Як уже зазначалося, поділ майна може здійснюватися подружжям

1) добровільно на власний розсуд (шляхом укладення подружжям відповідної цивільно-правового правочину)

2) В судовому порядку. (вимогу одного із подружжя чи на вимогу інших осіб у зв'язку зі зверненням стягнення на їх майно)

 

Добровільний поділ спільного майна фактично є правовою формою реалізації подружжям правомочностей співвласників. Однак, якщо подружжя не змогло досягти згоди щодо угоди про поділ спільного майна, кожний з них має право звернутися до суду з відповідним позовом. При розгляді таких позовів суд має додержуватися правил, передбачених чинним законодавством.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОК

. Чинним законодавством України не встановлено конкретних вимог для поділу спільного майна подружжя за їх обопільною згодою.

 

Специфіка

1. частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

Розмір часток кожного з подружжя у їх спільному майні може визначатися за взаємною згодою та оформлюватись у вигляді письмової угоди між ними. За бажанням подружжя ця угода може нотаріально посвідчуватись. При цьому дружина і чоловік не зобов'язані додержувати положення про рівність їх часток у спільному майні. У разі виникнення між ними спору щодо розміру їх часток у спільному майні суд виходить з визнання рівності цих часток.

 

2. змінити розмір часток у праві власності суд може за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Під час поділу майна подружжя речі, що належать дітям, не можуть ділитися, оскільки ст. 173 СК закріплює роздільність майна батьків та дітей.

 

Законодавець не передбачає обов'язкового нотаріального посвідчення угод подружжя про поділ їх спільного майна. Таку форму вони можуть обрати за власним бажанням або обмежитись усною чи простою письмовою формою, залежно від суми угоди. Звичайно, що поділ спільного жилого будинку (квартири) чи іншого об'єкта нерухомості повинен оформлятися нотаріально.

ВАЖЛИВО! Д о складу спільного майна подружжя входить спільність активу, тобто права власності на речі та майнові зобов'язальні права, але не спільність пасиву, тобто боргів. Тому треба розрізняти спільні та особисті БОРГИ ДРУЖИНИ І ЧОЛОВІКА.

Юридичною наукою вже напрацьовані певні критерії розмежування спільних і роздільних боргів подружжя. Так, спільними вважаються ті борги, які виникають:

1) з угод, укладених подружжям спільно;

2) з заподіяння шкоди спільними діями подружжя;

3) з безпідставного придбання чи збереження подружжям спільного майна за рахунок іншої особи;

4) з зобов'язань, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди неповнолітніми дітьми подружжя.

Усі інші борги подружжя є особистими.,

1) що виникли до шлюбу;

2) борги, які утворилися після його укладення внаслідок прагнення одного з подружжя до задоволення особистих потреб;

3) борги, які обтяжують роздільне майно дружини і чоловіка;

4) борги, тісно пов'язані з особою боржника (заподіяння шкоди одним із подружжя, аліментні зобов'язання).

СПОСОБИ ПОДІЛУ МАЙНА

Розподіл майна в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При неподільності речі- вона присуджується одному з подружжя.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

Таке присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Подружжю може також належати право на ВКЛАД у статутному фонді господарських товариств. Якщо такий вклад зроблено у період шлюбу, то вважається, що він входить до складу спільного майна подружжя.

При поділі вкладу, оформленого на ім'я одного з подружжя, можливі три варіанти:

1) прийняття другого з подружжя до складу учасників господарського товариства і поділ вкладу між обома з подружжя, якщо це передбачене установчими документами товариства і на це є згода його вищого органу;

2) виплата тим з подружжя, хто є учасником господарського товариства, другому з подружжя відповідної компенсації;

3) вихід того з подружжя, хто є учасником господарського товариства, з його складу й поділ коштів, одержаних ним пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, між подружжям.

Проблемні питання поділу будинку: (рекомендації Пленуму ВСУ)

1. заслуговують на увагу, забезпеченості житлом в іншому місці другого з них може залишити будинок одному з подружжя і покласти на нього обов'язок компенсувати право на частку в будинку другого за рахунок іншого спільного майна або грішми

2. кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру) або за умови наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

3. У разі неможливості поділу квартири суд має право за таких обставин встановити порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

1. За зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом.

 

Дискусійним у літературі є питання про правові підстави покладення відповідальності за спільним боргом на того з подружжя, який не брав участі в угоді, яка спричинила борг.

У подружжя який не є стороною в договорі, вчинюваною другим з подружжя, виникає право спільної власності на майно, одержуване за такою угодою на підставі сімейного законодавства. Відповідно виникає обов'язок нести і переобтяження щодо набутого майна.

Важливо!!! – правове регламентування майнових відносин при цивільний шлюбі

Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі

 

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

положення суперечить ст. 21 СК (що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.)

 

У статті, що коментується, не наведені ознаки, які давали б можливість відмежувати роздільну власність подружжя від їх спільної сумісної власності. У ній лише перелічені види особистої приватної власності подружжя. Ця стаття, на відміну від ст. 24 КпШС, містить більш детальний перелік підстав виникнення права особистої приватної власності подружжя

 

ОСОБИСТА ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ ТА ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР