Привабливий лідер». Театральний аналог - перший коханець. Усмішливий і розкутий, намагається не стільки переконати в правоті своїх ідей, скільки просто сподобатися.

4) «Свійський мужик». Театральний аналог - простак. Нічим не примітна людина,що волею долі виявилася серед мешканців політичного Олімпу [1, с. 10].

Вітчизняні автори визначають в українській політичній практиці трохи інші, ніж на Заході, але ближчі нам типи політичного іміджу, що використовувалися кандидатами в народні депутати. Зокрема, В. Бебик пропонує таку їх класифікацію:

· “діловий імідж”, який щонайкраще характеризується ідеологією: “ми заробили гроші для себе, заробимо їх і для вас”;

· “інтелектуальний імідж”, що виник на основі твердження: для роботи в парламенті необхідні професіонали;

· “народний імідж” будувався на класичній популістській основі, на прагненні сформувати позитивне ставлення до себе як до “свого хлопця”;

· “політичний імідж” формувався на контрастному протиставленні соціалістів (формальних або прихованих) і націонал-демократів. В обох випадках ставка робилася на певні, добре відомі базові цінності основних політичних сил суспільства, а власне імідж створювався на декларуванні прихильності до цих цінностей, а не на основі особистісних характеристик кандидатів;

· “жіночий імідж” створювався на основі кредо: “Схоже на те, що чоловіки вже нічого не зможуть зробити. Обирайте жінок. Вони зроблять цей світ кращим”;

· імідж “місцевого жителя” будувався на основі постулату “Я – свій, я тут живу і нікуди не дінуся, тому що в мене тут родичі і родина.” [6, с. 52-53].

Останнім часом значно зросла роль особистості політичного лідера, його ділових і моральних якостей, рівень його популярності. З урахуванням маркетингової термінології можна сказати, що спостерігається підвищення ролі іміджевого фактора політичного лідера, зростає його вплив на електоральну поведінку. Особливо актуальним стало питання про імідж харизматичного лідера, що впливає на громадську думку і політичні процеси в суспільстві. Фахівці твердять, що вчинки таких політиків найчастіше суперечать раціональній логіці, їх неможливо “прорахувати”, вгадати, однак ефективність діяльності харизматичного лідера завжди надзвичайно висока.

Імідж політика має відповідати очікуванням електорату, духові часу, оцінкам і уявленням його електорату. Оскільки імідж створюється приблизно так, як розв'язується кросворд, — у кожну пусту клітинку щось вписується, то є вкрай необхідним за допомогою рекламних заходів заповнити всі інформаційні клітинки задуманого типажу того чи того політичного діяча або партії. Інакше їх заповнить масова свідомість на власний розсуд або супротивна сторона (що набагато гірше). Власне задля зясування типажу,якому необхідно слідувати, а також моніторингу перебігу подій,настроїв електорату під час виборчої кампанії важливою в діяльності іміджмейкерів є організація вивчення громадської думки. Команда забезпечує проведення спеціальних соціологічних опитувань або спирається на результати вже наявних. Зупинимося на одному з різновидів соціологічного опитування – практиці складання і використання рейтингів окремих партій і лідерів, в період виборчої кампанії. За всієї розмаїтості організацій та установ, що проводять рейтингові дослідження, важливо забезпечити їх високий професійний рівень, а отже й політичну неупередженість, максимальну об’єктивність. Тому, до вибору організації, якій довіряються попередні дослідження, варто підходити дуже серйозно. Від отриманих результатів залежить стратегія формування іміджу, яка може стати заставою, як для здобуття голосів, так і для їх втрати. Знання основ проведення опитувань населення, аналітичного вивчення настрою людей, уміння інтерпретувати різного роду статистичні дані вкрай необхідні сучасним піарменам не тільки для самостійного виконання роботи, але й для здійснення критичного підходу до інформації соціологічного змісту, розповсюджуваної різними каналами.

Рейтингові дослідження найчастіше проводяться через певні відтинки часу, щоб наочніше було видно картину різних тенденцій у формуванні громадської думки. Це, з одного боку, дозволяє цілеспрямованіше впливати на електорат; по-друге, у кандидата з’являється можливість внести певні корективи в проведення виборчої кампанії, у формування свого політичного іміджу. Іміджеві рейтинги допомагають політикам орієнтуватися на сучасному політичному ринку президентських виборів.Отже які положення можна отримати від досліджень?Це зокрема:

 

· який політик потрібний зараз країні (місту, району);

 

· якими рисами повинен володіти ідеальний кандидат;

 

· який політичний образ найпривабливіший для виборців;

 

· якому конкретному політикові віддається перевага;

 

· яку рейтингову позицію займає кандидат;

 

· як виборці характеризируют кандидата як політичного діяча;

 

· які зміни потрібні регіону зараз і так далі

 

Необхідною інформацією для іміджевої стратегії є також відомості про домінуючі в суспільстві цінності, проблеми, страхи, потребах і так далі Така інформація використовується для визначення тематики вибіркової кампанії, якому образу обов'язково повинен відповідати імідж лідера.Дослідження повинні відображати також зведення про імідж конкурентів і їх відповідності запитам виборців. Це дає можливість визначити первинні позиції кандидата в порівнянні з конкурентами. Для здобуття такої інформації в ході дослідження виборцям ставлять такі питання, як, наприклад, «За кого б Ви проголосували, якби кандидат, за якого Ви готові віддати голос, не брав участь би у виборах?», «Назвіть в порядку убування 5-6 політиків, яким ви більш всього довіряєте».

Важливим аспектом при проведенні соціологічних опитів, є також правильно певний розмір вибірки респондентів.

Для політиків, імідж яких вже сформувався в суспільній свідомості, поважно також виявити, основну аудиторію, яка його підтримує, налагоджена байдуже і не підтримує. Зазвичай, виборців класифікують по підлозі, зросту, освіті, соціальному положенню, району мешкання. Ця інформація допоможе визначити, які методи дії необхідно застосовувати до різних категорій виборців, за умови, що досліджуються також політичні переваги цих категорій.

Всі приведені вище дані мають бути в повному об'ємі занесені у в інформаційно-аналітичну систему, після чого вони можуть бути проаналізовані і зіставлені з іншими показниками діяльності партії або громадської організації. Результати аналізу сприймаються кращим, коли подаються користувачеві в графічному вигляді. Автоматизована система дозволяє виводити показники на екран в будь-якій формі, вибраній користувачем.

Однак результати однієї, навіть найавторитетнішої соціологічної служби можуть мати погрішності і викликати сумнів у різних політичних акторів. У зв’язку з цим значний інтерес викликають так звані порівняльні аналізи-рейтинги, у яких використовуються результати опитувань, проведених провідними соціологічними службами,порівнюючись між собою вони дають чіткішу картину уявлень і очікувань виборців.

Іміджева політична кампанія будується з використанням набору традиційних прийомів. З одного боку, політик намагається стати одним із нас. З іншого — він не може бути таким як ми, бо навіщо тоді його обирати. У нього мають бути харизматичні риси, він мусить активно демонструвати почуття агресивності, суперництва, його завжди мають супроводжувати різні помічники та охоронці, що додає значущості особі лідера. Що б там з ним не було, але в жодному разі глядачі не повинні помітити, що він хворий, погано себе почуває або є розгубленим чи схвильованим.Український дослідник

Г. Г. Почепцов конкретно виділив прийоми й основні етапи побудови іміджу кандидата-лідера:

 

1.Індивідуалізація (виокремлення серед інших);

2.Акцентуація (підкреслення виокремлених характеристик);

3.Просунення (використання бажаних характеристик у найоптимальніших контекстах);

Складові технології побудови іміджу:

 

1.Виділення рис, що виділяють політика серед інших;

2.Підкреслення особистих рис політика, які вводять його до складу категорії “свій”;

3.Вписування образу політика в уявлення про ідеального політичного діяча;

4.Вписування образу політика в образ реальних історичних діячів;

5.Включення в поведінку політика акторських елементів;

6.Створення вербального компоненту іміджу;

7.Символізація зовнішнього вигляду політика;

8.Впровадження образу у масову свідомість через ЗМІ;

9.Боротьба з “автономними джерелами” впливу на імідж;