Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вади розвитку травної системи↑ Стр 1 из 4Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
СИСТЕМА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ. ТРАВНА СИСТЕМА РОТОВА ПОРОЖНИНА обмежена знизу піднебінням, спереду і з боків - губами і щоками, знизу - діафрагмою рота, що утворена в основному щелепно-під'язиковим м'язом. Порожнина рота поділяється на присінок і власне ротову порожнину. Присінок обмежений спереду і з боків губами і щоками, ззаду-зубами і яснами. Присінок з'єднується з власне ротовою порожниною через проміжки між зубами і через простір позаду останніх кутніх зубів. ГУБИ утворені коловим м'язом рота, що покритий зовні шкірою, а з внутрішньої сторони - слизовою оболонкою, яка за допомогою вуздечок верхньої і нижньої губ переходить на слизову ясен верхньої і нижньої щелеп. ЩОКИ представлені щоковим м'язом, покриті зовні шкірою, а з внутрішньої сторони - слизовою оболонкою. Між м'язами шкіри знаходиться жировий ко-мок, який добре розвинутий у грудних дітей. ПІДНЕБІННЯ складається із твердого і м'якого піднебіння. М’яке піднебіння являє собою дублікату слизової оболонки, між якою знаходиться фіброзна пластинка і м'язи. М’яке піднебіння має такі частини: - горизонтальну пластинку, що є продовженням твердого піднебіння; - звисаючу донизу піднебіння занавіску, що закінчується язичком; - передні дужки, що ідуть до язика і називаються піднебінне-язиковими дужками; - задні дужки, які ідуть до глотки і називаються піднебінно-горловими дужками; Між передніми і задніми дужками утворюється мигдаликова ямка, де знаходяться піднебінні мигдалики. До м'язів піднебіння відносяться: - м'яз-напрягач піднебінної занавіски; - м'яз-піднімач піднебінної занавіски; - м'яз язичка; - піднебінно-язиковий м'яз; - піднебінно-горловий м'яз. М’яке піднебіння бере участь в актах дихання і ковтання, відділяючи травні шляхи від повітропровідних. ЯЗИК - м'язовий орган, що знаходиться в ротовій порожнині і має верхівку, тіло і корінь; верхню поверхню (спинка язика) і нижню поверхню. Між тілом язика і його коренем на спинці проходить погранична борозна у вигляді букви V, на верхівці якої знаходиться сліпий отвір. Позаду пограничної борозни знаходиться язиковий мигдалик. Слизова оболонка нижньої поверхні язика переходить у слизову дна рота за допомогою вуздечки язика, з боків від якої знаходяться язикові сосочки, де відкриваються протоки підщелепних і під'язикових слинних залоз. На нижній поверхні язика від сосочків тягнуться під'язикові складки. На слизовій спинки язика знаходяться наступні види сосочків: - ниткоподібні та конічні, що не мають смакових закінчень і відповідають за загальну чутливість язика; - грибоподібні сосочки - знаходяться на передній третині язика і мають смакові закінчення; - листоподібні сосочки - знаходяться по краях язика і мають смакові закінчення; - сосочки, оточені валком, - містяться вздовж пограничної борозни і мають смакові закінчення. М'язи язика поділяються на скелетні і власні. До скелетних відносяться: - шилоязиковий – тягне язик назад і вгору; - під'язиковий - тягне язик назад і вниз; - підборідно-під'язиковий - тягне язик вперед і вниз. До власних м'язів язика відносяться: - верхній поздовжній м'яз язика; - нижній поздовжній м'яз язика; - поперечний м'яз язика; - вертикальний м'яз язика. Язик бере участь в акті ковтання і при розмові. ЗУБИ поділяються на молочні і постійні. Кожний зуб має корінь, шийку і коронку. Всередині коронки знаходиться порожнина зуба, яка зайнята судинами і нервами - пульпа зуба. Порожнина переходить в канал кореня зуба, який закінчується на верхівці отвором верхівки зуба. Зуб побудований із дентину, який в області коронки покритий емаллю, а в області кореня - цементом. Хімічний склад зуба в основному такий же, як і хімічний склад кістки. Кожний зуб має такі поверхні: - присінкову: - язикову; - контактну (медіальну, латеральну); - поверхню прикусу. Зуби поділяються на різці, ікла, малі і великі кутні зуби. Формула молочних зубів 2102. Формула постійних зубів 2123. Це означає, що на кожній половині верхньої і нижньої щелеп знаходяться по два різці, одному іклу, два малих кутніх зуба, три великих кутніх зуба. Порядок прорізування молочних зубів: - різці; - перші великі кутні зуби; - ікла; - другі великі кутні зуби. Порядок прорізування постійних зубів: - перші великі кутні зуби; - Різці; - перші малі кутні зуби; - другі малі кутні зуби; - ікла; - другі великі кутні зуби; - треті великі кутні зуби, які називаються зубами мудрості і прорізуються в 18-35 років. СЛИННІ ЗАЛОЗИ - поділяються на малі, що знаходяться в слизовій оболонці органів ротової порожнини, і три пари великих слинних залоз. Привушна слинна залоза знаходиться в защелепній ямці, за будовою - складна альвеолярна; за характером секрету - серозна, її протока відкривається на слизовій щоки в присінку ротової порожнини напроти другого верхнього кутнього зуба. Піднижньощелепна слинна залоза знаходиться в піднижньощелепній ямці, складна альвеолярне-трубчаста, за характером секрету - мішаного типу, її протока відкривається на під'язиковому сосочці. Під'язикова слинна залоза знаходиться в товщі під'язикової складки, складна альвеолярне-трубчаста, за характером секрету - слизового типу, її велика протока відкривається на під'язиковому сосочці, а малі протоки відкриваються на під'язиковій складці. ГЛОТКА Глотка - це м'язовофіброзний орган, який простягається від основи черепа до VI шийного хребця. Глотка поділяється на носоглотку, ротоглотку і гортаноглотку. Носоглотка - чисто дихальна частина глотки, за допомогою хоан з'єднується з носовою порожниною. На бічних стінках носоглотки з обох боків знаходяться глоткові отвори слухових труб, які з'єднують глотку з порожниною середнього вуха. Ці отвори обмежені ззаду і вгорі трубним валком. Між останнім І м'яким піднебінням знаходиться парне скупчення лімфоідної тканини, яке називається трубними мигдаликами. На границі верхньої і задньої стінок знаходиться непарний горловий мигдалик /аденоїди/. Підслизовий шар носоглотки відсутній і замість нього знаходиться фіброзна оболонка, яка зростається із слизовою оболонкою, вгорі прикріплюється до основи черепа. Ротоглотка за допомогою зіва, який обмежений піднебінною занавіскою, коренем язика і піднебінно-язиковими дужками, з'єднується з ротовою порожниною. Гортаноглотка за допомогою входу в гортань з'єднується з порожниною гортані. З боків від входу в гортань знаходяться грушоподібні кишені. Стінка глотки складається з трьох шарів: слизової оболонки, м'язової і сполучнотканинної. М'язова оболонка складається з поздовжніх і циркулярних м'язів. ДО ПОЗДОВЖНІХ М'ЯЗІВ ВІДНОСЯТЬСЯ: - шилогорловий м'яз - піднімає глотку догори; - піднебінне-горловий м'яз - опускає піднебінну занавіску і зменшує отвір зіва. ДО ЦИРКУЛЯРНИХ М'ЯЗІВ ГЛОТКИ ВІДНОСЯТЬСЯ: - верхній стискач глотки; - середній стискач глотки; - нижній стискач глотки. Ці стискачі скорочуються послідовно згори донизу, активно проштовхуючи їжовий комок. СТРАВОХІД Стравохід - це циліндрична трубка довжиною 25 -ЗО см, що має 5-подібну форму і тягнеться від VI шийного до XI грудного хребця, де переходить у шлунок. Стравохід має шийну, грудну і черевну частини. Стінка стравоходу складається з 4 шарів: слизової оболонки, підслизової основи, м'язової і сполучнотканинної оболонки. Підслизова основа розвинута добре, завдяки чому слизова оболонка утворює поздовжні складки. В підслизовій основі містяться численні власні залози. М'язова оболонка складається з внутрішнього циркулярного і зовнішнього поздовжнього шарів. У верхній третині стравоходу м'язова оболонка утворена поперечносмугастими м'язами, а в середній і нижній частинах поступово замінюється гладкими м'язами. Стравохід має анатомічні і фізіологічні звуження. АНАТОМІЧНІ ЗВУЖЕННЯ: - горлове - на місці переходу глотки в стравохід на рівні VI шийного хребця; - біфуркаційно-трахіальне звуження - це місце, де трахея, розгалужуючись на головні бронхи, притискає стравохід на рівні V грудного хребця; - діафрагмальне звуження - це місце, де стравохід переходить через поперекову частину діафрагми на рівні ІХ-Х грудних хребців. ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗВУЖЕННЯ: - аортальне - місце, де через стравохід перекидається дуга аорти на рівні IV грудного хребця; - черевне - у місці переходу стравоходу в кардіальний відділ шлунка на рівні XI грудного хребця. ШЛУНОК Шлунок - це резервуар для проковтнутої їжі, де проходить пересування їжового комка і хімічна переробка їжі, завдяки виділенню шлункового соку. Крім того шлунок виконує екскреторну, ендокринну, всмоктувальну функції, в стінках шлунка утворюється антианемічний фактор. Шлунок має кардіальний відділ, дно рентгенологи називають склепінням/, тіло і воротарний відділ. Шлунок має передню і задню поверхні, які, сходячись, утворюють малу кривизну, повернуту вгору і направо, і велику кривизну, обернуту вниз і наліво. Шлунок міститься в лівому підребер'ї і власно надчеревній ділянці. Його кардіальний отвір знаходиться на рівні XI грудного хребця зліва, а пілоричний отвір - на рівні XII грудного І поперекового хребця справа; дно шлунка доходить до V міжребер'я по лівій середньоключичній лінії. До передньої поверхні шлунка прилягає вгорі діафрагма, а до середньої частини - ліва доля печінки. Нижня частина передньої поверхні шлунка вільна і при наповненому шлунку стискається з передньою черевною стінкою. Задня поверхня шлунка прилягає до селезінки, підшлункової залози, лівої нирки з наднирником і поперечно-ободової кишки. Зовнішня оболонка шлунка - серозна - це вісцеральний листок очеревини. Ця оболонка утворює шлункове-печінкову і діафрагмально-шлункову зв'язки, які ідуть до малої кривизни, а також селезінково-шлункову і шлунково - ободову зв'язки, які ідуть до великої кривизни. Середня оболонка шлунка - м'язова - має поздовжні, циркулярні і косі волокна. Причому циркулярний шар найбільш розвинутий в області воротарної частини, де він утворює м'яз-стискач воротаря. Внутрішня оболонка шлунка - слизова, яка мав добре розвинуту підслизову основу, внаслідок чого на слизовій оболонці утворюється багато циркулярних і поздовжніх складок. Між цими складками знаходяться шлункові поля, в глибині яких містяться шлункові ямочки, де відкриваються протоки шлункових залоз. По малій кривизні шлунка утворюються в основному поздовжні складки, що складають шлункову доріжку для проходження рідкої їжі. Слизова оболонка при переході шлунка в 12-палу кишку утворює воротарну заслінку, яка реагує на хімічний вміст шлунка. КИШКІВНИК Кишківник поділяється на тонку і товсту кишку. Тонка кишка в свою чергу поділяється на 12-палу кишку, голодну кишку і клубову. Товста кишка поділяється на сліпу, висхідну ободову, поперечно-ободову, нисхідну ободову, сигмоподібноободову і пряму кишку. 12-пала кишка має вигляд підкови і знаходиться в пупковій ділянці. 12-пала кишка поділяється на верхню частину /на рівні XII грудного - І поперекового хребців/, низхідну частину /на рівні І -III поперекових хребців/, нижню горизонтальну частину /до рівня III поперекового хребця/ і висхідну частину /на рівні II -III поперекових хребців/. При переході верхньої частини в низхідну утворюється верхній 12-палий згин, при переході низхідної частини в нижню горизонтальну утворюється нижній 12-палий згин, при переході 12-палої кишки в голодну утворюється 12-пало-порожнистокишковий згин, який фіксується підвішуючою зв'язкою 12-палої кишки до лівої половини II поперекового хребця, 12-пала кишка прилягає вгорі до квадратної частки печінки, в нижній частині - до правої нирки з наднирником і своєю внутрішньою поверхнею оточує головку підшлункової залози. 12-пала кишка покрита очеревиною з однієї сторони /ретроперитоніально/ і пов'язана з печінкою печінкове - 12-палою зв'язкою. 12-пала кишка має три шари: - зовнішній шар - фіброзний; - середній шар - м'язовий, що складається із зовнішніх поздовжніх і внутрішніх циркулярних волокон; - внутрішній шар - слизова оболонка з добре розвинутим підслизовим шаром, внаслідок чого на слизовій оболонці утворюються численні циркулярні складки. На медіальній стінці низхідної частини 12-палої кишки слизова оболонка утворює поздовжню 12-палу складку, на якій міститься великий 12-палий сосочок, де відкриваються загальна жовчна протока і протока підшлункової залоги. ГОЛОДНА /ПОРОЖНЯ/ КИШКА займає початкові 2/5 брижового відділу тонкої кишки і має типову для шлунково-кишкового тракту будову: зовнішня оболонка - серозна, середня оболонка - м'язова, що утворена з поздовжніх і циркулярних волокон, і внутрішня оболонка - слизова, яка утворює численні циркулярні складки. Слизова оболонка має специфічні вирости - ворсинки, через які іде всмоктування поживних речовин. Лімфоідний апарат слизової голодної кишки представлений поодинокими лімфоідними вузликами. Клубова кишка займає 3/5 кінцевого відділу тонкої кишки і має будову, аналогічну порожній кишці. Але лімфоідний апарат слизової оболонки клубової кишки має вигляд скупчення лімфоідних вузликів, які мають назву пеєрових бляшок. Порожня і клубова кишки покриті вісцеральною очеревиною з усіх сторін і мають свою брижу -дублікатуру очеревини, в якій містяться жирова клітковина разом з судинами і нервами, що живлять тонку кишку. Тонка кишка займає майже весь нижній поверх черевної порожнини. Товста кишка відрізняється від тонкої наступними специфічними ознаками: - наявність м'язових поздовжніх стрічок, утворених зовнішнім поздовжнім шаром м'язової оболонки кишки. Таких стрічок є три: вільна, сальникова і брижова, вони коротші за довжину самої кишки; - наявність кишкових випинів; - наявність сальникових підвісок. Крім того слизова оболонка товстої кишки не має ворсинок і в ній утворюється багато складок напівмісяцевої форми. Товста кишка у вигляді рамки обмежує нижній поверх черевноі порожнини і складається з таких відділів: - сліпа кишка - міститься в правій здухвинній ямці, оточена очеревиною з усіх боків /інтрапери-тоніально/ і не має власної брижі. У місці сходження стрічок на сліпій кишці підвішений червоподібний відросток, який має власну брижу. В місці впадіння клубової кишки в сліпу знаходиться ілео-цекальний клапан, що замикає вихід з тонкої кишки; - висхідна ободова кишка - знаходиться в правій бічній черевній ділянці, оточена очеревиною з трьох сторін /мезоперитоніально/, не має власної брижі. В місці переходу в поперечноободову кишку утворюється правий ободовий згин, що прилягає до печінки і тому називається печінковим згином; - поперечноободова кишка пересікає черевну порожнину справа наліво, дуже рухома, внаслідок того, що має довгу власну брижу, покрита очеревиною з усіх сторін /інтраперитоніально/. На місці переходу її в нисхідну ободову кишку утворюється лівий ободовий згин, що прилягає до селезінки, внаслідок чого називається селезінковим згином; - нисхідна ободова кишка міститься в лівій бічній черевній ділянці, покрита очеревиною з трьох сторін /мезоперитоніально/, в більшості випадків власної брижі не має; - сигмоподібна ободова кишка міститься в лівій здухвинній' області, покрита очеревиною з усіх сторін і має довгу власну брижу; - пряма кишка - відрізняється від всіх інших відділів товстої кишки відсутністю специфічних для товстої кишки ознак. Пряма кишка поділяється на тазовий відділ, ампулу і відхідниковий канал. Пряма кишка утворює два згини в передньо-задньому напрямі: верхній згин - крижовий, відповідає вигину крижової кістки і нижній згин - промежинний, обернутий ввігнутістю назад. Зовнішній шар прямої кишки - сполучнотканинний; середній шар - м'язовий, який має поздовжні і циркулярні волокна, що утворюють в області відхідникового каналу внутрішній /мимовільний/ сфінктер заднього проходу. Під шкірою лежить зовнішній /вольовий/ сфінктер заднього проходу, що входить у склад м'язів промежини і утворений поперечносмугастими волокнами. Слизова оболонка прямої кишки має добре розвинутий підслизовий шар і утворює в області ампули поперечні /напівмісяцеві/складки, а в ділянці відхідникового каналу - поздовжні складки, які носять назву відхідникових стовпів. Між цими стовпами знаходяться відхідникові пазухи. В нижній частині прямої кишки добре розвинуті венозні сплетіння, які носять назву гемороїдальної зони. ПЕЧІНКА Печінка - найбільша залоза людини, що є травною залозою і бере участь в обміні всіх речовин. Печінка займає праве підребер'я, частину власного надчерев'я і навіть частково ліве підребер'я, її нижня границя починається в X міжребер'ї справа по середній пахвовій лінії, піднімається вгору до IV ребра справа по середній лінії потім пересікав грудину трохи І?кг~ н-^пюдгбного відростка грудини І зак'ніу57лоя? V міжребер’ї зліва посередині між лівоь сс^одкгоклзгіімнаю і па-растернальною лініями. Нижня.раниця починається в X міжребер'ї справа ло середній пахвовій лінії, пересікає хрящ IX ребра справа, тягнеться в епігастральній ділянці на 1,5 ом нижче мечоподібного відростка, пересікає хрящ VII ребра зліва і з'єднується з верхньою границею посередині між лівою середньоключичною і лівою пзрастериальною лініями. Печінка має передчьсиерхяю /д:^фр?гмаі'ьну,' і нижню /вісцеральну/ поверхні До вісцеральної поверхні прилягають такі органи, як1 утворюють на паренхімі печінки відповідні вдавлення: права нирка з наднирником, шлунок, 12-пала кишка, стравохід, правий згин ободової кишки. Печінка покрита очеревиною з трьох сторін /ме-зоперитоніально/. Серпоподібна зв'язка, яка переходить з діафрагми на печінку, ровділнє діафраг-мальну поверхню печінки на більшу - праву і меншу - ліву частки. Серпоподібна зв'язка переходить на діафрагму і утворює вінцеву зв'язку печїнки5 яка в свою чергу закінчується в кутах діафрагми правою і лівою трикутниковими зв'язками. На вісцеральній поверхні печінки знаходяться права і ліва сагітальні борозни і и'єднуюча їх посередині поперечна борозна, що називається воротами печінки. Ліва сагітальна борозна спереду складається з борозни пупкової вени, де проходить облітерована пупкова вена, яка називається круглою зв'язкою печінки. Задня частина лівої сагітальної борозни утворена ямкою венозної протоки, де міститься облітерована венозна /аранцієва/ протока. Права сагітальна борозна спереду утворена ямкою жовчного міхура, де знаходиться жовчний міхур, а ззаду - борозною порожнистої вени, де проходить нижня порожниста вена. У ворота печінки входять ворітна вена, власна печінкова артерія і нерви, а виходять загальна жовчна протока і лімфатичні судини. Сагітальні і поперечна борозни відділяють вент-рально розташовану квадратну частку і дорзально-хвостату частку. Ліва частка відповідає лівій частці верхній поверхні, а всі інші частки відповідають правій частці печінки. Печінка покрита фіброзною оболонкою /Глісонова капсула/. Прошарки сполучної тканини розділяють паренхіму печінки на класичні дольки. В середині прошарок, між дольками печінки, знаходяться гілки ворітної вени, печінкової артерії і жовчної прото-КЕ, які формують печінкову тріаду. На відмін"- від усіх інших печінка дістає кров артеріальну -- з власної печінкової артерії і венозну - з ворітної вени. Кров в печінці проходить через синусоїдальні кровоносні капіляри, по яких І^ч£ м:шан:І кров до центру дольки. Ввійшовши у ворота д.-чінки, ворітна вена і печінкова артерія розпадаються на часткові, сегментарні і т.п. до міждолькових вен і артерій, що ідуть разом з міждольмовою жовчною протокою. Від міждолькових артерій і вен відходять навколодолькові, від яких починаються капіляри, що, зливаючись, утворюють внутрішньодолькові гемокапіляри, де вливаються в центральну вену дольки. Вийшовши з дольки, центральні вени вливаються в піддолькові, від яких починається система печінкових вен, які, збільшуючись, збираються в 3-4 печінкові вени, що впадають в порожнисту вену. Ця система називається чудовою венозною сіткою печінки. Жовч виробляється печінковими клітинами печінки, де вона потрапляє в жовчні капіляри. Ос-; танні, направляючись до периферії дольки, перехо--дять в міждолькові жовчні капіляри. Ці капіляри, зливаючись між собою, утворюють праву і ліву! печінкову протоки /від правої і лівої долей печінки/, які в воротах печінки утворюють загальну печінкову протоку. Загальна печінкова протока, проходячи в товщі печінководванадцятипалої зв'язки, зливається з протокою жовчного міхура і утворює загальну жовчну протоку. Загальна жовчна протока зливається в кінці з протокою підшлункової залози і утворює печінковопідшлункову ампулу, що відкривається на великому сосочці 12-палої кишки. В товщі печінководванадцятипалої ампули знаходиться м'яз-стискач, що регулює надходження жовчі і підшлункового соку в І2-паду кишку. Аналогічні сфінктери знаходяться в загальній жовчній і печінковій протоках. Жовчний міхур являє собою резервуар для зберігання жовчі і має дно, тіло і шийку, яка переходить в протоку жовчного міхура. Жовчний міхур знаходиться в одноіменній ямці печінки і покритий очеревиною з трьох сторін /ме-зоперитоніально/. ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА Підшлункова залоза - друга за величиною залоза травної системи і лежить в надчеревній ділянці і частково в лівому підребер'ї. Вона простягається між І і II поперековими хребцями і має трикутну форму. Головка її оточена 12-палою кишкою. До тіла прилягає права нирка з наднирником, а попереду -шлунок. Хвіст підшлункової залози торкається воріт селезінки. Підшлункова залоза покрита очеревиною тільки спереду /ретроперитоніальнр/. Екзокринна частина підшлункової залози, що виробляє підшлунковий сік, являє собою складну альвеолярно-трубчасту залозу, розділену на дольки тонкими прошарками, які відходять від капсули. Підшлунковий сік виділяється по протоці підшлункової залози, що разом із загальною жовчною протокою утворює ампулу, яка відкривається на великому сосочці 12-палої кишки. Крім того підшлункова залоза має ще додаткову протоку, яка відкривається на малому сосочці 12-палої кишки. Крім сфінктера печінковошлунковоі ампули, протока підшлункової залози має і свій власний сфінктер. Ендокринна частина підшлункової залози утворена острівцями Лангенгарса, що містяться в основному в хвості підшлункової залози і виробляють глюкагон і інсулін, які поступають безпосередньо в кров. ОЧЕРЕВИНА Очеревина - це серозна оболонка, яка вкриває стінки черевної порожнини і її органи. В залежності від цього вона поділяється на паріетальний і вісцеральний листки. Перехід парієтальної очеревини у вісцеральну здійснюється за допомогою похідних очеревини: зв'язок, бриж, сальників. Якщо орган вкритий очеревиною з усіх сторін, то таке положення називається інтраперитоніальним; якщо з трьох сторін - мезоперитоніальним; якщо з однієї сторони - екстро- чи ретроперитоніальним. Порожнина живота - це порожнина, яка обмежена вгорі діафрагмою, спереду і з боків - м'язами живота, а ззаду - поперековим і крижовим відділами хребетного стовбура і поперековими м'язами. В порожнині живота містяться органи черевної порожнини. Порожниною очеревини називається комплекс щілин між органами, покритими очеревиною. Порожнина очеревини поділяється на верхній і нижній поверхи, а також порожнину малого таза. Верхній поверх порожнини очеревини міститься між діафрагмою і поперечноободовою кишкою і її брижкою. В ньому знаходяться печінка, селезінка, шлунок і 12-пала кишка. У верхньому поверсі порожнина очеревини утворює наступні розширення: - печінкова сумка, яка охоплює праву долю печінки і жовчний міхур; - передшлункова сумка: від печінкової сумки '"ерпогодібноі- зв'язки) печінка і охоплює пердню поверхи» шлунка, ліву долю почінки і селезінку; - сальникова сумка - знаходите сл поазду малого сальника і охоплює задню поверхню шлунка, Малий сальник - це комплекс печінковошлункової і печінководванадцятипалої зв'язок, в якому" справа наліво проходять загальна печінкова протока, ворітна вена і власна печінкова артерія. Великий сальник являє собою 4 листки очеревкни, які є продовженням шлукксвоободової зв'язки, вільно звисає, як фартух, вкриває ^ргани верхнього і, частково, нижнього поверху порожнини очеревини. Печінкова сумка з'єднується е сальниковою сумкою за допомогою сальникового отвору, Ідо обмежений вгорі хвостатою часткою печінки, знизу • верхньою частиною 12-палої кишки, спереду - печінководва-надцятипалою зв'язкою І ззаду - печінковонирковою зв'язкою /парієтальним листком очеревини/. Нижній поверх порожнини очеревини простягається між поперечноободоЕою кишкою і її брижею до входу в малий таз. В ньому міститься більша частина тонкої і товстої кишки. В нижньому поверсі з боків від кореня брижі тонкої кишки, яка простягається від лівої половини другого поперекового хребця до правої здухвинної ямки, містяться правий і лівий брижові синуси, де лежать петлі тонкої кишки. В місці, де клубова кишка переходить в сліпу /ілеоцекальний кут/, містяться верхній і нижній клубовосліпокишковий закутки. Позаду сліпої кишки знаходиться позаду елі покишковий закуток. В області 12-палопо-рожнього згину містяться верхній І нижній 12-палі закутки. В області кореня брижі знаходиться міжсигмоподібний закуток. Між висхідною кишкою і парієтальною очеревиною проходить правий бічний канал, а між висхідною кишкою і парієтальною очеревиною - лівий бічний канал. Знання розташування кишень, сумок, закутків і каналів необхідно хірургові для того, щоб вміло боротися а перитонітом. У порожнині малого таза містяться сечовий міхур, пряма кишка, у жінок - ще матка, піхва і деякі інші сечостатеві органи. Очеревина, переходячи з прямої кишки на сечовий міхур, у чоловіків утворює прямокишково-сечоміхурову заглибину. У жінок очеревина переходить з прямої кишки на матку, утворюючи прямокишково-маткову заглибину (Дуг-ласів простір), а з матки на сечовий міхур - сечо-воміхурово-маткову заглибину. В цих заглибинах скупчується гній чи інша рідина при патологічних процесах черевної порожнини. ОНТОГЕНЕЗ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ Травна система розвивається з ендодерми - первинна кішка /епітелій і залози/, мезодерми /інші шари стінки юшки/ та ектодерми /ротова порожнина та кінцевий відділ прямої кишки/. Первинна кишка поділяється на головну /глоткову/ та тулубну кишки. Межею між йшли є випинання первинної кишки -майбутня трахея І легені. З головної кишки розвиваються глибокі відділи порожнини рота та глотки. Тулубна кишка ділиться на передню /розвивається стравохід та шлунок/', середню /розвивається тонка кишка/ та задню кишки /розвивається товста кишка/. В головному і каудальному відділах ембріона первинна кишка закінчується сліпо /глоткова перетинка, відхідникова /анальна/ перетинка/. На п'ятому тижні вони прориваються, утворюючи органи первинної кишки. Розвиток порожнини рота пов'язаний з формуванням обличчя зародка і перетворенням зябрових дуг та кишень. Язик утворюється з парних і непарних закладок на вентральній стінці глотки в ділянці 1-ої та 2-ої зябрових дуг. На межі між майбутньою передньою і задньою частинами язика є випинання епітелію, з якого розвивається щитовидна залоза /місце цього випинання у дорослих зберігається як сліпий отвір язика/. Зуби розвиваються з ектодерми. В кінці першого місяця тулубна кишка нижче діафрагми кріпиться до передньої і задньої стінок ембріона, утворюючи спланхно-/вісцеро/ плевру, з якої утворюється дорсальна і вентральна брижі. На другому місяці відбувається розширення тулубної кишки в ділянці майбутнього шлунка з утворенням кишкової петлі /низхідна та висхідна частини/. Одночасно шлунок повертається навколо вертикальної та сагітальної осей. Разом з шлунком повертаються і інші органи травноі системи. З випинанням стінки майбутньої 12-палої кішки формується печінка і підшлункова залоза. ДИХАЛЬНА СИСТЕМА ПОРОЖНИНА НОСА складається з кісткової і хрящової частин. Хрящова частина складається з таких хрящів: - бічний хрящ носа; - великий хрящ крила носа; - малі хрящі крила носа; - хрящ носової перетинки. Завдяки наявності хрящів носа ніздрі відкриті і відокремлені одна від одної. Спинка носа донизу переходить у верхівку, а по боках - у крила носа. Порожнина носа поділяється на дихальну і нюхову. В ділянці верхнього носового ходу знаходиться нюхова ділянка, а в ділянці нижнього і середнього ходу - дихальна. Повітря з порожнини носа, де воно зігрівається і очищується, попадає в глотку, а потім в горлянку. Будова глотки описана в розділі "Травна система". Гортань знаходиться в передній ділянці шиї на рівні IV - VI шийних хребців. Спереду її покривають м'язи шиї, які лежать нижче під'язикової кістки. По боках від гортані знаходяться судинно-нервові пучки шиї і частки щитовидної залози. Позаду гортані проходить гортанна частина глотки. Скелет гортані складається з парних і непарних хрящів. До непарних хрящів відносяться: 1) щитовидний хрящ, який складається з правої і лівої пластинок, що сходяться під кутом, утворюючи гортанний виступ /Адамове яблуко/, а також верхніх і нижніх ріжок; 2) перснеподібний хрящ має спереду дугу, а ззаду - пластинку; 3) надгортанний хрящ, що має стебло. До парних хрящів гортані відносяться: 1) черпакуваті хрящі, які мають основу, верхівку; м'язовий і голосовий відростки. Ці хрящі лежать на пластинці перснеподібного хряща; 2) ріжкоподібні хрящі - лежать в товщі черпако-надгортанної складки, на верхівці черпакуватих хрящів; 3) клиноподібні хрящі - лежать в товщі цієї ж складки спереду від ріжкоподібних. До суглобів гортані відносяться: - перснещитоподібний суглоб - між нижніми ріжками щитоподібного хряща і дугою перснеподібного хряща. Цей суглоб має поперечну вісь руху; - перснечерпакуватий суглоб - між основою черпакуватих хрящів і пластинкою перснеподібного хряща. В цьому суглобі відбуваються рухи навколо вертикальної осі /обертання/, крім цього черпакуваті хрящі можуть ковзати назустріч один одному. До зв'язок гортані відносяться: - щитопід'язикова мембрана, яка підвішує гортань до під'язикової кістки; - щитонадгортанна зв'язка; - під'язикове-надгортанна зв'язка; - голосові зв'язки, які натягуються між внутрішньою поверхнею кута щитоподібного хряща і голосовим відростком черпакуватого хряща; - присінкові зв'язки, що знаходяться вище голосових. До фіброеластичних структур гортані відносяться: - еластичний конус, який є продовженням щитопід 'язикової зв'язки і в своєму верхньому кінці містить голосову зв'язку; - квадратна мембрана, яка знаходиться вище еластичного конуса і в своєму нижньому кінці містить присінкову зв'язку. Фіброеластичні структури разом із хрящами утворюють скелет гортані. М'язи гортані поділяються на звужувачі голосо-воі щілини, розширювачі голосової щілини і змінюючі напругу голосових зв'язок. До звужувачів голосової щілини відносяться: - бічний перснечерпакуватий м'яз; - щиточерпакуватий м'яз; - поперечний черпакуватий м'яз; - косі черпакуваті м'язи. До м'язів розширювачів голосової щілини відноситься задній щиточерпакуватий м'яз. М'яз, який натягує голосову зв'язку, називається перснещитоподібним м'язом, а м'яз, що розслаблює голосову зв'язку, називається голосовим м'язом '''знаходиться в товщі голосової складки/. Порожнина гортані має форму пісочного годинника І складається з присінка гортані, голосової щілини і підголосової ділянки. Присінок гортані починається входом в гортань, який обмежений спереду надгортанним хрящем, ззаду - черпакуватими хрящами, а з боків - черпаконадгортанною складкою, в якій знаходиться клиноподібний і ріжкоподібний горбики /місця знаходження одноіменних парних хрящів/. М'язи гортані розвиваються із загального м'язового сфінктера первинної кишки. Первинні брунькоподібні випинання дають початок розвитку бронхіального та альвеолярного дерев легень. Із спланхноплеври /вісцеральний листок вентральноі мезодерми/ утворюється вісцеральна плевра. Соматоплевра /парієтальний листок вентральної мезодерми/ дає початок парівтальній плеврі. Між цими листками утворюється порожнина плеври. М'язи гортані розвиваються із загального м'язового сфінктера первинної кишки. Первинні брунькоподібні випинання дають початок розвитку бронхіального та альвеолярного дерев легень. Із спланхноплеври /вісцеральний листок вентральноі мезодерми/ утворюється вісцеральна плевра. Соматоплевра /парієтальний листок вентральної мезодерми/ дає початок парівтальній плеврі. Між цими листками утворюється порожнина плеври. Голосова щілина - найбільш вузьке місце порожнини гортані і знаходиться між правою і лівою голосовою зв'язкою. Між голосовою зв'язкою і присінковою зв'язкою на кожній половині гортані міститься щілина, яка називається шлуночками гортані. Підголосова ділянка - нижня розширена частина гортані, яка переходить в трахею. Трахея - це трубка, яка складається з 16-20 хрящових напівкілець, скріплених між собою коловими зв'язками, що складаються із сполучної тканини з гладкими м'язовими волокнами. Ззаду напівкільця з'єднуються між собою перетинчастою частиною трахеї. Трахея, чи дихальне горло, простягається від VI шийного до V грудного хребця, де вона розгалужується на два головних бронха. Трахея має шийний і грудний відділи. Шийний відділ спереду покритий м'язами, які лежать нижче під'язикової кістки, а також перешийком щитовидної \ залози, який відповідає II - III кільцям трахеї. Ззаду трахеї проходить стравохід. Грудна частина трахеї знаходиться в передньому середостінні грудної порожнини. ГОЛОВНІ БРОНХИ - правий і лівий - утворюються внаслідок біфуркації трахеї І побудовані таким же чином, як і трахея. Правий головний бронх ширший і коротший від лівого і за напрямом являє собою майже продовження трахеї. Він складається з 6-8 хрящових напівкілець. Лівий головний бронх довший і вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових напівкілець. Головні бронхи є бронхами першого порядку і від них починається бронхіальне дерево. ЛЕГЕНІ Легені - це парний паренхіматозний орган, який займає більшу частину грудної порожнини.'Кожна легеня має основу і верхівку; реберну, діафрагмальну і медіальну поверхні. Медіальна поверхня, в свою чергу, поділяється на задню /хребетну/ і передню /середостінну/. Кожна легеня має також передній і нижній краї. На середостінній поверхні легені є вирізка, яка називається воротами легень, куди заходять артерія, бронх і нерви, а виходять легеневі вени і лімфатичні судини. Всі ці елементи, які входять і виходять з воріт легенів, називаються коренями легенів. Топографічне в лівому корені артерія міститься вгорі, під нею бронх і нижче вени. У воротах правої легені - елементи кореня, вище -бронх, нижче - артерія і ще нижче - дві- вени. По бічній поверхні правої і лівої легень проходить коса щілина, яка поділяє кожну легеню на верхню і нижню частки. Але в правій легені поперечно на рівні IV ребра проходить горизонтальна щілина, яка відділяє в правій легені ще і середню частку. легеня трохи вужча і довша за праву і має серцеву вирізку, прикриту знизу легеневим язичком. Головні бронхи, зайшовши в ворота легень, поділяються на бронхи другого порядку, які вентилюють частку легень І тому називаються частковими. В лівій легені таких бронхів 2, а в правій - 3. Часткові бронхи поділяються на бронхи третього порядку, які вентилюють ділянку легені, відокремлену від сусідньої прошарком
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; просмотров: 290; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.139.104.23 (0.013 с.) |