Композиційне вирішення та колірна гама

У центрі «Вогнів»(композиційний центр) — монумент Незалежності на Майдані, від якого відходять радіальні кільця (як у дереві, коли подивитися на зріз), заповнені людьми. Це дерево розростається, як революція, переходячи від людини до людини, від Києва до маленького містечка чи села. Геометричні лінії розміщені по всій композиції утворюють власне "Вогні Майдану". Витинанка є асиметричною. Робота не посилена виразністю,але містить великі та дрібні деталі, що створює контраст великого і малого.
Моя робота виконана у чорному,білому та червоно-оранжевому кольорах. Таке поєднання кольорів надає неабиякого контрасту. Червоно-оранжевий колір символізує полум’я і займає чи не найбільше простору у композиції. Білий колір - у ньому закладений багатозначний сенс,проте у роботі він передає блиск світла,надію. Темний колір-чорний характеризує зло, білий – добро, а їх поєднання – звісно, боротьбу двох начал.

В загальному-роботи Миколи Теліженка, моно- чи поліхромні, кожній із яких властивий особливий ритм та своя «історію», дійсно надихають саме на поетичне, метафорчне осягнення.

 

Творчість відомих майстрів

У 20-30-х роках XX ст. основним регіоном побутування витинання стало Поділля. Популярність цього виду мистецтва посилилася після проведення в Києві виставки „Саїнські витинанки" (1969) (с. Саїнка Могилів-Подільського р-ну (тепер Чернівецького р-ну), завдяки Олександру Васильовичу Салюку, який зібрав для цієї виставки найкращі твори односельчан. Виставка відкрила імена багатьох самобутніх майстрів - Є. І. Британ, Т. С. Британ, М. Т. Купчик, Н. П. Кушнір, Г. Я. Петльовану.

У 60–70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, виготовлені ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району.
У 70–80-х роках на виставках з'являються сюжетні витинанки М.П.Бездільного (м. Бережани), М.В.Ремінецької (м. Тернопіль), Д.Г.Мимрика (с. Великий Говилів Теребовлянського району), М.Н.Бурдяк (с. Біла Чортківського району), Б.О.Стадничука (с. Михвилівка Борщівського району). Заслужений майстер народної творчості України М.П.Бездільний виступив як новатор сюжетних тематичних витинанок. Вони одинарні, виготовлені комбінованою технікою з різнобарвного паперу, мають рельєфну фактуру.

У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: Дмитро Мимрик (с. Великий Говилів Тернопільської області), Софія Приймак (с. Петриківка Дніпропетровської області), Любов Процик (Львів), Людмила Лузгіна (Запоріжжя), Галина Хміль (Київ), Андрій Пушкарьов (Дніпропетровськ), Людмила Мазур (Хмельницький), Василь Корчинський (Київ) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є глина, метал, дерево, тканина, камінь (дуже дивний погляд на матеріал для витинанок) та, традиційно, папір. Сучасна витинанка використовується у дизайні інтер'єру та книговиданні. Прикладами сучасної витинанки є роботи сучасного художника та народного майстра Тараса Богдана (Львів) та Ігоря Денисенка (Київ). Серед Майстрів народної творчості Києва заслужене місце посідає Наталія Васєніна, роботи якої були

представлені на Першій Міжнародній виставці «Витинанки світу», що відбулася у Вільнюсі 1991 року. Крім неї у Вільнюсі тоді ж експонували свої витинанки ще дві майстрині.

Щодо автора моєї роботи,то Теліженко Микола Матвійович народився 16 березня 1951 р. у м. Звенигородка Черкаської області. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978р). Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва: панно «Свято вражаю», панно «Осінні перевесла» (1986р). Член Національної спілки художників України (1987 р). Заслужений художник України. Автор прапора м. Черкаси, автор герба Черкащини і деяких районів області. Учасник багатьох міжнародних конкурсів та симпозіумів по скульптурі.

Черкаський художник Микола Теліженко відомий як майстер витинанки, скульптор та геральдист. Він разом із дружиною Олександрою створив герби Черкаської області, Звенигородки та Монастирища.

 

ІІІ.ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ВИТИНАНКИ «ВОГНІ НА МАЙДАНІ»

Послідовність виконання роботи.

Основними традиційними ознаками української витинанки є її рапортність на основі дзеркальної чи осьової симетрії; творення зображень, вирізаних з одного аркуша (одинарних) або з декількох елементів (складних, тобто аплікаційних), а також комбінованих, коли використовують декілька технік, зокрема й розписи. Серед традиційних мотивів домінують геометричні, фіто-, антропо-, орніто-, зооморфні і архітектурні зображення.
Починають роботу з ескіза, в якому необхідно висловити те, що уявляють| побачити наприкінці роботи. Визначають композиційний центр. Якщо композиція центральна, аркуш згинають по лінії симетрії для утворення надалі дзеркально-симетричного зображення. При необхідності намічають контури відповідно до ескіза, потім вирізають, дотримуючи межі вибраного контура. При цьому зачинені ділянки визначають заздалегідь, тобто як вони при вирізуванні віддаляються. Якщо їх потрібно зберегти, продумують елементи, які б їх сполучали.

Цікаві вирішення одержують при одночасному використанні декількох шарів паперу різних кольорів. Для цього краї паперу скріпляють скріпками, шпильками, затисками для запобігання зсуву листів.
Для посилення виразності малюнка використовують чергування великих і дрібних деталей. Це створює контраст великого і малого.
По завершенню роботи акуратно розгортають шари паперу, уникаючи можливих розривів. Для збереження легкості, ажурності роботу не приклеюють до поверхні, а лише притискують склом.

Фоном для витинанки може бути кольоровий щільний папір або картон. Деякі майстри закріплюють витинанки за допомогою клею ПВА. Це роблять так: площину, на якій буде прикріплена витинанка, покривають клеєм ПВА в співвідношенні 1:10. Після того, як клей повністю висохне, витинанку накладають на підготовлену площину, зверху накривають тонкою бавовняною

тканиною, потім гарячою праскою (підбираючи потрібну температуру) і приклеюють.
У витинанках можна використовувати аплікацію. Під вирізане зображення підкладають кольоровий папір. Окремі деталі витинанки можуть бути виконані в різній колірній гаммі з наперед продуманою композицією.
Існує додатковий спосіб підготовки паперу для витинанки|. Беруть тонкий аркуш паперу, зволожують його, потім наносять акварельними або аніліновими фарбами по вологому листу довільний малюнок або колірну розтяжку, перехід одного кольору в іншій.

Цікавий колір одержують при використанні міцно завареного чаю, кави або розчину марганцівки. При цьому лист паперу (гладкий чи ж заздалегідь зім'ятий) занурюють у ванну із розчином. Якщо перед зануренням в розчин папір був зім'ятий, то вона забарвлюється нерівномірно (у згинах темніше, ніж на решті поверхні), створюючи ефект пергаменту. Не чекаючи повного висихання, папір пропрасовують гарячою праскою, вирівнюючи її.

 

 

Типологія витинанок

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах; силуетні — зображення виступає силуетом; одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу; складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні. За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну «гіркою»).

За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції.

Витинанки бувають таких груп: фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром, бувають кількох композиційних типів — пташки, вершники, ляльки та ін; розетки — ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок»; дерева — сюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон і под.; стрічки — з однобічною або двобічною композицією орнаменту; шпалери — витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення; фіранки — рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок; ігранки — витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки — це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.

 

 

3.3. Організація робочого місця та правила безпеки праці
При виконанні роботи необхідно правильно організувати своє робоче місце. Стільчик на якому ви сидите повинен бути зручним і виготовлений у співвідношення із параметрами тіла виконавця. Це стосується і стола. Якщо ж стільчик буде занизьким, чи зависоким, ви будете швидко стомлюватись,ефективність роботи швидко зменшиться.

На столі не повинно бути зайвих предметів,якими ви не користуєтесь під час роботи. Усі інструменти повинні розташовуватись по правій руці(якщо ви правша),або ж по лівій(якщо лівша). Освітлення кімнати повинне отримувати денне світло,в іншому випадку добре освітлювальна лампа має розташовуватись зліва(якщо ви правша),або справа(якщо ви лівша).
Потрібно пам'ятати про правила безпеки при роботі з гострими ріжучими предметами:
1. При роботі з ріжучими та колючими інструментами їх ріжучі поверхні і гострі кромки повинні бути спрямовані в бік, протилежний тілу працюючого, щоб уникнути травми при випадковому зриві інструменту з оброблюваної поверхні.
2. Пальці рук, які утримують оброблюваний предмет, повинні перебувати на достатньому видаленні від ріжучих крайок, а сам предмет повинен бути надійно закріплений у затискному пристосуванні.

3. На робочому місці ріжучі та колючі предмети повинні розташовуватися на видному місці, а саме робоче місце має бути звільнена від сторонніх і непотрібних предметів і інструментів, про які можна зачепитися або спіткнутися.
4. Необхідно завжди мати під рукою бинт, йод, нашатирний спирт, перекись водню і бактереоцидний лейкопластир.

 

 

ВИСНОВКИ
Мистецтво завжди мало важливе значення у розвитку людської цивілізації, художньо розвивало його, захоплювало людей і залишало помітний слід у їхній пам’яті, робило багатшою людську душу. Найскладніше завдання людства – знайти засоби, які б допомогли виживати та зростати духовному, множитися прекрасному, перемагати добру. Мій науковий пошук у цьому напрямі навіяв на думку про те, що існує явище, яке має унікальну властивість впливати на духовність людини, одночасно розвиваючи всі її складові. Таким феноменом є твори декоративно-прикладного мистецтва, зокрема витинанка. Українські народні витинанки – це яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Її використовували як прикраси житла, згодом, як оздоблення листівок чи житлових інтер’єрів. Але повсякчас витинанка була потрібним і водночас захоплюючим видом мистецтва.

Здавна витинанка була частиною народу, її дорогою спадщиною, яка передавалася від поколоління до покоління. Витинанка була обов’язковою частиною будь-якого свята українців. Будь то Різдво, чи Великдень - хати наших пращурів щедро оздоблювалися символічними витинанками. Витинанки не є простим виробом із паперу. Це- обереги помешкання і родинного вогнища. Кожна витинанка мала своє значення, і свою символіку. Навіть за наших часів витинанка все ще є популярною. В Україні і до нині майстри виготовлюють витинанки. Витинанками більше не оздоблюють оселі, як раніше, але вони несуть тепер інше значення. Вони-народознавчий матеріал, наше минуле, сховане у символах, вирізаних на папері.

За наших часів з’явилося багато технік на основі витинанок. Сучасні дизайнери і художники дуже часто звертаються до цього прекрасного виду мистецтва.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Література

1. Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Степанович М.Е. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів, 1992.

2. Антонович Е.А., Проців В.І., Свид С.П. Художні техніки у школі. - К., 1997.

3.Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1992.

4 Гусакова М.А. Аплікація: Навчальний посібник. - М., 1987.

5. Горнула І.В. Народне мистецтво західних областей України. - К., 1966.

6. Пушкарьов.А. Школа витинанки. / Народне мистецтво №1-2, 2007.

7. Станкевич М.Є. Українські витинанки. - Київ, 1996.

8. Тищенко О.Р. Декоративно-прикладное мистецтво східних слов'ян і давньоруської народності. - К., 1983.

 

Інтернет-ресурси

1. http://bibliofond.ru/view.aspx?id=724792#1

2.http://www.ukrvytynanka.com.ua/UA/pablis/306-vitinanki-i-sht..

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Витинанка

4. http://www.bankreferatov.ru/referats/5883D4D1FA2580FB..

5. http://www.osvita-plaza.in.ua/load/vitinanki/11-1-0-1..

6. http://volodymyrmuseum.com/krayeznavchi/179-nove-zhyt..