Характеристика особистості комп’ютерного злочинця

Знайомиться з комп'ютером у дитинстві, обожнює його. Для нього комп'ютерна система це таємниця, яку необхідно дослідити та ефективно використовувати. Вже у школі, особливо у вищих учбових закладах, студенти вивчають основи комп'ютерної науки. Тому в більшості випадків злочинці набувають знань у коледжі або в університеті. Самостійне вивчення ЕОМ також може бути фундаментом майбутньої злочинної діяльності.

Аналіз вітчизняної і зарубіжної практики та вивчення літературних джерел показують, що вік комп'ютерних правопорушників коливається в досить широких межах (в середньому 15-45 років). За матеріалами досліджень вік 33% злочинців на момент вчинення злочину не перевищував 20 років, 13% -були старші 40 років і 54% - мали вік від 20 до 40 років. Отже, хакери це не завжди хлопчики, як вважали раніше. Для прикладу наведемо віковий розподіл злочинців, які були заарештовані в США за комп'ютерні злочини1 (див. мал. 56)

Близько 83% осіб даної категорії - чоловіки, але слід зауважити, що частка жінок швидко зростає із-за професійної орієнтації деяких спеціальностей та посад, які займають переважно жінки (секретар, бухгалтер, економіст, менеджер, касир, контролер, діловод тощо). При цьому розмір збитків від злочинів, які вчинюють чоловіки, у чотири рази перевищує розмір збитків від злочинів, що вчинюють жінки. За даними соціологів США, приблизно третину комп'ютерних злочинців становлять жінки.

Більшість у віці від 14 до 21 року навчаються у коледжі або інституті. Про це свідчить той факт, що найбільше вірусів виникає у період літніх або зимових канікул. Вони добре встигають з одних дисциплін, але можуть відставати з інших. Значна частина програмістів, наприклад, погано пише документацію або має слабкі мовні навики.

Мають коефіцієнт інтелекту (Ю) вищий від середнього, оскільки для написання компактної програми необхідний високий рівень інтелекту. Цікаво, що 77% злочинців, які вчинили комп'ютерний злочин, мали середній рівень інтелектуального розвитку, 21% - вищий від середнього і лише 2% - нижчий від середнього. При цьому 20% злочинців мали середню освіту, 20% - середню спеціальну і 40% - вищу.

Діапазон рівня спеціальної освіти правопорушників також достатньо широкий - від мінімальних знань користувача до висококваліфікованих фахівців своєї справи. Крім того, 52% злочинців мали спеціальну підготовку в галузі автоматизованої обробки інформації, 97% - були службовцями державних установ і організацій, які використовували комп'ютерні системи і інформаційні технології в своїх виробничих процесах, а 30% з них мали безпосереднє відношення до експлуатації засобів комп'ютерної техніки.

Основними характеристиками особи комп'ютерного злочинця є активна життєва позиція, оригінальність (нестандартність) мислення і поведінки, обережність, уважність. Такі особи зосереджують увагу на розумінні, передбаченні й управлінні процесами. Це є основою їх компетенції та майстерності.

До того ж вони відзначаються уважністю і пильністю, їхні дії витончені, хитрі супроводжуються відмінним маскуванням.

З точки зору психофізіологічних характеристик - це, як правило, яскрава мисляча і творча особа, професіонал у своїй справі, здатний піти на технічний виклик, бажаний працівник. Водночас це - людина, яка боїться втратити свій авторитет або соціальний статус у рамках соціальної групи, або ж вона побоюється глузувань. Поведінка рідко відхиляється від загальноприйнятих у суспільстві соціальних норм. Крім того, практика свідчить, що комп'ютерні злочинці у своїй більшості не мають кримінального минулого.

Значна частина комп'ютерних злочинів здійснюється індивідуально. Але останнім часом спостерігається тенденція до співучасті в групових посяганнях. Кримінальна практика свідчить, що 38% злочинців діяли без співучасників, тоді як 62% вчиняли злочини в складі організованих злочинних груп і співтовариств.

Деякі з правопорушників цієї категорії технічно оснащені досить слабко, інші ж мають дорогі, престижні наукоємні й могутні комп'ютерні системи. Прогрес у технологи супроводжується освоєнням нових методів вчинення злочинів. Комп'ютери і засоби телекомунікації дають зручну можливість для здійснення злочинних намірів з віддалених пунктів.

Велика кількість комп'ютерних злочинців (понад 25%) - посадові керівники всіх рангів. Це обумовлено тим, що керівник, як правило, спеціаліст високого класу, який володіє достатніми професійними знаннями, має доступ до широкого кола інформації, може давати відповідні вказівки та розпорядження і безпосередньо не відповідає за роботу комп'ютерної техніки.

Розглянуті положення у своїй сукупності визначають поняття «комп'ютерний злочинець». Тому з криміналістичної точки зору (за В. Б. Вєховим), характеристику його особи слід вважати поняттям комплексним в широкому розумінні цього слова, хоча з деяким поділом на самостійно відокремлені групи за певними специфічними ознаками.

Проведені дослідження дозволяють визначити основні групи людей, які схильні до вчинення комп'ютерних злочинів.

Дехто вважає, що до першої групи комп'ютерних злочинців слід віднести осіб, які характеризуються стійким поєднанням професіоналізму в галузі комп'ютерної техніки та програмування з елементами своєрідного фанатизму і винахідливості. На думку інших, ці суб'єкти сприймають засоби комп'ютерної техніки як своєрідний виклик їх творчим і професійним знанням, умінням і навикам. Саме це у соціально-психологічному плані є стимулюючим фактором для вчинення різних дій, більшість з яких має виражений злочинний характер. За оперативними даними МВС, ФБР, ФСБ та інших спецслужб хакерів широко використовують організовані злочинні групи для проникнення в зарубіжні і вітчизняні комп'ютерні системи.

Під впливом вказаного чинника особи цієї групи розробляють і вишукують різні методи несанкціонованого проникнення в комп'ютерні мережі, постійно працюють над тим, як обійти системи захисту, які стають все досконалішими. Це в свою чергу призводить до збільшення алгоритму злочинних дій, що

об'єктивно сприяє удосконаленню і нарощуванню банку даних про способи вчинення комп'ютерних злочинів. Слід підкреслити, що характерною особливістю злочинців даної групи є відсутність у них чітко виражених протиправних намірів. Практика свідчить, що всі дії вчиняються ними з метою реалізації своїх інтелектуальних і професійних здібностей.

Таку ситуацію умовно можна порівняти з тією, яка виникає при різного роду іграх, які стимулюють розумову активність гравців, зокрема, гра у шахи, карти тощо. Однак у нашому випадку в ролі одного гравця виступає гіпотетичний злочинець, а в ролі іншого - узагальнений образ комп'ютерної системи й інтелект розробників засобів захисту від несанкціонованого доступу. Детально такі ситуації досліджуються в теорії ігор, математичній науці, коли дослідники вивчають моделі поведінки двох протилежних сторін.

Головне завдання полягає в тому, щоб розрізнити протилежні сторони як антагоністичні і неантагоністичні, а також ситуації, де з одного боку знаходиться людина, а з іншого - природа або комп'ютерна система. Що стосується взаємодії людини та ЕОМ, то вона реалізується за повним заданим ігровим алгоритмом з метою навчання тренування, імітації обстановки або з ігровими цілями.

Особливий інтерес, як вважають фахівці, у криміналістичному аспекті вивчення особи злочинця, становлять професіонали у галузі засобів комп'ютерної техніки. Узагальнені емпіричні дані, які приведені В. Б. Вєховим, дозволяють визначити таку соціально-психологічну характеристику цього кола осіб. Представники даної спеціальності, як правило, достатньо фахово підготовлені, майстри своєї справи, мають достатні розумові здібності. При цьому вони не позбавлені деякого своєрідного «спортивного» азарту і фанатизму. Тому нові заходи щодо безпеки комп'ютерних систем і мереж сприймаються ними у психофізіологічному плані як своєрідний виклик особистості, і вони намагаються будь-якою ціною знайти ефективний підхід, розробити оптимальні методи втручання в банки даних, чим довести свою неперевершеність. Ця зухвалість, «спортивний» інтерес, азарт і призводять, зазвичай, до вчинення злочину. Певний час деякі суб'єкти цієї категорії не тільки набувають необхідного досвіду, але й знаходять особисту зацікавленість у цьому виді діяльності. Безкорислива гра поступово переходить у нову якість, оскільки цікавіше поєднувати своє захоплення та професійний ріст з реальною матеріальною винагородою. В Україні це пов'язано ще і з тим, що досвідченим фахівцям скрутно вижити у складних кризових матеріальних умовах сьогодення. Таким чином комп'ютерну злочинність «підштовхують» реальні соціально-економічні фактори. Наразі, наміри здійснювати злочинні дії можуть висловлюватися як у відкритій формі (при спілкуванні зі знайомими товаришами, рідними, співробітниками), так і прихованій (думки, роздуми, переживання без будь-яких зовнішніх проявів). Отже, розглянуто такі основні етапи появи розвитку і переродження «любителя-програміста» у досвідченого професійно орієнтованого «комп'ютерного злочинця».

В. Б. Вєхов вказує на певні особливості, що характеризують особу комп'ютерних злочинців даної категорії:

а) відсутність чітко продуманого плану підготовки до вчинення злочину;

б) оригінальність способу вчинення злочину;

в) використання в якості знарядь злочину побутових технічних засобів і предметів;

г) невжиття заходів до приховування злочину;

д) вчинення пустотливих дій на місці події.

До другої групи комп'ютерних злочинців слід віднести осіб, які страждають новим видом психічних захворювань - інформаційними хворобами, комп'ютерними фобіями. Цей вид захворювань спричиняється систематичними порушеннями інформаційного режиму людини, інформаційним перевантаженням, інформаційним голодом, збоями темпоритму, інформаційним шумом тощо. Дослідженням таких професійних хвороб займається порівняно нова і молода галузь медицини - інформаційна медицина.

За даними спеціальної комісії Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), яка узагальнила всі наявні в її розпорядженні матеріали про вплив комп'ютерних терміналів на здоров'я користувачів, негативні наслідки для здоров'я людини при частій і довгій праці з персональним комп'ютером є об'єктивною реальністю.

Таким чином, можна стверджувати, що комп'ютерні злочини вчинятися особами, які страждають указаним видом психічних захворювань, а тому при розслідуванні таких фактів слід обов'язково призначати судово-психіатричну експертизу. Це дозволить встановити, чи вчинила особа злочин у стані афекту, чи з причини психічного захворювання і т. ін.

Дослідники на основі всебічного аналізу емпіричних даних підкреслюють, що комп'ютерні злочини, які вчиняються злочинцями даної групи, переважно пов'язані зі злочинними діями, спрямованими на фізичне знешкодження або пошкодження засобів комп'ютерної техніки без наявності злочинного умислу, з частковою або повною втратою контролю над своїми діями.

До третьої і найбільш небезпечної групи відносяться професійні комп'ютерні злочинці з яскраво вираженою корисливою метою, так звані «профі». На відміну від першої групи - «любителів» і другої специфічної фупи - «хворих», злочинці третьої групи характеризуються систематичним багаторазовим вчиненням комп'ютерних злочинів з обов'язковим виконанням дій, спрямованих на приховування злочину. Особи цієї групи володіють стійкими злочинними навиками і знаннями. Дослідження показують, що злочинці цієї групи, як правило, є членами добре організованих, мобільних і технічно оснащених висококласним обладнанням і спеціальною технікою (нерідко оперативно-технічного характеру) злочинних груп і співтовариств. Осіб, які входять до їх складу, загалом можна охарактеризувати як висококваліфікованих спеціалістів з вищою юридичною, економічною (фінансовою) і технічною освітою. Саме ця група злочинців і становить собою основну загрозу для людей, суспільства і держави взагалі, є реальним кадровим ядром комп'ютерної злочинності як в якісному, так і кількісному плані. Слідча практика показує, що на частку цих злочинців припадає максимальна кількість особливо небезпечних посягань, наприклад, близько 79% розкрадань грошових коштів у великих та надвеликих розмірах і різного роду посадових злочинів, які вчинюються з використанням засобів комп'ютерної техніки.

Як свідчить закордонна преса, нерідко професійні програмісти з країн колишнього Радянського Союзу, після еміграції на Захід, не можуть знайти собі роботу і приймають запрошення злочинних угруповань. Цих злочинців майже неможливо спіймати, оскільки «операція» ретельно планується ними і триває всього декілька хвилин. Приміщення, звідки виконує свою роботу хакер, наймається на вигадане ім'я.

Отже, для представників третьої групи характерні такі риси:

- вони фахівці вищого класу (Нідп Тесп Апагспізіз);

- мають сучасне технічне та програмне забезпечення;

- добре організовані;

- мають чітко налагоджений порядок обміну інформацією;

- добре законспіровані;

- мають високий рівень взаємодії та кооперації.