Характеристика технологічних заходів охорони праці в ЗУ «Про охорону праці».

Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко­номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль­но-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Орган- техн. заходи- заходи, що стосуються навчання, контролю,створення служб тощо.

Технологічними (інженерними) заходами і засобами охоро­ни праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блоку­вання сигналізації, системи дистанційного управління, спеціаль­них засобів).

 

Характеристика організаційних заходів охорони праці в ЗУ «Про охорону

праці». Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко­номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль­но-профілактичні заходи щодо охорони праці.

Орган- техн. заходи- заходи, що стосуються навчання, контролю,створення служб тощо. Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезп такий рівень організації праці на підпр-ві й такі технічні рішення з охорони праці для всього техно­логічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які ви­ключали б вплив на працівників небезп виробн. факто­рів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.

До організаційних заходів з охорони праці належать: правиль­на поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструк­тажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне пла­нування робочих місць; правильна організація праці; застосу­вання безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

 

Документи підприємства про охорону праці.

Охорона праці керується великою кількістю державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці є обов'язковими для виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, будинках самодіяльної технічної творчості тощо.

 

Державні нормативні акти з охорони праці.

ДНАОП – правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надана чиннічть правових норм, обов'язкових до виконання. Законодавством передбачено, що залежно від дії, сфери впливів ДНАОП можуть бути міжгалузеві і галузеві. Міжгалузеві – ДНА загальнодерж. користування, дії яких пошир. на всі підприємства, установи, організації, незалежно від галузевої належності і форми властності. Галузеві – ДНА, дія яких пошир. на під-ства, установи і орг-ції незалежної форми властності, що відносяться до певної галузі.

ДНАОП ХХХХ. Х.ХХ – ХХ

скор.наз.НА класиф.галуз вид.НА на пор.№ рік затв.

 

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

Особливого значення набуває міжнародне співробітництво з охорони праці. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці. Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди, до яких приєдналась Значне місце серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної організації праці (МОП) Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників;розробка й здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проб­лем (зайнятості, умов праці та ін.); надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-тех­нічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності. Конкретні напрями МОП з охорони праці — це викорінення дитячої праці, запобігання нещасним випадкам на виробництві, роботи без аварій на хімічних підприємствах, рівність щодо умов праці різних категорій працівників, досвід створення безпечних умов у розвинутих країнах тощоНа сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені та страхові компанії більшості країн Європи — ЄС (Європейського Союзу) приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського СоюзуРозглянемо окремі директиви ЄС, що співвідносяться із Законом України «Про охорону праці», «Про здійснення заходів щодо поліпшення безпеки і охорони здоров’я найманих працівників під час роботи» «Про мінімальні вимоги безпеки і захисту здоров’я на робочих місцях». Перша з них організаційно та за змістом розділів і статей побудована так, щоб підкреслити найважливіший висновок: головними суб’єктами у створенні безпечних та нешкідливих умов праці є роботодавець і працівник, а всі інші структури виконують допоміжну функцію у забезпеченні нормальних взаємостосунків між ними. Виходячи з такої ідеології ринкового суспільства, будуються два основні розділи директиви: «Обов’язки роботодавців», що складається з восьми статей, де йдеться про принципи й конкретні питання організації охорони праці на підприємстві — від загальних обов’язків роботодавця оцінювати ризики, вживати профілактичних заходів, чітко діяти у разі виникнення аварій і пожеж до його обов’язків створювати необхідні служби, забезпечити навчання працівників, співпрацювати з ними та з їх уповно Друга директива містить основні вимоги з охорони праці, що мають бути враховані при організації робочих місць як у виробничих приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Вони знову ж таки подаються через призму обов’язків роботодавця: держава лише визначає правові межі та вимоги безпеки й охорони здоров’я стосовно робочих місць, а завданням роботодавця є безумовне виконання цих вимог щодо кожного робочого місця будь-яким способом, який є для нього найбільш сприятливим і економічно вигідним. У даній та інших директивах, як правило, не ставиться за мету жорстко нормувати конкретні показники чи параметри безпеки, а застосовуються загальні формулювання кін­цевої мети, якої має досягти роботодавець. Аналізуючи положення директив ЄС, слід зазначити, що в умовах ринкової економіки основою відносин між головними суб’єктами — роботодавцем і працівником — є закон, а права цих суб’єктів та громадян у цілому надійно захищаються досить розвинутою судовою системою.