Характеристика методів кріплення деталей низу взуття.

Характеристика методів кріплення деталей низу взуття.

Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підго­товчих операцій залежить від методу кріплення підошви. Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня пі­дошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються.. Найпоширенішими є такі клеї: найритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каб­луків, затягування заготовок, приклеювання штучної гуми рантових устілок - нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вінілштучних шкіри і юхти. для іншого взуття найчастіше застосовують клей з гідроксилмісткого поліуретану. Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, затягування і кріплення підошов.

Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудоміст­кістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття великими партіями.

Литтєві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Лиття термопластів. Лиття низу на взутті із ПВХ-пластизолів застосовується пере­важно для текстильного домашнього взуття. Для утепленого домашнього взуття може застосовуватися комбіновании низ. Рідке формування низу із поліуритану. Цим методом відли­вається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні компоненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану де­таль з поліуретану. Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріплен­ням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками.

Допельний методкріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і прикле­юється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. П'яткова ділянка підошви крі­питься цвяхами.

Сандальний метод -підошва пришивається по всьому пери­метру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки.

Кріплення підошви цвяхами. Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спе­ціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.

Кріплення каблуків. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи. Низькі шкіряні набірні і ґумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Пластмасові і дерев'яні каблуки кріплять комбінованим спосо­бом. У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклеюють до сліду і фронтальної поверхні каблука.


Термостійка юхта – шкіра хромового дублення для верху взуття, вироблена із шкури ВРХ, вирізняється термостійкістю.

Текстильні волокна - тонкі видовжені тіла, в яких S поперечного перерізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна.

Штучні текстильні волокна: органічні(целюлозні та ефіроцелюлозні; білкові); неорганічні(силікатні, металеві)
 7.

Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття

Гумове і полімерне взуття розподіляється за такими ознаками:

• за цільовим призначенням - побутове, спортивне, виробни­чо-технічне;

• за способом використання - таке, що взувається безпосеред­ньо на ногу (на панчохи чи шкарпетки), на шкіряне взуття, на м'яке взуття (хутряне, ноговиці), на валяне взуття;

• за матеріалами верху - на гумове, гумово-текстильне, з пластикату ПВХ, пластикатно-текстильне,

• за методом виготовлення - на клеєне, штамповане, формова­не, лите, виготовлене методом термоформування (коагулянтного формування)

• за характером опоряджування поверхні - на гладке лакова­не, гладке нелаковане, візерункове лаковане і нелаковане, з імітацією шкіряного взуття;

• за кольором - на чорне, кольорове, біле, двоколірне, багато­колірне;

• за видами - на побутове: калоші, ботики, чоботи, чобітки, черевики, напівчеревики, туфлі; на виробничо-технічне: чоботи, напівчоботи, боти, черевики, чуні, калоші; на спортивне: черевики, напів­черевики, туфлі;

• за статево-віковим призначенням: на малодитяче, дитяче, шкільне, дівоче, хлопчаче, жіноче, чоловіче

За фасоном без каблука, з каблуком, з вузьким носком, з круглим носком, з напівкруглим носком.

Швейні вироби. Пошив та сортування.

Одяг вигот внаслідок декількох етапів: проектування(моделювання, конструювання),розкрій,пошив.В останній час проект одягу здійсн з викор комп’ютерної техніки: це підвищує продуктивність праці, знижує затрати, собівартість, к-ть працюючих. Моделювання – п-с ств нової моделі одягу. Займ модельєри або дизайнери. Спеціалісти-модельєри працюють в будинках моделей, експериментальних бюро, лабораторіях в структурі підп-ва. Модель являє собою системний задум художника-модельєра. Нова модель розробл в вигляді проекту. Модельєр корист інструкціями:силует, форма.Силуети:прилягаючі, напівприлягаючі,прямі або вільні. Форма-важл констр.елемент одягу; форм.внасл зєднання окремих деталей виробу. Після проекту склад технолог опис – технол документ, в якому опис худ-технол оформл зразка моделі, особливостіті виготовлення, перебіг деталей,к-ть матеріалів осн і допоміжних. Після складання моделі худ рада затверджують модель. Затв модель є зразком еталоном виробу. Пошиття включ:приймання матеріалів; відп техн опису склад конфекційна карта; відбір матеріалів для верху і настилання на спец столи; на верх шар розміщ лекала (форму) деталей (металеві чи пружні);здійсн розкрій матеріалу, проект деталей виробу, підбір матеріалів комплекту; поступає у швейний цех; пошиття. Шви: з’єднувальні (зєдн 2 і більше деталей в одну: змивні, строчні,накладні зі зрізом, білизняні) крайові (обкатувальні зі зрізом, обшивні, у підгин), оздоблювальні рельєфні, з кантом, у підгин).після зєдн деталей проводять волого-теплове оброблення виробів. Вироби з вовни піддають розпрасовуванню і спресовуванню.наст стадія оброблень-кінцеві: виг-ня петель, підгот петель, пришив ґудзиків,застібок. Чищення виробів, допрасовування, маркування і пакування.

Синтетичне волокна – з різних простих сполук (продукти переробки нафти, прир газу, камяного вугілля) шляхом їх попереднього синтезу перетв високо молекулярні р-ни і подальшого формування в той чи ін спосіб.

Сортування шкір взуття - шкіряне взуття сортується згідно із ГОСТ 28371. Дефекти взуття визначають у процесі прийомів огляду взуття та при вимірюванні лінійних розмірів.

Дубиильні речови́ни — природні органічні сполуки, які надають шкіряній сировині певних властивостей. Бувають мінеральні і органічні.

 

№11.

Характеристика властивостей волосяного покриву

Асорт хутряних н/ф

1.Зимові - типи видрових, бобрових, ондатрових, ведмежих, борсучих, єнотоподібних, лисячих, куничих, кошачі, заячі,білячих.

2.Весняні – типи байкових, дрібні гризуни, кротові, морський звір.

2) Поняття про пряжу і нитки. Способи отримання пряжі

Нитки – гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів та скл з коротких та безмежно довгих в-н. До категорії ниток відносять і їх особливий різновид – пряжу – це нитки. Отримані в п-сі прядіння з виключно коротких нат і хім в-н, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують в п-сі прядіння з коротких природних чи штапельованих хім в-н. З'єднання в-н при прядінні відбувається внаслідок їх скручування і наявності сил зчеплення, які при цьому виникають. Склеюванням можна отримати ряжу, з спеціально підготовлених для цього в-н. Прядіння склад з 3-х етапів: 1 – підготовка в-н до прядіння (сукупність процесів, у результаті яких отримують стрічку – напівпродукт, приблизно круглого перерізу), 2- попереднє прядіння, або отримання рівниці зі стрічки, 3 – власне прядіння – отримання пряжі з рівниці. Спочатку в-на розпушують( також іде очищення ) на тіпальних машинах, потім їх змішують (різних сортів та видів), розчісують на кардних чи гребінних пристроях (для забезпечення розміщення в-н уздовж стрічки, рівниці і готової пряжі для максимального використання їх міцності та очищення) та отримують ватку, з якої формують стрічки, а зі стрічок – рівниці.Змішану пряжу також отримують з'єднанням стрічок з різних волокон. Однорідну пряжу отримують такими способами:Гребінний – найтонша пряжа, отримана з довгих тонких і добре паралелізованих в-н. Кардна – проміжне місце між гребінною і апаратною. Апаратна - з більш коротких в-н низьких сортів або відходів, тому вона пухната і менш міцна. Бавовняну пряжу виробляють гребінним, кардним і апаратними способами, лляну – з чесаного льону (кужіль) отримують пряжу гребінним, з коротких в-н (пачос) - кардним способом. Використовують мокре (рівницю перед витягуванням змочують для для зменшення жорсткості в-н і кращого їх зсучування, для отримання більш тонкої і міцної пряжі) або сухе прядіння. Інколи викор і апаратне прядіння. Для шовкової пряжі викор гребінний, кардний та апратний способи, для вовняної – гребінний чи камвольний(буває тонкогребінний чи грубогребінний способи) і апаратний (суконний), хім волокна преробляють на пряжу переважно гребінної чи кардною сис. Змішану пряжу отримують такими спосабами:Однониткова – скручування або сукання елементарних в-н, Трощена – пряжа склад з декількох подовжених складених ниток, не скручених між собою, Кручена – скручення 2-х чи більше поодиноких ниток. Поділяють таку пряжу на фасовану (на поверхні є вузлики, петлі, потовщення) і армовану (сердечник оповитий за довжиною волокнами чи нитками).

Барвники:

-Водорозчинні: кислотні, протравні, металомісткі, прямі, основні,,

-Водонерозчинні: сірчисті, кубові, дисперсні,,,

Килими – текстильні багатокол худ поштучні вироби переважно прямокут форми, вироблені ручним / машинним сп і призначені для оздоблення помешкань і слкжбових приміщень, їх утеплення, покриття підлог, мяких мевлів.

Юхтові шкури - виробляють комбінованим методом дублення - це товсті, м'які шкіри з високим вмістом жиру (26-30%), водостійкі.

Деталі чоботів верхні – перед, халява, носок, задники, язичок

№22.

Основними з них є

Наповнювачі збільшують фізико-механічні властивості

· Активні (сажа, коалін, волокно, термопластичні смоли)

· Інертні (крейда)

Помякшувачі – рослинні смоли, жирні кислоти, стеарин, вазелінове масло. Вони надеють гумам мякість, пластичність.

Антисептики – речовини проти старіння

· Хімічні – антиоксиданти

· Фізичні – парафіни, віск

Пороутворювачі - бікарбонат. Надають легкість, теплозахисні властивості.

Пігменти, фарби – мінеральні

Вулканізатори – сірка, окисли матеріалів,. Впливають на твердість, міцність, видовження гуми.

Прискорювачі вулканізації - тіурами, тіазоли різної активності.

 

2) Класифікація трикотажних полотен (переплетень).

Петлі, сформовані голками та ін петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утв трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення. Властивості трикотажу залежать від виду переплетення. Головні переплетення є найпоширенішими. Їх поділяють на два підкласи - базові і похідні переплетення. Базові переплетення мають досить просту структуру з однаковими за розмірами петлями: гладь, двовиворітне полотно, ланцюжок, трико, атлас, ластичний ланцюжок, ластичне трико і ластичний атлас. Структура похідних переплетень створюється за рахунок комбінації двох або більше базисних. Найпоширеніші похідні переплетення: похідна гладь, інтерлочне полотно, похідні сукно, шарме, атлас суконний, інтерлочне трико, інтерлочний атлас тощо. Візерункові переплетення мають структуру, створену на основі базових або похідних переплетень шляхом зміни виду і розміру петель, довжини їх протяжок, порядку подавання ниток на голки, вив'язування допоміжних ниток для отримання кольорових або візерункових ефектів, зменшення розпускання, зниження розтяжності, підвищення теплозахисних властивостей тощо.

 

№24.

За походженням буває

Природні

Натуральний каучук отримують із молочного соку каучуконосних рослин. Основним каучуконосом є бразильська гевея. Використовується для виготовлення гумових виробів санітарного, медичного, харчового, побутового і спортивного призна­чення, ебонітів, губчастих виробів.

Гутаперча

Синтетичні

Бутилкаучук стійкий до дії окислювачів, старіння, зберігає еластичність, використовують для вир-ва морозостійких підошв.

Бутадієновий каучук висока стійкість до тертя, недостатньо термо-, морозостійкий, для гумових деталей низу, м’яка штучна шкіра

Бутадієн-нітрильний- масло-, бензиностійкість, стійкість до тертя, морозотривкий, розчиняється в ацетоні. Для термопластичних задників, штучних м’яких шкір

Бутадієн-стирольний- стійкий до окислювачів, підвищена тривкість, світлий колір. Для шкіроподібної гуми

Ізопреновий – аналог натуральному каучук, має більш відносне подовження, недостатню тривкість до роздирання.

Хлоропреновий за структурою подібний до природного каучуку, вулканізується без сірки, стійкий до дії масел, окислювачів, не підтримує горіння.

Карбоксилатний- підвищена гідрофільність.

Силоксановий – найбільша теплотривкість, висока морозостійкість. Для гум спеціального призначення.

Латекс – водні дисперсії канчуків

 

2) Волокнистий склад тканини

Внутрішні деталі верху.

Підкладка взуття захищає зовнішні деталі верху і шви від зно­шування і деформації, а також захищає стопу від пошкодження і тер­тя, забезпечує гігієнічні, теплозахисні й амортизаційні властивості, по­ліпшує вигляд внутрішньої поверхні туфель і напівчеревиків.

Вкладна устілка покращує внутрішній вигляд і гігієнічні власти­вості взуття, вирівнює поверхню основної устілки.

Вшивна устілка є характерною для взуття деяких комбінованих методів кріп­лення низу.

Підносочник виконує функції вкладної устілки на ділянці відкритої носкової частини.

Проміжні деталі верху. Ці деталі розміщуються між зовнішніми і внутрішніми деталями з метою збереження форми і підвищення зносостійкості взуття.

М іжпідкладку викроюють з текстильних матеріалів і наклеюють на зовнішні деталі (союзку, берці, задники).

Боковинки розміщують у геленково-пучковій частині для зміцнення цих ділянок. П

ідносок зберігає форму носкової частини і захищає пальці. Він може бути еластичним і жорстким. Задник створює стійке п'яткове гніздо, спроможне утримувати стопу в правильному положенні і захищати її від зовнішніх механіч­них впливів

Хімічний склад шкіри

Масова частка вологи (10-16 %) визначається висушуванням наважки до постійної маси. Розраховується відношенням різниці в масі вихідного і вису­шеного зразка до маси сухого зразка, виражається у відсотках і залежить від відносної вологості і температури навколишнього повітря, характеру дублення і виду наповнювачів та впливає на площу, товщину, границю міцності, подовження, пружно-пластичні властивості, стійкість до стирання тощо.

Голиняна речовина(28-70%) - волокнисті білки, які перейшли із шкури і є найголовнішою складовою частиною шкіри. Кількість голиняної речовини в шкірі визначають методом К'єльдаля за вмістом загального азоту

Водовимивні речовини (5-26%) визначають у шкірах, дублених танідами і синтетичними дубителями. Зайва кількість незв'язаних дубителів по­гіршує властивості шкіри.

Зв'язані дублячі. Вміст визначити безпосередньо не можна. Із загальних водови­мивних віднімається кількість неорганічних вимивних речовин.

Кислотність (3,5-5,5 рН) шкіри визначається для шкір комбінованого дублення за величиною рН витяжки із шкіри в 0,1 н. розчині хлориду калію потенціометричним методом.

Масова частка речовин, екстрагованих органічними розчинниками (1,5 – 28%) наважку шкіри екстрагують органічними розчинниками у приладі Зайченко із послідовною відгонкою.

Вміст жирових речовин включає жири, що перейшли із шкури, і введені при виготовленні шкіри жири і жироподібні речовини. Жирові речовини знаходяться у вільному і зв'язаному стані. Стандарти норму­ють вміст незв'язаних жирових речовин, які вимиваються органіч­ними розчинниками.

Вміст жиру впливає на границю міцності, пластичність і м'я­кість шкіри, стійкість до багаторазових деформацій, водопроникність і гігроскопічність.

 

2) Класифікація і асортимент шовкових тканин та тканин з хім волокон.

За призначенням поділ на платтяні, сорочкові, платтяно-костюмні, плащові, пальтові. Підкладкові, меблево-декоративні, білизняні, поштучні вироби. Платтяні та костюмно-платтяні тканини. Тканини з шовкових ниток і пряжі – найб легкі і тонкі тканини, нитки пологої, муслінової та крепової скрученості, а аткож шовкової пряжі, висока гігієнічність, гарний зв вигляд, мала зминальність, добра драпірувальність.

Типи: крепи, полотна, тканини жаккардоді та ворсові.

Крепи поділ: креп-шифон; креп-жоржет; крепдешин. Тканини з шовкових ниток з ін видами в-н об’єднують платтяні, платтяно-костюмні та бузкові тканини, в яких застос ще штучні (віскозні, ацетатні та триацетатні) й синтетичні (капронові та лавсанові) комплексні нитки, бавовняна, віскозна та змішана пряжа, нитки фасонної скрученості, текстуровані та модифіковані нитки тощо. Ворсові тканини даної групи представлені – бархатом платтяним і велюр-бархатом витравним. В першому для корінної основи й утоку викор шовковий креп, а для ворсової основи – віскозні комплексні нитки, суцільний гладкий короткий щільний ворс, гладко фарбовані та обмежено вибивні. Велюр-бархат витравний виробл в грунті з шовкового крепу, а для ворсу викор віскозні комплексні нитки, ворс не суцільний, а розміщується тільки на окремих ділянках відповідно до заданої композиції малюнків.

Тканини зі штучних ниток і пряжі. Типи: крепові – віскозні, ацетатні й триацетатні нитки крепової, мооскрепової та креп-гранітової скрученості можуть застос в основі та утоку (чисток репові) і тільки в утоковій системі (напівкрепові тканини).

Жаккардові платтяні й платтяно-костюмні тканини – за обробкою (фарбовані. Блискучі, матові) віскозні, ацетатні та триацетатні комплексні нитки пологої скрученості, застос металічні, металізовані та профільовані нитки, за обробкою гладко фарбованими й пістрявотканними. Платтяні та платтяно-комтюмні тканини. Типи: полотна – полотняне переплетення, з одиничної або крученої пряжі в основі та утоку, за обробкою вибивні, гладко фарбовані, пістрявотканні та вибілені полотна, враховуючи значну усадку і зминальність: Саржа; Шотландка.

Тканини з синтетичних ниток і пряжі – чисто лавсанові і чистокапронові платтяні, бузкові та платтяно-костюмні тканини з комплексних ниток пологої, муслінової, крепової й фасонної скрученості, різних видів (делан, еластик, мелан, мерон тощо) і лавсаново-бавовняної (67% лавсанового волокна. Ха-ся більш високою зносостійкістю, меншою усадкою тра зминальністю. Мають невисоку гігієнічність, що пов’язано з їх низькою гігроскопічністю, паро проникністю та водопоглинанням, а також більш високу схильність до забруднення та високу електизованість.

Сорочкові тканини лавсано-бавовняна і лавсано-віскозна змішана пряжі, полотняне переплетення, але можуть бути і дрібно візерунчастим і жаккардовим. За обробкою вибивні, гладко фарбовані, пістрявотканні та вибілені.

Костюмні тканини для пошиття літніх і демісезонних жін, дит та чол. Костюмів, викор кручені штучні й синтетичні нитки, а також фасонні й текстуровані нитки в поєднанні з різними видами пряжі. Висока незминальність, мала усадка. Непілінговість, мала здатність до забруднення, здатність зберігати задану форму, необхідна зносостійкість і гігієнічність, а також високоякісне колористичне оформлення. За обробкою пістрявотканні, меланжеві та гладко фарбовані.

Плащові тканини з лавсанових і капронових комплексних і текстурованих ниток та ін. випускаються полотняним та дріюновізерунчастим переплетенням. За основною обробкою – гладкофарюовані, пістрявотканні, меланжеві та вибивні, а за спеціальною – з водовідштовхувальною й водоопірною.

Підкладкові тканини Виробл переважно з віскозних комплексних ниток пологої скрученості в основі та утоку. Атласним та рідше жаккардовим й дрібно візерунчастим переплетеннями, гладко фарбовані та обмежено пістрявотканні.

Меблево-декоративні тканини викор різні види комплексних і текстурованих штучних і синтетичних ниток, віскозної, бавовняної та змішаної пряжі й комбінованих ниток. Жаккардовим та дрібно візерунчастим переплетенням. За обробкою пістрявотканні. Гладко фарбовані та меланжеві. Обмежено випускають вибивні портьєри.

Шовкові тканні поштучні вироби.Хустки головні; Носові хусточки; Покривала; Скатерки; Накидки на крісла.

 

3) Гобелени – високохуд безворсові килими ручного виготовлення. Наближ до живопису. ІІ-Ivст Єгипет – араси, XIII-Франція (вердюра(16ст)зелень, трава)17ст-мільфльор; 20ст-текстильне панно.

 

 

Характеристика методів кріплення деталей низу взуття.

Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підго­товчих операцій залежить від методу кріплення підошви. Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня пі­дошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються.. Найпоширенішими є такі клеї: найритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каб­луків, затягування заготовок, приклеювання штучної гуми рантових устілок - нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вінілштучних шкіри і юхти. для іншого взуття найчастіше застосовують клей з гідроксилмісткого поліуретану. Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, затягування і кріплення підошов.

Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудоміст­кістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття великими партіями.

Литтєві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Лиття термопластів. Лиття низу на взутті із ПВХ-пластизолів застосовується пере­важно для текстильного домашнього взуття. Для утепленого домашнього взуття може застосовуватися комбіновании низ. Рідке формування низу із поліуритану. Цим методом відли­вається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні компоненти поліуретану переміщуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану де­таль з поліуретану. Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріплен­ням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками.

Допельний методкріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і прикле­юється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. П'яткова ділянка підошви крі­питься цвяхами.

Сандальний метод -підошва пришивається по всьому пери­метру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки.

Кріплення підошви цвяхами. Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спе­ціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.

Кріплення каблуків. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи. Низькі шкіряні набірні і ґумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Пластмасові і дерев'яні каблуки кріплять комбінованим спосо­бом. У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклеюють до сліду і фронтальної поверхні каблука.


Термостійка юхта – шкіра хромового дублення для верху взуття, вироблена із шкури ВРХ, вирізняється термостійкістю.

Текстильні волокна - тонкі видовжені тіла, в яких S поперечного перерізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна.

Штучні текстильні волокна: органічні(целюлозні та ефіроцелюлозні; білкові); неорганічні(силікатні, металеві)
 7.