Будова тканин: види переплетень, їх класифікація.

Основною сировиною для виробництва тканих і деяких нетканих матеріалів є нитки (пряжа). Ткані матеріали (тканини) утворюють шля­хом переплетення двох систем ниток - основних і утокових. Основні нитки розміщені вздовж полотна тканин, утокові - впоперек. Вид пе­реплетення є одним із важливих параметрів будови тканин^ оскільки визначає їх фізико-механічні властивості та зовнішній вигляд (туше). Відомі види переплетення поділяють на прості та їх похідні, ком­біновані і складні!

Прості переплетення поділяють на групу саржевих й атласних. Саржеві переплетення, в свою чергу, можуть бути:

- рівнобічними (полотняне);

- утоковими (нитки утоку на лицьовій поверхні переважають);

- основними (на лицьовій поверхні переважають нитки основи)

Тканини полотняного переплетення мають однакові поверхні; вони більш міцні, оскільки кожна нитка основи переплетена нит­кою утоку, а простота їх виробництва зумовлює широкий асорти­мент виробів із них.

На основі простих виробляють тканини з похідними перепле­теннями такими, як репсовим, ламаною та складною саржею тощо. Ці переплетення відрізняються від простих збільшеною довжиною одиночного перекриття ниток основи або утоку, або зміною напря­му його зсуву. Завдяки цьому отримують полотна з різними фізи-ко-механічними та естетичними властивостями.

Комбіновані переплетення утворюються шляхом сполучення елементів різних переплетень, наприклад саржевого з атласним. Широко відомі тканини з вафельним переплетенням, з яких пере­важно виготовляють рушники^'оскільки їх розвинута капілярна си­стема сприяє швидкій абсорбції води.

Складні переплетення утворюються кількома системами ниток, які можуть накладатися одна на одну. Відповідно до цього тканини мають різну структуру, наприклад, махрову, ворсову та щ^

Однополотняний спосіб виготовлення ворсових тканин (рис. 13.5, в) відрізняється від інших тим, що під час підйому ниток основи між ними прокладається пруток, який виймається після їх закріплення утоковими нитками. На кінці прутка є ніж, який розрізає утворені петлі під час його витягування. Цим способом виготовляють бар­хат, вельвет, плюш та інші ворсові тканини.

До ворсових належать так звані синельні тканини, які виготовля­ють із синельної пряжі. Вона складається з двох і більше текстильних ниток, скручених разом, між якими зажаті короткі волокна, розміще­них перпендикулярно ниткам. Крім механічного способу формування синельної пряжі, існує спосіб електрофлокування, сутність якого по­лягає у фіксації за допомогою клею радіально спрямованих до стриж­невої нитки штапельних волокон внаслідок впливу на них електро­статичного поля. Синельними також називають утоковорсові тканини.

3) Хім.вибілювання- полягає в руйнуванні хромофорних сис під дією активних елементів – продуктів розпаду окиснювачів або відновників. Це переважно атомарний кисень, хлор, сірчистий ангідрид. Хім вибілювання має компромісний характер: поряд з руйнуванням хромофорних систем відбувається деструкція волокнотвірного полімеру. Подальше підвищення білості хімічним способом вибілювання супроводжується різким пониженням механічних властивостей виробів, зокрема їх стійкості до розриву.

Петлі, сформовані голками та ін петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утв трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення.

Дефекти взуття - пошкодження взуття чи окремих його деталей, яке знижує його якість.

 

 

№25.

1) Формув. Спожив власт хутр напівфабрикату

Властивості хутряних напівфабрикатів групують за рядом ознак: за номенклатурою споживчих властивостей - естетичність, функціональність, ергономічність, надійність, технологічність. Вони можуть бути структурними, фізичними, механічними, хімічними, біологічними.

Естетичні властивості. Хутро являє собою естетичну цінність, яка задовольняє естетичні потреби людини. Естетичні властивості включають у себе такі показники, як інформаційну виразність, якість виробничого виконання, відповідність сучасному стилевому напряму і моді. Високі естетичні властивості хутряних виробів головним чином обумовлені природною красою хутра.

Показник інформаційної виразності характеризує художньо-образну виразність і оригінальність напівфабрикату і включає такі показники, як забарвлення (колорит), опушеність (сорт) і пишність (фактура волосяного покриву), замшеподібність (для нагольних виробів) і драпірувальність шкірної тканини.

Функціональні властивості хутряних виробів обумовлюють можливість їх використання за призначенням як об'єкта споживання, тобто їх придатність для захисту організму людини від несприятливих дій зовнішнього середовища. Цей показник включає тепло- і вітрозахисні властивості.

Ергономічні властивості включають гігієнічні, фізіологічні і психофізіологічні властивості.

Хутряні вироби мають високі теплозахисні властивості, хорошу повітре- і паропроникність.

Фізіологічні властивості хутряних виробів характеризуються масою виробу і залежать від товщини шкірної тканини, густоти і висоти волосяного покриву. Психофізіологічні властивості утворюються за рахунок туше хутра.

Надійність у споживанні характеризується моральною і фізичною довговічністю, зберігаємістю і ремонтопридатністю.

Мода на хутряні вироби змінюється не так швидко, як на швейні вироби, тому їх моральна довговічність є досить високою.

Фізична довговічність залежить від виду напівфабрикату, властивостей волосяного та шкірного покриву.

Технологічні властивості Вони залежать від площі і конфігурації шкурок, пластичності і міцності шкірної тканини.

Споживні властивості хутряних товарів обумовлені в цілому сукупністю властивостей волосяного і шкірного покривів шкурки в цілому.

 

2) поняття про ткацьке переплетення.

Тк пер-ня-переплетення поздовжніх і поперечних ниток, з яких виробл тканини, а на її поверхні форм певний порядок перекрить і взаємодіє з строками. Головні: полотняне: одностороннє, саржеве -тканини однобічні (рис на лиц стороні)рис має вигляд діагональних смуг різної ширини, напрвлних під кутом 70. різновиди: просте,підткане,основне,рівносистемне. атлас -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток основи. сатинове -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток утка. Дрібновізерункові:похідні від базових, хар-ся збільш довжини перекриттів або по основі або по утоку. похідні від полотняного: репсове -збільш ниток по основі і передку. рогошка -збільш перекриттів і по основі і по утку. від саржевих:отрим шляхом збільш довжини перекриттів,к-тю ниток в рапорті(посилена саржа, проста саржа) та змінення направлень саржевих ліній: ламана,зігзагоподібна саржа. Від атласних і сатинових: посилений атлас -отр шляхом збільш довжини перекриттів осн ниток. посилений сатин -отр шляхом збільш довжини перекриттів уточних ниток. тіньові атласно-сатинові -отр внасл переходу від сатину з утковим ефектом до атласу з осн ефектом і навпаки. Комбіновані:обєдн в одному перепл двох або більше базових чи похідних переплетень та їх подальшою розробкою зміною в рапорті. орнаментні- рис у вигляді продольних і попер смуг кл, різних контурів, які утв шляхом поєднання різних переплетень. крепові- хар-ся дрібнозернистою матованою поверхнею за рах накладання різних рапортів,перестановки ниток уточних та основних,їх будують на осн саржевих сатиново-атласних полотн переплетень. просвічуван е-сполуення полотняного з сатиново-атл переплетенням, ос-ть тканина має простір без нитки. рельєфне -склад з певних геометр фігур (ромби,клітини,смужки) і виступають опукло на поверхні:вафельне,діагональне, рубчикове. Складні -мають 3 і більше сис ниток (2основи і 1 утоку і навп). півторашарове -має 2 основи і 1 нитку підканняі навп. Поодинока система ниток у тканині лежить в одній площині,а подвійні сис-у двох,одна за другою .двошарове (подвійне)-2 системи ниток основи і 2 нитки утоку. суцільно-тканні -верхній шар зроблений 2 системами основи,нижній 2 утоку .прошивні -склад з 2 шарів тканин зєдн між собою лише в окремих місцях.три і багатошаров і:3-6 сис ниток .піке -тканина лиц поверхні має випуклі рельєфні рисунки,контури їх поглиблені в товщу тканини, але зворотній бік тканини гладкий. ворсові.махрові -2 системи ниток основи і 1 утоку.з 1 основи і утоку утв грунт тканини,а 2 утв петлі. перевивочне(ажурне). Крупновізерункові(жаккардові):великий рапорт 24-к-х тис ниток:простий(2системи),складни(3-5)

 

Текстильні волокна - тонкі видовжені тіла, в яких S поперечного перерізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна.

 

Формування гумового взуття - Формування виробів проводиться на жорсткому (сталевому) осерді або на осерді з еластичною камерою.

 

Дефект зв вигляду – це видима небажана зміна зв. вигляду полотна чи виробу. Загальний д– має однаковий зв.вигляд незалежно від способу вир-ва текстил. полотна або виробу. Специфічний д – х-ний тільки для полотен чи виробів якогось одного способу вир-ва. (близни й підплетини в ткацькому вир-ві, спущення петель і штопання в трикотаж вир-ві, розірвані петлі або відсутні строчки у вязально-прошивному нетканому вир-ві). Місцевий д – розм-ся на обмеженій ділянці полотна чи виробу. Поширений д – розповсюджений по всій площі текстильного полотна (виробу) або на її більшій частині. Д будови текстильних матер-в – х-ть ступінь відхил-ня окремих елементів будови тканого, нетканого або трикотажного полотна від встан-ня для цих полотен нормативів.Найб. розповсюд-ні дефекти: Відсутня нитка; Двійник; Відмінна нитка; Потовщення або потоншення; Вузол; Шишкуватість; Мушкуватість; Обірвана елементарна нитка;. Специфічні дефекти: рідке місце, розсічення, смуги по основі і по утоку, забоїна, розрив утоку, підплетина, зміщення нитки, затікання фарби, плями тощо

№26.

1. Технологія виготовлення валяного взуття

Технологія включає такі основні процеси і операції: підготовка сировини, складання суміші, змішу­вання, чесання, формування волокнистого напівфабрикату, виготов­лення і попереднє ущільнення основи, валяння, фарбування і сушіння, сухе опоряджування взуття, сортування і підбір пар, обрізання халяв.

Під час підготовки сировини з вовни видаляють жиропіт, рос­линні та мінеральні домішки, волокна розпушуються на щипальних і тіпальних машинах. У процесі чесання суміші на кардочесальній машині досягається подальше розпушування жмутиків на окремі волокна, видалення до­мішок, формування тонких волокнистих шарів і отримання напів­фабрикату, з якого формується волокнистий напівфабрикат виробів.

Формування волокнистого напівфабрикату валяного взуття здійснюється з допомогою конусно-навивальних кареток, агрегованих з чесальною машиноюРозрізняють операції звалювання і валки. Звалювання - це об­робка напівфабрикату тертям і тиском при одночасній дії тепла і во­логи з метою початкового зближення і переплутування волокон Валка ~ обробка напівфабрикату тертям, ударом або тиском з одночасною дією тепла, вологи і хімічних реагентів з метою подаль­шого зближення і взаємного переплутування волокон Виготовлення і звалювання основи включає такі операції: почат­кове ущільнення конусів, попереднє ущільнення і обги­нання, виготовлення і ущільнення пластів, зрощування і ущільнення основи. Конуси ущільнюють на притиральних і плитних звалюваль­них машинах. Після ущільнення товщина стінок конуса різко зменшується, з волокон формується м'яка повсть.

Перед валянням або в процесі валяння і фарбування основу просочують розчином сірчаної кислоти. Набубнявіння кератину вовни у кислому середовищі приводить до розкривання лусочок, збільшення сил тертя між волокнами і прискорює процес валяння.

Фарбують взуття найчастіше кислотними і прямими барвниками з додаванням сірчаної кислоти

Сухе опоряджування взуття включає такі операції: опоряджу­вання поверхні, знепилювання, визначення розміру, підбір у пари, обрізання халяв, зшивання півпар, маркування.

Поверхня чобіт, що випускаються без ворсу, обробляється абра­зивними інструментами на верстатах або обпалюванням у камерах. Пил видаляється щітками і пилососом. Дефекти перед обпалюванням видаляються шліфуванням.

Взуття сортують за розмірами і згідно з вимо­гами стандарту. На кожен чобіт ставлять клеймо з означенням розміру і сорту. Розсортоване взуття підбирають у пари, споріднені за всіма ознаками. Чоботи обрізують по прямій лінії так, щоб передня частина була вища від задньої на 10-20 мм, а потім зшивають.

Валяне взуття може виготовлятися з гумовими деталями низу для підвищення захисних властивостей і зносостійкості, але при цьому збільшується маса і жорсткість на згинання.

 

2) Штучні волокна загальні поняття. Віскозні волокна: отримання, види, різновиди, властивості та галузі застосування. Вихідною сировиною для отримання штучних в-н є природні високомолекулярні сполуки (целюлоза, білки) і прості речовини – метали, їх сплави, скломаси. Майже 99% штучних волокон виробляють з целюлози. Найбільш широко впроваджені у ви-во три способи отримання штучних волокон з целюлози: віскозний, ацетатний та мідно аміачний. Віскозні волокна. Вихідними сполуками для отримання є: целюлоза, дитіовуглецева (дитіокарбонатна) кислота і їдкий натр. Процес ви-ва скл з трьох основних стадій: 1) отримання формувального (прядильного) р-ну целюлози; 2) формування в-н 3) обробки в-н. Після приймання та аналізу якості листки целюлози змішують, підсушують та обробляють 18%-м розчином їдкого натру (мерсеризують). Далі листи подрібнюють і висипають у бункер для попереднього дозрівання. Далі різні партії віскози змішують, суміш фільтрують, а для вилучення повітря – вакуумують. Після цього віскоза протягом 24 – 30 год дозріває при Т 14 – 16⁰С. Дозрілу віскозу наз формувальним або прядильним розчином. Його трубопроводом подають у центрифугальні або бобінні формувальні машини. З віскозопроводу з допомогою насосів віскозу продавлюють через фільтр, через скляну трубку до фільєри, з отворами d 0,04-0,08 мм і кількістю від 24 і більше. У ванну подають р-н сірчаної кислоти і її цинкових та натрієвих солей. Під p з віскози формують тонкі волокна, які надходять у р-н осаджуваної ванни. Тонка цівочка віскози перетворюється на твердофазне волокно. П-с коагуляції (отвердіння) в-н починається з поверхневих шарів і закінчується вн. На стадії формування і обробки в-н проводять їх витягування – фільєрне і пластифікаційне. Безперервні довгі віскозні в-на наз комплексними. Їх формують на центрифугальних або бобінних машинах. Проводять й ін обробні операції: промивку, десульфурацію (вилучення залишків сірки), вибілювання, кислооку, повторну промивку, замаслювання, висушування, скручування та перемотку. Штапельні волокна отримують розрізанням, розриванням або ін способом розподілу комплексів елементарних ниток. Отримані вище волокна наз звичайними. Полінозні в-на формують з більш високомолекулярних ксантогенатів, що мають високий ступінь полімеризації. Для отримання викор доброякіснішу целюлозу, волокна формують у більш “мяких” умовах, при нижчих Т розчинів осаджувальної ванни (25⁰С).

Асортимент. За хім. складом волокна: гідратцелюлозні звичайні, полінозні, ВВВ і високоміцні, хім. Модифіковані (сополімери, прищуплені, зшиті тощо) За ознаками вн структури: низько-, середньо- і високо орієнтованими, суцільними і трубчастими, аморфно-фібрилярними. За морфологічною будовою – безперервні, що виходять з однієї фільєри і скл з кількох поодиноких (елементарних) волокон. За видами обробок – суровими, вибілені, блискучими, матованими, фарбованими в масі.

Властивості. Довжина віскозних комплексних ниток практично необмежена. Залежить лише від форми та маси бобіни, а штабельованих в-н – відповідає довжині різання і коливається від 30 до 120 мм і більше, що залежить від їх призначення. Відносне розривне подовження коливається від 13 до 25%. Найб подовження мають звичайні штабельовані волокна, найм – високоміцні та полінозні. Після зволоження показники міцності в-н зменшуються, а ха-ки подовжень зростають. Віскозні волокна без спец обробки досить гідрофільні. У воді волокна набухають. При цьому збільшується S поперечного перерізу і помітно зменшується довжина. Не стійкі до дії кислот, особливо неорганічних. У розчинах лугів вони інтенсивно набухають, а з підвищенням T і при наявності кисню – гідролізуються. Волокна мають задовільну теплостійкість. Вони добре витримують нагрівання при T до 120⁰С, особливо за наявності в їх складі вологи.

 

Ткацькі переплетення: головні, похідні, ворсові, складні, крупновізерункові, комбіновані(дрібновізерункові)

Кулірні (поперечновязані)переплетення: головні(гладь, ластик, двовиворітне полотно); похідні(...); візерункові

№27.

1.Вплив і сутність дублення на формування властивостей натуральніх шкур.

У процесі дублення дублячі речовини проникають у товщу дер­ми і взаємодіють з білками, і незворотньо змінюють хімічні та фізичні властивості дерми. Залежно від природи дубителі реагують з різними функціональними групами білка й утворюють вод­неві, електровалентні і ковалентні зв'язки у різних співвідношеннях. Основними є такі зміни.

Фіксація взаємного розташування елементів структури колагену підвищує жорсткість структури, зменшує усадку, формує об'єм, зменшує склеювання волокон при висушуванні, зберігає пористість.

Зростає молекулярна маса білка і підвищується температура зва­рювання, що є найвиразнішим показником інтенсивності дублення.

Шкіра стає стійкоюдо дії мікроорганізмів.

Значно зменшується набрякання шкіри в розчинах електролітів, особливо кислот. У розчинах сильних кислот шкіра руйнується внас­лідок гідролізу. У слабких розчинах лугів шкіра набрякає, а в міцних частково або повністю роздублюється. Протистоять лугам лише шкіри альдегідного і жирового дублення.

Дублення зменшує кількість води набрякання.

Дублення підвищує міцність вологої шкіри і зменшує видовження.

Пружність дубленої шкіри зростає.

Процес дублення характеризується сукупністю і незворотністю вище перелічених змін в умовах експлуатації шкіри.

2) Вовна: хімічний склад, будова, властивості і галузь застосування. Будова волокон вовни. Макро- і мікроструктура вовни залежить від виду і типу волокон.Волокна, які отримують після першого стриження, мають один кінець гострий, другий -тупий.Такі волокна наз поярковою вовною. Внаслідок другого і наступного стрижень отримують волокна циліндричної форми звивисті або прямі.На пов волокна, крім ості і мертвого волоса, маючі, лускатий шар, що скл з лусочок різної будови.На поверхні ості і мертвого волоса цей шар відсутній.Форма поперечного перерізу вовни буває різною і залежить від типу в-н.Пух і перехідний волос мають, як правило, круглу форму і два чітко помітних шари.Зв, або лускатий, шар відіграє захисну роль для волокон у п-сі їх росту і зумовлює дуже цінну технічну властивість вовни - здатність повстяніти.Від форми і поверхневих властивостей лусочок залежить блиск, або люстрин, вовни.Другий шар — корковий, скл з дуже дрібних верете­ноподібних, витягнутих за довжиною елементарних кл, розміщених паралельно осі волокна.Вони склеєні між собою міжклітинною речовиною.Корковий шар тонких волокон є основним.Він визначає структуру вовни і зумовлює основні фіз-механічні вл-ті в-н.Ость і мертвий волос мають, крім коркового шару, серцевинний шар (канал).Він скл з пустотілих кл, заповнених повітрям, і може займати більшу частину площі поперечного перерізу волокон. Хімічний склад і вн структура вовни. За хім складом вовну відносять до білкових в-н.Основною складовою речовиною вовни є білок кератину класу опорних білків, характерних для тварин.Білки і, зокрема, кератини відносяться до органічних високомолекулярних сполук.Особливість вн структури вовни залежить від модифікації кератину.Дослідами доведено, що кератин може існувати в а-модифікації (2а) і б-модифікації (2б).Від цього залежить наявність або відсутність звивистості в-н вовни.3а певних умов (підвищена вологість, тепло, механічна дія зв сил) а-кератин може переходити у б-форму, і навпаки.Також волокна вовни мають добре розвинену просторову структуру не лише за рахунок наявності водневих зв'язків і зв за рахунок дії сил Ван-дер-Ваальса, а й міцних ковалентних зв.

 

Текстильні матер., що використ для взуття - тканини: д ля зовн деталей верху взуття: бавовняні; вовняні; лляні; шовкові. Для внутрішніх деталей взуття: бавовняні; шовкові; вовняні. Для проміжних деталей взуття: бавовняні; лляні. Неткані матеріали: Для зовн деталей верху взуття: холстопрошивні полотна. Для внутрішніх деталей взуття: ниткопрошивне штучне хутро; холстопрошивне полотно; голкопрошивне полотно. Для проміжних деталей: голкопрошивне полотно; ниткопрошивне полотно. Повсть і фетр. Трикотажні полотна: д ля верху взуття: капронові сітки; дубльовані полотна. Для внутрішніх деталей взуття: трикотажне штучне хутро.

Петлі, сформовані голками та ін петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утв трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення.

№30.

1) Види та деталі взуття

Вид взуття – конструктивна ознака класифікації взуття, яка визначається ступенем закритості ноги деталями верху взуття.

Чоботи – взуття, халява якого закриває литку.

Напівчоботи – взуття з халявками, які доходять до половини литки.

Черевики – взуття, халявки якого закривають щиколотку чи доходять до литки.

Напівчеревики – взуття, халявки якого нижче щиколотки.

Туфлі – взуття, халявка якого нижче щиколотки, при цьому заготовка верху не повністю закриває тильну поверхню стопи.

Залежно від розташування у взутті деталі підрозділяються на зовнішні, внутрішні і про­міжні.З'єднані між собою зовнішні, внутрішні і проміжні деталі верху називаються заготовкою.

До зовнішніх деталей верху відносяться:

Носок закриває тильний бік пальців, визначає зовнішній вигляд найпомітнішої передньої частини взуття.

Союзка закриває тильну поверхню плесно стопи. Най­частіше союзка буває суцільною без відрізного носка. У ній розріз­няють передню частину і крила, що закривають бокові поверхні стопи.

Перед чобіт відрізняється від союзки наявністю довгастої ший­ки, яка закриває нижню частину гомілки.

Берці (халявки) закривають тильну поверхню п'ятково-геленкової ділянки стопи до кісточок (у напівчеревиків і туфель) і частину го­мілки (у черевиків). Берці складаються з двох частин (зовнішньої і внутрішньої), які з'єднуються за лінією заднього шва, а спереду -шнурками або іншими застібками.

Халяви закривають гомілку до коліна або вище коліна.

Задинки закривають п'яткову частину стопи.

Задній зовнішній ремінь підвищує міцність з'єднання деталей за лінією заднього шва, особливо у чобіт і черевиків.

Для шкіряних халяв, зміцнюючи задній шов між з'єднувальними деталями, прокладається смужка шкіри, яка називається прошвою.

Ремінь для застібки і утримування взуття на нозі також виготов­ляється із щільних і міцних матеріалів.

Язичок закриває передній розріз берців, запобігаючи проник­ненню води і забрудненню, зменшує тиск блочків і шнурків.

Обтяжка - деталь, що закриває бічну і фронтальну поверхні каблука або торець платформи, підложки, устілки.

Вушка - деталь у вигляді петлі, з'єднаної з халявою або берцями, для зручності взування.

Внутрішні деталі верху.

Підкладка взуття захищає зовнішні деталі верху і шви від зно­шування і деформації, а також захищає стопу від пошкодження і тер­тя, забезпечує гігієнічні, теплозахисні й амортизаційні властивості, по­ліпшує вигляд внутрішньої поверхні туфель і напівчеревиків.

Вкладна устілка покращує внутрішній вигляд і гігієнічні власти­вості взуття, вирівнює поверхню основної устілки.

Вшивна устілка є характерною для взуття деяких комбінованих методів кріп­лення низу.

Підносочник виконує функції вкладної устілки на ділянці відкритої носкової частини.

Проміжні деталі верху. Ці деталі розміщуються між зовнішніми і внутрішніми деталями з метою збереження форми і підвищення зносостійкості взуття.

М іжпідкладку викроюють з текстильних матеріалів і наклеюють на зовнішні деталі (союзку, берці, задники).

Боковинки розміщують у геленково-пучковій частині для зміцнення цих ділянок. П

ідносок зберігає форму носкової частини і захищає пальці. Він може бути еластичним і жорстким. Задник створює стійке п'яткове гніздо, спроможне утримувати стопу в правильному положенні і захищати її від зовнішніх механіч­них впливів