Класифікація факторів, які впливають на умови праці.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація факторів, які впливають на умови праці.



Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

На формування умов праці впливає багато факторівосновними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:предмети праці та продукти праці технологічні процеси;засоби праці;організаційні форми виробництва, праці та управління.

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:географічні (кліматичні зони); біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);геологічні (характер добування корисних копалин).Умови праці: санітарно-гігієнічні,психофізіологічні естетичні,соціально-психологічні технічні.

Вплив умов праці: на здоров’я та працездатність людини, на ставлення до праці,і задоволеність працею на ефективність праці та інші економічні показники на рівень життя і розвиток людини

Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці
та напрямки впливу умов праці на працівника

Усі вказані фактори впливають на формування умов праці одночасно та у нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;планувати заходи щодо полегшення умов праці;розробляти проекти устаткування, споруджень, технологіч­них проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами тех­нології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.

 

Основне завдання аналізу ризику шкідливих умов праці.

 

Класифікація шкідливих виробничих факторів.

Шкідливі виробничі фактори за характером впливу поділяються на

Хімічні (Токсичні речовини, пил, пара, газ)

Фізичні (Параметри повітря у приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря) Вібрація, Шум, Нетоксичний пил, газ, пара, Різні види

Випромінювань, Освітленість)

Біологічні (Мікроорганізми, бактерії,інфекції).

Психофізичні (Фізичні та нервово-психічні перевантаження, монотонність праці, емоційне перевантаження).

Залежно від характеру походження виробничі шкідливості поділяються на три групи:шкідливості, пов’язані з трудовим процесом. Вони зумовлені нераціональною організацією праці (надмірним напруженням нервової системи, напругою органів зору, слуху, великою інтенсивністю праці тощо);шкідливості, пов’язані з виробничим процесом. Вони створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (промислового пилу, шуму, вібрації, шкідливих хімічних речовин, випромінювання). Майже всі вони нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;шкідливості, пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва. Вони зумовлені недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональним опаленням виробничих приміщень та ін.).Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути:професійні захворювання;посилення захворювання, яке вже має працівник та зниження опірності його організму відносно зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності;зниження працездатності та продуктивності праці.

 

Фізіологічні основи раціоналізації режимів праці. Показними динаміки працездатності.

Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.

Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:

«Про охорону праці».

«Про охорону здоров'я».

«Про пожежну безпеку».

«Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».

«Про використання ядерної енергії і радіаційний захист».

«Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».

«Про цивільну оборону».

Кодекс законів «Про працю України».

 

Система захисту працюючих.

З метою запобігання або зменшення впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих чинників, забезпечення безпеки праці застосовують засоби захисту, які за характером їх призначення поділяються на дві категорії:засоби колективного захисту;засоби індивідуального захисту. Класифікація засобів колективного захисту наведенав ГОСТ 12.4.125-83 «ССБТ. Средства коллективной защиты работающих от воздействия механических факторов. Классификация».

За принципом дії засоби колективного захисту поділяються на огороджувальні, запобіжні пристрої, блокування, сигналізаційне обладнання, профілактичні випробування. Огороджувальні пристрої (кожухи, щити, екрани, бар’єри тощо) застосовуються для ізоляції зон з безпекою механічних дій, для огорожі зон випромінювань і зон з хімічними речовинами, а також робочих майданчиків, розташованих на висоті. Вони поділяються на стаціонарні, які демонтуються для виконання допоміжних операцій (заміна інструмента, змазка обладнання тощо), та переносні, що використовуються для огорожі нестаціонарних робочих місць (зварюваль­ні пости), а також при виконанні ремонтних чи налагоджувальних робіт.

В Україні діє ГОСТ 12.4.011-89 «Система стандартів безпеки праці. Засоби захисту працівників. Загальні вимоги та класифікація», який передбачає такі засоби індивідуального захисту:

ü ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри);

ü засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);

ü спеціальний одяг (комбінезони, напівкомбінезони, куртки, брюки, костюми, халати, кожухи);

ü спеціальне взуття (чоботи, ботфорти, напівчоботи, боти, бахіли);

ü засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);

ü засоби захисту голови (каски, шоломи, шляпи);

ü засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);

ü засоби захисту органа слуху (протишумові шоломи, протишумові навушники, протишумові вкладиші);

ü засоби захисту очей (захисні окуляри);

ü запобіжні пристрої (запобіжні пояси, надплечники, маніпулятори);

ü захисні дерматологічні засоби (миючі засоби, пасти, креми, мазі).

 

Сутність і форми горіння.

Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло.Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновлювальних реакцій горючої речовини з окислювачем.За звичайних умов горіння – це процес окислення або з’єднання горючої речовини з киснем повітря.Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів:- речовини, що здатна горіти; - джерела запалювання, з відповідним запасом енергії; - окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні. Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах:- рідкому; - твердому; - газоподібному. Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.

Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.

Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види:- бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини; - багаті – мають надлишок горючої речовини. Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння має декілька видів.

Класифікація видів горіння.Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді:- тління – швидкість до кількох см/с; - власного горінні – швидкість до кількох м/с; - вибуху – швидкість кілька сотень м/с; - детонації – швидкість до декількох тисяч м/с.

Швидкість процесу горіння залежить від кількісних і якісних показників горючої суміші та імпульсу запалювання, яків процесі горіння можуть змінюватися або залишатися постійними.

Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває:- дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду); - детонаційне, що має надзвукові швидкості.

Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння. Реальні вибухи носять переважно дефлаграційний характер.

У процесі горіння розповсюдження полум’я посилює стиснення газу. Стиснення відбувається у вигляді слабких ударних хвиль. Кожна ударна хвиля проходить з більшою швидкістю, ніж попередня. Перед фронтом полум’я ударні хвилі з’єднуються в одну потужну хвилю. Така ударна хвиля призводить до сильного стиснення і розігрівання газу. З підвищенням температури в ударній хвилі виникає новий стійкий режим – детонація, який характеризується різким стрибком тиску до 20-30 кПа в точці утворення ударної хвилі і надзвуковими швидкостями.

Дозвукове горіння поділяється на ламінарне та турбулентне.

Ламінарне горіння характеризується пошаровим поширенням полум’я по свіжій горючій системі, турбулентне – змішуванням шарів потоку.

Горючі системи можуть бути хімічно однорідними і неоднорідними, внаслідок чого горіння буває:

- гомогенним– це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). Таке горіння називають ще кінетичним – це горіння заздалегідь підготовленої суміші.

- гетерогеннеабо дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно.

Процес горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту.

Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними – оксид вуглецю, альдегіди, пари метилового спирту, ацетону, які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.

Права служби охорони праці.

Фахівці служби охорони праці мають право:

1. Представляти підприємство в державних і громадських установах при розгляді питань охорони праці;2. Безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємств, припиняти роботу виробництв, ділянок, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва у випадку порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; одержувати від посадових осіб необхідні дані, документи і пояснення (письмові або усні) з питань охорони праці;3. Перевіряти стан безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на об'єктах підприємства, давати керівникам перевірених об'єктів, цехів, виробництв обов'язкові для виконання розпорядження;4.Вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи осіб, що не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, які не мають допуску до відповідних робіт або осіб, що порушують нормативні акти про охорону праці.5.Вносити керівникові підприємства пропозиції про залучення до відповідальності працівників, які порушують вимоги охорони праці; клопотатися про заохочення працівників, що беруть активну участь у підвищенні безпеки і поліпшенні умов праці.

 

Коефіціенти травматизму.

Мета аналізу травматизму — розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Найпоширенішими методами аналізу травматизму, що взаємодоповнюють один одного, є статистичний і монографічний. Нині дедалі більшого значення набувають економічний та ергономічний методи.

Статистичний метод, що базується на аналізі статистичного матеріалу, нагромадженого за декілька років на підприємстві або у галузі, дає можливість кількісно оцінити рівень травматизму за допомогою показників: коефіцієнта частоти (Kч.т); коефіцієнта тяжкості (Kт.т), коефіцієнта виробничих витрат (Kв.в). Ці показники використовуються для характеристики рівня виробничого трав­матизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.

Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти трав­матизму визначається за формулою: ,де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і біль­ше днів;Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників.Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою:

де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

N — загальна кількість нещасних випадків.

Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою: .Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків.

Класифікація факторів, які впливають на умови праці.

На формування умов праці впливає багато факторівосновними з яких є соціально-економічні, техніко-організаційні та природні. Соціально-економічні фактори визначають характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:нормативно-правові (законодавство про працю, стандарти, санітарні та інші норми і правила, а також форми адміністративного й громадського контролю за їх виконанням);економічні (матеріальне та економічне стимулювання; моральне заохочення, система пільг і компенсацій за несприятливі умови праці);соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, умови оглядів, конкурсів; проведення «днів охорони праці»);суспільно-політичні (форми руху працюючих за створення сприятливих умов праці, винахідництво і раціоналізація).

Техніко-організаційні фактори впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, у цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:предмети праці та продукти праці технологічні процеси;засоби праці;організаційні форми виробництва, праці та управління.

Дія природних факторів не тільки зумовлена особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технологій, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:географічні (кліматичні зони); біологічні (особливості рослинного та тваринного світу в сільському господарстві);геологічні (характер добування корисних копалин).Умови праці: санітарно-гігієнічні,психофізіологічні естетичні,соціально-психологічні технічні.

Вплив умов праці: на здоров’я та працездатність людини, на ставлення до праці,і задоволеність працею на ефективність праці та інші економічні показники на рівень життя і розвиток людини

Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці
та напрямки впливу умов праці на працівника

Усі вказані фактори впливають на формування умов праці одночасно та у нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.Класифікація факторів, які впливають на формування умов праці, допомагає на рівні галузі, об’єднання окремого виробництва:формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;планувати заходи щодо полегшення умов праці;розробляти проекти устаткування, споруджень, технологіч­них проектів, спрямованих на поліпшення умов праці;зосереджувати (фінансові, матеріальні, трудові) ресурси на полегшення умов праці;прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами тех­нології, устаткування, впровадженням нових матеріалів та технологій.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.236.187.155 (0.018 с.)