Кваліфікаційно дисциплінарні комісії україни.

 

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатись адвокатською діяльністю в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, існують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатів, Положення про які затверджено Указом Президента України від 05.05.93. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії діють у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної. Атестаційна палата має у складі 11 членів. До неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від відповідних міських рад і управлінь юстиції, а також відділення Спілки юристів України. Атестаційна палата приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, має право скласти його повторно через рік.

Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії утворюється у складі 9 членів. До неї входять п’ять адвокатів, два судді, по одному представнику від управління юстиції та відділення спілки адвокатів України. Ця палата розглядає скарги громадян, окремі ухвали судів, подання слідчих органів, заяви адвокатських об’єднань, юридичних осіб на дії адвокатів, а також вирішує питання про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.

За порушення вимог Закону України “Про адвокатуру”, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури і присяги адвокатів, рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

- попередження;

- зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

- анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про анулювання свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінарною комісією приймається в таких випадках:

- втрати адвокатом громадянства України;

- засудження адвоката за вчинення злочину після набрання обвинувальним вироком законної сили;

- обмеження судом дієздатності адвоката або визнання його недієздатним;

- грубого порушення вимог Закону України “Про адвокатуру” та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури.

 

 

Здійснення в україні адвокатської діяльності, адвокатом іноземної держави.

Стаття 59. Набуття адвокатом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні. Особливості статусу адвоката іноземної держави

 

1. Адвокат іноземної держави може здійснювати адвокатську діяльність в Україні з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

 

2. Адвокат іноземної держави, який має намір здійснювати адвокатську діяльність на території України, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем свого проживання чи перебування в Україні із заявою про його включення до Єдиного реєстру адвокатів України. До заяви додаються документи, що підтверджують право такого адвоката на заняття адвокатською діяльністю у відповідній іноземній державі. Перелік таких документів затверджується Радою адвокатів України.

 

3. Кваліфікаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури розглядає заяву та подані адвокатом документи протягом десяти днів з дня їх надходження та за відсутності підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, приймає рішення про включення такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, про що протягом трьох днів письмово повідомляє адвоката іноземної держави та відповідну раду адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону забезпечує внесення відомостей про такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України.

 

4. Підставами для відмови у включенні адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України є:

 

1) наявність рішення відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про виключення такого адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України - протягом двох років з дня прийняття такого рішення;

 

2) наявність рішення відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про припинення права на заняття адвокатською діяльністю як адвоката України - протягом двох років з дня прийняття такого рішення;

 

3) неподання документів, передбачених частиною другою цієї статті, або їх невідповідність установленим вимогам.

 

5. Рішення про відмову у включенні адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України протягом трьох днів з дня його прийняття надсилається адвокату та може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його отримання до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

 

6. При здійсненні адвокатом іноземної держави адвокатської діяльності на території України на нього поширюються професійні права і обов’язки адвоката, гарантії адвокатської діяльності та організаційні форми адвокатської діяльності, визначені цим Законом.

 

Стаття 60. Відповідальність адвоката іноземної держави

 

1. У разі вчинення адвокатом іноземної держави, включеним до Єдиного реєстру адвокатів України, дисциплінарного проступку він несе дисциплінарну відповідальність у порядку, передбаченому цим Законом для адвокатів України з урахуванням особливостей, установлених частиною другою цієї статті.

 

2. До адвоката іноземної держави, включеного до Єдиного реєстру адвокатів України, можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення виключно у вигляді попередження або виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

 

3. Про накладення на адвоката іноземної держави дисциплінарного стягнення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури повідомляє відповідний орган державної влади або орган адвокатського самоврядування іноземної держави, в якій адвокат отримав статус адвоката або набув право на заняття адвокатською діяльністю.

 

Стаття 61. Відносини адвоката іноземної держави з органами адвокатського самоврядування

 

1. Адвокат іноземної держави може звертатися до органів адвокатського самоврядування за захистом своїх професійних прав та обов’язків, брати участь у навчально-методичних заходах, що проводяться кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, радами адвокатів регіонів, Радою адвокатів України та Національною асоціацією адвокатів України.

Права адвоката в конституційному процесі.

Права адвоката в конституційному провадженні.

Роль адвоката на стадії виконання рішень в конституційному суді.

Загальні засади участі адвоката у кримінальному процесі.

Підстави та порядок, залучення захисника, до участі у кримінальному провадженні.

Права та обов’язки захисника у кримінальному провадженні.

Підстави обов’язкової участі захисника.

Залучення захисника для проведення окремої слідчої дії.

Представник потерпілого,цивільного позивача та цивільного відповідача. Право свідка правову допомогу у кримінальному процесі.

Правові підстави представництва адвоката інтересів особи у цивільному процесі.

Процесуальні особливості участі адвоката у цивільному процесі.

Права та обов’язки адвоката представника у цивільному процесі.

Загальні положення та особливості представництва адвоката у господарському процесі.

Представництво адвоката у господарському процесі у суді першої інстанції.

Представництво адвоката у господарському процесі у суді апеляційної інстанції

Представництво адвоката у господарському процесі у суді касаційної інстанції.

Адвокатура об’єднаного королівства Великобританії і північної ірландії.

Адвкатура Франції.

Сучасна адвокатура Франції переживає період реформ. Першого січня 1992 р. вступили в дію поправки до Основного закону про статус адвокатів, метою яких є зміна принципів здійснення деяких видів юридичних професій. Мета реформи - створити нову професію, члени якої носитимуть звання адвоката (ст. 1 закону в новій редакції). Якщо раніше адвокати, об'єднані в колегії, працювали окремо від своїх колег - юрисконсультів, то тепер останні за бажанням можуть стати членами адвокатських колегій, одержавши право на здійснення саме адвокатської діяльності, а адвокати, зберігаючи свій статус, можуть виконувати функції, які раніше були притаманні тільки професії юрисконсульта.

 

Для того, щоб стати адвокатом у Франції, необхідно або мати громадянство Франції або громадянство однієї з країн Євросоюзу за умови взаємного визнання дипломів про вищу освіту. Особа, яка претендує на звання адвоката, не повинно бути засудженим за дії, несумісні з гідністю і порядністю, а також за серйозні дисциплінарні або адміністративні проступки; не може воно займатися і діяльністю, яка є несумісною з професією адвоката (наприклад, бути підприємцем).

 

Кандидат на посаду також повинен мати вищу юридичну освіту (диплом магістра права), скласти вступні іспити в одному з регіональних центрів професійної підготовки, провчитися там рік, засвоїти теоретичний курс і пройти практичне стажування, ще раз скласти іспити. При дотриманні цих умов молодий юрист приймається в «орден» адвокатів (колегію) і проголошує присягу. Після цього він проходить дворічне стажування зі спеціальності і одержує посвідчення. Лише після цього його ім'я вноситься до списків колегії як повноправного члена.

 

Відповідно до традиції, адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлення, імунітетом від безпідставних обвинувачень у вчиненні злочину. Адвокат має право на гонорари, розмір яких залежить від взаємної згоди з клієнтом.

 

Адвокат зобов'язаний дотримуватися професійні секрети, що одночасно є правом і обов'язком. Він не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть, з тим, який знаходиться під арештом. Адвокат не може бути радником, представником чи захисником більше як одного клієнта в одній справі. Адвокат зобов'язаний вести гідний спосіб життя. При непорядний поводженні зі своїми клієнтами він підлягає цивільно-правової відповідальності, а при вчиненні злочину - кримінальної відповідальності.

 

У разі порушення законів та регламентів, професійних норм, нехтування правилами чесності, гідності і професійної делікатності, навіть за межами професійної діяльності адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарними стягненнями є: попередження, догана, тимчасове (до 3-х років) усунення від роботи, виключення зі списків адвокатів. Рішення Ради палати адвокатів про стягнення можуть бути оскаржені до Апеляційного суду.

 

Адвокати можуть працювати індивідуально, як фізичні особи (наприклад, організувати товариство з обмеженою відповідальністю) або укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів.

 

Винятком з режиму ліберальної професії (введеного в 1940 р.) є наявність дозволу працювати за наймом у іншого адвоката (групи адвокатів). У цьому випадку полягає трудову угоду. Адвокат, який працює за наймом, зберігаючи основні права, не має права на власну клієнтуру.

 

Традиційно найбільш поширеними є асоціації і цивільно-професійні товариства. Асоціація - це об'єднання адвокатів, кожний з яких персонально відповідає перед своїм клієнтом. Права члена асоціації мають особовий характер і не можуть передаватися. Угода про створення асоціацій полягає в письмовому вигляді і доводиться до відома Ради ордена адвокатів.

 

Однією з основних характеристик цивільно-професійного суспільства є те, що його члени за борги перед третіми особами відповідають солідарно і повністю. ГПО купує або орендує все, що необхідно для спільної роботи адвокатів: приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал. Клієнтура, яку персонально мав кожний адвокат-співзасновник, передається всьому суспільству. За умовами роботи ГПО адвокат не отримує персональних гонорарів в міру їх надходження, оскільки усі вони складають прибуток товариства. З іншого боку, адвокат не компенсує поточних і виробничих витрат - це є обов'язком товариства і персонально не оподатковується.

 

Ще до реформи представникам деяких ліберальних професій (наприклад, юридичним консультантам) було дозволено здійснювати свою діяльність в іншій формі. Відповідно до закону від 31 грудня 1990 адвокати нової професії (мається на увазі їх консолідація з юридичними консультантами) мають право створювати товариства комерційного типу.

 

Розширює сферу діяльності адвоката і сприяє зміцненню його матеріального становища введене з 1 січня 1992 р. дозвіл адвокатам ставати членами «об'єднань економічного стимулювання», які є юридичними особами, і, хоча реєструються як господарські товариства, але в прямому розумінні такими не є, а покликані сприяти економічній діяльності своїх членів.

 

Адвокати Франції об'єднані також по суднових округах, в сфері діяльності кожного трибуналу вищої інстанції. Незалежне професійне об'єднання адвокатів носить назву ордена адвокатів. На чолі його стоїть голова (глава ордену), який обирається таємним голосуванням строком на два роки, який представляє орден (колегію) у відносинах з судовими та державними органами, громадськістю. Він має дисциплінарні й арбітражні (спори між адвокатами) повноваження, керує службами ордену, стежить за професійною підготовкою та перепідготовкою адвокатів і головує в раді, яка обирається таємним голосуванням членами колегії на три роки.

 

Стаття 10 закону про статус адвокатів в редакції від 10 липня 1991 р. передбачає, що тарифи на складання цивільно-процесуальних документів та участь в процесуальних діях встановлюються цивільно-процесуальним законодавством. Гонорари ж за консультації, допомогу в суді, надання порад, складання правових документів, які не потребують посвідчення, та за виступ в дебатах, встановлюються за домовленістю з клієнтом.

 

Багато часу і енергії віддають французькі адвокати наданню безкоштовної юридичної допомоги населенню. Так, наприклад, в Парижі приблизно 27 тисяч жителів щороку одержує такі консультації.

 

Адвокат відповідає за дії, пов'язані з виконанням професійного обов'язку. Мова йде насамперед про цивільно-правової відповідальності, підстави для якої виникають як за межами судового процесу, так і в його рамках. У першому випадку це неналежне виконання обов'язків як юридичного консультанта при наданні консультації, підготовці документа, виконанні будь-яких спеціальних дій, дозволених законом. У рамках процесу відповідальність може виникнути у разі помилкової оцінки суті справи, при порушенні правил діловодства, неналежне виконання зобов'язань з надання допомоги під час процесу. Відповідальність адвоката виникає й при порушенні ним «Професійних правил», які викладені у статтях 154-164 Декрету від 27 листопада 1991 р. про організацію адвокатської професії, а також в інших актах.

45. Адвокатура німеччини.

Адвокатура в Німеччині є незалежною організацією в системі правосуддя, а адвокати - практично вільними підприємцями, які мають свої контори, наймають службовців. Вони відрізняються від інших бізнесменів лише тим, що не наділені правом рекламувати свою професійну діяльність, а також не платять так званого ремісничого податку.

 

Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адвокатури в Німеччині, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 р., яке з незначними змінами діє і сьогодні. Вимоги, які пред'являються до кандидатів у адвокати Німеччини, полягають у наступному. До адвокатської діяльності допускається лише та особа, яка згідно Закону про суддів визнається придатним до виконання суддівських обов'язків. Це означає, що претендент на посаду адвоката повинен прослухати на юридичному факультеті восьмісеместровий курс юридичних наук і здати державні іспити. Після цього випускник проходить практику в усіх установах судової системи (суді, прокуратурі, нотаріаті, адвокатурі) як стажист-службовець протягом 2-3 років. Заробітну плату в цей період він отримує з фонду земських органів управління. По закінченню практики йому необхідно здати ще один державний іспит і лише після цього він вибирає, ким бути: суддею, адвокатом або консультантом фірми з юридичних питань.

 

Особа, що відповідає зазначеним вимогам, звертається з заявою в управління юстиції адміністративно-територіальної одиниці ФРН - землі, де вона постійно проживає. У процесі прийняття рішення управління юстиції приймає до уваги думку правління тієї палати адвокатів, на території якої ця особа має намір практикувати.

 

Закон передбачає випадки, коли особі, яка звернулася із клопотанням, може бути відмовлено в дозволі займатися адвокатською практикою. Такими випадками є: якщо претендент за рішенням суду він був позбавлений права займати посади в державному апараті; якщо він був виключений з адвокатури на підставі рішення суду, і з дня винесення цього рішення не пройшло восьми років; якщо претендент на підставі судового рішення зміщений з посади судді у зв'язку з порушенням конституційних принципів або в дисциплінарному порядку звільнений зі служби в органах правосуддя; якщо провинився, в силу якого він не може займатися адвокатською діяльністю; якщо претендент внаслідок фізичних або розумових вад не в змозі належним чином виконувати функції адвоката, якщо він займається діяльністю, несумісною з професією адвоката.

 

Особі, яка отримала свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю зазвичай дозволяється практикувати лише у певному суді звичайного судочинства.

 

Всі адвокати, які допущені до роботи в окрузі компетенції верховного суду землі, утворюють палату адвокатів. Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді. Кожна місцева палата очолюється правлінням, до складу якого входить сім членів. Членом правління може бути обраний адвокат, якому виповнилося 35 років і який має 5-річний стаж безперервної роботи в адвокатурі. Члени правління палати обираються на чотири роки, причому кожні два роки його склад оновлюється наполовину. Палата адвокатів, яка діє при Федеральному суді, має структуру, аналогічну структурі місцевих палат, з тією лише різницею, що звіт про свою діяльність палата адвокатів подає не управління, а федеральному міністру юстиції. Функції державного нагляду за діяльністю Федеральної і місцевих палат в основному обмежуються перевірками дотримання законів та статуту палати, а також виконання завдань, покладених на конкретну палату.

 

Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права і обов'язки адвоката. Так, згідно з параграфом 43 цього закону, «адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним поваги та довіри, яких вимагає положення адвоката». Якщо до а двокату звертаються за юридичною допомогою, а він відмовляється її надати, він повинен пояснити причину відмови. Шкода, заподіяна клієнту невмотивованою відмовою, відшкодовується на законних підставах. Адвокат зобов'язаний взяти на себе представництво сторони в цивільному процесі та у вирішенні трудових спорів, якщо його призначення відбувається на підставі норм цивільно-процесуального кодексу, закону про суди у трудових спорах або на підставі інших положень про тимчасово неоплачуваної захисту. Такий же обов'язковий характер має і захист у кримінальних справах.

 

Дисциплінарні стягнення з адвокатів проводяться судами честі, які створюються в кожній палаті адвокатів. У відношенні винних адвокатів суди честі можуть використовувати такі дисциплінарні заходи впливу: попередження, догана, штраф у розмірі до 50 тис. марок, заборона працювати представником інтересів або захисником у певних сферах правосуддя протягом терміну від одного до п'яти років, виключення з адвокатури. Розгляд справи в суді честі зазвичай проходить на закритому засіданні.

 

Розмір гонорару за надання адвокатом юридичної допомоги визначається безпосередньо угодою сторін у межах встановлених федеральним статутом адвокатських тарифів. Розмір конкретного винагороди вираховується, як правило, виходячи з вартості спірного майна, або суми укладених угод. Це стосується як судових справ, так і інших видів послуг (консультацій, оформлення договорів і т.п.).

 

Встановлено такі види винагороди за адвокатські послуги: ведення судових процесів (за участь у розгляді справи; за пошук доказів; за мирову угоду, досягнутий під час процесу); за участь у позасудових справах: за оформлення ділових (наприклад, торгових) операцій; за переговори, проведені з опонентом (діловим партнером); за досягнуте мирову угоду. Частину свого заробітку адвокати передають до спеціального фонду, призначений для соціального забезпечення адвокатів та їх сімей.