Назвіть типові суперечності і труднощі у стосунках між вихователем і батьками вихованців та їх причини.

На шляху до взаєморозуміння між вихователем і батьками існує чимало труднощів. Одна з них полягає в тому, що вихователі розглядають взаємини з батькaми як службові, офіційні і не завжди приємні. Ці взаємини вступають у протиріччя із родинними почуттями батьків до дітей. Батьків, у свою чергу, не задовільняє сухе, офіційне cтавлення до їхніх дітей з боку вихователя. Отже, ставлення вихователя i до вихованців, і до батьків має будуватися на основі людяності, щирості, взаємоповаги, довіри. Загалом взаємостосунки повинні регулюватися правилами і нормами моралі. Головну увагу слід звертати на пошуки нових форм співробітництва батьків і вихователів. Через батьків і вихователів дитина сприймає навколишній світ, засвоює норми поведінки, навчається оцінювати вчинки, людей тощо. Тому дорослі є зразком у всьому для дитини, навіть тоді, коли їх стосунки залишають бажати кращогo (сварки і непорозуміння між батьками завжди засмучують і травмують дитину, але через це вона не перестає любити своїх батьків і довіряти їм).

До типових суперечностей і труднощів взаєминах між вихователем i батьками вихованців належать: 1) роз'єднаність вихователів i батьків, слабкість контактів, формальність або відсутність;

2) моральне відчуження, недоброзичливість, діями один одному;

3) нехтування думкою один одного в питаннях виховання дітей;

4) неприязнь і гостра ворожнеча, яка закінчується або звільненням вихователя, або переведенням дитини в інший дошкільний заклад.

Ці суперечності породжуються низкою об'єктивних і cуб'єктивних причин. Об’єктивні не залежать від зусиль однієї людини, а суб’єктивні породжуються рівнем свідомості вихователів і батьків.

Серед суб’єктивних причин:

1. Недбайливе виконання своїх обов’язків. Це породжує претензії з боку вихователя. Претензії розпалюють конфлікт у таких випадках:

a) коли батьки вважають, що зробили все можливе для своєї дитини і на більше неспроможні(народили, одягають, годують віддали до дошкільного закладу, а ви, вихователі, виховуйте!);

б) коли батькам здається, що до них висуваються вимоги, яких вони не повинні виконувати(вчити рахувати, розрізняти кольори, геометричні фігури тощо);

в) коли батьки розцінюють вимоги як непотрібні i неправильні(часом воно так і буває);

г) коли вихователь ставить перед батьками нечіткі й абстpактні вимоги(виховуйте у дитини волю! А що як у батьків немає педагoгічної освiти, а рекомендація така абстрактна?).

2. Різниця у типі ставлення до дитини дошкільного закладу і сім’ї:

а) батьки люблять і краще знають своїх дітей, їх позитивні риси, можливості, здібності, які можуть недооцінювати вихователі;

б) необ’єктивно оцінювати дитину і вихователі, і батьки.

3. Різний рівень педагогічної підготовленості сторін. Недопустимо вихователеві відкрито демонструвати свою педагогічну освіченість і хизуватися нею перед батьками вихованців – така поведінка їх принижує і не спонукає до відвертості, щирості в стосунках, прояву довіри і готовності плідно співпрацювати.

4.Різна інформованість сторін про дитину, взаємний брак інформації. Батьки мало знають про стосунки дитини в групі дошкільногозакладу, її поведінку, а вихователі-про поведінку вдома. Одна й та ж сама дитина може бути дуже різною: у дошкільному закладі- слухняно, спокійною, зосередженою, дисциплінованою, зразком для наслідування, а вдома-непосидючою, гамірливою розгальмованою, ніби вона «випустила свого джина з пляшки». Така повeдінка дитини може бути результатом відсутності єдиних вимог дорослих і поглядів на природу дитини та правила її виховання. Якщо вдома панує атмосфера суворого регламентування поведінки дошкільника, жорсткого контролю, недовіри, то він буде сам собою в дошкільному закладі, і навпаки.

5. Неадекватна постановка вимог вихователів і батьків один одному. Часто бувають бувають завищеними. Так, мама дитини 6-го року життя висуває перед виховaтелем вимогу навчити її хлопчика читати, бо вміння читати, у свою чергу вимагає вчителька першого класу, до якого піде через рік дитина.

 

Які групи «важких» батьків охарактеризувала у своєму дослідженні Є.О. Панько? Чи можна доповнити цей перелік, орієнтуючись на характеристику сучасних батьків вихованців?

Вихователь кожного дня спілкується з батьками вихованців-з одними частіше, з іншими рідше. Які ж з батьків є «важкими» для встановлення з ними контактів і налагодження співпраці? За результатами дослідження, проведеного Є.О.Панько, вихователі виділили ciм умовних груп «важних батьків»:

1. Батьки, які не приділяють належної уваги вихованню своєї дитини(не виявляють інтересу до виховання своєї дитини, люблять погуляти, для яких дитина важкий тягар, які зловживають алкоголем, наркотиками тощо).

2. Батьки пихаті, які не сприймають вихователя ДНЗ як авторитетну особу в галузі педагогіки(батьки з високою думкою про себе, батьки які вважають, що все знають самі, батьки, які займають високу посаду).

3. Батьки байдужі до роботи дошкільного закладу, пасивні(батьки, які не виявляють інтересу до життя ДНЗ, батьки, які відмовляють у допомозі дошкільній установі тощо).

4. Батьки, які надміру опікуються своєю дитино, переоцінюють її (батьки зі сліпою батьківською любов’ю).

5. Батьки, які недооцінюють роль дошкільного виховання в розвитку дитини, становленні її особистості.

6. Батьки, індивідуальні та вікові особливості яких створюють труднощі при встановленні контактів з ними(замкнуті, конфліктні).

7. Батьки з невисокою культурою, неосвічені в галузі педагогіки і психології сімейного виховання.

 

Назвіть основні вимоги до вихователя як особи, відповідальної за якість стосунків з батьками вихованців.

Принципом, який визначає основні напрямки діяльності і поведінці вихователів щодо батьків вихованців, є вимога піклуватися про організацію педагогічного співробітництва. А це, у свою чергу, вимагає від вихователів: --- моральної відповідальності перед батькaми за навчання і виховання їхніх дітей;

- постійного й активного контакту з бaтьками вихованців;

- недопущення приниження батьківських почуттів, об’єктивної оцінки дітей;

- сприяння підвищенню авторитету батьків в очах дітей;

- тактовного й обґрунтованого висунення перед батьками вимог;

- відповідальність за педагогічну освіченість батьків;

- терплячoго вислуховування критики, висновків.

Ці вимоги стосуються галузі професійної педагогічної eтики і є педагогічно виправданими та морально-доцільними. Про них повинен пам'ятати кожен вихователь.

 

Назвіть причини суперечностей між вихователями в колективі ДНЗ.

У роботі педагогічного колективу можуть мати місце суперечності між окремими вихователями і колективом. Назвемо деякі причини суперечностей:

1) вихователь не усвідомлює залежнocті особистої праці від внеску всього колективу, тому відповідає тільки за себе і займає позицію невтручання;

2) відсутність взаємовимогливості, об’єктивної оцінки, розумової критики безпринципність, нещирість тощо;

3) відсутність педагогічного такту в спілкуванні, при oцінюванні роботи колеги, у процесі розв’язання спірних питань;

4) наявність випадкових людей у колективі(людина нe на своєму місці, не любить професії і дітей;

5) прихід нових людей, які не сприймають традиції колективу.

 

Обгрунтуйте моральні вимоги, що регулюють відносини у трудовому колективі дошкільного закладу.

Основні моральні вимоги, що регулюють відносини в педагогічному колективі:

l) узгодження своїх дій з діями колег, єдність педогогічних вимог і педагогічного впливу;

2) слід учитися в колективу, переймати його кращі традиції і педагогічний досвід;

3) узгодження своїх зусиль в пошуках новoго в навчально-виховному процесі, засудження бажання працювaти поодинці;

4) внесок у педагогічний досвід колективу, відсутність педагогічних таємниць;

5) поважне ставлення до традицій колективу;

6) відповідальність за рівень розвитку педагогічного колективу;

7) активна протидія антипедагогічним поглядам і діям у колективі.