Порядок розробки бюджету капітальних вкладень.

Складові процесу складання бюджету капітальних вкладень: прогнозування обсягів реалізації з врахуванням можливого попиту на продукцію(оскільки більша частина проектів пов”язана з додатковим випуском продукції), оцінка припливу грошових коштів по роках, оцінка доступу до джерел фінансування, оцінка припустимого значення ціни капіталу(відносний рівень затрат при використанні того чи іншого джерела фінансування).

Інвестиційні проекти, що аналізуються в процесі складання бюджету капіталовкладень, вимагають виконання наступних правил:

- З кожним інвестиційним проектом прийнято пов”язувати грошовий потік, елементи якого представляють або чисті відпливи, або чисті припливи грошових коштів. В цьому випадку під чистим відпливом грошових коштів в k-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат по проекту над поточними грошовими надходженнями. Інколи в аналізі використовується не грошовий потік а послідовність прогнозних значень чистого річного прибутку, який генерується проектом;

- Як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є безумовним або обов’язковим, тобто аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості, необхідно лише пам’ятати про узгодження величини елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;

- Припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється в кінці року, який передує попередньому, що генерується проектом припливу грошових коштів, хоча, в принципі, інвестиції можуть здійснюватись протягом наступних років;

- Приплив (відплив) грошових коштів має місце в кінці попереднього року;

Коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, що засновані на дисконтованих оцінках, повинен відповідати тривалості періоду, який покладений в основу інвестиційного проекту;

Для оцінки ефект капіталовкладень застосовують два показники: 1)Коефіцієнт абсолютної ефективності = приріст прибутку / капіталовклад. 2)Коефіцієнт відносної ефект-ті. C + E * КВ -> min, де С – витрати, Е – норма ефект-ті. Чистий наведений доход = Сума грошових потоків – Сума інвестованих коштів. ЧНД повиннен бути більше за 0.

104. Амортизаційні відрах як джерело фінанс-ня кап вкладень. Управл-ня амортизац відрах. Осн вир-чі фонди в процесі їх використ зношуються та втрачають свої первинні техніко-ек хар-ки. Для ек возміщ фізичного та морального зносу осн фондів частина їх вартості включається до витрат на вир-во прод-ії (її собівартість) на протязі усього строку функц-ня осн фондів. Ці витрати є амортизац відрах-ми, які провадяться по встановленим нормам амортизації щомісячно. Таким чином на підпр-ві створюється аморт фонд, який потім використ-ся на фінанс-ня кап вкладень.

105. Фін інвестиції, їх склад, джерела і тенденції розвитку в суч умовах. Фін інв-ії – це вкладання коштів в ЦП. ЦП – це грошові або фін свідоцтва, що засвідчують право власності або відносини позики між емітентом та власником ЦП і надають право отрим доходу у вигляді дивідендів або %, а також можливість передачі майнового та інших прав іншим особам. Є 3 великі групи ЦП: 1)ЦП корпоративні, вони засвідчують право володіння чи співволодіння майном та частиною прибутку, а також отримання дивідендів у відповідності з наявною кількістю ЦП, та право на участь в управлінні компанією. 2)ЦП, які втілюють різні види боргових зобов’язень. Дають право на отрим фікс-го % та гарантовані суми викупу в належний термін за обумовлену ціну (облігації підпр-в, держ позики, інвестиц сертифікати інв фондів і компаній, депозитні та ощадні сертифікати банків). 3)деревативні (похідні) ЦП: форвардні, фьючерсні, опціони, варанти. Облігації можуть бути іменні та на пред’явника, державні та корпоративні, ринкові (публічні) та неринкові, добровільно розміщені та примусово. За терміном погашення держ-ні облігації можуть бути: поточні (до 1 р), короткострок (1-3 роки), середньострок (3-10 років), довгострок (більше 10 років), безстрок. За способом виплати: лотерейні, процентні, з виплатою % на дисконтній основі. Корпоративні облігації можуть бути: заставні та беззаставні, з правом дострокового відкликання та без такого права, конверт та неконверт.

106. Інвестиційний портфель і його формування. Управління інвест портфелем. Портфельні інвестиції – це вкладання коштів в різні фін інструменти з метою отрим прибутку. Портфель інвестицій – це сук-ть коштів, вкладених в ЦП. Портфелі можуть бути фіксовані (зі сталою часткою різних фін інструментів) та керовані (зі змінною часткою різних фін інструментів у портфелі). Управління інвестиц портфелем грунтується на принціпі диверсифікації. Див-ція – це розподіл капіталу між різними видами фін інструментів. Диверс-ія може бути: 1)По видах ЦП; 2)По галузях ек-ки; 3)По регіонах у країнах; 4)По термінах погашення. Диверс-ція використ, головним чином, для того, щоб зменш ризик портфеля. Відповідно, портфельні ризики бувають сис-чні (хар-ні для ек-ки або галузі в цілому) або несис-чні (суб’єктивні, хар-ні для окремої компанії). Ефект-сть портфелю означає, що при даній структурі ЦП інвестор одержує очікуваний доход з мінім-м ризиком.

Фінансово-інвестиційна діяльність підприємства.

Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу. Здійснення фінансових інвестицій має ряд особливостей, основними з яких є: фінансові інвестиції – самостійний вид господарської діяльності, яка стосується як операційної діяльності п-ва, так і процесу реального інвестування; фінансові інвестиції використовуються п-вом з метою отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових коштів; процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних із здійсненням фінансових інвестицій. Фінансове інвестування здійснюється в формі: вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств; вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів; вкладення капіталу в дохідні інструменти фондових бірж. Оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструменту інвестування зводиться до оцінки його реальної вартості, яка забезпечує отримання норми інвестиційного прибутку, тобто % по вкладах у статутні фонди, % на депозитні вклади в комерційних банках; % по облігаціях й інших боргових цінних паперах; дивіденди по акціях та інших пайових цінних паперах. Оцінка ефективності фінансових інвестицій здійснюється шляхом зіставлення обсягу інвестиційних витрат їз сумою грошового потоку від здійснення такого інвестування.

108.Сутність та класифікація фін ризиків. Фін ризик – це ймовірність виникнення непередбачених фін втрат в ситуації невизначеності умов фін д-ті під-ва. Ризики поділ на 2 групи: зовнішні та внутрішні. До зовн ризиків відносять: 1 передбачувані: ринковий ризик – підвищ вартості сировини, зміна вимог споживачів та інш; зміна валютних курсів; зміна відсоткових ставок; 2 непередбачені: держ рег-ня (ціноутвор), природні катастрофи. До внутр ризиків належать: 1 виробничі (недосконале управ-ня, не викон-ня плану постач-ня, зростання мат і труд витрат); 2 правові (порядок ліцензування, невиконання контрактів); 3 комерційний ризик (зменш реаліз-ї прод-ї, як наслідок збільш цін і витрат); 4 фін ризик: кредитний –несплата кредиту і відсотків; відсотковий – зв з втратами у зв’язку з підвищ вартості позики; валютний ризик – зміна курсу валюти; ризик втраченої вигоди –недоотримання суми прибутку внаслідок не здійс-ня господар операцій; інвест ризик – вклад-ня фін рес-сів (відволікання з поточ обороту ре-сів в майбутньому принесе збитки або меншу суму прибутку ніж очікувалося); податковий ризик – пов’яз з неможливістю отрим-ня прибутку внаслідок зміни податк закон-ва. Ризики також бувають динамічні – ризики непередбач змін (управлін, ринк, політ обставин), такі зміни можуть приносити як втрати так і додаткові доходи, та статичні –ризик втрат реальних активів; вони приносять тільки збитки