Токіо як головний туристський центр Японії

Едо, так в давнину називали нинішню столицю Японії. В 1867 році в Японії відбулася Реставрація Мейдзі, до влади прийшов імператор, і було прийнято рішення про зміну столиці. Імператорська родина переїхала з Кіото в Едо, а 1896 рік місто отримало нове ім'я — Токіо.

Токіо – це ціле «сузір'я» субцентрів, тісно притулившись один до одного [5].

Токіо – це величезний міський конгломерат, що протягнувся через долину Канто від затоки Токіо-ван. Майже повністю перебудований після землетрусу в 1923 році і після бомбардування США під час Другої Світової Війни, Токіо був буквально відроджений з попелу. Його можна приблизно розділити на динамічні ділові райони на захід від головного торгового центру Гинза і більш приземлені житлові райони на сході. Все, що представляє якийсь інтерес для туристів, розташовується або на, або усередині лінії Яманоут – трамвайного кільця, оперізувального центральну частину Токіо.

Унікальна спадщина японської культури – чудові сади і парки, багато з яких були частиною храмових комплексів. Без них не можна собі уявити сучасне Токіо. У Токіо величезна кількість синтоїстських (язичницьких) і буддистських храмів. Язичницькі храми позначені на картах аркою, а буддистські – стелою на постаменті або свастикою [7].

Імператорський палац є одним із знаменитих в Японії замків. Резиденція Імператора – закрита територія для відвідування. Але можна пройтися по площі перед нею і заглянути в Східний парк.

Токійська телевежа є однією з кращих оглядових майданчиків Токіо. Піднявшись на неї можна побачити приголомшливу панораму: хмарочоси, Токійський залив, зелені острівці парків, а в гарну погоду – величний конус вулкана Фудзіяма.

На річковому трамвайчику можна піднятися вгору по річці Суміда. Річка протікає через центральну частину Токіо, поїздка дозволяє познайомитися з прекрасним видом столиці. Кінцева точка маршруту – квартал Асакуса, центром якого є найстаріший в Токіо буддійський храм Сенсодзі. Поруч знаходиться Асакуса-дорі – вулиця, на якій сконцентровані десятки магазинів, що спеціалізуються на торгівлі буддистського начиння. Тут можна купити чудові сувеніри [10].

Визначні пам'тки Токіо не обмежуються архітектурними дивами та історичними об'єктами. У подорожі по столиці можна насолодитися зануренням в традиційну японську культуру: відвідати чайну церемонію або тренування сумоїстів, повечеряти під музикування гейш, взяти пару уроків володіння самурайським мечем, розслабитися на сеансі масажу шіатсу або прогулятися по місту в орендованому кімоно.

Поряд з кварталами офісних будівель можна побачити іншу частину Токіо – старі дерев'яні будинки, магазини кімоно, японський готель, немолоду японку в кімоно, що підмітає солом'яною мітлою тротуар біля свого будинку. Більш ніж де-небудь в світі, в Токіо з'єднуються швидкісні ритми споживчої культури і тихі звички традиційного народного життя. Це живе місто, яке відчайдушно намагається зберегти свої традиції [5].

 

Кіото — місто миру і спокою

Кіото – душа Японії.

Кіото – це неймовірно витончена архітектура, пелюстки сакури і чарівні жінки, одягнені в кімоно. Це місто недарма опинилося в списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: воно буквально просякнуте духом стародавньої Японії, який відчувається тут на кожному кроці. Безліч синтоїстських святилищ і буддійських храмів, що вражають своєю пишністю, палаци і квітучі сади, канали і річки, чайні павільйони і привітні гейші, що зустрічають гостей – все це робить Кіото живим музеєм національної історії, безсмертною душею Японії [21].

Кіото знаходиться на острові Хонсю і на сьогоднішній день є всього лише столицею префектури. Але колись тут була столиця стародавньої імперії, і цей статус зберігався за Кіото більше тисячі років. На відміну від багатьох старовинних міст, які нині втратили колишню велич, Кіото не тільки прекрасно зберігся до наших днів, але й примножив свою велич, незважаючи на те, що сучасною столицею Японії є вже інше місто – Токіо. У період Другої світової війни бомбардування не торкнулися древньої столиці, тому Кіото залишився таким же гарним, як і в часи свого розквіту.

Кіото – душа Японіі, місто миру і спокою. Розквіт його припав на період з 794 по 1868 рік, коли місто Хейан був проголошений столицею Японії, а потім перейменований в Кіото. Саме з тих часів тут збереглися імператорські палаци і величні храми. Зараз тут два величезних імператорських комплекси, а також тисячі храмів, як буддистських, так і синтоїстських. Всього ж в Кіото зосереджена п'ята частина національних японських скарбів, серед яких і пам'ятники архітектури, і музеї, і театри, і навчальні заклади [5].

Кіото в даний час вважається центром відродження гейш. Традиційно це місто підтримує незвичайне мистецтво, що зародилося в стародавній Японії і дійшло до наших днів. Тут існує цілий квартал, який називається Гион – там можна побачити справжнісіньких гейш в будь-який час, неначе опинившись у далекому минулому. У сучасному Кіото відкриті школи для навчання національного мистецтва, куди дівчата охоче вступають, щоб стати гейшами.

Історія Японії тут всюди, але є у сучасного Кіото і інша сторона. Історичні пам'ятки приваблюють в місто безліч туристів, що обумовлює розвиток туристичної інфраструктури. Відпочивати в Кіото приємно і комфортно, хоча й недешево [8].

Єдиний недолік Кіото – клімат. Тут дуже холодно в зимовий час, коли храмові комплекси і палаци ховаються під снігом, а влітку стоїть волога спека. Втім, є ще й міжсезоння, коли потрапити в Кіото – одне задоволення. Навесні тут можна разом з японцями віддаватися медитації під квітучою вишнею, відчувши свою причетність до незвичайної культурі «Країни висхідного сонця». Восени ж Кіото пожвавлюється в полум'ї червоніючого кленового листя, милування якими є ще однією національною традицією – менш відомої європейцям, ніж пов'язана з квітучою сакурою, але чи не більш популярною у самих японців.

Найцікавіші пам'ятки Кіото – храми Кіемідзу, Золотий і Срібний павільйони, сад каменів при храмі Реандзі, сьогунського замок Нидзе, старий імператорський палац Госе. Взагалі тут знаходиться близько 2000 храмів і церков (з них 17 знаходяться під захистом ЮНЕСКО), сотні парків і десятки старовинних палаців [18].

 

 

 

Осака — японська Венеція

Осака займає в Японії третє місце за чисельністю населення і за значимістю поступається лише Токіо. Цей промисловий гігант розташований на півдні Хонсю в гирлі річки Едо і виходить на затоку Осака, будучи столицею префектури з тією ж назвою. Здавна Осака вважалася великим економічним центром, не втративши свого значення і понині. Тепер це один з найбільш значущих промислових і транспортних вузлів в Японії. Осака – не тільки величезний порт, але і залізничний центр, звідки на поїзді можна потрапити в Кіото або Кобе.

Колись Осаці довелося побувати у статусі столиці. Правда, тоді це місто носив назву Наніва, і було це ще в ті часи, коли столиця держави Осака, переміщалась слідом за правлячим монархом з одного населеного пункту в інший. Проте пізніше Осаці був наданий другий шанс стати столицею, коли в XVI столітті тут був побудований замок клану Тойотомі. На жаль, боротьба за владу закінчилася перемогою іншого клану – Токугава, тому вдруге побувати столичним містом Осаці не вдалося. Замість неї цей статус отримав Едо – нинішній Токіо [17].

Осака завжди була значущим портом, і навіть за часів ізоляції Японії від зовнішнього впливу через це місто велася міжнародна торгівля. Правда, великі судна не могли ходити по мілководдю, тому рідко з'являлися в порту. В Осаці безліч каналів і річок, за що місто отримало славу японської Венеції.

В даний час Осака перетворилася на великий промисловий центр і виглядає вкрай сучасним мегаполісом. Однак тут є і чисто японські пам'ятки. В Осаці вистачає і храмів, як синтоїстських, так і буддистських, і старовинних самурайських замків. У місті є чудовий театр, де вистави в традиційному для Японії жанрі Бунраку, музеї і чудові парки.

Сучасність проявляється тут в наявності великої кількості промислових підприємств, урбаністичної архітектури хмарочосів і прискореному ритмі життя. В Осаці цілих два аеропорти міжнародного значення – Кансай та Ітамі. Тут є власний університет, заснований в 1931 році – один з провідних навчальних закладів Японії на сьогоднішній день [5].