ТОП 10:

І.ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК ВИТИНАНКИ



І.ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК ВИТИНАНКИ

Загальна історія мистецтва витинанки

Витинанки існували у різних народів здавна. Вони використовувались як прикраси, а також для обрамлення житла. Коли з’явився папір, з якого так легко щось вирізати, вони стали переважно паперовими. Слов’янські народи використовували витинанки здебільшого як декоративний елемент у народних традиційних орнаментах. В Україні попередниками цього виду мистецтва були витинанки зі шкіри й тканини. У своєму розвитку витинанки на Україні мали кілька періодів. Захоплення цим мистецтвом і широке його поширення в 20- 30-ые рр. XX в. змінилися деяким занепадом в 40- 50-ые рр. Новий етап і розквіт витинанок спостерігався з 60-х рр., існує й зараз. Роботи провідних майстрів експонуються на виставках у вигляді сюжетно-тематичних і орнаментальних композицій. Принципи контурного, ажурного вирізання знайшли практичне застосування в професійному мистецтві, поліграфії, сценографії, моделюванні одягу й оформленні інтер'єрів. Робота над виготовленням витинанок привчає знаходити пропорції, силует, форму орнаменту, наочно демонструє виникнення малюнка дзеркального рапорту. Нескладність технічних засобів, її доступність і можливість створення високомистецьких добутків роблять витинанку популярним і улюбленим видом творчості як народних майстрів, так самодіяльних і професійних художників. Звичайно для виконання витинанок використовують тонку, але міцний папір різної якості. Це може бути цигарковий, компресний папір, крафт та інші.

Ажурні візерунки зі шкіри і тканини, як прикраси одягу, побутували в минулому на всій Україні. Найбільше вони були поширені у гуцулів і лемків. На плечах і передніх полах гуцульських кожухів і кептарів з сап’янових витинанок укладали візерунки різних форм. Витятими аплікаціями із сап’яну і тканини прикрашали святковий одяг у центральних та східних областях України. Шкіряні витинанки були попередниками паперових ажурних прикрас. Ажурні витинанки відомі ще з V ст. до н. е. Це були вироби зі шкіри та хутра. Перші паперові прикраси, які можна вважати аналогами традиційних витинанок В Україні, виникли в Китаї і пов’язані з винаходом паперу. У ХІІІ ст. паперові прикраси з”явилися у Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили до Європи, спочатку у Венецію, а потім в Угорщину та ін. країни. Наприкінці ХVІ ст. у Німеччині витинанки використовували для оздоблення книг. У ХVІІІ-ХІХ ст. вони поширились у Франції, Португалії, Данії, Голландії, Швеції, Швейцарії, Польщі, Литві, Росії та Україні. У країнах західної Європи витинанки були здебільшого сюжетно-розповідними і уподібнювалися до графіки: складні багатофігурні, дзеркально-симетричні композиції завжди вміщувалися на одному аркуші паперу. Коли папір став доступним, а саме середині XIX сторіччя, ним могли користуватися різні верстви населення й тому прикраси "витинанки" ввійшли в побут як міщан так і селян. У цей період Їх можна було побачити в будинках на вікнах, стінах, сволоках, на печі, іноді вони навіть заміняли собою настінні малюнки. Особливо розповсюдженим в українській хаті було обрамлення божника, полиці для начиння, комина, вікна. У вигляді ажурних серветок витинанки прикрашали полиці для начиння й скрині.

 

Витинанка і сучасність.

У сучасному світовому суспільстві набуває актуальності не тільки питання збереження національних особливостей кожного народу, але і їхній розвиток. Більшого дослідження потребує витинанка, яка має широкі тенденції розвитку і використання у сучасному світі. Витинанки мали й мають відданих прихильників. Це насамперед талановиті витинальники, колекціонери й численні шанувальники, котрі сприяють відродженню і розвиткові цього виду мистецтва. Досить часто до техніки витинання і мотивів візерунків звертаються художники. Є чимало цікавих спроб використання орнаментів витинанок для оздоблення житлових і громадських інтер'єрів. Паперові витинанки життєздатні і в умовах сучасного міста, застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон. Це свідчить про те, що витинанки мали тісний зв’язок з іншими видами мистецтва. Доповнюючи один одного, вони створювали неперевершені шедеври чи просто зручні і красиві речі. Витинанка дійсно стала популярною. Це доводить велика кількість виставок, які проводились і проводяться на території України та поза її межами.

Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу.

 

Інструменти та матеріали

У минулому столітті на Україні з'явилися перші паперові фабрики, обладнані машинами. Вони виготовляли папір доброї якості і багатьох гатунків: кан целярський, конвертний, друкарський, афішний, брошурний, обгортковий різного ко льору і под. Кожний сорт вирізнявся масою, товщиною, міцністю, ступенем про клейки, вологістю, кольором, білизною, гладкістю тощо. Широка палітра технічних характеристик паперу впливала на спосіб виготовлення, рапорт, композицію і засоби вираження витинанок. Найпоширенішим матеріалом для витинання був тонкий однотонний глянцевий папір, що мав блискучу поверхню, яскраві насичені кольори, добре складався і легко піддавався витинанню та вирізуванню. Інколи для витинання використовували друкарський і канцелярський папір, гладкий, щільний, з м'якими тонами. Великі прикраси (площею до 1 м2) вирізали з білого малювального, друкарського, тонкого цигаркового, пергаментного, з деяких видів обгорткового паперу тощо. В окремих випадках використовували фольгу та папір з особливою фактурою (креповий, тиснутий, велюровий і т. ін.);
- клей (переважно використовують ПВА) для приклеювання паперових візерунків на папір або картон;

Інструменти:
- ножиці: прямі,рівні,фігурні. Вибираючи їх, слід враховувати безпосередню залежність між розмірами ножиць і зручністю виконання роботи. Робота великими ножицями з більшим плечем розвороту потребує значно менших зусиль, ніж маленькими. Народні майстри надають перевагу прямим великим ножицям (18—24 см) з гострими кінцями;

- ніж для вирізування великих паперових витинанок сітчатого рапорту(нагадує звичайний шевський ніж), кінець якого заточують під гострим кутом;

- штемпельки, що їх іноді застосовують у роботі, нагадують порожнисті металеві пробійники. З одного боку вони мають голівку, по якій б'ють молоточком, з другого — ріжучий край у формі кружальця, листочка, ромба тощо;

- олівці різних твердостей для створення малюнку;

- пензлик для клею.

 

Творчість відомих майстрів

У 20-30-х роках XX ст. основним регіоном побутування витинання стало Поділля. Популярність цього виду мистецтва посилилася після проведення в Києві виставки „Саїнські витинанки" (1969) (с. Саїнка Могилів-Подільського р-ну (тепер Чернівецького р-ну), завдяки Олександру Васильовичу Салюку, який зібрав для цієї виставки найкращі твори односельчан. Виставка відкрила імена багатьох самобутніх майстрів - Є. І. Британ, Т. С. Британ, М. Т. Купчик, Н. П. Кушнір, Г. Я. Петльовану.

У 60–70 роки дуже поширеними були фіранки і рушники, виготовлені ножицями. Цією технікою добре володіла В.Й.Яскілка з Підзамочка Бучацького району.
У 70–80-х роках на виставках з'являються сюжетні витинанки М.П.Бездільного (м. Бережани), М.В.Ремінецької (м. Тернопіль), Д.Г.Мимрика (с. Великий Говилів Теребовлянського району), М.Н.Бурдяк (с. Біла Чортківського району), Б.О.Стадничука (с. Михвилівка Борщівського району). Заслужений майстер народної творчості України М.П.Бездільний виступив як новатор сюжетних тематичних витинанок. Вони одинарні, виготовлені комбінованою технікою з різнобарвного паперу, мають рельєфну фактуру.

У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: Дмитро Мимрик (с. Великий Говилів Тернопільської області), Софія Приймак (с. Петриківка Дніпропетровської області), Любов Процик (Львів), Людмила Лузгіна (Запоріжжя), Галина Хміль (Київ), Андрій Пушкарьов (Дніпропетровськ), Людмила Мазур (Хмельницький), Василь Корчинський (Київ) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є глина, метал, дерево, тканина, камінь (дуже дивний погляд на матеріал для витинанок) та, традиційно, папір. Сучасна витинанка використовується у дизайні інтер'єру та книговиданні. Прикладами сучасної витинанки є роботи сучасного художника та народного майстра Тараса Богдана (Львів) та Ігоря Денисенка (Київ). Серед Майстрів народної творчості Києва заслужене місце посідає Наталія Васєніна, роботи якої були

представлені на Першій Міжнародній виставці «Витинанки світу», що відбулася у Вільнюсі 1991 року. Крім неї у Вільнюсі тоді ж експонували свої витинанки ще дві майстрині.

Щодо автора моєї роботи,то Теліженко Микола Матвійович народився 16 березня 1951 р. у м. Звенигородка Черкаської області. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1978р). Працює в галузі декоративно-прикладного мистецтва: панно «Свято вражаю», панно «Осінні перевесла» (1986р). Член Національної спілки художників України (1987 р). Заслужений художник України. Автор прапора м. Черкаси, автор герба Черкащини і деяких районів області. Учасник багатьох міжнародних конкурсів та симпозіумів по скульптурі.

Черкаський художник Микола Теліженко відомий як майстер витинанки, скульптор та геральдист. Він разом із дружиною Олександрою створив герби Черкаської області, Звенигородки та Монастирища.

 

Типологія витинанок

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на: ажурні — виготовляються з одного аркуша паперу, зображення міститься у прорізах; силуетні — зображення виступає силуетом; одинарні — виготовляються з одного аркуша паперу; складні — аплікаційні з кількох аркушів паперу, тому майже завжди багатоколірні. За технікою виготовлення і способом подачі зображення складні витинанки поділяються на складені (великомаштабні твори, зображення яких утворені з окремих елементів, складених поряд один з одним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле) і накладні (накладні одна на одну «гіркою»).

За формою витинанки можуть бути різноманітними й нагадувати кола, ромби, квадрати, овали, смужки, і навіть утворювати складні сюжетні композиції.

Витинанки бувають таких груп: фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром, бувають кількох композиційних типів — пташки, вершники, ляльки та ін; розетки — ажурні витинанки, що складаються з розеток, зірок, ромбів, квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок»; дерева — сюжетно-декоративні витинанки, будуються відносно вертикальної осі: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон і под.; стрічки — з однобічною або двобічною композицією орнаменту; шпалери — витинанки, які складаються з таких типів композиційної структури: центральна, рядова, сітчаста, вільне заповнення; фіранки — рід паперових прикрас, як ускладнений варіант одинарних стрічкових витинанок; ігранки — витинанки з яскраво вираженим декоративним і тематичним характером; виставочні витинанки — це тематичні твори, пристосовані для експонування на виставках та оздоблення поліграфічної продукції.

 

 

3.3. Організація робочого місця та правила безпеки праці
При виконанні роботи необхідно правильно організувати своє робоче місце. Стільчик на якому ви сидите повинен бути зручним і виготовлений у співвідношення із параметрами тіла виконавця. Це стосується і стола. Якщо ж стільчик буде занизьким, чи зависоким, ви будете швидко стомлюватись ,ефективність роботи швидко зменшиться.

На столі не повинно бути зайвих предметів,якими ви не користуєтесь під час роботи. Усі інструменти повинні розташовуватись по правій руці(якщо ви правша),або ж по лівій(якщо лівша). Освітлення кімнати повинне отримувати денне світло ,в іншому випадку добре освітлювальна лампа має розташовуватись зліва(якщо ви правша),або справа(якщо ви лівша).
Потрібно пам'ятати про правила безпеки при роботі з гострими ріжучими предметами:
1. При роботі з ріжучими та колючими інструментами їх ріжучі поверхні і гострі кромки повинні бути спрямовані в бік, протилежний тілу працюючого, щоб уникнути травми при випадковому зриві інструменту з оброблюваної поверхні.
2. Пальці рук, які утримують оброблюваний предмет, повинні перебувати на достатньому видаленні від ріжучих крайок, а сам предмет повинен бути надійно закріплений у затискному пристосуванні.

3. На робочому місці ріжучі та колючі предмети повинні розташовуватися на видному місці, а саме робоче місце має бути звільнена від сторонніх і непотрібних предметів і інструментів, про які можна зачепитися або спіткнутися.
4. Необхідно завжди мати під рукою бинт, йод, нашатирний спирт , перекись водню і бактереоцидний лейкопластир.

 

 

ВИСНОВКИ
Мистецтво завжди мало важливе значення у розвитку людської цивілізації, художньо розвивало його, захоплювало людей і залишало помітний слід у їхній пам’яті, робило багатшою людську душу. Найскладніше завдання людства – знайти засоби, які б допомогли виживати та зростати духовному, множитися прекрасному, перемагати добру. Мій науковий пошук у цьому напрямі навіяв на думку про те, що існує явище, яке має унікальну властивість впливати на духовність людини, одночасно розвиваючи всі її складові. Таким феноменом є твори декоративно-прикладного мистецтва, зокрема витинанка. Українські народні витинанки – це яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Її використовували як прикраси житла, згодом, як оздоблення листівок чи житлових інтер’єрів. Але повсякчас витинанка була потрібним і водночас захоплюючим видом мистецтва.

Здавна витинанка була частиною народу, її дорогою спадщиною, яка передавалася від поколоління до покоління. Витинанка була обов’язковою частиною будь-якого свята українців. Будь то Різдво, чи Великдень - хати наших пращурів щедро оздоблювалися символічними витинанками. Витинанки не є простим виробом із паперу. Це- обереги помешкання і родинного вогнища. Кожна витинанка мала своє значення, і свою символіку. Навіть за наших часів витинанка все ще є популярною. В Україні і до нині майстри виготовлюють витинанки. Витинанками більше не оздоблюють оселі, як раніше, але вони несуть тепер інше значення. Вони-народознавчий матеріал, наше минуле, сховане у символах, вирізаних на папері.

За наших часів з’явилося багато технік на основі витинанок. Сучасні дизайнери і художники дуже часто звертаються до цього прекрасного виду мистецтва.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Література


1. Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Степанович М.Е. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів, 1992.

2. Антонович Е.А., Проців В.І., Свид С.П. Художні техніки у школі. - К., 1997.

3.Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1992.

4 Гусакова М.А. Аплікація: Навчальний посібник. - М., 1987.

5. Горнула І.В. Народне мистецтво західних областей України. - К., 1966.

6. Пушкарьов.А. Школа витинанки. / Народне мистецтво №1-2, 2007.

7. Станкевич М.Є. Українські витинанки. - Київ, 1996.

8. Тищенко О.Р. Декоративно-прикладное мистецтво східних слов'ян і давньоруської народності. - К., 1983.

 

Інтернет-ресурси

1. http://bibliofond.ru/view.aspx?id=724792#1

2.http://www.ukrvytynanka.com.ua/UA/pablis/306-vitinanki-i-sht..

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Витинанка

4. http://www.bankreferatov.ru/referats/5883D4D1FA2580FB..

5. http://www.osvita-plaza.in.ua/load/vitinanki/11-1-0-1..

6. http://volodymyrmuseum.com/krayeznavchi/179-nove-zhyt..

 

 

І.ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОЗВИТОК ВИТИНАНКИ







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.226.234.20 (0.011 с.)