Вимоги до розташування елементів і обсягу дипломної роботи

 

 

Змістова частина дипломної роботи складається зі вступу, основної частини, висновків, розглянутих у розділі 3 цих методичних рекомендацій.

У загальному вигляді дипломна робота повинна містити:

· титульний аркуш (див. додаток Б) – 1 сторінка;

· завдання на виконання дипломної роботи (див. додаток В) – 1 аркуш (на 2-х сторінках);

· анотацію дипломної роботи українською, російською та англійською мовами (див. додаток Г) – 1-2 сторінки;

· зміст (див. додаток Ж) – 1-2 сторінки;

· перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (у разі потреби) – 1-2 сторінки;

· вступ – 5-6 сторінок;

· основну частину (3 розділи) 85-90 сторінок;

· висновки – 5-6 сторінок;

· список використаних джерел – 2-5 сторінок;

· додатки (у разі потреби, але не більше 20 сторінок).

Таким чином, орієнтовний обсяг дипломної роботи (без додатків) складає приблизно 100-105 сторінок.

Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, прізвище, ім’я й по батькові та інші відомості про автора, тему дипломної роботи з посиланням на об’єкт дослідження, прізвище, вчене звання (посаду) наукового керівника; вихідні дані, запис про допуск роботи до захисту з підписом завідувача випускаючої кафедри.

Титульний аркуш оформлюється на відповідному бланку, у якому авторська інформація заповнюється друкарським способом або креслярським шрифтом чорного кольору.

Завдання на виконання дипломної роботи заповнює науковий керівник (друкованим або рукописним способом).

Зміст дипломної роботи оформлюють на окремих аркушах і розміщують після реферату. Слово ЗМІСТ розташовують посередині рядка. У змісті мають бути наведені порядкові номери і назви розділів, у разі потреби підрозділів, а також додатків із поданням їх позначення та заголовків із указівкою на номери сторінок, на яких вони подані. Зміст містить найменування усіх розділів та підрозділів роботи й номери їх початкових сторінок. Зміст включають у загальну кількість аркушів.

Якщо в дипломній роботі прийнята специфічна термінологія, а також використовуються малопоширені скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їх перелік повинен бути поданий на окремому аркуші і розміщуватися після змісту. Перелік повинен розташовуватись стовпчиком, у якому ліворуч в алфавітному порядку наводять скорочення, символи, одиниці і терміни, праворуч – їх детальне розшифрування.

Після змістової частини дипломної роботи (вступ, розділи, висновки) розміщують список використаних джерел.

Список вибудовується у такій послідовності:

Нормативні документи:

· Закони.

· Укази.

· Постанови.

· Положення.

· Інструкції.

· ДСТУ.

Архівні джерела (у разі наявності).

Фундаментальні дослідження:

· Монографії.

· Підручники.

· Посібники.

· Брошури.

Періодичні видання:

· Альманахи.

· Журнали.

· Газети.

· Збірки матеріалів конференцій. Збірники наукових праць.

Електронні видання:

· Web-сторінки.

· Оптичні носії (cd-диски; dvd-диски).

Видання іноземною мовою.

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

У додатки вносять матеріали (схеми, аналітичні дані, форми офіційної звітності, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки та ін.), які є першоджерелами або доповнюють аналітичну базу роботи, але не введені в основну частину.

Додатки до дипломної роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття дипломної роботи:

· чинні документи підприємства;

· рекламні матеріали;

· проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

· таблиці допоміжних цифрових даних;

· інструкції, методики, опис алгоритмів і програм розв’язання задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання дипломної роботи;

· ілюстрації допоміжного характеру.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

 

 

Загальні положення

Дипломна робота оформлюється у вигляді окремого документа, набраного на комп’ютері на аркушах формату А4; шрифт Times New Roman, 14 кегль через півтора інтервала між рядками.

Текст друкується з одного боку аркуша і розміщується таким чином, щоб залишались береги: зліва – 30 мм, знизу та зверху по 20 мм, справа – 15 мм.

Дозволяється розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3.

Мова дипломної роботи – державна, стиль науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність – логічна.

Зовнішній вигляд. Дипломну роботу потрібно прошити (проклеїти) та оправити в тверду палітурку.

Заголовки структурних частин дипломної роботи:

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 (назва розділу)

РОЗДІЛ 2 (назва розділу)

РОЗДІЛ 3 (назва розділу)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Заголовки структурних частин друкуються великими літерами жирним шрифтом симетрично до тексту без переносів. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Кожна структурна частина повинна починатися з нової сторінки.

Текст розділів основної частини роботи поділяється на підрозділи, а в разі потреби – й на пункти. Заголовки підрозділів (пунктів) друкуються маленькими літерами (крім першої – великої) жирним шрифтом з абзацного відступу. Розділи та підрозділи мають бути із заголовками, а пункти можна або називати, або ні. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відступи (див. додаток Д).

· Відступ між заголовком структурної частини та основним текстом має дорівнювати двом інтервалам.

· Відступ між заголовком структурної частини та заголовком підрозділу має дорівнювати двом інтервалам.

· Відступ між основним текстом та заголовком нового підрозділу має дорівнювати двом інтервалам.

· Відступ між заголовком підрозділу та пунктом відсутній. Заголовок (номер) пункту друкується з наступного рядка.

· Відступ між заголовком підрозділу та основним текстом відсутній. Основний текст набирається з наступного рядка.

· Відступ між заголовком (номером) пункту та основним текстом відсутній. Основний текст набирається з наступного рядка.

 

 

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № (номер).

Нумерація сторінок дипломної роботи починається зі структурної частини ВСТУП (титульний аркуш, лист завдання, анотація, зміст не нумеруються, але враховуються у загальну кількість). Номер сторінки ставиться у верхньому правому куті (без крапки).

Нумерація структурних частин дипломної роботи (див. додаток Е).

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ» (наприклад: РОЗДІЛ 1.; РОЗДІЛ 2.; РОЗДІЛ 3.) Після номера має стояти крапка. Потім у тому ж рядку подають заголовок розділу.

Не нумеруються такі структурні одиниці роботи: ЗМІСТ; ВСТУП; ВИСНОВКИ; СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ; ДОДАТКИ.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприклад: 1.4. (четвертий підрозділ першого розділу), 2.1. (перший підрозділ другого розділу); 3.3. (третій підрозділ третього розділу). Після номера має стояти крапка. Потім у тому ж рядку вказують заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Після номера має стояти крапка. Наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу); 2.2.4. (четвертий пункт другого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку подають заголовок пункту. Пункт може бути лише номерним і не містити текстового заголовка.

 

Ілюстрації

Зміст ілюстрацій має доповнювати текст роботи, поглиблювати розкриття суті явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.

Ілюстрації (схеми, графіки, карти, діаграми тощо) і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстративні або табличні матеріали, розміри яких є більшими за 50% формату А4, бажано розміщувати у додатках. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставлять крапку (наприклад: «Рис. 1.2. Схема руху внутрішніх документів в установі» (другий рисунок першого розділу)). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією по центру.

Таблиці, формули

 

Цифровий та інший матеріал, як правило, має оформлятись у вигляді таблиці. Таблиця повинна мати нумераційний заголовок (слово «Таблиця» та її номер) і тематичний заголовок (назва таблиці).

Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, що розміщені в додатках) у межах розділу.

У правому верхньому куті розміщують напис «Таблиця» з великої літери із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставлять крапку (наприклад: «Таблиця 2.3» (третя таблиця другого розділу), нижче розміщують тематичний заголовок).

Тематичний заголовок розміщують над таблицею і друкують відразу від правого берега. Назву починають з великої літери і не підкреслюють.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої – якщо вони є самостійними.

Якщо таблиця займає кілька сторінок, потрібно під планкою пронумерувати стовпці і на наступні сторінки перенести тільки рядок з номерами стовпців. Зверху треба писати «Продовження табл.» або «Закінчення табл.» із зазначенням номера таблиці.

У таблицях слід обов’язково зазначати одиниці виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться в заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його змінюють словами «Те саме». Якщо цифрові або інші дані в певному рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

 

 

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Тематичний заголовок (назва таблиці)

№ з/п	Заголовок боковика	Назва 1	Назва 2

 

Формули в дипломній роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки (не ближче 10 мм від правого берега) на рівні відповідної формули в круглих дужках. Наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (*) і ділення (:).

Посилання на ілюстрації до дипломної роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 2.3»; на формули – порядковим номером формули, наприклад: «у формулі (3.1)». Посилання в тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.2».

 

 

Посилання

Посилання в тексті роботи на джерела інформації слід зазначити порядковим номером джерела за списком, виділеним двома квадратними дужками, наприклад:...у працях [1–9] або [1; 5; 48].

На цитати, наведені в тексті, а також цифри та факти, запозичені з літературних джерел, слід давати точні бібліографічні посилання.

Посилання в тексті на першоджерела (використану літературу) необхідно зазначати у квадратних дужках після цитати в такому вигляді: порядковий номер видання за списком використаної літератури та номер сторінки, наприклад:

· для посилання на сторінку джерела – [5, с.15];

· якщо цитата розміщена на двох сторінках у одному джерелі – [7, с.5–6];

· для посилання на кілька різних сторінок у одному джерелі – [5, с.15,19,38];

· для посилання на сторінки у різних джерелах – [5, с.15; 7, с.317];

Приклади:

Цитата в тексті: «...етикет — сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішнє виявлення людських взаємин» [26, с.137].

Відповідно, позиція книги у переліку використаних джерел:

26. Фельзер А. Б. Техніка роботи керівника: навч. посібник / А. Б. Фельзер, О. В. Доброневський. – К.: Вища шк., 1993. – 383 с.

 

 

Список використаних джерел

Список використаних джерел (елемент бібліографічного апарату) дипломного дослідження містить бібліографічні відомості про джерела й розміщується після висновку, перед додатками.

Загальна кількість використаних джерел має бути в межах 50 найменувань.

При побудові списку джерел необхідно використовувати такий класифікатор:

1. Видова група документів.

· Нормативні документи (закони, укази, постанови, положення, інструкції, ДСТУ).

· Архівні джерела.

· Фундаментальні дослідження (монографії, підручники, посібники, брошури).

· Періодичні видання (альманахи, журнали, газети, збірки матеріалів конференцій, збірники наукових праць).

· Електронні видання (web-сторінки, оптичні носії).

· Видання іноземною мовою.

2. У межах видової групи використовується алфавітний порядок групування джерел.

Нумерація списку використаних джерел – наскрізна, через усі видові групи.

 

Зразок оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел:

Характеристика джерела	Приклад оформлення
Один автор	Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учебник / Н. Н. Кушнаренко. – 7-е изд., стер. – К.: Знання, 2006. – 459 с. Матюх Н. Д. Що дорожче срібла-золота / Н. Д. Матюх. – К.: Асамблея діл. кіл: Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311 с.
Два-три автори	Матяш І. Б. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині: історія, спогади, арх. док. / І. Матяш, Ю. Мушка. – К.: Києво-Могилян. акад., 2005. – 397 с.(Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична»; вип. 1). Ромовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк., В. Р. Петров. – К.: Прецедент, 2006. – 93 с.
Чотири і більше авторів	Механізація переробної галузі агропромислового комплексу: підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл. / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк. – К.: Вища освіта, 2006. – 478 с. Психология менеджмента / П. К. Власов, А. В.Липницкий, И. М. Лущихина и др.; под. ред. Г. С. Никифорова. –Х.: Гуманитар. Центр, 2007. – 510 с.
Твори без авторів	Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [Ред. тексту В. Клос]. – К.: Грані-Т, 2007. – 119 с. – (Грані світу).
Багатотомний документ	Межгосударственные стандарты: каталог в 6 т. / [сост. Ковалева И. В., Рубцова Е. Ю.; ред. Иванов В. Л.]. – Львов: НТЦ «Леонорм-Стандарт», 2005 – 2008.
Частина багатотомного документа	Досвітній О. Ф. Твори. У 2 т. Т. 1. Романи [Текст] / О. Ф. Досвітній. – К.: Дніпро, 2003. – 570 с.
Словники	Географія: словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. – Х.: Халімон, 2006. – 175 с.
Законодавчі та нормативні документи	Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань). Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»: станом на 20 листоп. 1999 / Верховна Рада України. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 70 с. Експлуатація, порядок і терміни перевірки запобіжних пристроїв посудин, апаратів і трубопроводів теплових електростанцій: СОУ-Н ЕЕ 39.501:2007. – Офіц. вид. – К.: ГРІФРЕ: М-во палива та енергетики України, 2007. – VІ, 74 с.– (Нормативний документ Мінпаливенерго України. Інструкція).
Стандарти	Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні. Покажчик та огляд (ISO 7000:2004, IDT): ДСТУ ISO 7000:2004. – [Чинний від 2006-01-01]. – К.: Держспоживстандарт України 2006. – ІV, 231 с. – (Національний стандарт України).
Архівні джерела	Полтавський обласний державний архів. – Ф. 1029: Духовне правління Сорочинської намістнії. – Оп. 1. – Спр. 1. Свидетельства священников об отсутствии препятствий для вступления в брак их прихожан. – Арк.2
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання	Козіна Ж. Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор / Ж. Л. Козіна // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – № 6. – С. 15–18, 35–38. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий // Бібліотечний вісник. – 2006. – № 6. – С. 14–17.
Електронні ресурси	Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій: навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів акредитації / Б. Р. Богомольний, В. В. Кононенко, П. М. Чуєв. – Одеса: Одес. мед. ун-т, 2003. – (Бібліотека студента-медика) – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) – Назва з контейнера. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. «Крим-2003») / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03.htm.

 

Оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи й розміщують у порядку посилань у тексті дипломної роботи.

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і поряд – велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад: Додаток А; Додаток Б і т.д.) Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка у разі потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» – другий розділ додатка А; «В.3.1.» – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка (наприклад: «рис. Д. 1.2.» – другий рисунок першого розділу додатка Д; «формула (А.1)» – перша формула додатка А).