Що таке педагогічна техніка? Скільки груп у її структурі?

Що таке педагогічна техніка? Скільки груп у її структурі?

Педагогічна техніка- це сукупність професійних умінь, які забезпечують успішне виконання типових завдань діяльності педагога та виступають засобом його самовираження і самореалізації як цілісної особистості в процесі гнучкої й адекватної взаємодії з вихованцями, їх батьками і колегами.

№	1 група	2 група	3 група
Уміння самопрезентації педагога	У. взаємодіяти з дітьми,їх батьками, колегами	У. самовдосконалювати пед. техн.
	У. створювати естетично-привабливий зовн. вигляд	Психолого-педагогічні уміння	Аналітичні
	У. психотехніки	Фахово-методичні уміння	Проективно- конструктивні
	У.невербальної взаємодії	Спеціальні уміння	Гностичні
	У. вербальної взаємодії	Творчі уміння	Організаційно- спонукальні

2. Розкрийте зміст педагогічної діяльності та її особливості.

Педагогічна діяльність – це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців. Головне – педагог повинен зробити вихованця центральною постаттю цього процесу, його активним, свідомим, повноправним та самостійним учасником. Завдання вихователя полягає в тому, щоб формувати у вихованця мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою, прищепити почуття суб'єктності в педагогічному процесі. Впоратися з цим дуже складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи.

Щоб проаналізувати складові педагогічної майстерності, слід чітко визначити структуру діяльності педагога, яка включає низку взаємозумовлених компонентів.

• Діагностична діяльність пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості учнів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності. У зв'язку з цим діагностика індивідуально-психічних особливостей набуває важливого значення. Ще К. Д. Ушинський наголосив: щоб виховувати людину всебічно, насамперед слід знати її всебічно. Безперечно, для цього вихователь повинен досконало володіти технологією і процедурою вивчення індивідуально-психічних особливостей вихованців, вмінням ставити обгрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він водночас повинен бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей.

• Орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначати конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу. Він спочатку ставить діагноз, а потім визначає конкретні орієнтири для формування і розвитку особистості кожного вихованця і всього колективу.

• Наслідком цієї діяльності є конструктивно-проектувальна, яка передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-виховних заходів. Характер використаних методів і конкретна методика насамперед залежать від результатів попередніх дій. Але в будь-якому разі ця діяльність потребує від нього психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом організації виховних заходів і глибоких психологічних та педагогічних знань.

• Після цього обов'язкова організаційна діяльність. Від умілого планування навчально-виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обгрунтуваності конкретних заходів залежать перебіг педагогічного процесу та його конкретні результати.

• Практичне здійснення конкретних педагогічних заходів передбачає наявність у вихователя навичок і вмінь їх проведення, ефективних педагогічних методик. Ця діяльність потребує досконалої педагогічної техніки.

 

Проаналізуйте функції педагогічної діяльності

Залежно від потреб сусп.-економ. розвитку вихователь має виконувати такі функції:

1.Виховна функція втілюється в діяльності, що ставить за мету формування гармонійно розвиненої особистості в процесі морального, трудового, розумового, естетичного і фізичного виховання дитини. Вихователь ознайомлює дітей з проявами високої моралі та відповідальності людини, формує в них почуття патріотизму, співробітництва, працьовитості, вчить їх правильно поводитися і спілкуватися з однолітками і дорослими.

2.Освітня функція виявляється у процесі збагачення дитини певними знаннями, вміннями та навичками не тільки в ігровій діяльності, яка переважає в дошкільному віці, а й у спеціально організованій навчальній, а також побутовій і трудовій діяльності. Вихователі вчать дітей розбиратися в кількісних співвідношеннях речей, ознайомлюють їх з ознаками речей, звуковими особливостями мови, прийомами розв'язання арифметичних задач тощо. Від того, як вихователь навчить дітей логічно мислити, чітко і ясно висловлювати думки, розчленяти слова на склади і виділяти в них звуки, рахувати, розрізняти величину і форму предметів, залежить ступінь їх готовності до навчання у школі, успішність включення у навчальний процес.

3.Охорони і зміцнення здоров’я дітей, враховуючи слабку опірність дитини до хвороб ви-тель повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживаючи заходів щодо їх загартування і зміцнення здоров*я, для цього ви-телю потрібно знати анатомію дитячого організму, а також засоби загартування фізичн. розвитку дитини.

Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартовування і фізичного розвитку дитини, реалізовувати останні у дошкільному закладі та проводити відповідну роботу серед батьків, які часто погано підготовлені з цього важливого напряму виховання.

У завдання вихователя входить також формування в дітей культурно гігієнічних навичок, зокрема, звички вмиватися і мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль.

4.Організаторську — полягає в необхідності організації дитячих колективів на пізнавальну і суспільну діяльність;

5.Оберігаючу — учитель має бути хранителем і транслятором загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати підростаюче покоління від руйнівних впливів деструктивних сил,розумно будувати гуманістичну с-му виховання;

6.Інформаційну — передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної і виробничої сфер.

 

Назвіть загальні особливості педагогічної техніки вихователя ДНЗ.

Педагогічна техніка - це система емоційно виразних засобів і прийомів (голосових, моторики, мімічних, пластичних), які забезпечують технологію педагогічної діяльності й найповніший прояв педагогічного потенціалу вихователя.

На думку Л. Рувинського, педагогічну техніку складають компоненти зовнішньої та внутрішньої техніки.

Зовнішня техніка включає такі складові:

- техніка мови (звучність, польотність, висота, темп, тембр, дикція та артикуляція);

- засоби зовнішньої естетичної виразності (фізіологічні - зріст, хода, статура, колір шкіри, волосся, очей; функціональні - постава, візуальний контакт, дистанція, жести, міміка, пантоміміка; соціальні - зачіска, одяг, взуття, макіяж, прикраси, аксесуари);

- комунікативна техніка;

- техніка професійно-педагогічного спілкування.

Внутрішня техніка включає:

- техніку саморегуляції психофізичного самопочуття;

- техніку використання у професійній діяльності особливостей власних пізнавальних психічних процесів (уваги, уяви, пам'яті, мислення).

На які елементи зовнішності вихователеві слід звертати увагу?

Зовнішній вигляд.

Акуратність. Вихователь повинен мати бездоганний вигляд, бути одягненим у чистий, відпрасований, незношений одяг, дібраний відповідно до розміру.

Доглянутість. Обов'язкове дотримання правил особистої гігієни. Доглянутий одяг, взуття, шкіра, волосся, нігті.

Адекватність. Зовнішній вигляд повинен відповідати стилю освітньої установи. Не схвалюється вечірнє, вельми яскраве, відкрите, прозоре, крикливе вбрання, а також спортивний одяг.

Деталі одягу мають поєднуватися за кольором, структурою тканини і стилем, а також відповідати сучасним тенденціям моди.

2. Заг. гігієна. До обов'язкового дотримання правил особистої гігієни входять:

• щоденний душ;

• використання дезодоранту без яскраво вираженого запаху;

• догляд за порожниною рота (особливо після їжі);

• щоденний догляд за волоссям;

• догляд за руками і нігтями;

• догляд за ногами.

Волосся, зачіска.

3.1.Волосся завжди має бути чистим, доглянутим.

3.2.Волосся нижче за плечі має бути зібраним.

3.3.Волосся має бути максимально природного кольору, зачіска не екстремальною.

Костюм.

Одяг має підходити за розміром. Костюм може бути не з однієї тканини, але має ідеально поєднуватися за всіма параметрами. Костюм повинен бути сезонним.

Не допускається:

• спортивний костюм;

• костюм, одягнутий на голе тіло;

• глибокий виріз.

Довжина.

5.1.Спідниця. Оптимальна довжина спідниці — до середини коліна (± 10 см).

5.2.Брюки. Передбачається, що брюки повинні закривати туфлі/ черевики на 2—3 см. Дуже довгі або короткі брюки, а також бриджі небажані.

5.3.Рукава. Довжина рукава має бути комфортною і функціональною. Допускається короткий рукав, але виключається його повна відсутність.

Довжина одягу має бути комфортною, закривати голі частини тіла (особливо живіт і спину) і елементи нижньої білизни.

6.Колготки, панчохи. Колготи/панчохи мають бути:

• нейтрального кольору;

• чисті, без дефектів;

• без яскраво вираженого узору, а також без сітки або ажуру;

• колготки (панчохи, гольфи) мають бути надягнуті завжди, незалежно від пори року.

Взуття.

7.1.Незалежно від пори року в дитячому садку слід носити змінне взуття.

7.2.Не допускається:

•спортивне, домашнє, масивне взуття;

•зношене, таке, що втратило форму, брудне взуття;

•взуття з відкритим мисом;

•взуття, не зафіксоване на нозі (сабо);

7.3. Взуття повинне бути зручним, чистим (без запаху), фасону, що наближений до класичного, відповідав стилю і кольору вашого одягу.

Тканини.

Переважне використання натуральних тканин. Допускається трикотаж. Небажане використання блискучих (з лелітками, пастками, блискучою обробкою, бісером, люрексом), іскристих тканин. Малюнок не повинен бути вельми яскравим. Будь-які написи, фотографії, зображення людей і тварин не прийнятні.

Кольори.

Не рекомендується надмірне використання чорного кольору, а також дуже яскравих кольорів і білого. Мають переважати теплі та спокійні тони, а також всі відтінки сірого, коричневого, синього, бежевого кольорів.

Аксесуари.

Всі аксесуари повинні поєднуватися за колірною гамою, не бути яскравими, крикливими, мають відповідати стилю працівника освітньої установи.

Прикраси.

Не варто одягати вдень дуже яскраві та масивні прикраси. Не рекомендується носити каблучок (окрім обручки), персні, сережки, браслети, масивні ланцюжки.

12.Макіяж- вихователь повинен вміло користуватися декоративною косметикою, підкреслюючи характерні риси свого обличчя, що допомагало б привертати до них увагу дітей, надмірне застосування яскравої косметики свідчить про відчутність естетичного смаку, почуття міри, про неповагу до оточуючих і є невдалим прикладом для наслвдування.

Назвіть різновиди жестів.

Сила голосу.

Засновник праксеміки Е. Холл, вивчаючи норми наближення партнерів, виділив 4 зони міжособистісного простору: інтимну (0- 45 см), персональну (45-120 см), соціальну (120-400 см) і публічну (400-750 см).

Розкрийте функції оратора.

Виголошення промови - це складне і багатофункціональне явище. Під час виступу оратор чи обєктивно повинен виконувати низку функцій, зокрема:думати, говорити, дивитися, слухати і відчувати. Кожна форма красномовства - це передовсім колективне мислення. Воно може бути дуже різним щодо глибини, масштабу, форми, проте властиве й оратору, й аудиторії, перед якою він виступає. Провідна роль у колективному мисленні належить промовцю. Майстерний оратор мислить сам і змушує аудиторію мислити, одухотворює її, спонукає до дискусій. У цьому виявляється складнасть ораторського мистецтва, творче мислення і майстерність промовця. Друга функція оратора – говоріння. Справжнім красномовством є красиве і змістовне мовлення, через яке виявляються: знання, ерудиція, досвід, володіння комунікативними якостями. Третя функція оратора- слухання. Промовець повинен уважно слухати як себе, так і аудиторію. Мистецтво оратора полягає в тому, щоб досягти необхідної тиші і водночас уловлювати найменші звуки, шурхіт і правильно класифікувати їх: це захоплення, подив, схвалення чи осуд, байужість, обговорення почутого, сторонні справи, реакція на нове, помилку тощо. Особливо уважно оратор повинен слухати запитання, щоб гідно і професійно на них відповісти. Також не слід залишати поза увагою репліки аудиторії. Четверта функція оратора- усе бачити навколо себе. Бажано, щоб промовець бачив усю аудиторію, обличчя слухачів. Завдяки умінню соціальної перцепції оратор може проаналізувати невербальну поведінку аудиторії- міміку, спрямованість погляду, пози- і зробити висновки про ставлення до його промови, визначити ступінь зацікавленості нею чи абсолютну байдужість до обговорюваного. Крім цього, мовець повинен гарно бачити тези своєї промови, слідкувати за технічними засобами, непомітно поглядати на годинник і контролювати власні невербальні засоби. Пята функція- відчувати аудиторію, атмосферу у ній. Оратор повинен відчувати ставлення аудиторії до нього і обговорюваного за реакцією на риторичні запитання, жарти й інші форми звернення до слухачів. Якщо реакція слухачів нормальна, мовець повинен зосередитися на промові. Якщо реакція аудиторії на контакт з нею слабка або негативна, необхідно непомітно, проте максимально швидко, усунути джерело негативного ставлення. Цьому може допомогти вдале запитання, жарт, тонкий слух оратора, його інтуїція. Важлива функція оратора- розуміння аудиторії. Це означає,що він повинен знати склад, загальнокультурний, професійний рівень, характер інтересів, проблем, потреб, можливостей, мотиви присутності на цьому виступі.

Розкрийте закони риторики.

I. Концептуальний закон — базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу — винайдення задуму, ідеї (створення концепції). За своєю суттю цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета. Повноцінна, нормальна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння нею концептуальним законом. Концепція (в риториці) — це система знань про предмет, виражена у стислій, короткій формі. Вона — першооснова мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій: Своє бачення суб'єктом предмета (теми), Аналіз теми (предмета), тобто вибір проблем для вивчення. Прилучення до цінностей людського досвіду по вивченню обраної проблеми. Пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і навпаки і формування позицій. II. Закон моделювання аудиторії. Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції. Важливий момент — оцінка лекційної ситуації з позиції оратора й аудиторії. Кожен з них прогнозує ситуацію, спираючись на свій досвід, тому ораторові слід знати існування своїх і чужих «зон небезпеки», вміти їх попередити, делікатно поводитися. Аудиторія створюється не одразу і не швидко. Досвідчений оратор прагне тримати в полі зору свою аудиторію, особливо її небезпечні зони (острівки шуму, відволікання тощо). Для цього автор готує набір цікавих фактів, гумористичних історій, змінює тональність розмови, виключає або адаптує складний матеріал. При незбіганні оцінок з боку аудиторії та оратора слід зберегти здатність до вирівнювання психологічного клімату. III. Стратегічний закон. Стратегія (програма дій) становить собою варіант реалізації концепції та характеризується такими ознаками: динамічність, гнучкість, варіативність. Стратегія складається з таких компонентів: — визначення цільової установки; — вичленування з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію та їх аналіз; — формулювання тези (системи коротких відповідей суб'єкта на поставлені запитання).

Свої міркування на заключному етапі роботи по формуванню стратегії суб'єкт повинен побудувати у вигляді тези. Тезу ми розглядаємо як головну думку або згусток думок (стисле, лаконічне вираження роздумів суб'єкта з приводу обраних запитань), що розгортається суб'єктом у ході спілкування з аудиторією. Наявність тези дозволяє уникнути беззмістовного викладу концепції. IV. Тактичний закон передбачає систему дій по підготовці ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії. Аргументація — це засіб впливу одного суб'єкта на погляди та поведінку іншого. В основі лежить логічне обґрунтування тези шляхом доказу, переконання. Активізація передбачає таку послідовність дій: — зацікавити аудиторію; — викликати аудиторію на роздуми;— вивести аудиторію на рівень обговорення.Логіко-психологічний та психологічні прийоми на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними прийомами (схеми, малюнки, графіки, відео-фрагменти тощо). Тактичний закон дозволяє суб'єкту знайти ефективні засоби впливу на аудиторію, завдяки чому здійснюється реалізація цільової установки. Розглянуті чотири закони риторики (концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний) спрямовані на розвиток інтелектуального центру, таких якостей, як самостійність, самокритичність, глибина, ерудиція, гнучкість, відкритість мислення. Знання й застосування цих законів сприяє розвиткові ефективного мислення. Отже, риторика перш за все вчить людину грамотно мислити.

V. Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дійовій словесній формі (ДСФ). ДСФ — система комунікативних якостей мовлення:правильність,виразність,ясність,точність,ємність,багатство,образність,стислість,доцільність. Виразність — якість, що впливає на емоції та почуття аудиторії. Засоби виразност і:художня образність,фонетичні засоби (інтонація,тембрголосу,дикція,темпмовлення),приказки,прислів'я,цитати,афоризми.

VI. Закон ефективної комунікації.

Контакт — це спілкування без перешкод, тобто вищий рівень спілкування. З метою збереження контакту, становлення його необхідні такі дії: — корегування підготовчого етапу під час спілкування; - управління поведінкою аудиторії; — управління власною поведінкою.

VII. Системно-аналітичний закон передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності. Аналіз якості здійснюється на всіх етапах мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності: підготовчому, виконавському,наслідковому(докомунікативному,комунікативному, посткомунікативному).

Аналіз ефективності (результативності) ступеня реалізації цільової установки проводиться на наслідковому етапі діяльності. Системно-аналітичний закон базується на двох етапах критичної діяльності: на самоаналізі і аналізові інших. Отже, системно-аналітичний закон розвиває в людини такі якості, як самокритичність і відкритість мислення, мовне чуття, шанобливість, тактовність у ставленні до інших людей.

Що таке педагогічна техніка? Скільки груп у її структурі?

Педагогічна техніка- це сукупність професійних умінь, які забезпечують успішне виконання типових завдань діяльності педагога та виступають засобом його самовираження і самореалізації як цілісної особистості в процесі гнучкої й адекватної взаємодії з вихованцями, їх батьками і колегами.

№	1 група	2 група	3 група
Уміння самопрезентації педагога	У. взаємодіяти з дітьми,їх батьками, колегами	У. самовдосконалювати пед. техн.
	У. створювати естетично-привабливий зовн. вигляд	Психолого-педагогічні уміння	Аналітичні
	У. психотехніки	Фахово-методичні уміння	Проективно- конструктивні
	У.невербальної взаємодії	Спеціальні уміння	Гностичні
	У. вербальної взаємодії	Творчі уміння	Організаційно- спонукальні

2. Розкрийте зміст педагогічної діяльності та її особливості.

Педагогічна діяльність – це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців. Головне – педагог повинен зробити вихованця центральною постаттю цього процесу, його активним, свідомим, повноправним та самостійним учасником. Завдання вихователя полягає в тому, щоб формувати у вихованця мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою, прищепити почуття суб'єктності в педагогічному процесі. Впоратися з цим дуже складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи.

Щоб проаналізувати складові педагогічної майстерності, слід чітко визначити структуру діяльності педагога, яка включає низку взаємозумовлених компонентів.

• Діагностична діяльність пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості учнів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності. У зв'язку з цим діагностика індивідуально-психічних особливостей набуває важливого значення. Ще К. Д. Ушинський наголосив: щоб виховувати людину всебічно, насамперед слід знати її всебічно. Безперечно, для цього вихователь повинен досконало володіти технологією і процедурою вивчення індивідуально-психічних особливостей вихованців, вмінням ставити обгрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він водночас повинен бути психологом-дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей.

• Орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначати конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу. Він спочатку ставить діагноз, а потім визначає конкретні орієнтири для формування і розвитку особистості кожного вихованця і всього колективу.

• Наслідком цієї діяльності є конструктивно-проектувальна, яка передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-виховних заходів. Характер використаних методів і конкретна методика насамперед залежать від результатів попередніх дій. Але в будь-якому разі ця діяльність потребує від нього психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом організації виховних заходів і глибоких психологічних та педагогічних знань.

• Після цього обов'язкова організаційна діяльність. Від умілого планування навчально-виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обгрунтуваності конкретних заходів залежать перебіг педагогічного процесу та його конкретні результати.

• Практичне здійснення конкретних педагогічних заходів передбачає наявність у вихователя навичок і вмінь їх проведення, ефективних педагогічних методик. Ця діяльність потребує досконалої педагогічної техніки.