Договір уважають укладеним тоді, коли сторони дійшли згоди з усіх пунктів і оформили його письмово.

30. Трудова угода – це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником.

Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, що виходять за межі безпосередніх службових обов’язків.

Реквізити трудової угоди:

· назва виду документа;

· заголовок;

· місце складання;

· дата;

· текст із переліком уповноважень і зобов’язань сторін;

· юридичні адреси сторін;

· підписи;

· печатка установи.

Трудова угода складається в декількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта зберігаються у справах організації замовника.

31. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому термін його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в т.ч. і матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в т.ч. дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сторонами в контракті є підприємство (роботодавець) в особі керівника та працівник.

Положення про порядок укладання контрактів під час при­йняття (наймання) на роботу працівників, затверджене Кабінетом
Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, визначає порядок
укладання контрактів з працівниками незалежно від форми влас­ності, виду діяльності та галузевої належності підприємства чи уста­нови.

Реквізити контракту такі:

1. назва документа із стислим обгрунтуванням його призна­чення (на виконання обов’язків..., на управління підприємством
тощо);

2. дата й місце підписання;

3. орган, що наймає керівника;

4. посада, П.І.П того, кого наймають;

5. текст;

6. підписи сторін — укладачів контракту;

7. печатка.

Порядок укладання контракту. Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підпри­ємства, установи, так і особи, яка наймається на роботу.

Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі й підписується робото­давцем та працівником, якого наймають на роботу за контрактом. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органові, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за додержанням умов контракту.

Усі умови контракту обов’язково мають погоджуватися сто­ронами. Оформляється він у двох примірниках, що мають однакову юридичну чинність, і зберігаються у кожної із сторін контракту. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті. Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін. Цей документ може бути змінений тільки за угодою сторін, складе­ною у письмовій формі.

Структура тексту контракту:

1. загальні положення;

2. Обов’язки сторін, де зазначаються:

· основні характеристики роботи, яку виконуватиме праців­ник, та вимоги до рівня й терміну її виконання, дотримання правил охорони праці.

· зобов’язання підприємства щодо організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, організації підвищення рівня кваліфікації праців­ника. Окремим пунктом може бути передбачено додаткові пільги, компенсації, якщо умови праці шкідливі.

· робочий час, де визначено умови роботи (неповний робочий
день, погодинна робота, неповний робочий тиждень тощо). Може
наводитися конкретний графік роботи на певний термін.

· Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівни­ка, де зазначаються: посадовий оклад за певний період, надбавка та інші виплати, відпустка, компенсації та ін.

· Відповідальність сторін, вирішення суперечок, де зазнача­ється: 1) яку відповідальність несуть сторони у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків 2) порядок вирішення суперечок відповідно до чинного законодавства.

 

· Зміни, припинення та розірвання контракту, де зазначається: які зміни та доповнення можуть вноситись до контракту, дострокове розірвання контракту, припинення дії контракту. Контракт повинен передбачити зобов’язання роботодавця щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної праців­никові у разі дострокового розірвання контракту.

· Термін дії та інші умови контракту. Контракт може бути укла­дено на термін до 5 років, але не менше, ніж на 1 рік.

Основні відмінності між трудовим договором і контрактом. Фахівці з проблем ділового мовлення визначають таку різницю між контрактом і трудовим договором:

ü Контракт укладають тільки на певний термін, а трудовий договір — як на період виконання певної роботи, так і на невизначений термін.

ü У контракті, на відміну від трудового договору, можуть визначатися додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.

ü За контрактом порядок надання працівникові відпустки та зарплати може визначатися на розсуд керівника, тоді як трудовий до­говір передбачає централізоване регулювання відпустки (за вста­новленим графіком).

ü У контракті, на відміну від трудового договору, можуть застерігатися наслідки (додаткові гарантії та компенсації моральної та матеріальної шкоди) дострокового припинення контракту з неза­лежних від працівника причин.

32. Обов’язковою умовою здійснення обліково-фінансових операцій є їх документування. Ця документація покликана забезпечувати повну збереженість ресурсів, запобігання фінансовим порушенням та зловживанням, можливість документального обґрунтування відповідальності службових осіб, право здійснювати грошово-розрахункові операції у фінансових та банківських органах. До основних документів цієї групи належать акт, доручення, розписка, список, перелік, таблиця.

33. Відомість — це різновид обліково-фінансового документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, в системі банку та ін.

Розрізняють такі види відомостей:

— платіжні;

— накопичувальні;

— на виплату пенсій, заробітної плати тощо.

Класифікаційні ознаки відомостей як документа:

ü за походженням — службовий;

ü за місцем створення — внутрішній;

ü за призначенням — обліково-фінансовий;

ü за формою — типовий;

ü за ступенем гласності — для службового користування;

ü за стадіями створення — оригінал, копія;

ü за терміном зберігання — терміновий.

Реквізити відомостей:

1. Назва виду документа.

2. Номер документа.

3. Заголовок.

4. Період, який охоплює подана інформація (наприклад: за січень-лютий 2003р.)

5. Текст: таблиця відповідної форми та змісту.

6. Візування.

7. Хто склав або перевірив.

Особливості розміщення реквізитів, їх послідовність на трафаретних бланках залежить від виду відомості.

34. Акт – це офіційний документ правової чинності, що констатує (підтверджує) певні факти, події, пов’язані з вчинками конкретних приватних або службових осіб, діяльністю підприємств, установ чи їх структурних підрозділів.

Для об’єктивного відображення певних фактів акт укладається колегіально кількома службовими особами, спеціально уповноваженими для цього керівництвом або перевіряючим органом. Як правило, це документація постійно діючих експертних комісій, діяльність яких затверджується відповідним наказом. Особливістю акта є те, що він містить висновки з фіксованих фактів та пропозиції.

Акти бувають двох видів: законодавчі та адміністративні.

Законодавчімістять рішення щодо чинних законів, указів, постанов.

Адміністративні укладають після попередніх ухвал, коли відбувається:

1. Приймання-передавання матеріальних цінностей, засобів виробництва тощо.

2. Приймання до експлуатації після побудови чи ремонту об’єктів будівель, споруд, машин, механізмів тощо.

3. Проведення випробувань нової техніки чи обладнання.

4. Ліквідація, знищення застарілих, непридатних чи зіпсованих матеріальних цінностей.

5. Планове або позапланове обстеження, перевірка, інвентаризація та експертна оцінка матеріальних цінностей – ревізія.

6. Нещасний випадок (травма, аварія, стихійне лихо, ДТП).

Акт є документом суворої звітності, на підставі якого порушують адміністративну судову чи кримінальну судову справу.

Текст акта поділяється на вступну та констатувальну частини. У вступній частині вказують підстави для складання акта, перелічують осіб, що склали акт, а також тих, хто був присутній під час його складання. У констатувальній частині викладають характер проведеної роботи, перелічують встановлені факти, а також висновки.

Реквізити акта:

1. Автор документа (назва відомства та організації).

2. Гриф затвердження (посада, підпис, розшифрування підпису, дата затвердження).

3. Дата, номер і місце складання акта.

4. Назва документа.

5. Заголовок.

6. Підстава (наказ, розпорядження, його номер, посада керівника, назва установи, відомства, дата).

7. Склад комісії (спочатку пишуть “Голова комісії”, потім – “Члени комісії” з обов’язковим зазначенням їхніх посад, прізвищ та ініціалів, починаючи з голови, а далі за абеткою; якщо були присутні свідки, то перелічують і їх.

8. Текст.

9. Кількість примірників акта й місце їх зберігання.

10. Додатки до акта (кількість примірників і сторінок).

11. Підписи голови, членів комісії, присутніх (у разі потреби) та розшифрування підписів.

Уклавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких ішлося в акті.

Організаційні документи

1. Положення.

2. Статут.

3. Інструкція

Це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів на тривалий час. Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд з актами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями.

Положення

ПОЛОЖЕННЯ - правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), які їм підпорядковуються.

Положення можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств складаються на базі типових і затверджуються керівниками цих установ. Типові положення розробляються для системи установ підприємств і затверджуються вищими органами управління.

Такі правові акти розробляються висококваліфікованими спеціалістами. Цьому передує велика робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності підприємства або його структурних підрозділів.

Положення мають такі реквізити:

1) Герб;

2) назва відомства, організації, структурного підрозділу;

3) гриф затвердження;

4) назва виду документа (положення);

5) місце видання;

6) дата; 7)індекс;

8) заголовок до тексту;

9) текст;

10) підпис;

11) відмітка про погодження.

Текст положення має свою структуру і складається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Основні завдання.

3. Функції.

4. Права та обов'язки.

5. Керівництво.

6. Взаємовідносини, зв'язок.

7. Майно і кошти.

8. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.

9. Реорганізація і ліквідація.

У першому розділі визначається мета створення підприємства, установи, організації або їхніх структурних підрозділів, головні завдання, функціональні зв'язки з іншими організаціями і т. ін.

У другому - наводяться дані про основні та обігові кошти, порядок придбання власності, амортизаційні відрахування та їхнє призначення, прибуток, відрахування на преміювання робітників і службовців, житловий фонд, службові приміщення, порядок розпоряджання надлишками невикорис-товуваних обігових коштів.

В останніх розділах регламентується виробничо-господарська діяльність підприємства, визначаються завдання щодо якості вироблюваної продукції.

Залежно від специфіки діяльності органів можуть відображатися: хід капітального будівництва, винахідництво і раціоналізаторство; стан матеріально-технічного забезпечення; трудовий режим; порядок розподілу житлової площі; організація соціального страхування; оплата кредитів та ін.

Визначається також правовий статус тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. п.

Статут

СТАТУТ - юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов'язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Статути можуть бути типові та індивідуальні. Типові статути розробляються для певних систем установ чи підприємств і затверджуються вищими органами державної влади та управління, з'їздами громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація.

Статути після затвердження їх підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочинати свою діяльність.

Реквізити статуту:

1) гриф затвердження вищою установою чи органом управління;

2) назва виду документа (статут);

3) заголовок;

4) текст;

5) відмітки про погодження та реєстрацію;

6) дата.

Статут є основою для розробки положення. Структура тексту статуту:

1. Загальні положення.

2. Мета і завдання діяльності.

3. Функції.

4. Створення й використання коштів. Майно підприємства.

5. Управління.

6. Створення та використання пайового фонду.

7. Членство. Права й обов'язки.

8. Звіт, звітність і контроль.

9. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяльність.

10. Реорганізація та ліквідація.

Статути є основою діяльності керівних громадських, кооперативних організацій, спортивних добровільних товариств, радгоспів, колгоспів.

Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначаються порядок вступу в організацію, права та обов'язки її членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Статут орендного підприємства визначає: мету і завдання підприємства, виробничо-господарську діяльність, утворення і використання коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність працівників, органи самоврядування, права й обов'язки загальних зборів орендарів, права й обов'язки дирекції, права й обов'язки директора, відповідальність органів самоврядування і їхніх членів, прийняття ухвал і передавання повноважень.

Статут про заснування малого підприємства визначає: засновників - юридичних осіб, громадян, із зазначенням, чи підприємство є заново створеним, чи виділеним із складу діючого; завдання і функції підприємства; майно підприємства; управління підприємством; організацію і оплату праці; звіт, звітність і контроль; зовнішньоекономічну діяльність: реорганізацію і припинення діяльності підприємства.

Статут колективного підприємства, статут товариства з обмеженою відповідальністю, статут акціонерного товариства складаються за тією самою схемою, що й попередні. Гриф "ПОГОДЖЕНО" пишуть у лівому куті документа великими літерами, великими літерами у правому куті пишуть і слова "СТАТУТ ЗАРЕЄСТРОВАНО" за таким зразком:

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ - документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов'язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов'язкові для виконання. Розрізняють відомчі й міжвідомчі інструкції. До відомчих належать інструкції, обов'язкові для системи одного відомства (міністерства). Міжвідомчими називають інструкції, які видаються спільно двома або кількома організаціями різних систем. Такі інструкції обов'язкові для організацій і підприємств цих систем.

Відомчі інструкції бувають:

1) посадові;

2) з техніки безпеки;

3) з експлуатації обладнання та ін.

Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій (чи їхнім наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції може бути помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці.

Інструкція містить спеціальні розділи за групами певних операцій. Розділ у свою чергу складається з окремих пунктів із зазначенням способів та порядку виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій, передбачених пунктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як порушення дисципліни).

Реквізити інструкції:

1) назва виду документа (інструкція);

2) гриф затвердження;

3) заголовок;

4) дата, індекс, місце видання;

5) текст;

6) підпис;

7) види погодження.

Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із формулюваннями на зразок "повинен, слід, необхідно, не дозволено". Текст документа має бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше - у безособовій формі.

Структура тексту інструкції:

1. Загальні положення (основні завдання працівника; порядок посідання посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні керівні документи).

2. Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт).

3. Права.

4. Посадові обов'язки.

5. Відповідальність.

6. Взаємини (зв'язки за посадою).

Окрему групу становлять посадові інструкції.

Посадова інструкція - це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови для його ефективної праці.

Посадова інструкція складається з таких розділів: загальна частина; функції; обов'язки; права; взаємовідносини; відповідальність працівника; оцінка працівника.

У загальній частині зазначають: основні завдання працівника; порядок призначення на посаду; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні керівні документи.

У розділі "Функції" зазначають предмет, зміст і обсяг обов'язків.

Інструкцію підписує керівник організації.