіли отримати (за даними Київського міжнародного інституту соціології)?

По-перше, це сильний лідер. Лідер, управління якого буде помітним у всіх сферах суспільної діяльності. Це особа, яка зможе, насправді, навести порядок в країні.

З соціального запиту “сильної руки” випливає запит на відповідальність. Гасло “Бандити сидітимуть в тюрмах” все ще актуальне, тому що цього так і не сталося. Певна частина електорату хотіла, щоб, нарешті, прийшла людина, яка буде відповідати за свої слова.

По-третє, населення хотіло побачити нові обличчя. Це мала б бути особа з новою командою і яка зможе запропонувати і втілити реформи, які змінять ситуацію в країні, виведуть Україну на новий рівень в політичній та економічній сфері [6].

Для кандидатів головним було знайти той запит, якому вони могли б відповідати. Більшість кандидатів схилилися до першого, почали подавати себе як сильних лідерів. Та не всі звернули увагу на те, який імідж серед населення вони вже мають і чи підпадають вони під ту чи іншу категорію.

Критерій/кандидат	Ющенко	Тимошенко	Янукович	Тігіпко
Політична орієнтація	Захід	50/50	Росія	Росія
Визнання державною рос.мову	ні	так	так	так
Патріотичність	*****	**	-	*
Вплив на економіку	стабільно	спад	стабільно	ріст
Об’єднавча риса	ні	так	ні	так
Освіта	економічна	економічна	Технічна, економічна	економічна
Вік
Національність	українець	Укр.+грузинка	Рос.	Укр.
Релігія	православ’я	православ’я	православ’я МП
Майбутнє	ЄС, НАТО	ЄС, СНД	СНД	СНД
Залежний від	США, наші олігархи	Росія, наші олігархи	Росія, наші олігархи	-
Олігархічність та корумпованість	****	*****	*****	*
Чорні плями в біографії	так	так	так	ні
Досвід	1(2004)	нема	2(2004)	нема
Принциповість, сила волі	так	так	так	ні
Авторитетність	*****	*****	*****	*
Приведе зміни	ні	ні	Так(-)	Так
Володіння укр..мовою	*****	***	***	***
Ідеологія	націонал-демократизм	лібералізм	лібералізм	лібералізм
Електорат	Національна інтелігенція	бізнесмени	широка	бізнесмени
Технічність кандидата	*	*	*	*****
Кримінальний досвід	Ні, але були звинувачення в корупції	Було заарештована за звинуваченням у газових махінаціях -02. 2001	1967 – 3 роки за крадіжку(амністовані через півтора року); 1970 – нанесення тяжких тілесних ушкоджень	ні
Позитив	Збереження прозахідного курсу та підтримка національно-патріотичних ініціатив	Хоч якась надія на розвиток у західному напрямку	Стабілізація економіки	Вихід з фінансової кризи та розвиток економіки
Негатив	Олігархи далі при владі	Малоросія, олігархи далі при владі	Малоросія, олігархи далі при владі	Малоросія, олігархи далі при владі
Підтримка(мін.-макс.), %	7-15	13-21	17-25	1-5

 

Виборчу кампанію Сергія Тігіпко експерти називають одною з найбільш вдалих [6]. Він був тим, хто, здавалося б, насправді, відповідав практично усім очікуванням електорату. Підпадав під категорію сильного, саме на цьому було зроблено найбільшу ставку його командою. С. Тігіпко для багатьох був новим обличчям, чи, хоча б маловідомим. Також люди вірили його обіцянкам, йому було надано кредит довіри від населення, оскільки він ще не використав свого шансу, як це зробили В. Ющенко, Ю. Тимошенко чи В. Янукович, яким було необхідно відповідати чи виправдовуватись за свої попередні вчинки. Окрім того, що виступи С. Тігіпка відповідали тому образу, який він формував, то й разом з тим, він вдало використовував і засоби невербальної комунікації. Його жести, міміка, стриманість та зовнішній вигляд цілком відповідали іміджу сильного президента.

Сергій Леонідович Тігіпко входив до групи цих кандидатів і запам’ятався як виборцям так і опонентам цікавою побудовою і власне втіленним образом кандидата у Президенти. Що ж такого особливого створили іміджологі і ПРмени? На основі попередніх відділів роботи, а також додаткового аналізу матеріалу спробуємо дати характеристику і висвітлити особливості цього «дива» якого не сподівалися в українському політикумі! (Нагадаю, що Сергій Леонідович Тігіпко кандидат у Президенти Укріїни під час виборчої кампанії отримав

почесне 3 місце набравши у першому турі виборів 13%).

 

Кампанія Сергія Тигипка

Сергій Леонідович як і більшість кандидатів виборчу неофіційну кампанію почав за декілька місяців до старту офіційної. Задача яка тоді стояла перед Тігіпко було закріпити образ і прізвище в пам’яті українського виборця. Він вибрав рекламу власної гарячої лінії, на якій дають відповіді на важливі для виборців питання: як боротися з беззаконням чиновників, як уникнути безробіття. Другим етапом кампанії Тигипка на пізнавання стала реклама його програмної книги «Україна: проект розвитку». Ймовірно він керувався ідеєю: «хочеш отримати людину на п'ять хвилин - дій листівкою, хочеш на тиждень - дій статтею, хочеш на все життя - дій книгою».

Ще одним способом привернути увагу до своєї персони є використання прийому - реклама через ресурс ЗМІ. Йдеться не лише про публікацію іміджевого інтерв'ю або статті, а про рекламу самого ЗМІ, в якому використовується слоган і фото кандидата. Так, Сергій Тигипко використовував ресурс газет «Коментарів» і “Контракти”.

Після цих ефективних кроків в Тигипка упізнавання - 76%, а рейтинг 4,7%. На даному етапі спрацювало позитивне мислення щодо нового кандидата. Старт кампанії Тигипком здивував - розумна людина, що досягла успіху в бізнесі і раптом бігає по всьому місту і запитує: "що буде, якщо в унітаз поїзда кинути лом?", "Чому блондинки тупі?", "Навіщо негри загоряють?", "Як безкоштовно викачати MP3?" Нашим виборцям не потрібні відповіді на питання, їм потрібна людина, на яку вони можуть бездумно вважатися. Мабуть технологи швидко схаменулися і незрозумілі питання поміняли на зображення сильного президента-мачо. За моєю оцінкою, кампанія Тигипка друга після кампанії Тимошенко за якістю.

На вибори він йшов вже оновленому амплуа,як удачливий бізнесмен, досить ефективний урядовий менеджер і досить впевнений в собі розсудливий політик - таким з'явилося Тигипко під час вибіркової кампанії. Правдивий цей імідж чи ні, але кандидат в президенти сам його вибрав і тепер намагається дотримуватися - адже багатьом виборцям сподобалися саме такий риси «ветерана-початківця» вітчизняних політичних баталій (ветерана, тому що саме позиція комсомольського ватажка Дніпропетровщини 20 років тому перешкодила комсомолу України позбавитися від імені Леніна і перетворитися на Демократичний союз молоді, а початківця, тому що останні п'ять років Тигипко перебував поза політикою, а остання придбала за цей час немало нових рис). Одним словом, багато виборців повірили, що перед ними - прагматичний борець з непрофесіоналізмом і корумпованістю мало не всієї вітчизняної політичної еліти. Та і назва очоленої ним партії імпонує багатьом - «Сильна Україна».Саме такий імідж чекали виборці змучені роздорами, корупцією, економічно-фінансовою нестабільністю основних правлячих «верхівок»Феномен Тігипка полягає в тому що він та його команда вчасно вловила тенденції і очікування українських виборців і використавши все саме краще із рис характеру,зовнішності, культури спілкування,мислення,стилю,біографії,а також роду занять вони змогли це поєднати у єдиний продукт який за допомогою вмілого застосування комунікативних технологій та реклами подали на пробу українському електорату. Чим кандидатській імідж Сергія Леонідовича Прийшовся до «смаку», а чим ні простим виборцям?

Безпосередньо формування іміджу Тигипка під час виборчої кампанії можна можна завдячувати ряду деяких важливих факторів які відносяться як до місця і часу виборів так і особових якостей,які оформились не тільки як імідж але й,як природні якості кандидата. Отож,що посприяло із зовнішніх чинників такому стрімкому злету із «безодні політичного забуття».

 

Повернення.

Перший фактор це тихе і ефективне повернення в політику без особливих хвостів і навіть деякою перевагою чистої репутації адже він пішов з політики при досить неприємних обставинах, коли хлопнув дверима в штабі Януковича після другого туру президентських виборів 2004. Проте суспільна свідомість запам'ятала Тигипка, як не дивно, з хорошого боку. В першу чергу - як банкіра і молодого чиновника, якому не дали реалізувати себе.

На цьому ж фундаменті Сергій Леонідович намагається побудувати свій політичний імідж сьогодні. Він знову молодий (у своїх-то 49 років), спортивний, розумний і ефективний. Інших тез у вибірковій кампанії Сергій Тигипко немає.

Із стартом політичної кампанії за Тигипком несправедливо закріпився ярлик «технічного кандидата» Юлії Тимошенко. Так, об'єктивне його висунення грало на руку прем'єрові, що, - нехай собі топчеться по електоральних полях Януковича і Яценюка. Проте на цьому загальні інтереси Сергія Леонідовича і Юлії Володимирівни закінчуються.

Характерно, що Тигипко веде виключно іміджеву кампанію, в якій взагалі немає політичного вмісту. І це далекоглядне рішення. Не будучи обтяженим ідеологічною платформою, Сергій Тигипко легко зможе піти на союз з будь-яким з фаворитів президентської гонки. Сергій Тигипко веде, в основному, віртуальну кампанію. Він - в телевізорі, на білл-бордах, в Інтернеті, нарешті. А робота в регіонах (у тому обмеженому об'ємі, наскільки це потрібно для віртуальної кампанії) йде не по партійній, а по технологічній лінії - дешевшою і ефективнішою. Тигипко не витрачається на партійні осередки. В результаті його кампанія, не дивлячись на ефект тотального покриття країни, коштує не так вже і дорого. Скільки може коштувати тисяча бордів, декілька підгодованих сайтів і епізодичні сюжети по телевізору? Йдеться про мільйони - дуже маловірогідно, що десятках мільйонів - доларів. У плані вартості одного голосу Сергій Тигипко працює в рази ефективніше, ніж всі останні колеги по вибірковій гонці. Бізнесмен, проте. Потрібно також віддати належне технологам - їм удалося уникнути очевидного пересичення інформацією. А значить, і ефекту відштовхування. У відмінність, скажімо, від зухвало «кислотної» кампанії Яценюка. Тигипко було відмінно позиційована Відсутність агресії (ну, то хіба трохи, в гомеопатичних дозах, аби не «поплило» гасло «сильний президент»), демонстрація спокійної і конструктивної сили сповна відповідали характеру кандидата. Всі спроби піарників і журналістів підбити Сергія Леонідовича на щось «таке», провокаційне або просто екстравагантне закінчувалися нічим. І не тому, що кандидат відмовлявся. У нього це просто не виходило. Але невдача в цьому і до конфузу не дотягувала. Також чистий імідж,а точніше відсутність позиціонування із певним лідером перегонів тобто не вмішання і не підримка жодного з головних претиндентів,тому він набрав стільки з очевидної причини: "Після революції вся українська політика ділиться на два табори, "помаранчевый" і біло-блакитний (кольори Партії регіонів Януковича.- "О"). Будь-який, хто не належить до одного з них, сприймається як нова людина. Тигипко рівновіддалений від всіх основних гравців".

І саме цю рівновіддаленість Тигипко зробив центром своєї вибіркової кампанії. Сила централізована влада і об'єднання країни - ось ключове посилання його кампанії. Вона ніби то списана з вибіркової кампанії Олександра Лебедя в 1996-м або Володимира Путіна в 2000м.

Тигипко прагне демонструвати силу, причому інколи у прямому розумінні цього слова: напередодні виборів на обкладинці українського видання Men's Health з'явилося його фото в обтягуючій футболці. Виборець повинен був знати: у цього політика не лише залізна воля, але і залізні м'язи. Курс на Європу.В своєму інтерв’ю він позиціонує як справжній профі з досвідом напротивагу іншим,також він лояльний як до Європи так і до Росії(все заради торгівлі і процвітання народу,введення стандартів і якості життя европейців),тобто ідеологічно чистий,людина яка любить власну державу її культуру(виступає проти 2ї мови) і народ який повинен процвітати, одним словом чистий ліберальний політик!

Свої переваги над іншими «претендентами на булаву» Тигипко описав журналістам таким чином: «Перше. Я себе відчуваю дуже упевненим як професіонал. Я добре розумію макроекономічну ситуацію. Добре розумію, що і, головне, як необхідно робити в країні. Друге. Я один з небагатьох кандидатів, які розуміють мікрорівень. Я працював з конкретними підприємствами, з конкретними виробництвами. І такого досвіду у сьогоднішніх кандидатів просто немає. Третє. Я вважаю, що політикові потрібно бути битим. У мене була достатня пауза, аби все обдумати і зважити. І для мене це є найбільшою перевагою. І сьогодні я себе відчуваю людиною, що відбулася і упевненим». Словом, як мовиться, «людина стоїть, треба брати». І, хоча Тигипко свого часу очолювало штаб Януковича, його цілком можна назвати «патріотом прозахідного зразка». Зокрема, він вважає, що «потрібно пити українське, українське, жити по-українськи, а працювати - по-європейськи», а головне - позбавитися від комплексу неповноцінності. Особливо коли мова стосується взаємин з Росією: Тигипко встиг побувати главою штабу Януковича, міністром економіки Ющенка і особистим радником Тимошенко «Все, що лише не скажеш про Росію, сприймається негативно. Мені здається, що це виходитиме від великої невпевненості в тому, що ми можемо конкурувати з Росією. У мене така упевненість є. Сьогодні ми бачимо, що ми маємо цілі сектори, які не гірше розвинені, чим в Росії. А Росія - це ще і величезний ринок збуту. Не кажучи про те, що там працюють 3,8 мільйона українців».

У зовнішній політиці Тигипко дотримується упевненості, що «для України однієї з першочергових завдань є розвиток стосунків з ЄС, формування умов для вступу до даної організації, тобто поступове приведення законодавства, технологічних і екологічних стандартів України у відповідність з критеріями ЄС».

Крім того, Тигипко прибічник проведення ліберальних реформ в економіці. Виступає за розвиток ринку дорогої праці, але при збереженні можливості працевлаштування і захисту трудящих з низьким кваліфікаційним рівнем. Але - проти додання російській мові статусу другого державного. Більш того, пообіцяв, що, як тільки стане президентом, змінить прізвище з неправильно записаною «Тигипком» на граматично правильну українську «Тигипко». У своєму інтерв’ю <Комсомольская правда> в Украине>

він говорить апелюючи до суспільної свідомості як співчутлива,розуміюча,діяльна людина,здатний навести лад як економічно-фінансовій так і в релігійно-культурних сферах життя українців.Про стандарти

- Коли ми говоримо про підвищення соціальних стандартів і поповнення бюджету, то повинні пам'ятати, що все починається з працюючого підприємства. Сьогодні всі українські виробництва хвилюють одні і ті ж проблеми - незавершено податкове законодавство і неповернення ПДВ. Ми самі заганяємо своїх експортерів в безвихідь. У кризисний період дуже поважно зробити кредити доступними для приватних підприємств. А замість цього банки підняли процентні ставки до 26-28% річних. Про яке процвітання бізнесу і нові робочі місця може йти мова?

Про низькі пенсії

- Україна зустріла кризу з неефективною і принизливою для старшого покоління системою пенсійного забезпечення. Влада загнала бізнес в тінь, як наслідок - впали надходження до Пенсійного фонду. А значить, необхідно зробити все, аби вивести економіку з тіні і легалізувати зарплати. Паралельно потрібно провести глибокий аудит Пенсійного фонду. І, нарешті, необхідно завершити введення багаторівневої системи пенсійного забезпечення.

У Дніпропетровську Сергія Леонідовича вітали більше 5000 делегатів форуму.

Про корупцію

- Вона пронизала всі сфери життя українського суспільства. Слабка, роз'єднана влада не здатна здолати це зло, тому що до цих пір боротьба з ним носила безсистемний характер, в результаті масштаби хабарництва лише збільшилися. Для мене боротьба з корупцією - це, перш за все, реформа держапарату, а саме - розділення політичних і адміністративних посад. Політики не повинні призначати і звільняти чиновників, це не їх завдання. Так само як і чиновники не повинні впливати на ухвалення політичних рішень і писати закони. Потім необхідна реформа регуляторної і дозвільної системи, основою якої стане принцип відвертості. Ця відвертість повинна мати конкретні форми втілення: доступні реєстри судових рішень, земельні реєстри, списки підприємств, які перевіряються, і документів, регламентують такі перевірки, і багато що інше. Потрібно будувати ефективну, підконтрольну суспільству державну машину.

Про справи церковних

- Система стосунків держави і релігійних конфесій має бути радикально змінена. Необхідно припинити втручання влади в конфлікт між трьома основними православними церквями України. Тим більше на стороні одного з учасників протистояння. Будь-які спроби заполітизовування цієї проблеми, втягування широких мас віруючих, захвату храмів слід присікати, але при цьому не допускаючи насильства.

Імпонувала громадянам і фінансова незалежність банкіра: він профінансував свою вибіркову кампанію зі своєї кишені. І це недивно: при стані в 1,64 млрд. Менше, звичайно, чим в багатющого з українських олігархів і спонсора "регіоналів" - Ахметова, але ненабагато.

Та і будував свою кампанію Тигипко як справжній банкір: кожен крок прорахований, всі служби працювали чітко, з виборцями працювали спеціальні колл-центры. Імідж Тигипко, з чуток, створював Жак Сегела, що працював свого часу з Міттераном, Пересом, Валенсой. Кампанію по виборах вів московський піарник Микола Гастелло (він спродюсував групу "Співають разом", відому піснею "Хочу такого, як Путін"). На вибори були кинуті всі ресурси банкіра. Його друга дружина Вікторія у тому числі.

Любителі екстриму можуть назвати його кампанію безбарвною, але те, що технологи хотіли донести до виборця, вони донесли. Вже відомого нам образу «риночника-практика», який «прислухається до людей», плюс не раз вже розкритикованого іміджу «мачо для домогосподарок», як виявилось, для успіху цілком достатньо. Програми у кандидата, звичайно, не було, був набір тез-слоганів, що погано-бідно стикують між собою. Але, по-перше, програм не було у більшості кандидатів. А по-друге, у виборця склалося стійке враження, що програма була, і саме такий, яку хотів би почути цей самий виборець.

А електоратом Тигипко, окрім неодноразово згаданих домогосподарок, виявився той самий середній клас. У заслугу якому ще недавно ставили помаранчеву революцію. Але тепер він вже не хоче бути авангардом. Він втомився. І не вірить в пафосну риторику. Не лише від влади, але і від тих, хто претендує на роль опозиції. Тон, вибраний Тигипко, для цього середнього класу підійшов ідеально. Ну хіба що в питаннях «з 2004-го» Сергій Леонідович не міг не бути «ледве більш біло-синімо».

 

 

Образ,імідж

 

Сергій Тигипко

Реальні характеристики

Зовнішність

Карий колір очей.

Темно-русявий колір волосся.

Високий чоловік (182 см.), спортивної статури.

Гучний, швидкий і динамічний темп мови.

Жести - "відкриті", "упевнені", "динамічні", "прославляючі".

Темперамент

Сангвінік

Біографія

13 лютого 1960 р. Сергій Тигипко народився в етнічно українському селі Драгонешти Лазовського району Молдавської РСР.

У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом "інженер". Кандидат економічних наук, тема дисертації - "Формування і державне регулювання систем комерційних банків України" (1996).

Відразу після армії, в 1984-м, працював секретарем комітету ЛКСМУ, заввідділом і заступником директора по учбово-виховній роботі Дніпропетровського механико-металлургического технікуму, заввідділом пропаганди і агітації Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1989-1991 рр. був першим секретарем обкому комсомолу.

У 1991-м С.Тігипко стає зампредседателя правління комерційного банку "Дніпро". А в березні 1992 року - головою правління нового дніпропетровського КБ "Приватбанк".

У 1994-1997 рр. С.Тігипко - позаштатний консультант Президента України Леоніда Кучми по питаннях грошової політики. Потім отримує пости Віце-прем'єр-міністра України по питаннях економічної реформи в уряді Павла Лазаренко (квітень-липень 1997-го), Віце-прем'єра по питаннях економіки в Кабміні Валерія Пустовоїтенко (1997-1999), Міністра економіки в уряді Віктора Ющенка. У 2000-м року на довиборах у Верховну Раду у вибірковому окрузі в Павлограді стає народним депутатом України. У 2002-м повторно проходит до парламенту за списком пропрезидентського блоку "За Єдину Україну!". З грудня 2002-го два роки займав пост глави Національного банку України. З 2000 по 2005 рр. очолював партію "Трудова Україна".

У листопаді 2004-го пішов з великої політики. Зосередився на управлінні власним великим бізнесом - фінансовою групою ТАС.

18 березня 2008-го Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що призначила С.Тігипко своїм радником. В той же час, на пару з Прем'єром він став співголовою знов створеної Поради інвесторів при Кабінеті Міністрів. 8 липня 2009 р. С.Тігипко звільнився з посади радника глави КМУ за власним бажанням. У червні 2009 року залишив пост глави правління фінансової групи "ТАС" і глави правління ВАТ "Сведбанк" і концентрувався на політичній діяльності.

Сімейний стан

З першою дружиною Наталією Сергій Тигипко познайомився в Дніпропетровську, там вони і одружилися.

У Наталії і Сергія Тигипка є дочка Ганна (1984 г.р.). Вона вчилася в Оксфорді. У її честь, говорять, названа група «ТАС» (Тигипко Ганна Сергіївна). Ходять чутки, що ця компанія стала своєрідним дарунком Сергія Леонідовича на повноліття дочки. Отримавши диплом, Ганна повернулася до України і сьогодні працює в одній з батьківських компаній. У вільний від роботи час вона пише вірші.

У 2007 році в рейтингу «15 самих завидних наречених України» журналу «Фокус» Ганна Тигипко зайняла 5-у позицію.

У 2004 році родинна ідилія Сергія Тигипка порушилася. Він розвівся з дружиною і пов'язав свою долю з київською підприємницею Вікторією Лопатецкой. З нею він виховує трьох дітей: 4-річну дочку Асю і двох синів: однорічного Леонтія і 7-річного Тіму.

 

Віросповідання

Тигипко хрещений, є прихожанином Російської православної церкви Московського патріархату.

Не відносить себе до віруючих людей.

З повагою відноситься до віруючих.

 

Хобі

Любить спорт: бодібілдінг, біг, футбол, теніс, гірські лижі, плавання.

«Мені подобається бути у формі, тоді я спокійний, упевнений. Тому, якщо у мене є можливість, ранок починаю із спортзалу», - говорить Сергій Леонідович.

Захоплюється читанням книг. Улюблені письменники - Михайло Булгаков, Іван Бунін.

Подобається арт-хаусное кіно. Фінансує 4 фестивалі.

 

Знання мов

Російський, український, французький

 

Символічні характеристики

 

Стиль

Сергій Леонідович любить елегантно одягатися, костюми шиє за замовленням.

Він віддає перевагу сірим костюмам, звичайній фактурі тканини, стандартним гладким галстукам.

Туфлі у Сергія Леонідовича дорогі і відповідають останнім віянням моди: з в міру вузькими, трохи опущеними вперед носками. Головне, що вони ідеально личать до його ділового стилю і підкреслюють, що той, хто їх носить, - сильна неординарна особа.

Сергій Тигипко часто з'являється на людях в костюмах без галстуків, з розстебнутим коміром сорочки. Таким чином політик демонструє свою відвертість.

У вихідні не голиться і любить носити джинси і светр.

 

Характеристики

Цілеспрямованість

Харизматичність

Упевненість в собі

Наполегливість

Лідер, який веде за собою

Уміє досягати результату

 

Легенда

Коли Сергію було 10 років, помер його батько. Після цього Серей Тигипко і двоє його братів (старший Валерій і молодший Олександр) виховувалися матір'ю, жили вони в будинку без каналізації на околиці Кишинева, в міського звалища. Сергію доводилося «виживати».

Він підробляв в загонах буд, був вантажником, електриком і розфасовує курятини на м'ясокомбінаті.

Тигипко за власним бажанням пішло в армію (служив офіцером в танкових військах), тому що там платили більше, ніж на виробництві. Служив командиром взводу.

Був віце-прем'єром і міністром економіки, главою Нацбанку. Уміло керує економікою, оскільки реально очолював підприємства, створював їх з нуля. Уміє працювати із стратегіями. Успішний бізнесмен, який уміє заробляти гроші.

У 2008 р. на таємному голосуванні банкірів був вибраний банкіром року.

Одружений, має 4 дітей

Міфи.Демократичний міф. Його сторон-никами є близько 6-11% українців. По демократичному міфу зараз працюють два кандидати - Сергій Тигипко і Арсеній Яценюк (Яценюк попав в дві категорії). Вимоги до кандидатів: хороша освіта, а краще - два, багатий, має власний бізнес, успішний, здоровий, займається спортом. Кандидат повинен демонструвати повну прихильність праву і законності і твердість позицій.

. У основі цього міфу лежить ідея створення рівноправних партнерських стосунків між владою і населенням. Відповідальність за те, що відбувається в країні беруть на себе все, тобто відбувається розвиток горизонтальних стосунків дорослих людей. Люди, що підтримують цей міф, своєю метою вважають не стільки розвиток держави, скільки власне благополуччя. І за великим рахунком, їм все одно який прапор розвивається у дворі.

Оскільки з цим міфом технологи ніколи активно не працювали, і всі п'ять років громадськості нав'язувалася ідеологія «соціального годування», масовим вихованням громадян, готових узяти на себе відповідальність, ідеологи так і не займалися, - те демократичний міф у нас не сильно розвинений. Тобто не було роботи по зміні ментальності громадян. Виходячи з цього, кандидати, які працюватимуть з цим міфом, зможуть отримати голоси лише «просунутого», міського і відносно забезпеченого населення. Є вірогідність, що за демократичного кандидата проголосує «покоління пепсі», в якого на думці споживчі настрої, але, як правило, ці люди не ходять на вибори.

Під час нинішньої вибіркової кампанії в рамках цього міфу працює экс-глава Нацбанку Сергій Тигипко. Багатий, успішний, здоровий, спортивний, хороший менеджер. Проблема лише в тому, що для перемоги немає достатньої кількості виборців, які б підтримували ідеї демократичного міфу.

 

 

Репутація

Високоосвічена, інтелігентна людина.

Яскравий регіональний молодіжний лідер.

Найуспішніший банкір.

Економіст державного рівня.

 

Політичні погляди

Сергій Тигипко вважає, що Україну до успіху може привести новий довгостроковий курс країни, заснований на трьох важливих складових:

1. Конкурентоздатна економіка. Сергій Тигипко виступає за:

• невідкладне оздоровлення економіки країни;

• стабільну національну валюту без стрибків і потрясінь;

• відновлення банківської системи і відновлення кредитування;

• зниження рівня безробіття за рахунок реалізації державних інвестиційних проектів;

• захист і відновлення внутрішнього виробництва в країні;

• розвиток великотоварного сільського господарства;

• прозорі операції на земельному ринку країни;

• спрощення податкової системи;

• зниження податкового навантаження з метою детінізації економіки;

• розвиток інноваційного сектора економіки;

• глибоку реформу сфери ЖКХ, направлену на підвищення якості послуг;

• послідовну реформу системи охорони здоров'я.

 

2. Сильна держава. Сергій Тигипко виступає за:

• сильну президентську владу і дієвий механізм імпічменту, що оберігає від узурпації влади;

• кардинальну реформу державного апарату;

• скорочення числа регуляторних процедур;

• послідовну і наполегливу боротьбу з корупцією;

• підпорядкування зовнішньої політики держави національним економічним інтересам;

• багатовекторну міжнародну політику з метою пошуку партнерства;

• активну дипломатичну роль України в своєму регіоні;

• відновлення активних контактів з країнами Середньої Азії, а також Індією і Китаєм;

• рівноправні стосунки з Євросоюзом;

• відновлення добросусідських стосунків з Росією;

• побудова сильної контрактної армії.

 

3. Розвинена демократія. Сергій Тигипко виступає за:

• відкриті партійні списки на виборах всіх рівнів;

• передачу більшої частини повноважень органам місцевої самоврядності;

• реально незалежне правосуддя;

• побудова в країні цивільного суспільства;

• рівноправну внутрішню політику, включаючи рішення мовного питання;

• відновлення системи якісної освіти в країні;

• поліпшення умов для материнства і дитинства.

 

Цільова аудиторія

 

Думаючі люди.

Підприємці, економісти, бізнесмени.

Жінки (25-55 років).

Динамічні особи.

Прибічники європейського напряму розвитку (наприклад, ідея відмінити прожитковий мінімум. Зробити як в Європі: там немає прожиткового мінімуму, просто встановлений нормальний рівень зарплат і пенсій).

Люди, які орієнтовані на концепцію реформіста ведення економіки.

 

Споживчі стереотипи

 

Більшість громадян України вважають, що майбутнім президентом України має бути чоловік. Про це свідчать результати опиту, проведеного Всеукраїнською соціологічною службою. Так, 73,2% респондентів висловили думку, що президент має бути чоловіком, 22,9% віддають перевагу президентові-жінці.

 

Громадяни України вважають, що президентом має бути вихідцем з робочого класу. Людиною, яка не народилася в багатій сім'ї, а створила себе самого, піднялася з низів, здолала всі перешкоди і готовий допомогти поліпшити життя всіх громадян.

 

Дослідний політик, який на політичній арені присутній вже багато років, володіє вищою мірою довіри громадян і великими шансами стати президентом.

 

Споживчі переваги

 

Президент має бути:

• Освітченим (знання економіки, фінансів і так далі)

• Впливовим (авторитетний політик, керівник)

• Компетентним (письменність, професіоналізм)

• Харизматичним (сильним, вольовим, рішучим, цілеспрямованим)

• Привабливим, елегантним

• Порядним (що дотримується етичних принципів)

• Прибічником здорового способу життя

• Наявність професійної команди управлінців

 

Конкурентні переваги

 

Сергій Тигипко - це нова сила в гонці за крісло президента. Довіри і надія більше на нових людей, оскільки старих вже перевірили у дії.

 

На відміну від основних претендентів на пост президента - Віктора Федоровича Януковича і Юлії Володимирівни Тимошенко - минуле Сергія Леонідовича Тігипко «не заплямоване» кримінальними фактами. Його біографія - предмет лише гордості.

 

На відміну від Віктора Януковича, Сергій Тигипко - високоосвічений кандидат в президенти, динамічний, ініціативний і заповзятливий.

На противагу Юлії Тимошенко - Тигипко урівноважений і спокійний лідер.

 

Рекламні стереотипи

 

Звернення до думки професіонала

Нова особа в передвиборній гонці

 

Рекламно-стилістичний блок

 

 

Передвиборна кампанія Сергія Тігипко аппелює не до емоцій, а до розуму громадян України.

 

Сергій Тигипко справляє враження зваженого політика і професіонала - саме на це він робить ставку в своїй рекламі.

 

На відміну від рекламних «творів» інших кандидатів в президенти, у Сергія Тигипко слоган рекламної кампанії має передвиборний контекст:

«Сильний президент - сильна країна».

 

Сергій Тигипко - основоположник ідеї створення гарячої лінії в рамках передвиборної кампанії.

Прагнення продемонструвати виборцям готовність вирішувати проблеми кожного конкретно людину спонукала Тігипко створити пряму телефонну лінію, подзвонивши по якій, громадяни зможуть отримати відповіді на актуальні питання:

«Як не втратити свої заощадження?»

«Коли закінчиться криза?»

«Як знищити корупцію?»

«Як уникнути безробіття?»

«Як боротися зі свавіллям влади?»

«Як зможе Україна статі сильною?» і так далі

 

Інтерактивність передвиборної кампанії Сергія Тігипко виявляється ще і в тому, що він має представництва практично у всіх популярних соціальних мережах: ЖЖ, Twitter, FaceBook, YouTube, Однокласники, вКонтакте.

 

В рамках передвиборної кампанії Сергій Тигипко відвідує всі куточки України.

 

Ефективним PR-ходом став випуск книги «Україна: проект розвитку».

 

Унікальним PR-інструментом став Форум прибічників Всеукраїнської громадської організації «Економічний блок Сергія Тігипко», який відбувся в Дніпропетровську. На масштабний захід зі всієї України приїхали більше 5 тисяч однодумців політика і економіста, аби прослухати його план розвитку держави.

Перспективи