Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами — термінами, які складають основу наукової мови. Термін — це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.

Науково-термінологічна лексика обслуговує сферу науки, виробничо-професійної діяльності та офіційно-ділового спілкування. Дуже часто терміни та термінологічні сполучення утворюються на ґрунті переосмислення значення уже відомих слів, у якому криється подібність між відомими і новими речами, явищами, ознаками, функціями.

Виробничо-професійна лексика (професіоналізми) вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів і знарядь, предметів виробництва. Кожна професія має свій перелік професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, і ділова лексика, і загальновживані слова, що набувають фахового значення, і професійний жаргон.

10. Складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично і не відмінюються: ВНЗ, КРВНЗ, США.

З малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є звичайними назвами (оперблок, медсестра), відмінюються (оперблоку, медсестри) і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких будуються нові слова (неп, бо за часів непу, непівська модель розвитку економіки).

При комбінованому записі деяких абревіатур в одному слові поєднуються два способи словотвору (ДонНТУ-складноскорочення від власної назви Донецький і НТУ – невідмінювана абревіатура від національний технічний університет), або поступового переходу абревіатур до розряду звичайних слів, коли вони починають відмінюватися, що й підкреслюється додаванням закінчення (СНІДу).

Графічні скорочення. Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень.Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з метричної системи мір: мм, см), курсиром, через скісну лінію, з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова.

Наприклад: ВНЗ (ве-ен-зе) – абревіатура, бо вона має літерну вимову, а написання б-ка (бібліотека), в.о. (виконуючий обов’язки), к.м.н. (кандидат медичних наук) – скорочення, оскільки вони не співпадають з вимовою і з окремою граматичною характеристикою слів.

Щоб не помилитися у вживанні скорочень, необхідно користуватися «Словником скорочень української мови».

12,13,14. Необхідно звернути увагу, що є особливості перекладу офіційно-ділового тексту:

· точність (не допускається подвійне тлумачення слів та висловів);

· послідовність, логічність думки (від простого до складного, від відомого до невідомого);

· суворе дотримання термінології певної галузі;

· чіткість синтаксису (правильна побудова словосполучень і речень);

· достовірність (викладені факти мають відображати справжній стан речей).

Аналітична обробка перекладу (редагування з метою вдосконалення перекладеного тексту) здійснюється:

а)автором перекладу;

б)іншою людиною.

Переклад може вважатися повноцінним тоді, коли:

· кожна думка авторського тексту в перекладі є співзвучною, відповідною;

· думки автора оригіналу не перекручені;

робота над перекладом велася поетапно в чернетці:

а)пошук найточнішого відтінку значення слова;

б)пошук найприроднішої форми викладу думки;

чітке дотримання логіки, послідовності, точності, лаконічності, об'єктивності, повноти викладу думки;

4)дотримані особливості перекладу текстів українською мовою.

Одні й ті самі дієслова в українській і російській мовах вимагають різних відмінкових закінчень:

підготуватися до чого?

 

подготовиться к чему?

При перекладі з російської на українську мову треба бути уважним до усталених прийменникових конструкцій:

ввести в состав - ввести до складу

по учебной работе — з навчальної роботи

по научной работе - з наукової роботи

напрям дії до чогось в українській мові: використовують прийменник у (в) або до

уважним при перекладі потрібно бути до дієслів, що можуть керуватися різними відмінками:

довести до відома

прийменник для - мета дії

на - сфера вживання

з російської мови конструкції з прийменником по в українській мові перекладається цілим рядом прийменникових і без­прийменникових конструкцій:

по собственному желанию - за власним бажанням

по вопросу - з питання

по заказу - на замовлення

по изучению - для вивчення

младший по возрасту - молодший за віком

слова з літерою г (1933 р. - вилучена з алфавіту, в 1990 р. поновлена)

список слів - в орфографічному словнику

грунт, ґатунок

уникати слів-кальок: навчальний - учбовий, наступний - слідуючий, захід - міроприемство

в російській мові:

поступающий - вступний

(дієприкметник)

заведующий - завідувач

бути уважним при написанні російських прізвищ українською мовою

при складних випадках перекладу звертатися до словника

власні назви з російської мови - за фонетичним принци­пом

15. Числівники вживаються з певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються або узгоджуються.

1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: один зошит, одна заява, одно (одне) перо. Числівник одні сполучається з іменниками, що мають тільки форму множини (множинні іменники): одні сани, канікули, ворота.

2. Числівник два має дві форми роду (два - чоловічий і середній, дві - жіночий): два плуги, озера, дві річки.

3. Після числівників два, три, чотири (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два трактори, три автомашини, двадцять чотири причепи. Якщо при іменниках є прикметники, то вони можуть набувати форми як називного (три нові костюми), так і родового відмінка множини (три нових костюми).

Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають підрахунку (турбота, доброта, людяність), з іменниками IVвідміни теля, порося і под. (при них вживаються збірні числівники: двоє, троє, четверо поросят), а також з іменниками, що мають тільки форму множини (гроші, кошти, відходи).

4. Після числівника п ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п'ять метрів, вісім цистерн, шістнадцять комп 'ютерів, сто двадцять дев 'ять верстатів.

5. З числівниками тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини: тисяча картин,-, мільйон карбованців, нуль одиниць.

Примітка. Зі словами пара, десяток, дюжина, сила, маса іменники вживаються у родовому відмінку множини: пара шкарпеток, десяток гусей.

6. Після числівників половина, третина, чверть іменники? вживаються у родовому відмінку однини: половина шляху, чверть товару (але половина задач, третина дерев, чверть показників).

7. З неозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кільканадцять, кількасот, декілька) та збірними числівниками (двоє, троє, четверо... десятеро... двадцятеро, тридцятеро) іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька років, багато студентів, п 'ятнадцятеро каченят).

8. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини: одна друга числа, одна ціла і п 'ять десятих гектара, дві третіх урожаю.

Якщо до складу чисел входять слова половина, чверть, то відмінкова форма іменника залежить від форми цілого числа: дві з половиною доби (бо дві доби), вісім з половиною кілометрів (бо вісім кілометрів).

9. Числівники півтора, півтори вживаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста - у родовому відмінку множини: півтора року, півтори доби, півтораста центнерів.

10. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п 'ятий місяць, двадцять другий день, двісті сорок шостий номер.