На які фази поділяється психодіагностичний процес. Обґрунтуйте поділ діагностичного процесу на основні об’єктивні та суб’єктивні компоненти. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

На які фази поділяється психодіагностичний процес. Обґрунтуйте поділ діагностичного процесу на основні об’єктивні та суб’єктивні компоненти.



На які фази поділяється психодіагностичний процес? Обґрунтуйте поділ діагностичного процесу на основні об’єктивні та суб’єктивні компоненти.

Поділ діагностичного процесу на 2 компоненти:

1) суб’єктивний, до якого відносяться характеристики, які свідчать про організацію діагностичного процесу і його здійснення, які забезпечують розкриття психічної діяльності в аналізі, висновках у процедурі дослідження.

2 ) об’єктивний, до якого відносятьться характеристики, які розглядаються як незмінна умова впливу на психіку, дію психіки зовнішнього та внутрішнього характеру.

 

За суб'єктивного підходу діагностування здійснюється на основі відомостей, які досліджуваний повідомляє про себе, тобто самоопису (самооцінювання) особливостей особистості, стану, поведінки у певних ситуаціях. Діагностування проводять за допомогою численних особистісних опитувальників, опитувальників стану і настрою, думок, а також опитувальників-анкет тощо.

Об'єктивний підхід передбачає, що діагностування здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Він охоплює методи діагностики особистісних якостей (спрямовані на "вимірювання" інтелектуальних особливостей особистості); тести інтелекту (встановлюють рівень її інтелектуального розвитку); тести спеціальних здібностей (призначені для вимірювання рівня розвитку окремих складових інтелекту і психомоторних функцій, що забезпечують ефективність у вузьких сферах діяльності); тести досягнень (визначають ступінь володіння певними знаннями, уміннями і навичками).

Фази психодіагностичного процесу:

1) система вимог (навіщо нам потрібно буде ставити діагноз),

2) вплив на психіку людини,

3) сприймання досліджуваним інформації,

4) психічна переробка досліджуваним інформації,

5) поведінка досліджуваного (реакція),

6) спостереження і аналіз всього, що відбувається психологом,

7) постановка діагнозу.

 

 

Що таке валідизація методів психодіагностики? Які вам відомі види валідності? Яка їх сутність?

 

Валідність – комплексна х-ка, що включає, з одного боку, дані про те, чи придатна методика для вимірювання того, для чого її було створено, а з іншого боку, яка її дієвість, ефективність, практична корисність. Відповідність, повноцінність, придатність.

Теоретична валідність – визначається за відповідністю показників досліджуваної якості, отриманих з допомогою методики, показникам, отриманим за допомогою інших методик – таких, з показниками яких повинна існувати теоретично обґрунтована залежність.

. Емпірична валідність – перевіряється за відповідністю діагностичних показників реальній поведінці, діями і реакціями, що спостерігаються у досліджуваного. Порівняння показників з реальною поведінкою чи результатами практичної діяльності Л.

Внутрішня валідність – відповідність завдань, субтестів, суджень, що містяться у методиці, загальній меті і замислу методики в цілому. Невалідна (або не повністю валідна) м-ка – завдання вимірюють не те, що вимагається від даної м-ки.

Зовнішня – зв*язок між показниками м-ки і найбільш важливими, ключовими ознаками, що відносяться до поведінки досліджуваного. (емпір валідність).Валідність м-ки перевіряється і уточнюється в процесі її достатньо тривалого застосування.

валідність в цілому неможливо виміряти, про неї можна лише судити.

Реальна валідність розкривається тільки в результаті накопичення значного досвіду роботи з тестами. Отримання нових, розширених даних про валідності може радикально змінити уявлення про сферу застосування та ефективності методики. Деякі методики, розроблені для діагностики вербальних чинників інтелекту, з достатньою валідностю відображають лише рівень обізнаності. Сфера застосування тесту в ході його тривалої валидизации може бути, навпаки, розширена. Як приклад можна привести прогресивні матриці Равена, які опинилися в значній мірі насичені фактором, загальним для тестів інтелекту. Реальна валідність ряду психодіагностичних методик, особливо тестів інтелекту, досягнень у навчанні, професійній придатності, особистісних опитувальників, змінюється з часом. Це пояснюється старінням вікових статистичних норм, зміною соціальних норм і зразків поведінки, методів навчання і змісту завдань, вимог до професій. Дана обставина створює необхідність періодичного контролю валідності методик.

 

Яких правил (і чому) необхідно дотримуватись при графічному відображенні результатів дослідження? Види унаочнення результатів дослідження.

Етапи добору і побудови графічних зображень чи побудови таблиць:

1.Визначити суттєву інформацію в зібраному матеріалі.

2. Ознайомитись з усіма типами графічного опису результатів і обрати найбільш доцільний з них.

3. Знати і використовувати усі види унаочнення, які підходять за характером матеріалу.

4. Розробити чітку інструкцію для креслення та зчитування інформації відповідно до обраного графіку

Групування та графічна обробка даних:

Зведення досліджницьких даних - означає їх систематизацію та встановлення якісних і кількісних залежностей між факторами, які досліджувались. Групування передбачає розподіл дослідницьких даних на групи на основі певних показників, причому окремій групі мають бути притаманні однакові, або близькі за значенням елементи.

Групування даних може бути простим (дослідницькі дані групуються за однією ознакою, або комбінованим (дані групуються за кількома ознаками*. Отримані у процесі дослідження кількісні дані можна подавати переважно трьома способами: звичайне їх наведення у тексті роботи, тобто послідовно перераховувати відповідно до логіки аналізу результатів;

подавати у вигляді таблиль;

подавати у вигляді графічних зображень.

Таблиця - це форма унаочнення систематизованого раціонального викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, або ж процес уцілому.

Побудова графіків, які застосовуються в психологічних та педагогічних дослідженнях, повинна опиратися на численні практичні навички.

правила побудови графіків:

Загальна структура графіків повинна передбачати його читання зліва направо та знизу вверх.

Горизонтальну шкалу для кривих слід читати, як правило, зліва направо, а вертикальну – знизу вверх.

Цифри на шкалах слід розміщати зліва і знизу впродовж відповідних осей.

Всі позначення і цифри для зручності читання слід розміщувати від основи як початку, або з правого краю як початку.

Кожен графік (рис. та таблиця повинні мати нумерацію.

Нумерація рисунків, як правило, наскрізна (проходить через усе дослідження* та окрема від нумерації таблиць. Номер таблиці ставиться в правому кутку над таблицею, номер рисунку ставиться по центру під рисунком. Як рисунки, так і таблиці повинні мати назви. Назва повинна бути якомога чіткою, лаконічною, однак відтворювати основний зміст інформації. Якщо є потреба, то необхідно додатково вводити підзаголовки чи пояснення.

Назва в таблиці наводиться під її номером над таблицею по центру; назва рисунку, як правило, справа від номера (з метою економії місця*, або ж під номером.

 

Правила та етапи графічного зображення:

1.Наявність осей абсцис та ординат

2.визначення назв осей

3.наявність точки відліку «0»

4.наявність точки динаміки розвитку (кінцевої)

5.Обирання масштабу

6.Наявність найвищої та найнижчої точки

7.при наведенні показників за допомогою кривої, кожна точка на шкалі відповідає точці емпіричної величини

8.при унаочнені діаграмою точка емпіричної величини на стовпчику знаходиться на вершині стовпчика,що співпадає з величиною на шкалі.

9.кожен малюнок повинен мати свою нумерацію.

10.Таблиці та малюнки також повинні мати нумерацію (чітко та лаконічно сформульовану)

11.У деяких випадках унаочнення потребує додаткової осі (дод. Осі повинні бути чітко відмежовані від основної осі,відображати динаміку)

 

 

Розкрийте основні положення психолого-педагогічної діагностики, основні групи проблем та основні аспекти психодіагностичного дослідження в шкільній галузі?

Аспекти

1 аспект: визначення об’єкту вимірювання, чітке формулювання предмету, іншого наукового апарату, від чого залежить визначення батареї методів.

2 асп.: визначення методу вимірювання (після визначення предмету – ЩО? необхідно дослідити, дослідник детально має визначитьсь ЯК? він це буде здійснювати)

3 асп.: аналіз методу, який застосовує психолог чи спеціаліст суміжник. Щоб розробити адекватні діагностичні методики, потрібна максимальна стандартизація умов проведення експерименту з дітьми.

4 асп.: аналіз умов розвитку. Кожен діагноз повинен розглядатися, наскільки це можливо,з позиції показника актуального рівня розвитку, показника індивідуальних відмінностей вікової групи; попереднього розвитку; майбутнього розвитку.

5 асп.: педагогічна відповідність. У висновках про аналізу педагогічної діяльності орієнтація повинна бути на особистість дитини.

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ

1. "інтерв'ю" - свої судження експерт висловлює в бесіді з людиною, здійснює опитування прогнозист відповідаючи на поставлені перед ним питання. Експерт у даному випадку не має часу для попереднього аналізу цих питань, тому прогнозист при проведенні інтерв'ю повинен ретельно продумувати формулювання і смисловий зміст питань.

2."Аналітичний" спосіб - доповідна записка та морфологічний аналіз передбачає тривалу роботу експерта з аналізу поставлених перед ним питань. В основі морфологічного методу лежить заздалегідь розроблена схема розгляду об'єктів прогнозування, призначена для виявлення можливих варіантів рішень деякої багато аспектною проблеми.

2. ГРУПОВІ МЕТОДИ ОПИТУВАННЯ поділяються на два класи: одні використовують відкриту дискусію, інші опитування за допомогою анкет. 1. «Метод комісії» полягає у відкритій дискусії з обговорюваної проблеми для вироблення єдиної думки експертів. Колективна думка визначається в результаті таємного або відкритого голосування. 2. «Метод суду» використовує аналогією із судовим процесом. Частина експертів оголошується прибічниками розглянутого рішення і виступає як захист, наводячи аргументи на його користь. Частина експертів врегулює хід експертизи і виносить остаточне рішення. У процесі експертизи "функції" експертів можуть мінятися. Метод суду має ті ж перевагами і недоліками, що й метод комісії 3. «метод мозкового штурму» - виявлення нових ідей. Суть цього методу полягає у проведенні ряду засідань членів експертної групи з дотриманням наступних правил: 1) концентрується увага на одній чітко сформульованої проблеми; 2) підхоплюється ідея будь-якого роду. 4. «метод синектики» При цьому методі, який схожий з мозковою атакою, проблема розглядається невеликою групою експертів. Керівник експертизи висуває проблему, пояснює її, а експерти пропонують варіант її рішення. Кілька хвилин керівник його аналізує і каже, що йому в ньому подобається, а що ні. Потім висуваються нові пропозиції, які також аналізуються до тих пір, поки не буде знайдено можливе рішення.

5. «Метод Дельфі» повна відмова від колективних обговорень. Це робиться з метою зменшити вплив таких психологічних факторів, як приєднання до думки найбільш авторитетного фахівця, небажання відмовитися від публічно висловленої думки, слідування за думкою більшості. Ретельно розроблена програма послідовних індивідуальних опитувань, що проводяться зазвичай у формі анкетування. Відповіді експертів узагальнюються і разом з новою додатковою інформацією надходять у розпорядження експертів, після чого вони уточнюють свої первісні відповіді. Така процедура повторюється кілька разів до досягнення прийнятної збіжності сукупності висловлених думок.

Опишіть основні принципи професійної етики і розкрийте їх зміст. Які вимоги ви поставили б до психологічної підготовки практичного психолога? Чому? Наведіть приклади відповідно до певної галузі проф. діяльності психолога.

 

Етичні принципи покликані забезпечити:

· рішення професійних завдань у відповідності з етичними нормами;

· захист законних прав людей, з якими психологи вступають в професійну взаємодію,

· збереження довіри між психологом і клієнтом;

· зміцнення авторитету психологічної служби освіти серед учнів, вихованців, батьків та педагогічної громадськості.

Основними етичними принципами є:

Принцип конфіденційності. Принцип компетентності. Принцип відповідальності. Принцип етичної та юридичної правомочності. Принцип кваліфікованої пропаганди психології. Принцип благополуччя клієнта. Принцип професійної кооперації. Принцип інформування клієнта про мету і результати обстеження. Дані принципи узгоджуються з професійними стандартами, прийнятими в роботі психологів у міжнародному співтовариств

формування особистості практичного психолога проходить три етапи:

1. Світоглядний, що передбачає формування професійної свідомості майбутнього спеціаліста;

2. Професійний, який спрямований на оволодіння необхідною системою знань, технологією практичної діяльності майбутнього психолога, формування його психологічної культури.

3. Особистісний, метою якого є формування професійно важливих якостей особистості, гуманістичної спрямованості, "діалогічності", здатності до професійної ідентифікації (прийняття провідних професійних ролей, цінностей, норм, наявність мотиваційних структур, які спонукають особистість до ефективної діяльності). Формування професійної ідентифікації пов'язане з самопізнанням (самодіагностикою), самокорекцією, самоаналізом та самореабілітацією.

Вимоги до психо-діагностів:

1) повинен знати і застосовувати практично загальні теоретико-методологічні принципи ПД, володіти основами психометрики, слідкувати за методичною літературою з ПД, мати власну бібліотеку методик тощо.

2) Психолог відповідає за рішення, які приймаються на основі отриманих результатів тестування, запобігає суб’єктивізму, можливим помилкам дослідженні, яке здійснюється непрофесіоналом.

3) Користується переважним правом на проведення ПД в певній галузі, на отримання методичних матеріалів.

4) Добираючи батарею методик, психолог керується вимогою максимальної ефективності діагностики: максимум інформації і її надійності при мінімумі затрат;

5) Поряд з практикою психодіагностики, психолог веде науково-методичну роботу, аналізує ефективність своїх досліджень;

6) Визначаючи найбільш ймовірну гіпотезу, психолог повинен розглядати й альтернативну діагностичну гіпотезу, застосовуючи в ПД принци, подібний до судочинства – «презумпція невинності»;

7) Психолог дотримується принципів професійної етики;

8) Психолог повідомляє в регіональні чи центральні органи Товариства психологів про: - цікаві результати дослідження певних явищ; - про виявлені порушення нормативних принципів психодіагностики.

На які фази поділяється психодіагностичний процес? Обґрунтуйте поділ діагностичного процесу на основні об’єктивні та суб’єктивні компоненти.

Поділ діагностичного процесу на 2 компоненти:

1) суб’єктивний, до якого відносяться характеристики, які свідчать про організацію діагностичного процесу і його здійснення, які забезпечують розкриття психічної діяльності в аналізі, висновках у процедурі дослідження.

2 ) об’єктивний, до якого відносятьться характеристики, які розглядаються як незмінна умова впливу на психіку, дію психіки зовнішнього та внутрішнього характеру.

 

За суб'єктивного підходу діагностування здійснюється на основі відомостей, які досліджуваний повідомляє про себе, тобто самоопису (самооцінювання) особливостей особистості, стану, поведінки у певних ситуаціях. Діагностування проводять за допомогою численних особистісних опитувальників, опитувальників стану і настрою, думок, а також опитувальників-анкет тощо.

Об'єктивний підхід передбачає, що діагностування здійснюється на основі успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Він охоплює методи діагностики особистісних якостей (спрямовані на "вимірювання" інтелектуальних особливостей особистості); тести інтелекту (встановлюють рівень її інтелектуального розвитку); тести спеціальних здібностей (призначені для вимірювання рівня розвитку окремих складових інтелекту і психомоторних функцій, що забезпечують ефективність у вузьких сферах діяльності); тести досягнень (визначають ступінь володіння певними знаннями, уміннями і навичками).

Фази психодіагностичного процесу:

1) система вимог (навіщо нам потрібно буде ставити діагноз),

2) вплив на психіку людини,

3) сприймання досліджуваним інформації,

4) психічна переробка досліджуваним інформації,

5) поведінка досліджуваного (реакція),

6) спостереження і аналіз всього, що відбувається психологом,

7) постановка діагнозу.

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 151; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.163.221.133 (0.051 с.)