Генезис інституту консультування в системі економічних відносин

ВСТУП

Дисципліна «Управління консалтинговим бізнесом» вивчає процеси пізнання та застосування економічних законів і закономірностей функціонування й розвитку сфери консалтингових послуг на рівні первинних економічних ланок, а також методичні основи дослідження, моделювання у економічній діяльності підприємств, розвиток здібностей та навичок консалтингової діяльності.

Консалтинг є тією сферою, яка сприяє впровадженню теоретичних знань у життя, сферою накопичення і застосування практичних знань, а також сферою появи нових креативних рішень. Консалтинг – креативна науково-практична діяльність, що лежить на стику науки і практики. Дисципліна “Управління консалтинговим бізнесом” тісно пов’язана з такими навчальними дисциплінами як: “Основи менеджменту”, “Основи маркетингу”, “Управління інноваційною діяльністю”, “Інвестування”, “Економіка та організація інноваційної діяльності” тощо.

Традиційний погляд на консалтинг (як послугу) не дозволяє визначити його перспективи, оскільки спектр ринкових послуг розширюється і змінюється. Тому його слід розглядати в більш широкому ракурсі, з позиції тих ролей, які консалтинг виконує у сучасній економіці. Сучасними характеристиками консалтингу є: наукомісткість, міждисциплінарний характер, інноваційність, підприємницький характер.

Метою вивчення дисципліни є пізнання процесу надання консалтингових послуг в економіці, формування необхідної сукупності теоретичних та практичних знань із консалтингової діяльності в умовах ринкової економіки. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати та вміти: сутність процесу консультування; можливості та обмеження консультування як виду професійної діяльності; форми надання консультаційних послуг та методи вдосконалення практики управління організаціями; процедуру пошуку та вибору консультанта або консультаційної фірми; особливості оцінювання клієнтом та консультантом результативності консультування; аналізувати пропозиції консультантів (консультаційних фірм); чітко формулювати умови контракту на консультування.

 

ТЕМА 1

ТЕМА 2

ТЕМА 3

ТЕМА 4

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ КОНСАЛТИНГОВОГО БІЗНЕСУ

 

4.1. Маркетингова діяльність у консалтинговому бізнесі.

4.2. Методи просування маркетингових послуг.

4.3. Персонал консалтингової фірми.

 

4.1. Маркетингова діяльність у консалтинговому бізнесі

Успішність продажу консультаційних послуг за­лежить від маркетингової кваліфікації консультанта. Основними завданнями маркетингу консультаційних послуг є вивчення та прогнозування ринку, розробка методів пристосування до ринкових умов, визначення ефективної цінової політики.

Загалом під маркетингом консалтингових послуг слід розуміти процес, покликаний до­помогти клієнтам дізнатись про консультаційні послуги фірми, оцінити спроможність кон­сультантів вирішувати проблеми клієнтів, а клієнтів – купува­ти консультаційний продукт. Маркетингова діяльність у консалтинговому бізнесі включає наступні елементи: визначення типів консалтингових продуктів, що їх може запропонувати фірма; аналіз кон'юнктури ринку консалтингових послуг (визначення потенційної місткості ринку, його меж; тенденцій та перспектив розвитку; доступності ринку; рівня конкуренції; поведінки конкурентів); сегментування ринку (регіональне та галузеве сегментування ринку консалтингових послуг; дослідження потреб клієнтів кожного сегмента, виявлення можливостей для задоволення цих потреб); вибір цільової групи споживачів (позиціонування), з якою працює фірма; система просування консалтингових послуг (формування попиту та стимулювання збуту; виявлення найбільш припустимих методів стимулювання збуту; організація рекламних компаній; заходи щодо формування громадської думки; особисті продажі); продаж консалтингової послуги (розробка методів заохочення клієнтів; підготовка консультаційних пропозицій); збереження клієнтів (забезпечення і підтримка зворотного зв'язку з клієнтом; дотримання конфіденційності).

Про важливість маркетингу, як складової успіху фірми, свідчить той факт, що компанії-лідери консалтингового бізнесу (наприклад, Andersen Consulting, McKincey) при підготовці своїх співробітників обов'язково навчають їх маркетингу. Професійний маркетинг власних послуг консультантів є частиною іміджу фірми. Більшість консалтингових фірм, організованих у формі партнерства, доручають роботу по заохочен­ню нових клієнтів окремим партнерам, а не корпоративним відділам маркетингу. Причиною ведення такої політики є персоніфікація про­дажу консультаційної послуги. Персоніфікація маркетингу консал­тингової послуги сприяє ідентифікуванню клієнтом послуг конкрет­ної консультаційної компанії.

Результатом маркетингової діяльності в консалтинговому бізнесі проявляється в чисельності та якості клієнтів, яки­х залучає фірма. Аналіз клієнтських органі­зацій, видів послуг, а також частки інтелектуальних та творчих робіт у їх загальному обсязі може характеризувати напрямок розвитку консалтингової фірми. Запорука успіху функціонування консалтингової фірми полягає в поєднанні кон­сультаційного професіоналізму та маркетингової кваліфікації. Ці поняття формують конкурентний статус консалтингової фірми.

Одним із основних маркетингових завдань консалтингових фірм є пошук нового продукту, який міг би зацікавити клієнта. Такий про­дукт користуватиметься попитом, якщо він міститиме нові оригіна­льні ідеї, які сприятимуть корпоративному відтворенню. Нині менеджментом консалтингових фірм схвалюються зусилля консультантів, спрямовані на генерацію кон­курентоздатних ідей. Адже вони визначають майбутній роз­квіт фірми. Стимулом для такої роботи може бути збільшення вина­город та преміювання. Так, наприклад, компанія МсКіnсеу спрямовує значні кошти на розвиток інтелектуального потенціалу свої фірми, здійснює дослідницькі роботи з питань зростання та глобалізації компанії. В компанії проводять внутрішньофірмові інтелектуа­льні олімпіади серед команд стажерів і молодших консультантів. Таке сприяння зі сторони фірми підвищенню якості консультаційної послуги пояснюється жорсткою конкуренцією на консалтинговому ринку, де інтелектуальне лідерс­тво продукту може бути забезпечене його фірмовою приналежніс­тю.

Для побудови успішної маркетингової діяльності консультант повинен з'ясувати: що саме бажає отримати клієнт в результаті консультування; чи можливе підтвердження клієнтом у письмовій формі ком­петентності й професіоналізму консультанта. Такі рекомендаційні листи є гарантією для но­вих клієнтів доцільності співпраці з консультантом та виступають інструментом маркетингової діяльності консалтингової фірми.

Таким чином, особливості маркетингової діяльності консалтин­гових фірм полягають в особистій участі кожного консультанта у цьому процесі, оскільки саме в процесі консультування, взаємодії і співробітництва з клієнтом формується репутація фірми. Для утри­мання своєї частки ринку та стимулювання клієнтів до споживання консалтингових послуг саме своєї фірми консультант повинен заці­кавити клієнта в подальшому співробітництві бажано на тривалій основі. Закінчення консультаційного завдання не повинно означати припинення співробітництва з клієнтом.

 

 

4.2. Методи просування маркетингових послуг

Особливості консалтингового продукту визначають специфічність методів його просування на ринку та вибір комплексу маркетин­гових комунікацій. До основних завдань маркетингової комунікації відносять формування системи заходів, покликаних стимулювати продаж консалтингового продукту. Ними можуть бути: визначення покупців послуг фірми; визначення змісту рекламного звернення та засобів поширен­ня інформації про фірму.

Для здійснення вказаних заходів використовують відповідні ка­нали зв'язку та інформаційні засоби, які є авторитетними для обра­ної цільової аудиторії. Також необхідним елементом маркетингової комунікації є пропаганда (public relations) та реклама як організації в цілому, так і окремих видів її консультаційних послуг.

Особливість пропаганди консалтингового продукту полягає у можливості отримання інформації від незалежного (об'єктивного) джерела, що дозволяє досягти поставленої мети маркетингової ко­мунікації. Традиційними інструментами вказаного виду маркетин­гової комунікації є розміщення інформаційних матеріалів у елект­ронних та друкованих засобах масової інформації з метою висвітлення діяльності фірми, проведення зустрічей, семінарів, пре­зентацій, а також надання безплатних консультацій. Для популяризації консультаційної фірми застосовують практику спонсорства, участь у соціальних проектах, підтримку навчальних програм тощо.

Реклама консалтингової фірми та її продукції може проводитись у вигляді публікацій у вузькоспеціалізованих виданнях, адресної розсилки інформаційних брошур про діяльність консалтингових фірм, щорічних звітів про діяльність фірми або інформаційних листків про нові види послуг, що надаються потенційним клієнтам. Ефектив­ність цього методу залежить від спроможності потенційних клієнтів отримувати істотну інформацію.

Консультаційні фірми, які дотримуються традиційної стратегії бізнесу, викори­стовують спеціальні способи доставки рекламної інформації щодо себе бізнес-клієнтам. Вони запрошують менеджерів потенційних клієнт­ських компаній обговорити загальні управлінські проблеми за діловим обідом, субсидують проведення лекцій у вузах, публікують матеріа­ли семінарів та наукових конференцій, у яких висвітлюються ре­зультати останніх досліджень. Консалтингові фірми, що розпочинають свою діяльність, переважно надають перевагу вузькоорієнтованому та широкому за просторовим обсягом рекламуванню.

Найважливішими методами просування консалтингового проду­кту на ринку консалтингових послуг є:

- рекомендації та обмін інформацією серед клієнтів стосовно консалтингових фірм. Оскільки досить складно спрогнозувати ре­зультати консультування, підприємці та менеджери вищої ланки, як правило, намагаються отримати інформацію у знайомих, котрі у своїй практиці уже вирішували аналогічні проблеми за допомогою консультантів. Отже, як позитивна, так і негативна інформація про роботу консультантів має вирішальне значення в становленні іміджу фірми та залученні нових клієнтів;

- професійні публікації – монографії, довідкові та навчаль­ні посібники, методичні рекомендації, статті та інформаційні бюле­тені. Все це дозволяє потенційним клієнтам відчути новизну та перспективність ідей. Цей інструмент може забезпечити успіх лише у тому разі, коли в публікаціях містяться посилання на консультаційну фірму, про яку дається інфор­мація, розповідається про специфіку її продукту та дається опис успішного досвіду роботи з конкретним клієнтом;

- проведення та участь у семінарах, тренінгах, конференціях та круглих столах. Цей інструмент дозволяє консультантам не лише отримати грошові винагороди за виступи, але й стимулювати отримання нових консультаційних завдань. Відомі фірми можуть використовувати такі форми для демонстрації своїх досягнень, ініціюючи появу нових клієнтів;

- участь консультантів у роботі асоціацій, добровільних това­риств. Представництво в таких організаціях забезпечує фірмам формальне і неформальне спілкування як з колегами-професіоналами, так і з діловими партнерами, підприємцями, представниками державних структур;

- надання добровільної допомоги громадським організаціям, соціальним установам забезпечує фірмі громадське визнання заслуг консультаційних компаній.

Будь-який із перелічених напрямків може бути використаний для інформування потенційних клієнтів про переваги конкретного виду консалтинг-послуг.

4.3. Персонал консалтингової фірми

Персонал консалтингової фірми виступає одним із рушіїв розвитку організації на ринку консалтингових послуг. Напевно в жодній сфері економіки він не відіграє такої ролі як тут. Тому важливо розуміти специфіку праці персоналу консалтингової фірми та можливості й етапи кар’єрного зростання консультанта в компанії.

Більшість консалтингових фірм обмежують службове просування консультанта чотирма позиціями: стажер або молодший консультант; робочий консультант; старший консультант або керівник проекту; керівник фірми (управляючий партнер).

Як правило, новачок у фірмі відразу отримує посаду стажера. Після річного періоду праці, його переводять на посаду консультанта. Процес професійного зростання до рівня керівника проекту потребує періоду праці від двох до п’яти років. Зазначимо, що службове просування не обов’язково визначене фіксованими термінами перебування на посаді. Воно цілком залежить від досягнутих успіхів та заслуг. Деякі фірми підтримують бажання молодих консультантів виконувати більш відповідальні завдання, ніж ті, що передбачені посадовими обов’язками. Оскільки особливістю консультаційної діяльності є надзвичайно обмежене просування працівника по службових сходинках, багато фірм, які мають лише трирівневу управлінську піраміду, не можуть інколи задовольнити амбіції консультантів щодо досягнення більш високого службового становища. Тому професійне зростання консультанта у більшій мірі характеризується такими якісними аспектами: підвищенням рівня кваліфікації; набуттям досвіду виконання завдань найвищої складності; оволодінням новими сферами діяльності.

Разом із тим, планування кар’єри вимагає визначення умов переходу від консультанта-стажера до посади консультанта, а потім старшого консультанта або керівника консультаційного проекту. Запрошення консультанта до участі в капіталі фірми (партнерство) є вищою відзнакою його заслуг перед фірмою. Однак, якщо в деяких фірмах ефективність праці консультанта винагороджується участю в капіталі, то в інших – відсутні такі стимули й зміни в чисельності власників бізнесу не вітаються.

Успішність консультаційної діяльності фірми в цілому і кар’єри кожного окремого консультанта формується під час відбору претендентів на консультаційну роботу. Важливу роль при відборі відіграє вік претендента. Перевагу отримують кандидати віком до 35 років. Процедура відбору може включати іспити з професійної підготовки, співбесіди зі старшими консультантами та керівниками напрямків діяльності для визначення рівня кваліфікації претендента. Відбіркові інтерв’ю дозволяють здійснити відсів претендентів, котрі не задовольняють вимоги, та надати випробувального терміну перспективним учасникам іспитів. Основним елементом відбіркової процедури є співбесіда керівника фірми та претендента. Головною метою співбесіди є знайомство та аналіз досвіду претендента, його досягнень, оцінка індивідуальних якостей – загальної ерудиції, глибини розуміння проблем, комунікативних здібностей, цілеспрямованості.

Одним із джерел поповнення кадрів є клієнтські компанії. Під час роботи з клієнтами консультанти мають можливість помітити в організації клієнта найбільш кваліфікованих та перспективних працівників і заохотити їх до роботи у консалтинговій фірмі. Однак такий метод залучення персоналу формально заборонений етичними нормами консультаційного бізнесу.

Професія консультантів передбачає постійне вдосконалення. Підготовка консультантів – процес досить тривалий, тому навчання відбувається водночас з роботою над консультаційними завданнями. У процесі навчання консультанти не тільки одержують підготовку із спеціальних питань, але й набувають професійну майстерність.

Окремі консалтингові фірми віддають перевагу випускникам магістерських програм провідних університетів та бізнес-шкіл, вважаючи, що така підготовка дозволяє оволодіти різноманітними методологічними підходами та інструментарієм для вирішення проблем підприємств. Інший підхід до формування кадрового складу полягає у переконанні керівників консалтингових фірм у тому, що консультант може професійно відбутися лише працюючи у консалтинговій фірмі, де він має розпочати свою кар’єру з посади стажера та оволодіти прийомами консультування конкретної фірми, сприйняти культуру організації та її філософію.

Курс спецпідготовки новачків спрямований на ознайомлення консультанта з принципами, методами, технологією консультаційної діяльності, а також поглиблення його технічних знань. Найбільш ефективним способом навчання консультантів є надання їм досвіду роботи над конкретним консультаційним проектом. Ця особливість принципово відрізняє роботу консультантів від інших.

Цілі навчання консультантів, найнятих на роботу, можуть бути наступними: ознайомлення з методами збору інформації, аналізу та ідентифікації проблем, а також з інструментарієм розробки рекомендацій; відпрацювання навичок використання основних методів спілкування та переконання; поглиблення технічних знань даного напрямку консультування;

виявлення сильних та слабких сторін консультанта для правильної організації його роботи та ефективного використання здібностей.

Види навчальних програм мають досить широкий діапазон – від жорстко структурованих цільових семінарів до неформальних бесід за «круглим столом». Успішність навчання залежить від дотримання принципів його організації: індивідуального підходу до якісного наповнення програм для кожного новачка (з урахуванням його освіти та досвіду); практичної спрямованості навчальної програми (наявність конкретних виконавських завдань); напруженого темпу роботи та максимального навантаження, які дозволяють уже на початку навчання виявити і відсіяти індивідів, неспроможних витримати подібний режим.

Для проведення навчання консалтингові фірми використовують спеціальні навчальні центри, де проходять підготовку не лише новачки, але й відбувається тренінг постійного персоналу. Навчальні тренінги мають за мету ознайомлення консультантів із новими технологіями консультування та консультаційними продуктами.

Загалом навчання та підготовка персоналу покликані забезпечити конкурентні переваги консалтингової фірми та підвищити можливості її розвитку на основі високої мотивації праці консультантів.

 

ТЕМА 5

ТЕМА 6

ДОДАТОК А

Предмет договору.

1.1. Замовник доручає, а Віконавець зобов’язується надати йому, у відповідності до умов даного Договору, консультацію (письмову консультацію) з питань комерційної діяльності та управління у вигляді модулю (семінару, корпоративного семінару-тренінгу, індивідуального консультування) на тему: «_________________________________________».

1.2. Зміст консультації з питань комерційної діяльності та управління, строки консультування визначені у Додатку № 1 до цього Договору, який є невід’ємною частиною цього Договору.

1.3. Рахунок-фактура Виконавця є невід’ємною частиною цього Договору.

Зобов’язання Сторін.

3.1.Виконавець зобов’язується: надати консультування в термін та в послідовності згідно Додатку № 1 до цього Договору.

3.2. Замовник зобов’язується:

- прийняти консультування відповідно до Акту прийому-передачі консультування;

- своєчасно оплатити консультування у відповідності з п. 2.1, п. 2.2., п.2.3 цього Договору.

Форс-мажорні обставини.

5.1.Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов’язань якщо це сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме: пожежі, стихійного лиха, збройного конфлікту, перекриття шляхів руху транспорту внаслідок страйку, рішень Уряду або інших обставин, які перебувають поза контролем Сторін та впливають на виконання Сторонами своїх зобов’язань.

5.2.Сторона, яка зазнала дії непередбачуваних обставин, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону. Факт наявності та строки дії форс-мажорних обставин підтверджується уповноваженим органом.

5.3.Після припинення дії непередбачуваних обставин строки виконання зобов’язань відсувається на термін дії форс-мажорних обставин.

5.4.Якщо дія форс-мажорних обставин триває більше, ніж 30 календарних днів, Сторони мають право припинити дію цього Договору, письмово попередивши про це іншу Сторону. При цьому аванс, перерахований Виіконавцю, у разі не досягнення результатів Договору, що вказані в Додатку №1, повертається Замовнику.

6. Відповідальність Сторін.

6.1.Виконавець несе відповідальність за якість надання консультування та строки досягнення результатів по консультуванню згідно Додатку № 1 до цього Договору.

6.2. За порушення строків надання консультування, що визначені у Додатку № 1, Виіконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період за який нараховується пеня, від вартості консультування, наданого з порушенням строку.

6.3.За порушення строків сплати консультування, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого консультування.

6.5.Сплата пені не звільняє Сторони від виконання зобов’язань за Договором.

6.6.Спори, що виникають при виконанні цього Договору, повинні вирішуватися шляхом переговорів між Сторонами. Спори, що залишились не вирішеними шляхом переговорів, вирішуються Господарським судом відповідно до чинного законодавства України.

Конфіденційність.

7.1. Виконавець зобов'язаний зберігати в таємниці всі відомості про господарську та комерційну діяльність Замовника, що стали йому відомими в зв’язку з виконанням цього Договору.

Інші умови.

8.1.За Виконавцем зберігаються всі авторські та суміжні права на письмові матеріали консультування. Замовник ніколи не буде претендувати на авторське право на письмові матеріали консультування або на будь-які його окремі частини чи на його поновлення.

8.2.В усьому, що не обговорено цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.

8.3.Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.

8.4.Ніякі зміни в цей Договір не можуть бути внесені без складання письмової угоди, завіреної повноваженими представниками обох Сторін.

8.5.Цей договір укладено в двох примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної Стороні.

8.6.До цього Договору додаються такі матеріали, що є його невід’ємною частиною:

8.6.1.Додаток № 1 «Зміст та строки консультування»;

ВСТУП

Дисципліна «Управління консалтинговим бізнесом» вивчає процеси пізнання та застосування економічних законів і закономірностей функціонування й розвитку сфери консалтингових послуг на рівні первинних економічних ланок, а також методичні основи дослідження, моделювання у економічній діяльності підприємств, розвиток здібностей та навичок консалтингової діяльності.

Консалтинг є тією сферою, яка сприяє впровадженню теоретичних знань у життя, сферою накопичення і застосування практичних знань, а також сферою появи нових креативних рішень. Консалтинг – креативна науково-практична діяльність, що лежить на стику науки і практики. Дисципліна “Управління консалтинговим бізнесом” тісно пов’язана з такими навчальними дисциплінами як: “Основи менеджменту”, “Основи маркетингу”, “Управління інноваційною діяльністю”, “Інвестування”, “Економіка та організація інноваційної діяльності” тощо.

Традиційний погляд на консалтинг (як послугу) не дозволяє визначити його перспективи, оскільки спектр ринкових послуг розширюється і змінюється. Тому його слід розглядати в більш широкому ракурсі, з позиції тих ролей, які консалтинг виконує у сучасній економіці. Сучасними характеристиками консалтингу є: наукомісткість, міждисциплінарний характер, інноваційність, підприємницький характер.

Метою вивчення дисципліни є пізнання процесу надання консалтингових послуг в економіці, формування необхідної сукупності теоретичних та практичних знань із консалтингової діяльності в умовах ринкової економіки. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати та вміти: сутність процесу консультування; можливості та обмеження консультування як виду професійної діяльності; форми надання консультаційних послуг та методи вдосконалення практики управління організаціями; процедуру пошуку та вибору консультанта або консультаційної фірми; особливості оцінювання клієнтом та консультантом результативності консультування; аналізувати пропозиції консультантів (консультаційних фірм); чітко формулювати умови контракту на консультування.

 

ТЕМА 1

ГЕНЕЗИС ІНСТИТУТУ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1.1. Становлення консалтингового бізнесу.

1.2. Сутнісний зміст консалтингової діяльності.

1.3. Класифікація консалтингових послуг.

1.1. Становлення консалтингового бізнесу

Кінець XIX – початок XX ст. ознаменувався стрімкими змінами в національних економіках та системі світового господарства загалом. Причиною цьому стала інтенсифікація застосування досягнень науки та техніки в усіх ланках суспільного життя. На основі технічних і технологічних відкриттів почали модернізуватися старі та виникати нові галузі виробництва. Так, винаходи в сферах математики, фізики, хімії, інших наук сприяли створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво (наприклад, винахід динамо-машини В. Сіменсом, генератора та трансформатора передачі електричного струму Т. Едісоном, карбюраторного та дизельного двигунів внутрішнього згоряння Н. Отто та Р. Дизелем, автомобіля Г. Даймлером і К. Бенцом тощо). Структурні зрушення зумовили зміни в галузевій структурі машинної індустрії. Провідну роль почали відігравати сфери виробництва електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Крім того розвивалися нові ланки національного господарства: нафтодобувна і нафтопереробна промисловості, електротехнічна, автомобільна. Техніко-технологічні відкриття підвищили ефективність праці, розпочалася ера масового виробництва товарів, що зумовлювало виникнення можливостей для здешевлення їх виробництва. Таким чином, технічний прогрес набув небувалих темпів розвитку, а в суспільстві виникла потреба передачі нових знань та досвіду. Так виникла потреба в людях, котрі могли б професійно грамотно розповісти та показати можливості застосування досягнень науки та техніки в промисловому виробництві. Тому початок ХХ ст. можна вважати ерою зародження нової професійної діяльності – консалтингу. Перші консалтингові фірми надавали послуги з питань підвищення продуктивності праці в сфері фабрично-заводського виробництва, організації та поділу праці всередині мануфактур, зниженні витрат виробництва.

Період інтенсифікації промисловості по різному використали країни світу. Так, промислово розвинена Німеччина та Австрія, сконцентрувавши вагому частку науково-технічних відкриттів, розвивали власну економіку з орієнтацією на розширення територій власного домінування на континеті. Це підірвало можливості для появи та розвитку на європейському континенті консалтингу. Коли в Європі розв’язувалася тривала кровопролитна І світова війна у США, в м. Чикаго в 1914 р. Едвін Буз заснував службу ділових досліджень «Booz Allen Hamilton». Хоча до цього в 1886 р. американський професор Артур Літтл вже був створив компанію Arthur D. Little, яка займлася наданням консультаційних послуг у сферах бухгалтерського обліку та менеджменту.

Згодом почали з’являтися інші консалтингові компанії, спеціалізовані на управлінні персоналом, збутом, маркетингом, фінансовими ресурсами. Саме в 1925 р. було створено пракомпанії сучасних провідних консалтингових фірм «МакКінсі&К» та «А. Т. Карні» Джеймсом О. МакКінсі та Ендрю Томасом Карні. Професор Чиказького университета Джеймс МакКінсі в своєму консалтинговому агентстві поєднував інженерний та фінансовий консалтинг.

Попит на консалтинг існував зі сторони великих американських компаній в період «Великої депресії», а в період ІІ світової війни послуги консалтингових компаній були популярними серед суб’єктів державного сектору економіки та ВПК. Післявоєнна відбудова посилила попит на послуги консалтингових фірм у Європі. Це був період, коли формувався європейський сегмент консалтингового бізнесу, орієнтований на надання послуг у сферах будівництва, покращення ділового клімату, прискорення технологічного прогресу, раціональної економічної поведінки в умовах інтернаціоналізації промислового виробництва, торгівлі, інвестиційного процесу.

Розвиток процесів інтернаціоналізації світового господарства, створення стратегічних альянсів та спільне використання ресурсів, експансія ТНК на світових ринках – все це разом узяте в середині ХХ ст. посилило попит на послуги консалтингового характеру. Особливо інтенсивно розвивався управлінський консалтинг. Останнім активно почали займатися компанії спеціалізовані на послугах у сфері бухгалтерському обліку (Arthur Andersen; Arthur Young; Coopers and Lybrand; Deloitte Haskings and Sells; Ernst and Whinney; Peat, Marwick, Mitchell; Price Waterhouse; Touche Ross). Конкуренція в цьому секторі консалтингового бізнесу вплинула на процеси концентрації бізнесу, окремі фірми почали об’єднуватися (наприклад, Ernst and Young; Deloitte and Touche).

Підтвердженням визнанням ролі консалтингу в системі світового господарства стала Всесвітня конференція консультантів у сфері управління в 1987 р. у м. Париж, яка зібрала учаників з понад 200 консалтингових фірм із усіх куточків світу. В подальші роки відмічалося зростання переліку консалтингових послуг по всьому світу та попиту на них. Згодом Всесвітні конференції консультантів відбувалися в м. Нью-Йорке (1990 р.), в м. Рим (1993 р.), в м. Йокогама (1996 р.), м. Берлін (2000 р.). За результатами IV Всесвітнього конгресу консультантів, консалтинг було визнано світовою галузю економіки.

Під час періоду поглинань та приєднань компаній в світі, що припав на 90-і роки ХХ ст., та нового етапу технологічного буму почали з’являтися ІТ-консультанти, завдяки комерціалізації інтернету. ІТ-консалтингові компанії працювали на основі маркетингових партнерських відносин з провідними виробниками комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення. Наприкінці 90-років ХХ ст. на ринку консалтингових послуг процеси приєднань та зливань консалтингових фірм продовжилися. Так, відбулося злиття двох потужних компаній – Price Waterhouse та Coopers and Lybrand. Загалом у цей період відбулося виділення чотирьох основних сфер консалтингового бізнесу: управлінський консалтинг, аудит, податкове та юридичне консультування, послуги в сфері корпоративних фінансів.

Загальними особливостями побудови консалтингового бізнесу на початку ХХІ ст. стало: інтенсивне укрупнення консультаційних компаній, транснаціоналізація сфери консультування; всестороннє врахування національних особливостей при консультуванні; відсутність бар’єрів для входу в сферу ведення даного бізнесу; орієнтація на інтелектуальний потенціал персоналу; універсалізація консалтингових фірм задля максимального задоволення потреб клієнтів.

Нині консультаційні організації реалізують консультаційні проекти не лише на рівні суб’єктів господарювання, але й обслуговують державні органи управління в різних країнах. Це відбувається завдяки гудвілу компаній та наявності мережі регіональних представництв, об’єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою. Найбільш вагомими гравцями в сфері консалтингового бізнесу виступають компанії: Deloitte & Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen & CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, McKinsey & Co, The Boston Consulting Group, Inc. Крім того розглядуваний ринок представлений менш дрібними фірмами, що мають міжнародний чи національний характер діяльності, іноземними консультаційними організаціями, що працюють за програмами міжнародних донорських організацій, міжнародними фінансовими інституціями, які надають оцінки, консультації й поради макроекономічного характеру (Світовий банк, ЄБРР, МВФ), приватними консультантами.

Для гармонізації роботи управлінських консультантів у 1987 р. було створено Міжнародну раду інститутів управлінського консультування (The International council of management consulting institutes – ICMCI). Вона визначає загальну місію, цінності та цілі консультантів. Національні інститути консалтингу, які входять до складу ради, здійснюють процедуру сертифікації консультантів. Зростання ролі управлінського консультування в практиці світової торгівлі сприяло тому, що в 2001 р. Економічна та Соціальна Рада ООН надала організації статусу неурядової організації за профілем «Консультування». В 2010 р. у Йорданії відбувся Всесвітній конгрес ICMCI. На ньому розглядалося питання оцінювання національних інститутів на предмет дотримання процедури сертифікації консультантів у відповідності з положеннями стандарту, раніше прийнятого в м. Амстердам. Крім того було визначено необхідність здійснення інтеграції Амстердамського стандарту зі стандартом ISO; реалізації проекту сертифікації великих консалтингових компаній та розвитку співпраці з академічною наукою.

Серед інших міжнародних професійних об’єднань консультантів можна виділити: Європейську федерацію асоціацій управлінського консультування (European Federation of Management Consultancies Associations – FEACO), створену в 1960 р., Асоціацію менеджмент-консалтингових фірм (створена в 1929 р.), що є найстарішою в світі консалтинговою асоціацією.

В Україні існує кілька професійних асоціацій в сфері консалтингу, а саме: Всеукраїнська асоціація «Укрконсалтинг» (створена в 1993 р.), Українська асоціація менеджмент-консультантів (створена в 1998 р.). Одним із завдань консалтингової асоціації є створення і підтримка кодексу етики і стандартів професійної практики.

 

1.2.Сутнісний зміст консалтингової діяльності

Консалтинг (в пер. з англ. “consulting” – консультування) – це професійна послуга, здійснювана консультантом-експертом (експертами) за запитом клієнта з метою вирішення поставлених завдань. Консалтинг – це насамперед процес, що передбачає надання допомоги щодо з’ясування змісту, процесу чи структури задачі. При цьому консультант не несе відповідальності за виконання задачі, але допомагає тим, хто відповідає за її вирішення.

Діяльність консалтингу спрямована на те, щоб допомогти фірмі більш ефективно використовувати її ресурси, в процесі взаємодії відкрити нові можливості перегрупування та оптимізації внутрішніх та зовнішніх ресурсів і за допомогою знання консультанта і знання працівників створити нові унікальні рішення. Тобто консалтинг означає застосування знань консультанта до конкретної ситуації і спрямований на зміну цієї ситуації. Консультант-експерт – це фахівець, котрий надає консалтингові послуги та володіє необхідними знаннями, вміннями, навиками і практичним досвідом у своїй сфері.

Постійна конкурентна боротьба між економічними агентами зумовлює необхідність проведення постійних змін, а це, в свою чергу, зумовлює потребу здобуття менеджментом компаній нових знань, умінь і навичок та вдосконалення наявних. Нові виклики вимагають достойної відповіді. За браком часу, фаховості, досвіду більшість компаній вдаються для вирішення стратегічних задач до порад досвідчених консультантів-експертів у відповідній сфері. Останні здатні швидко освоїти необхідні вміння та навички, оперативно зрозуміти причини розвитку проблеми і як з нею впоратися, а також запропонувати побудову нового бізнес-процесу, структури тощо.