Хар.Зовн.і внутр.. аналізу як етапів процесу формування стратегії (цілі зовнішнього і внутрішнього аналізу; фактори, що оцінюються; основні результати; SWOT-аналіз).

Зовн. аналіз – це процес оцінки зовн. щодо організації факторів. Під зовн. чинниками розуміють всі ті умови, які об’єктивно виникають у середовищі функціонування організації і на які вона не здатна впливати. Зовн. аналіз переслідує подвійну мету: 1) визначити сприятливі можливості, тобто чинники, які можуть сприяти досягненню цілей організації; 2) визначити загрози та небезпеки для організації, тобто зовн. умови, які обмежують можливості організації у просуванні до встановленої мети. Для вивчення впливу зовн. факторів усю їх сукупність поділяють на: а) глобальні фактори (умови та тенденції, які утворюються у макросередовищі організації): загальноекономічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, природні, міжнародні тощо; б) галузеві фактори (сукупність організацій, що виготовляють продукти або послуги, які здатні замінювати один одного з точки зору споживчих якостей та напрямків їх використання).

Конкретно в рамках галузевого аналізу мають бути оцінені такі фактори: а) споживачі (б) постачальникив) конкуренти (г) технології

Внут. аналіз – це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку фірми, тобто факторів, які “виростають” в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її кер-ва. Основне завдання внут. аналізу – це виявлення сильних та слабких сторін організації. Сильні сторони – це особливі, унікальні, оригінальні властивості організації або, щонайменше, якості, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми. Слабкі сторони– це якості, яких не вистачає організації проти успішних конкурентів. Існує багато різноманітних аспектів діяльності, які визначають силу та могутність організації

Процес зовн. та внут. аналізу звичайно завершується проведенням порівняльного SWOT- аналізу. SWOT - абревіатура 4-ох англійських слів: S – strenght – сила, W – weakness – слабкість, O – opportunites – можливості, T – threats – загрози. SWOT-аналіз ґрунтується на співставленні сильних та слабких сторін організації, потенц. можливостей для бізнесу та загроз із зовн. середовища. Порівняльний SWOT-аналіз проводиться у процесі пошуку відповідей на такі запитання: 1. Як пов’язані основні проблеми організації з її сил. та слаб. сторонами, а також зі сприятл. факторами та загрозами зовн. середовища? 2. Як найефективніше використати сил. сторони фірми та сприят. зовн. фактори для вирішення осн. проблем організації? 3. Як усунути або максим. зменшити вплив слаб. сторін та зовн. загроз на бізнес організації? В процесі SWOT-аналізу дослідж. також попарні сполучення усіх складових SWOT-аналізу з метою: - пошуку позит. синергії: сил. сторони / сприят. зовн. фактори; - усунення негативної синергії: слабкі сторони / зовн. загрози.

В результаті отримаємо матрицю SWOT, в якій розглядаються усі можливі парні комбінації на кожному з полей.

 

 

Типи загальнокорпоративної стратегії за критерієм цілей їх розробки. Охарактеризуйте варіанти загальнокорпоративних стратегій різних типів.

При обгрунтуванні загальнокорпоративної стратегії найчастіше спираються на класифікацію стратегій за цілями. Відповідно до цього критерію розрізняють: - стратегію зростання; - стратегію стабільності; - реструктивну стратегію; - комбіновану стратегію. Стратегія зростання – може здійснюватися кількома способами, тобто існують різні стратегічні варіанти росту. Стратегія стабільності – цю стратегію застосовують організації, які задоволені своїм попереднім курсом дій та бажають залишити існуючий стан. Реструктивна стратегія – використовується у випадках, коли організація залишає певні ринки, або перепрофілює виробництво. В межах реструктивної стратегії існує декілька варіантів. В діяльності великих корпорацій стратегії зростання, стабільності та реструктуризації змінюють одна одну або використовуються у комплексі. Виникає четвертий вид стратегій – комбінована стратегія.

Типи та види загальнокорпоративної стратегії: 1. Стратегія зростання. 1.1. За напрямками зростання розрізняють: а) Стратегію експансії: - захоплення ринку; - розвиток ринку; - розвиток виробництва; б) Стратегію диверсифікації: - горизонтальна; - вертикальна; - центрована (споріднена); - неспоріднена; - конгломератна; в) Стратегію інтеграції: - вертикальна інтеграція; - горизонтальна інтеграція; - інтеграція “вперед”; - інтеграція “назад”. 1.2. За методами зростання розрізняють: а) стратегію внутрішнього росту; б) стратегію зовнішнього росту. 1.3. За методами зростання розрізняють: а) стратегію внутрішнього росту; б) стратегію зовнішнього росту. 2. Стратегія стабільності. 3. Реструктивна стратегія: 3.1. Стратегія ліквідації. 3.2. Стратегія відсікання зайвого. 3.3. Стратегія переорієнтації. 3.4. Стратегія створення “стратегічних коаліцій”.4. Комбінова стратегія.

 

Сутність методу “пакетного менеджменту” як інструмента вибору загальнокорпоративної стратегії. Розгляньте принципи матричної техніки за допомогою критеріїв темпи зростання ринку/частка участі продукції фірми в ринку.

На практиці існує декілька методів вибору загальнокорпоративної стратегії. В основу багатьох з них покладено метод “пакетного менеджменту”. Сутність методу полягає в тому, що групи (або пакети) продукції організації розподіляються відповідно до їх рейтингу за двома критеріями. Розглянемо принцип матричної техніки за допомогою таких двох критеріїв: 1) темпи зростання ринку, 2) частка участі продукції фірми у ринку.

На схемі зображені позиції чотирьох груп продукції фірми (A, B, C, D) відповідно до сформульованих критеріїв.

	високі
Темпи зростання ринку		В	С
А	D
	низькі	низька	висока
		Доля участі в ринку

Групи продукції А і D, навряд чи, будуть демонструвати в майбутньому зростання, скоріше буде спостерігатися падіння обсягів їх виробництва. Групи продукції В і С потенційно мають сильні позиції. Тут можна очікувати значного приросту. Проте бажане зростання вимагатиме значних капіталовкладень, особливо група В. Позиції продукції А і В щодо конкурентів слабкі, а у С і D, навпаки, – сильні. Враховуючи, що завоювання більшого сектору ринку спричиняє зменьшення собівартості одиниці продукції за рахунок обсягів виробництва, можна говорити про високий прибуток груп продукції С і D. Особливо прибутковим може бути сектор D, оскільки сюди не робляться додаткові капіталовкладення під майбутнє зростання. Отже, як логічні стратегії для фірми, яка випускає групи продукції від А до D, можна було би запропонувати наступні: 1) реструктивна стратегія для А; 2) стратегія зростання для С; 3) стратегія стабільності для D; 4) стратегія зростання (або реструктивна стратегія) для В.