Поняття та типи грошових систем. Заходи щодо стабілізації грошових систем.

Грошова система — це конкретна форма організації грошового обігу, визначена відповідним законодавством країни.

три типи грошових систем — біметалізм, монометалізм ісистема кредитних грошей. В основі грошової системи біметалізму є дваметали — золото і срібло. Однак біметалізм виявився нежиттєвою системою,адже існування двох мір вартості суперечить сутності грошей як єдиногозагального еквівалента. Тому у другій половині XIX ст. у більшостієвропейських країн і в США утвердилась система золотого монометалізму. На початку XX ст. на зміну золотомонетному грошовому обігу прийшласистема номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеженим обміномнаціональних грошей на зливки золота (золотозливко-вий стандарт) або надевізи (золотодевізний стандарт). За золото-зливкового стандарту золотімонети в обіг не випускаються, банкноти розмінюються на золото врезультаті продажу золотих зливків за фіксованою державною ціною. Зазолотодевізного стандарту грошові знаки взагалі не обмінюються назолото, а фіксований курс національної грошової одиниці підтримується задопомогою купівлі-продажу іноземної валюти (девіз). За обох систем вобігу відсутні золоті монети, все монетарне золото концентрується вцентральних банках країни. Нині комерційні банки втратили правовипускати власні банкноти, емісію банкнот здійснює лише центральний(емісійний) банк, який контролює держава.

Типи грошових систем розрізняються між собою насамперед залежно від тієї форми грошей, яку вони мають у даному суспільстві. Якщо гроші виступають у формі товару, то цей тип грошової системи називається металевим. Металева грошова система — це така система, основу якої складають повноцінні металеві гроші. У такій системі згодом з’являються банкноти, які розмінювались на золото, і паперові гроші, але визначальним елементом залишались благородні метали. Коли ж повноцінні гроші виходять з обігу і повністю замінюються паперовими, починає діяти паперова грошова система.

Ринок: сутність, види та функції. Головні фактори ринкового саморегулювання. Інфраструктура ринку. Тіньова економіка України.

РИНОК – ЦЕ БУДЬ-ЯКА СИСТЕМА, ЩО ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПОКУПЦЯМ ТА ПРОДАВЦЯМ ВІЛЬНО ЗДІЙСНЮВАТИ КУПІВЛЮ-ПРОДАЖ ТОВАРІВ.

ГОЛОВНІ ВИДИ РИНКІВ

1. У ВІДПОВІДНОСТІ ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА: ЛЕГАЛЬНИЙ ТА НЕЛЕГАЛЬНИЙ (ТІНЬОВИЙ).

2. ЗА ЕКОНОМІЧНИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ ОБ’ЄКТІВ РИНКОВИХ ВІДНОСИН: СПОЖИВЧИЙ РИНОК, РИНОК КАПІТАЛІВ, РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ, ІНФОРМАЦІЙНИЙ РИНОК, ФІНАНСОВИЙ РИНОК, ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТОЩО.

3. ЗА ПРОСТОРОВОЮ ОЗНАКОЮ: МІСЦЕВИЙ, НАЦІОНАЛЬНИЙ, МІЖНАРОДНИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ, СВІТОВИЙ.

ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ – ЦЕ СУКУПНІСТЬ ПОВ’ЯЗАНИХ МІЖ СОБОЮ ІНСТИТУТІВ, ЩО ФУНКЦІОНУЮТЬ У МЕЖАХ ПЕВНИХ РИНКІВ ТА ВИКОНУЮТЬ ПЕВНІ ФУНКЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НОРМАЛЬНОГО РЕЖИМУ ЇХ РОБОТИ

ФАКТОРИ РИНКОВОГО САМОРЕГУЛЮВАННЯ:

ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ ТОВАРІВ

КОНКУРЕНЦІЯ

ЦІНИ

Тіньова економіка — господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, збільшуючи власні прибутки.

Тіньова економіка в Україні — результат системної кризи економіки, що виникла через невідповідність методів здійснення ринкових перетворень. Поширення тіньової економіки в Україні відбулося на базі руйнації діючих розподільних відносин і побудови нових, які істотно порушили усталений баланс інтересів суб'єктів економіки, паритетність розвитку окремих її сфер, мотивацію ефективного господарювання.

 

Капітал як економічна категорія. Теорії, що визначають сутність капіталу. Первісне нагромадження капіталу - початковий фактор формування ринкового підприємництва. Особливості сучасного нагромадження капіталу в Україні.

Капітал як економічна категорія – є теоретичним вираженням виробничих відносин між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили. Тобто – це історично обумовлене, суспільно – виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь – яких засобів виробництва.

Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичні відносини, є процесом, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого — безпосередніх виробників у найманих робітників.

Процес первісного нагромадження являв собою передісторію капіталізму та утвердження капіталістичного способу виробництва. Основу цього процесу становив розвиток товарного виробництва. З розвитком ремесел і торгівлі відбувалась усе більша диференціація ремісників, причому багаті цехові майстри перетворювались спочатку в скупників, а потім у промислових підприємців, що створювали капіталістичні майстерні та мануфактури.

У процесі первісного нагромадження капіталу велику роль відігравали торговельний та лихварський капітали, які сприяли розвиткові товарно-грошових відносин. Торговельний капітал часто рухався в промисловість, і купець у цьому разі перетворювався в капіталіста-мануфактурника. Лихварі ставали іноді банкірами. Водночас із формуванням верстви найманих робітників відбувалось виникнення буржуазії — власників грошового і продуктивного капіталу.

Особливостями українського первісного нагромадження капіталу є: «прихватизація» багатства в процесі роздержавлення і приватизації майна державних підприємств; розкрадання державного майна; створення фіктивних підприємницьких структур; хабарництво державних чиновників; податкові пільги для «своїх» тощо. Особливою формою первісного нагромадження капіталу в Україні та в інших постсоціалістичних країнах є становлення тіньового капіталу і тіньового капіталістичного підприємництва.

Кругооборот промислового капіталу, його стадії та функціональні форми.

Кругооборот – це рух капіталу, в процесі якого він проходить три стадії і прибирає три форми – грошової, виробничої, товарної.

Перша стадія. Власник грошей купує на ринку товари, необхідні для продуктивного споживання, тобто робочу силу (PC) і засоби виробництва (ЗВ). В результаті цього акту грошовий капітал (Г) перетворюється у продуктивний капітал. Після цього обіг переривається і починається процес виробництва, тобто друга стадія.

Друга стадія. В процесі виробництва робітники своєю працею переносять на вироблюваний товар вартість спожитих засобів виробництва і створюють нову вартість, яка складається з відтвореної вартості робочої сили та додаткової вартості.

Вироблений товар відрізняється від товарів, закуплених капіталістом на першій стадії руху капіталу, не тільки за своєю натуральною формою, але і за вартістю: він включає в себе додаткову вартість. В результаті другої стадії руху продуктивний капітал перетворюється в товарний.

Третя стадія. Капіталіст повертається на ринок, де реалізує вироблені товари, перетворює їх в гроші. Тобто капітал з товарної форми знову переходить в грошову.

Таким чином, капітал в своєму русі послідовно проходить три стадії і приймає три функціональні форми - грошову, продуктивну і товарну.

Промисловий капітал - це капітал, який не лише привласнює додаткову вартість, але і сам її створює. Звичайно, рух промислового капіталу не обмежуються одним кругооборотом.

Одночасне перебування капіталу в трьох формах - необхідна умова безперервності виробництва. Поряд з цим кожна форма капіталу здійснює свій власний рух у вигляді самостійного кругообороту.

Капітали рухаються з різною швидкістю. Швидкість кругообороту, або рух капіталу в часі називають оборотом капіталу. Проблема швидкості обороту проста: чим швидше обертається капітал, тим менше капіталу потрібно, тим менші товарні запаси, тим повніше і швидше задовольняються потреби громадян.