Вади розвитку травної системи

СИСТЕМА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ.

ТРАВНА СИСТЕМА

РОТОВА ПОРОЖНИНА обмежена знизу піднебінням, спереду і з боків - губами і щоками, знизу - діафрагмою рота, що утворена в основному щелеп­но-під'язиковим м'язом. Порожнина рота поділяється на присінок і власне ротову порожнину. Присінок обмежений спереду і з боків губами і щоками, ззаду-зубами і яснами. Присінок з'єднується з власне ротовою порожниною через проміжки між зубами і через простір позаду останніх кутніх зубів.

ГУБИ утворені коловим м'язом рота, що покритий зовні шкірою, а з внутрішньої сторони - слизовою оболонкою, яка за допомогою вуздечок верхньої і нижньої губ переходить на слизову ясен верхньої і нижньої щелеп.

ЩОКИ представлені щоковим м'язом, покриті зовні шкірою, а з внутрішньої сторони - слизовою оболон­кою. Між м'язами шкіри знаходиться жировий ко-мок, який добре розвинутий у грудних дітей.

ПІДНЕБІННЯ складається із твердого і м'якого піднебіння. М’яке піднебіння являє собою дублікату слизової оболонки, між якою знаходиться фіброзна пластинка і м'язи. М’яке піднебіння має такі частини:

- горизонтальну пластинку, що є продовженням твердого піднебіння;

- звисаючу донизу піднебіння занавіску, що закінчується язичком;

- передні дужки, що ідуть до язика і називаються піднебінне-язиковими дужками;

- задні дужки, які ідуть до глотки і називаються піднебінно-горловими дужками;

Між передніми і задніми дужками утворюється мигдаликова ямка, де знаходяться піднебінні мигдалики.

До м'язів піднебіння відносяться:

- м'яз-напрягач піднебінної занавіски;

- м'яз-піднімач піднебінної занавіски;

- м'яз язичка;

- піднебінно-язиковий м'яз;

- піднебінно-горловий м'яз.

М’яке піднебіння бере участь в актах дихання і ковтання, відділяючи травні шляхи від повітропровідних.

ЯЗИК - м'язовий орган, що знаходиться в ротовій порожнині і має верхівку, тіло і корінь; верхню поверхню (спинка язика) і нижню поверхню. Між тілом язика і його коренем на спинці проходить погранична борозна у вигляді букви V, на верхівці

якої знаходиться сліпий отвір. Позаду пограничної борозни знаходиться язиковий мигдалик.

Слизова оболонка нижньої поверхні язика переходить у слизову дна рота за допомогою вуздечки язика, з боків від якої знаходяться язикові сосочки, де відкриваються протоки підщелепних і під'язикових слинних залоз. На нижній поверхні язика від сосочків тягнуться під'язикові складки.

На слизовій спинки язика знаходяться наступні види сосочків:

- ниткоподібні та конічні, що не мають смакових закінчень і відповідають за загальну чутливість язика;

- грибоподібні сосочки - знаходяться на пе­редній третині язика і мають смакові закінчення;

- листоподібні сосочки - знаходяться по краях язика і мають смакові закінчення;

- сосочки, оточені валком, - містяться вздовж пограничної борозни і мають смакові закінчення.

М'язи язика поділяються на скелетні і власні. До скелетних відносяться:

- шилоязиковий – тягне язик назад і вгору;

- під'язиковий - тягне язик назад і вниз;

- підборідно-під'язиковий - тягне язик вперед і вниз.

До власних м'язів язика відносяться:

- верхній поздовжній м'яз язика;

- нижній поздовжній м'яз язика;

- поперечний м'яз язика;

- вертикальний м'яз язика.

Язик бере участь в акті ковтання і при розмові.

ЗУБИ поділяються на молочні і постійні. Кожний зуб має корінь, шийку і коронку. Всередині коронки знаходиться порожнина зуба, яка зайнята судинами і нервами - пульпа зуба. Порожнина переходить в канал кореня зуба, який закінчується на верхівці от­вором верхівки зуба. Зуб побудований із дентину, який в області коронки покритий емаллю, а в області кореня - цементом. Хімічний склад зуба в ос­новному такий же, як і хімічний склад кістки. Кожний зуб має такі поверхні:

- присінкову:

- язикову;

- контактну (медіальну, латеральну);

- поверхню прикусу.

Зуби поділяються на різці, ікла, малі і великі кутні зуби. Формула молочних зубів 2102. Формула постійних зубів 2123. Це означає, що на кожній половині верхньої і нижньої щелеп знаходяться по два різці, одному іклу, два малих кутніх зуба, три ве­ликих кутніх зуба.

Порядок прорізування молочних зубів:

- різці;

- перші великі кутні зуби;

- ікла;

- другі великі кутні зуби. Порядок прорізування постійних зубів:

- перші великі кутні зуби;

- Різці;

- перші малі кутні зуби;

- другі малі кутні зуби;

- ікла;

- другі великі кутні зуби;

- треті великі кутні зуби, які називаються зубами мудрості і прорізуються в 18-35 років.

СЛИННІ ЗАЛОЗИ - поділяються на малі, що знахо­дяться в слизовій оболонці органів ротової порож­нини, і три пари великих слинних залоз.

Привушна слинна залоза знаходиться в защелепній ямці, за будовою - складна альвеолярна; за харак­тером секрету - серозна, її протока відкривається на слизовій щоки в присінку ротової порожнини на­проти другого верхнього кутнього зуба.

Піднижньощелепна слинна залоза знаходиться в піднижньощелепній ямці, складна альвеолярне-труб­часта, за характером секрету - мішаного типу, її протока відкривається на під'язиковому сосочці.

Під'язикова слинна залоза знаходиться в товщі під'язикової складки, складна альвеолярне-трубчаста, за характером секрету - слизового типу, її велика протока відкривається на під'язиковому со­сочці, а малі протоки відкриваються на під'язиковій складці.

ГЛОТКА

Глотка - це м'язовофіброзний орган, який простягається від основи черепа до VI шийного хребця. Глотка поділяється на носоглотку, ротоглотку і гортаноглотку.

Носоглотка - чисто дихальна частина глотки, за допомогою хоан з'єднується з носовою порожниною. На бічних стінках носоглотки з обох боків знаходяться глоткові отвори слухових труб, які з'єдну­ють глотку з порожниною середнього вуха. Ці отвори обмежені ззаду і вгорі трубним валком. Між ос­таннім І м'яким піднебінням знаходиться парне скупчення лімфоідної тканини, яке називається трубними мигдаликами. На границі верхньої і задньої стінок знаходиться непарний горловий миг­далик /аденоїди/. Підслизовий шар носоглотки відсутній і замість нього знаходиться фіброзна оболонка, яка зростається із слизовою оболонкою, вгорі прикріплюється до основи черепа.

Ротоглотка за допомогою зіва, який обмежений піднебінною занавіскою, коренем язика і піднебінно-язиковими дужками, з'єднується з ротовою порожниною.

Гортаноглотка за допомогою входу в гортань з'єднується з порожниною гортані. З боків від входу в гортань знаходяться грушоподібні кишені.

Стінка глотки складається з трьох шарів: слизо­вої оболонки, м'язової і сполучнотканинної. М'язо­ва оболонка складається з поздовжніх і циркулярних м'язів.

ДО ПОЗДОВЖНІХ М'ЯЗІВ ВІДНОСЯТЬСЯ:

- шилогорловий м'яз - піднімає глотку догори;

- піднебінне-горловий м'яз - опускає піднебінну занавіску і зменшує отвір зіва.

ДО ЦИРКУЛЯРНИХ М'ЯЗІВ ГЛОТКИ ВІДНОСЯТЬСЯ:

- верхній стискач глотки;

- середній стискач глотки;

- нижній стискач глотки.

Ці стискачі скорочуються послідовно згори дони­зу, активно проштовхуючи їжовий комок.

СТРАВОХІД

Стравохід - це циліндрична трубка довжиною 25 -ЗО см, що має 5-подібну форму і тягнеться від VI шийного до XI грудного хребця, де переходить у шлунок.

Стравохід має шийну, грудну і черевну частини. Стінка стравоходу складається з 4 шарів: слизової оболонки, підслизової основи, м'язової і сполуч­нотканинної оболонки.

Підслизова основа розвинута добре, завдяки чому слизова оболонка утворює поздовжні складки. В підслизовій основі містяться численні власні залози. М'язова оболонка складається з внутрішнього циркулярного і зовнішнього поздовжнього шарів. У верхній третині стравоходу м'язова оболонка утворена поперечносмугастими м'язами, а в середній і нижній частинах поступово замінюється гладкими м'язами. Стравохід має анатомічні і фізіологічні звуження.

АНАТОМІЧНІ ЗВУЖЕННЯ:

- горлове - на місці переходу глотки в стравохід на рівні VI шийного хребця;

- біфуркаційно-трахіальне звуження - це місце, де трахея, розгалужуючись на головні бронхи, при­тискає стравохід на рівні V грудного хребця;

- діафрагмальне звуження - це місце, де стра­вохід переходить через поперекову частину діафраг­ми на рівні ІХ-Х грудних хребців.

ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗВУЖЕННЯ:

- аортальне - місце, де через стравохід перекидається дуга аорти на рівні IV грудного хребця;

- черевне - у місці переходу стравоходу в кардіальний відділ шлунка на рівні XI грудного хребця.

ШЛУНОК

Шлунок - це резервуар для проковтнутої їжі, де проходить пересування їжового комка і хімічна пе­реробка їжі, завдяки виділенню шлункового соку. Крім того шлунок виконує екскреторну, ендокринну, всмоктувальну функції, в стінках шлунка утворюється антианемічний фактор. Шлунок має кардіальний відділ, дно рентгенологи називають склепінням/, тіло і воротарний відділ. Шлунок має передню і задню поверхні, які, сходячись, утворюють малу кривизну, повернуту вгору і направо, і велику кри­визну, обернуту вниз і наліво. Шлунок міститься в лівому підребер'ї і власно надчеревній ділянці. Його кардіальний отвір знаходиться на рівні XI грудного хребця зліва, а пілоричний отвір - на рівні XII грудного І поперекового хребця справа; дно шлунка доходить до V міжребер'я по лівій середньоключичній лінії. До передньої поверхні шлунка прилягає вгорі діафрагма, а до середньої части­ни - ліва доля печінки. Нижня частина передньої поверхні шлунка вільна і при наповненому шлунку стискається з передньою черевною стінкою. Задня поверхня шлунка прилягає до селезінки, підшлункової залози, лівої нирки з наднирником і поперечно-ободової кишки.

Зовнішня оболонка шлунка - серозна - це вісце­ральний листок очеревини. Ця оболонка утворює шлункове-печінкову і діафрагмально-шлункову зв'яз­ки, які ідуть до малої кривизни, а також селезінково-шлункову і шлунково - ободову зв'язки, які ідуть до великої кривизни.

Середня оболонка шлунка - м'язова - має поз­довжні, циркулярні і косі волокна. Причому циркулярний шар найбільш розвинутий в області воротарної частини, де він утворює м'яз-стискач воротаря.

Внутрішня оболонка шлунка - слизова, яка мав добре розвинуту підслизову основу, внаслідок чого на слизовій оболонці утворюється багато циркуляр­них і поздовжніх складок. Між цими складками знаходяться шлункові поля, в глибині яких містяться шлункові ямочки, де відкриваються протоки шлункових залоз. По малій кривизні шлунка утворюються в основному поздовжні складки, що складають шлункову доріжку для проходження рідкої їжі. Слизова обо­лонка при переході шлунка в 12-палу кишку утворює воротарну заслінку, яка реагує на хімічний вміст шлунка.

КИШКІВНИК

Кишківник поділяється на тонку і товсту кишку. Тонка кишка в свою чергу поділяється на 12-палу кишку, голодну кишку і клубову. Товста кишка поділяється на сліпу, висхідну ободову, поперечно-ободову, нисхідну ободову, сигмоподібноободову і пряму кишку.

12-пала кишка має вигляд підкови і знаходиться в пупковій ділянці. 12-пала кишка поділяється на верхню частину /на рівні XII грудного - І поперекового хребців/, низхідну частину /на рівні І -III поперекових хребців/, нижню горизонтальну частину /до рівня III поперекового хребця/ і висхідну час­тину /на рівні II -III поперекових хребців/. При переході верхньої частини в низхідну утворюється верхній 12-палий згин, при переході низхідної частини в нижню горизонтальну утворюється нижній 12-палий згин, при переході 12-палої кишки в го­лодну утворюється 12-пало-порожнистокишковий згин, який фіксується підвішуючою зв'язкою 12-палої киш­ки до лівої половини II поперекового хребця, 12-пала кишка прилягає вгорі до квадратної частки печінки, в нижній частині - до правої нирки з наднирником і своєю внутрішньою поверхнею оточує го­ловку підшлункової залози. 12-пала кишка покрита очеревиною з однієї сторони /ретроперитоніально/ і пов'язана з печінкою печінкове - 12-палою зв'яз­кою.

12-пала кишка має три шари:

- зовнішній шар - фіброзний;

- середній шар - м'язовий, що складається із зовнішніх поздовжніх і внутрішніх циркулярних во­локон;

- внутрішній шар - слизова оболонка з добре розвинутим підслизовим шаром, внаслідок чого на слизовій оболонці утворюються численні циркулярні складки. На медіальній стінці низхідної частини 12-палої кишки слизова оболонка утворює поздовжню 12-палу складку, на якій міститься великий 12-па­лий сосочок, де відкриваються загальна жовчна про­тока і протока підшлункової залоги.

ГОЛОДНА /ПОРОЖНЯ/ КИШКА займає початкові 2/5 брижового відділу тонкої кишки і має типову для шлунково-кишкового тракту будову: зовнішня оболон­ка - серозна, середня оболонка - м'язова, що утво­рена з поздовжніх і циркулярних волокон, і внутрішня оболонка - слизова, яка утворює численні циркулярні складки. Слизова оболонка має специфічні вирости - ворсинки, через які іде всмокту­вання поживних речовин. Лімфоідний апарат слизової голодної кишки представлений поодинокими лімфоідними вузликами.

Клубова кишка займає 3/5 кінцевого відділу тонкої кишки і має будову, аналогічну порожній кишці.

Але лімфоідний апарат слизової оболонки клубової кишки має вигляд скупчення лімфоідних вузликів, які мають назву пеєрових бляшок.

Порожня і клубова кишки покриті вісцеральною очеревиною з усіх сторін і мають свою брижу -дублікатуру очеревини, в якій містяться жирова клітковина разом з судинами і нервами, що живлять тонку кишку. Тонка кишка займає майже весь нижній поверх черевної порожнини. Товста кишка відрізня­ється від тонкої наступними специфічними ознаками:

- наявність м'язових поздовжніх стрічок, утворених зовнішнім поздовжнім шаром м'язової оболонки кишки. Таких стрічок є три: вільна, сальникова і брижова, вони коротші за довжину самої кишки;

- наявність кишкових випинів;

- наявність сальникових підвісок.

Крім того слизова оболонка товстої кишки не має ворсинок і в ній утворюється багато складок напівмісяцевої форми. Товста кишка у вигляді рамки обмежує нижній поверх черевноі порожнини і складається з таких відділів:

- сліпа кишка - міститься в правій здухвинній ямці, оточена очеревиною з усіх боків /інтрапери-тоніально/ і не має власної брижі. У місці сход­ження стрічок на сліпій кишці підвішений черво­подібний відросток, який має власну брижу. В місці впадіння клубової кишки в сліпу знаходиться ілео-цекальний клапан, що замикає вихід з тонкої кишки;

- висхідна ободова кишка - знаходиться в правій бічній черевній ділянці, оточена очеревиною з трьох сторін /мезоперитоніально/, не має власної брижі. В місці переходу в поперечноободову кишку утворюється правий ободовий згин, що прилягає до печінки і тому називається печінковим згином;

- поперечноободова кишка пересікає черевну порожнину справа наліво, дуже рухома, внаслідок то­го, що має довгу власну брижу, покрита очеревиною з усіх сторін /інтраперитоніально/. На місці переходу її в нисхідну ободову кишку утворюється лівий ободовий згин, що прилягає до селезінки, внаслідок чого називається селезінковим згином;

- нисхідна ободова кишка міститься в лівій бічній черевній ділянці, покрита очеревиною з трьох сторін /мезоперитоніально/, в більшості ви­падків власної брижі не має;

- сигмоподібна ободова кишка міститься в лівій здухвинній' області, покрита очеревиною з усіх сторін і має довгу власну брижу;

- пряма кишка - відрізняється від всіх інших відділів товстої кишки відсутністю специфічних для товстої кишки ознак. Пряма кишка поділяється на тазовий відділ, ампулу і відхідниковий канал. Пря­ма кишка утворює два згини в передньо-задньому напрямі: верхній згин - крижовий, відповідає виги­ну крижової кістки і нижній згин - промежинний, обернутий ввігнутістю назад. Зовнішній шар прямої кишки - сполучнотканинний; середній шар - м'язо­вий, який має поздовжні і циркулярні волокна, що утворюють в області відхідникового каналу внутрішній /мимовільний/ сфінктер заднього проходу. Під шкірою лежить зовнішній /вольовий/ сфінктер заднього проходу, що входить у склад м'я­зів промежини і утворений поперечносмугастими во­локнами. Слизова оболонка прямої кишки має добре розвинутий підслизовий шар і утворює в області ам­пули поперечні /напівмісяцеві/складки, а в ділянці відхідникового каналу - поздовжні складки, які носять назву відхідникових стовпів. Між цими стовпами знаходяться відхідникові пазухи. В нижній частині прямої кишки добре розвинуті венозні сплетіння, які носять назву гемороїдальної зони.

ПЕЧІНКА

Печінка - найбільша залоза людини, що є травною залозою і бере участь в обміні всіх речовин.

Печінка займає праве підребер'я, частину власного надчерев'я і навіть частково ліве підребер'я, її нижня границя починається в X міжребер'ї справа по середній пахвовій лінії, піднімається вгору до IV ребра справа по середній лінії потім пересікав грудину трохи І?кг~ н-^пюдгбного відростка грудини І зак'ніу57лоя? V міжребер’ї зліва посередині між лівоь сс^одкгоклзгіімнаю і па-растернальною лініями. Нижня.раниця починається в X міжребер'ї справа ло середній пахвовій лінії, пересікає хрящ IX ребра справа, тягнеться в епігастральній ділянці на 1,5 ом нижче мечоподіб­ного відростка, пересікає хрящ VII ребра зліва і з'єднується з верхньою границею посередині між лівою середньоключичною і лівою пзрастериальною лініями.

Печінка має передчьсиерхяю /д:^фр?гмаі'ьну,' і нижню /вісцеральну/ поверхні До вісцеральної по­верхні прилягають такі органи, як1 утворюють на паренхімі печінки відповідні вдавлення: права нир­ка з наднирником, шлунок, 12-пала кишка, стра­вохід, правий згин ободової кишки.

Печінка покрита очеревиною з трьох сторін /ме-зоперитоніально/. Серпоподібна зв'язка, яка пере­ходить з діафрагми на печінку, ровділнє діафраг-мальну поверхню печінки на більшу - праву і меншу - ліву частки. Серпоподібна зв'язка переходить на діафрагму і утворює вінцеву зв'язку печїнки5 яка в свою чергу закінчується в кутах діафрагми правою і лівою трикутниковими зв'язками.

На вісцеральній поверхні печінки знаходяться права і ліва сагітальні борозни і и'єднуюча їх по­середині поперечна борозна, що називається ворота­ми печінки. Ліва сагітальна борозна спереду скла­дається з борозни пупкової вени, де проходить облітерована пупкова вена, яка називається круглою зв'язкою печінки. Задня частина лівої сагітальної борозни утворена ямкою венозної протоки, де міститься облітерована венозна /аранцієва/ прото­ка. Права сагітальна борозна спереду утворена ям­кою жовчного міхура, де знаходиться жовчний міхур, а ззаду - борозною порожнистої вени, де проходить нижня порожниста вена. У ворота печінки входять ворітна вена, власна печінкова артерія і нерви, а виходять загальна жовчна протока і лімфатичні су­дини.

Сагітальні і поперечна борозни відділяють вент-рально розташовану квадратну частку і дорзаль­но-хвостату частку. Ліва частка відповідає лівій частці верхній поверхні, а всі інші частки відповідають правій частці печінки.

Печінка покрита фіброзною оболонкою /Глісонова капсула/. Прошарки сполучної тканини розділяють паренхіму печінки на класичні дольки. В середині прошарок, між дольками печінки, знаходяться гілки ворітної вени, печінкової артерії і жовчної прото-КЕ, які формують печінкову тріаду.

На відмін"- від усіх інших печінка дістає кров артеріальну -- з власної печінкової артерії і ве­нозну - з ворітної вени. Кров в печінці проходить через синусоїдальні кровоносні капіляри, по яких І^ч£ м:шан:І кров до центру дольки. Ввійшовши у во­рота д.-чінки, ворітна вена і печінкова артерія розпадаються на часткові, сегментарні і т.п. до міждолькових вен і артерій, що ідуть разом з міждольмовою жовчною протокою. Від міждолькових артерій і вен відходять навколодолькові, від яких починаються капіляри, що, зливаючись, утворюють внутрішньодолькові гемокапіляри, де вливаються в центральну вену дольки. Вийшовши з дольки, цент­ральні вени вливаються в піддолькові, від яких по­чинається система печінкових вен, які, збільшую­чись, збираються в 3-4 печінкові вени, що впадають в порожнисту вену. Ця система називається чудовою венозною сіткою печінки.

Жовч виробляється печінковими клітинами печінки, де вона потрапляє в жовчні капіляри. Ос-; танні, направляючись до периферії дольки, перехо--дять в міждолькові жовчні капіляри. Ці капіляри, зливаючись між собою, утворюють праву і ліву! печінкову протоки /від правої і лівої долей печінки/, які в воротах печінки утворюють загальну печінкову протоку. Загальна печінкова протока, проходячи в товщі печінководванадцятипалої зв'яз­ки, зливається з протокою жовчного міхура і утво­рює загальну жовчну протоку. Загальна жовчна про­тока зливається в кінці з протокою підшлункової залози і утворює печінковопідшлункову ампулу, що відкривається на великому сосочці 12-палої кишки. В товщі печінководванадцятипалої ампули знаходить­ся м'яз-стискач, що регулює надходження жовчі і підшлункового соку в І2-паду кишку. Аналогічні сфінктери знаходяться в загальній жовчній і печінковій протоках. Жовчний міхур являє собою ре­зервуар для зберігання жовчі і має дно, тіло і шийку, яка переходить в протоку жовчного міхура. Жовчний міхур знаходиться в одноіменній ямці печінки і покритий очеревиною з трьох сторін /ме-зоперитоніально/.

ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА

Підшлункова залоза - друга за величиною залоза травної системи і лежить в надчеревній ділянці і частково в лівому підребер'ї. Вона простягається між І і II поперековими хребцями і має трикутну форму. Головка її оточена 12-палою кишкою. До тіла прилягає права нирка з наднирником, а попереду -шлунок. Хвіст підшлункової залози торкається воріт селезінки. Підшлункова залоза покрита очеревиною тільки спереду /ретроперитоніальнр/.

Екзокринна частина підшлункової залози, що ви­робляє підшлунковий сік, являє собою складну аль­веолярно-трубчасту залозу, розділену на дольки тонкими прошарками, які відходять від капсули. Підшлунковий сік виділяється по протоці підшлунко­вої залози, що разом із загальною жовчною протокою утворює ампулу, яка відкривається на великому со­сочці 12-палої кишки. Крім того підшлункова залоза має ще додаткову протоку, яка відкривається на ма­лому сосочці 12-палої кишки. Крім сфінктера печінковошлунковоі ампули, протока підшлункової залози має і свій власний сфінктер. Ендокринна частина підшлункової залози утворена острівцями Лангенгарса, що містяться в основному в хвості підшлункової залози і виробляють глюкагон і інсулін, які поступають безпосередньо в кров.

ОЧЕРЕВИНА

Очеревина - це серозна оболонка, яка вкриває стінки черевної порожнини і її органи. В залеж­ності від цього вона поділяється на паріетальний і вісцеральний листки. Перехід парієтальної очереви­ни у вісцеральну здійснюється за допомогою похідних очеревини: зв'язок, бриж, сальників. Якщо орган вкритий очеревиною з усіх сторін, то таке положення називається інтраперитоніальним; якщо з трьох сторін - мезоперитоніальним; якщо з однієї сторони - екстро- чи ретроперитоніальним.

Порожнина живота - це порожнина, яка обмежена вгорі діафрагмою, спереду і з боків - м'язами жи­вота, а ззаду - поперековим і крижовим відділами хребетного стовбура і поперековими м'язами. В по­рожнині живота містяться органи черевної порожни­ни.

Порожниною очеревини називається комплекс щілин між органами, покритими очеревиною. Порожнина оче­ревини поділяється на верхній і нижній поверхи, а також порожнину малого таза.

Верхній поверх порожнини очеревини міститься між діафрагмою і поперечноободовою кишкою і її брижкою. В ньому знаходяться печінка, селезінка, шлунок і 12-пала кишка. У верхньому поверсі порож­нина очеревини утворює наступні розширення:

- печінкова сумка, яка охоплює праву долю печінки і жовчний міхур;

- передшлункова сумка: від печінкової сумки '"ерпогодібноі- зв'язки) печінка і охоплює пердню поверхи» шлунка, ліву долю почінки і селезінку;

- сальникова сумка - знаходите сл поазду малого сальника і охоплює задню поверхню шлунка,

Малий сальник - це комплекс печінковошлункової і печінководванадцятипалої зв'язок, в якому" справа наліво проходять загальна печінкова протока, ворітна вена і власна печінкова артерія.

Великий сальник являє собою 4 листки очеревкни, які є продовженням шлукксвоободової зв'язки, віль­но звисає, як фартух, вкриває ^ргани верхнього і, частково, нижнього поверху порожнини очеревини.

Печінкова сумка з'єднується е сальниковою сум­кою за допомогою сальникового отвору, Ідо обмежений вгорі хвостатою часткою печінки, знизу • верхньою частиною 12-палої кишки, спереду - печінководва-надцятипалою зв'язкою І ззаду - печінковонирковою зв'язкою /парієтальним листком очеревини/.

Нижній поверх порожнини очеревини простягається між поперечноободоЕою кишкою і її брижею до входу в малий таз. В ньому міститься більша частина тон­кої і товстої кишки.

В нижньому поверсі з боків від кореня брижі тонкої кишки, яка простягається від лівої половини другого поперекового хребця до правої здухвинної ямки, містяться правий і лівий брижові синуси, де лежать петлі тонкої кишки. В місці, де клубова кишка переходить в сліпу /ілеоцекальний кут/, містяться верхній і нижній клубовосліпокишковий закутки. Позаду сліпої кишки знаходиться поза­ду елі покишковий закуток. В області 12-палопо-рожнього згину містяться верхній І нижній 12-палі закутки. В області кореня брижі знаходиться міжсигмоподібний закуток. Між висхідною кишкою і парієтальною очеревиною проходить правий бічний канал, а між висхідною кишкою і парієтальною оче­ревиною - лівий бічний канал.

Знання розташування кишень, сумок, закутків і каналів необхідно хірургові для того, щоб вміло боротися а перитонітом.

У порожнині малого таза містяться сечовий міхур, пряма кишка, у жінок - ще матка, піхва і деякі інші сечостатеві органи. Очеревина, перехо­дячи з прямої кишки на сечовий міхур, у чоловіків утворює прямокишково-сечоміхурову заглибину. У жінок очеревина переходить з прямої кишки на мат­ку, утворюючи прямокишково-маткову заглибину (Дуг-ласів простір), а з матки на сечовий міхур - сечо-воміхурово-маткову заглибину. В цих заглибинах скупчується гній чи інша рідина при патологічних процесах черевної порожнини.

ОНТОГЕНЕЗ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Травна система розвивається з ендодерми - пер­винна кішка /епітелій і залози/, мезодерми /інші шари стінки юшки/ та ектодерми /ротова порожнина та кінцевий відділ прямої кишки/. Первинна кишка поділяється на головну /глоткову/ та тулубну киш­ки. Межею між йшли є випинання первинної кишки -майбутня трахея І легені. З головної кишки розви­ваються глибокі відділи порожнини рота та глотки. Тулубна кишка ділиться на передню /розвивається стравохід та шлунок/', середню /розвивається тонка кишка/ та задню кишки /розвивається товста кишка/. В головному і каудальному відділах ембріона пер­винна кишка закінчується сліпо /глоткова перетин­ка, відхідникова /анальна/ перетинка/. На п'ятому тижні вони прориваються, утворюючи органи первинної кишки.

Розвиток порожнини рота пов'язаний з формуван­ням обличчя зародка і перетворенням зябрових дуг та кишень. Язик утворюється з парних і непарних закладок на вентральній стінці глотки в ділянці 1-ої та 2-ої зябрових дуг. На межі між майбутньою передньою і задньою частинами язика є випинання епітелію, з якого розвивається щитовидна залоза /місце цього випинання у дорослих зберігається як сліпий отвір язика/. Зуби розвиваються з ектодер­ми. В кінці першого місяця тулубна кишка нижче діафрагми кріпиться до передньої і задньої стінок ембріона, утворюючи спланхно-/вісцеро/ плевру, з якої утворюється дорсальна і вентральна брижі. На другому місяці відбувається розширення тулубної кишки в ділянці майбутнього шлунка з утворенням кишкової петлі /низхідна та висхідна частини/. Од­ночасно шлунок повертається навколо вертикальної та сагітальної осей. Разом з шлунком повертаються і інші органи травноі системи. З випинанням стінки майбутньої 12-палої кішки формується печінка і підшлункова залоза.

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

ПОРОЖНИНА НОСА складається з кісткової і хрящо­вої частин. Хрящова частина складається з таких хрящів:

- бічний хрящ носа;

- великий хрящ крила носа;

- малі хрящі крила носа;

- хрящ носової перетинки.

Завдяки наявності хрящів носа ніздрі відкриті і відокремлені одна від одної. Спинка носа донизу переходить у верхівку, а по боках - у крила носа.

Порожнина носа поділяється на дихальну і нюхо­ву. В ділянці верхнього носового ходу знаходиться нюхова ділянка, а в ділянці нижнього і середнього ходу - дихальна.

Повітря з порожнини носа, де воно зігрівається і очищується, попадає в глотку, а потім в горлян­ку. Будова глотки описана в розділі "Травна систе­ма".

Гортань знаходиться в передній ділянці шиї на рівні IV - VI шийних хребців. Спереду її покрива­ють м'язи шиї, які лежать нижче під'язикової кістки. По боках від гортані знаходяться судин­но-нервові пучки шиї і частки щитовидної залози. Позаду гортані проходить гортанна частина глотки.

Скелет гортані складається з парних і непарних хрящів.

До непарних хрящів відносяться:

1) щитовидний хрящ, який складається з правої і лівої пластинок, що сходяться під кутом, утворюючи гортанний виступ /Адамове яблуко/, а також верхніх і нижніх ріжок;

2) перснеподібний хрящ має спереду дугу, а зза­ду - пластинку;

3) надгортанний хрящ, що має стебло. До парних хрящів гортані відносяться:

1) черпакуваті хрящі, які мають основу, верхівку; м'язовий і голосовий відростки. Ці хрящі лежать на пластинці перснеподібного хряща;

2) ріжкоподібні хрящі - лежать в товщі черпако-надгортанної складки, на верхівці черпакуватих хрящів;

3) клиноподібні хрящі - лежать в товщі цієї ж складки спереду від ріжкоподібних.

До суглобів гортані відносяться:

- перснещитоподібний суглоб - між нижніми ріжками щитоподібного хряща і дугою перснеподібно­го хряща. Цей суглоб має поперечну вісь руху;

- перснечерпакуватий суглоб - між основою чер­пакуватих хрящів і пластинкою перснеподібного хря­ща. В цьому суглобі відбуваються рухи навколо вер­тикальної осі /обертання/, крім цього черпакуваті хрящі можуть ковзати назустріч один одному.

До зв'язок гортані відносяться:

- щитопід'язикова мембрана, яка підвішує гор­тань до під'язикової кістки;

- щитонадгортанна зв'язка;

- під'язикове-надгортанна зв'язка;

- голосові зв'язки, які натягуються між внутрішньою поверхнею кута щитоподібного хряща і голосовим відростком черпакуватого хряща;

- присінкові зв'язки, що знаходяться вище голо­сових.

До фіброеластичних структур гортані відносять­ся:

- еластичний конус, який є продовженням щи­топід 'язикової зв'язки і в своєму верхньому кінці містить голосову зв'язку;

- квадратна мембрана, яка знаходиться вище еластичного конуса і в своєму нижньому кінці містить присінкову зв'язку.

Фіброеластичні структури разом із хрящами утво­рюють скелет гортані.

М'язи гортані поділяються на звужувачі голосо-воі щілини, розширювачі голосової щілини і змінюючі напругу голосових зв'язок.

До звужувачів голосової щілини відносяться:

- бічний перснечерпакуватий м'яз;

- щиточерпакуватий м'яз;

- поперечний черпакуватий м'яз;

- косі черпакуваті м'язи.

До м'язів розширювачів голосової щілини відно­ситься задній щиточерпакуватий м'яз.

М'яз, який натягує голосову зв'язку, називаєть­ся перснещитоподібним м'язом, а м'яз, що розслаб­лює голосову зв'язку, називається голосовим м'язом '''знаходиться в товщі голосової складки/.

Порожнина гортані має форму пісочного годинника І складається з присінка гортані, голосової щілини і підголосової ділянки. Присінок гортані почина­ється входом в гортань, який обмежений спереду надгортанним хрящем, ззаду - черпакуватими хряща­ми, а з боків - черпаконадгортанною складкою, в якій знаходиться клиноподібний і ріжкоподібний горбики /місця знаходження одноіменних парних хрящів/.

М'язи гортані розвивають­ся із загального м'язового сфінктера первинної кишки. Первинні брунькоподібні випинання дають по­чаток розвитку бронхіального та альвеолярного де­рев легень. Із спланхноплеври /вісцеральний листок вентральноі мезодерми/ утворюється вісцеральна плевра. Соматоплевра /парієтальний листок вент­ральної мезодерми/ дає початок парівтальній плеврі. Між цими листками утворюється порожнина плеври.

М'язи гортані розвивають­ся із загального м'язового сфінктера первинної кишки. Первинні брунькоподібні випинання дають по­чаток розвитку бронхіального та альвеолярного де­рев легень. Із спланхноплеври /вісцеральний листок вентральноі мезодерми/ утворюється вісцеральна плевра. Соматоплевра /парієтальний листок вент­ральної мезодерми/ дає початок парівтальній плеврі. Між цими листками утворюється порожнина плеври.

Голосова щілина - найбільш вузьке місце порож­нини гортані і знаходиться між правою і лівою го­лосовою зв'язкою. Між голосовою зв'язкою і присінковою зв'язкою на кожній половині гортані міститься щілина, яка називається шлуночками гор­тані. Підголосова ділянка - нижня розширена части­на гортані, яка переходить в трахею.

Трахея - це трубка, яка складається з 16-20 хрящових напівкілець, скріплених між собою колови­ми зв'язками, що складаються із сполучної тканини з гладкими м'язовими волокнами. Ззаду напівкільця з'єднуються між собою перетинчастою частиною тра­хеї. Трахея, чи дихальне горло, простягається від VI шийного до V грудного хребця, де вона розгалу­жується на два головних бронха.

Трахея має шийний і грудний відділи. Шийний відділ спереду покритий м'язами, які лежать нижче під'язикової кістки, а також перешийком щитовидної \ залози, який відповідає II - III кільцям трахеї. Ззаду трахеї проходить стравохід. Грудна частина трахеї знаходиться в передньому середостінні груд­ної порожнини.

ГОЛОВНІ БРОНХИ - правий і лівий - утворюються внаслідок біфуркації трахеї І побудовані таким же чином, як і трахея. Правий головний бронх ширший і коротший від лівого і за напрямом являє собою май­же продовження трахеї. Він складається з 6-8 хря­щових напівкілець. Лівий головний бронх довший і вужчий і відходить під більшим кутом від трахеї, ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових напівкілець. Головні бронхи є бронхами першого по­рядку і від них починається бронхіальне дерево.

ЛЕГЕНІ

Легені - це парний паренхіматозний орган, який займає більшу частину грудної порожнини.'Кожна ле­геня має основу і верхівку; реберну, діафрагмальну і медіальну поверхні. Медіальна поверхня, в свою чергу, поділяється на задню /хребетну/ і передню /середостінну/. Кожна легеня має також передній і нижній краї. На середостінній поверхні легені є вирізка, яка називається воротами легень, куди за­ходять артерія, бронх і нерви, а виходять легеневі вени і лімфатичні судини. Всі ці елементи, які входять і виходять з воріт легенів, називаються коренями легенів. Топографічне в лівому корені ар­терія міститься вгорі, під нею бронх і нижче вени. У воротах правої легені - елементи кореня, вище -бронх, нижче - артерія і ще нижче - дві- вени. По бічній поверхні правої і лівої легень проходить коса щілина, яка поділяє кожну легеню на верхню і нижню частки. Але в правій легені поперечно на рівні IV ребра проходить горизонтальна щілина, яка відділяє в правій легені ще і середню частку.

легеня трохи вужча і довша за праву і має серцеву вирізку, прикриту знизу легеневим язичком. Головні бронхи, зайшовши в ворота легень, поділяються на бронхи другого порядку, які вентилюють частку ле­гень І тому називаються частковими. В лівій легені таких бронхів 2, а в правій - 3.

Часткові бронхи поділяються на бронхи третього порядку, які вентилюють ділянку легені, відокрем­лену від сусідньої прошарком