Назвіть етапи підготовки лялькової вистави. Які прийоми керівництва театралізованою діяльністю використовує вихователь на кожному з них?

У процесі підготовки до лялькової вистави вихователеві важливо ураховувати таку послідовність:

1. Вибір літературного твору, або сюжету для вистави

2. Освоєння дошкільниками змісту твору.

3. Розподіл ролей.

4. Вибір різновиду лялькового театру і відповідно до цього збагачення дітей художніми засобами розкриття образу

5. Виготовлення декорацій, за необхідності ляльок.

6. Добір музичного супроводу, продумування шумових ефектів.

Організація лялькової вистави починається з вибору літературного твору або мультиплікаційного чи кіносюжету, який цікавить дошкільників. У цьому процесі активну участь беруть діти. Перевагу слід надавати творам, які формують основи моральної свідомості,естетичні почуття, із динамічними подіями, зрозумілим змістом, знайомими персонажами, які мають яскраві характерні ознаки. Після вибору твору важливо в цікавій формі, ненавязливо допомогти дітям запамятати його зміст. Для цього вихователь використовує бесіди за змістом, різноманітні перекази твору (за запитаннями, за ілюстраціями, у роолях), читання, або розповідання із умисними помилками, складання дітьми піктограм, малювання, ліплення, аплікації. Для молодших дошкільників виставву показує вихователь, адже їм ще складно оволодіти технікою ляльковедення. При цьому перевагу слід надавати ігровим спектаклям, у яких діти є активними учасниками лялькового дійства: можуть співати разом із головними персонажами, підтримувати діалоги з ними. Проте малюки можуть активно залучатися до розфарбування декорацій, аплікацій. При розподілі ролей серед старших дошкільнят важливо, щоб кожна дитина відчула себе якщо не артистом лялькового театру, то, принаймні, активним учасником підготовки лялькової вистави. Вихователь обєднує дітей у 2-3 склади «акторів». Решта дітей залучаються до виготовлення декорацій, ляльок, добору музики і забезпечення шумових ефектів. Шумовими ефектами в ляльковій виставі можуть бути: шум дощу, голоси пташок, тупіт кінських копит, скрипіння снігу, дверей тощо. Прицьому педагог ураховує інтереси дітей, їхній рівень художньо-мовленнєвого, музично-ігрового, сценічного, зображувального, співочого розвитку. Для старших дошкільників найбільш доступними в плані ляльковедення є верхові ляльки- бі-ба-бо, хоча останнім часом у практиці роботи днз зявилися більш складні щодо управління ляльки- маріонетки. З метою навчання дітей техніці водіння ляльки вихователь пропонує дітям спеціальні вправи, виконання яких вимагає дотримання основних законів лялькового театру, які спрямовані на оволодіння мистецтвом сценічних рухів ляльки, їх узгодження з мовленням та рухами інших персонажів у мізансцені. Не слід забувати про важливість роботи над інтонаційною виразністю мови кожного персонажа. Вихователь у процесі цієї роботи задає дітям запитання. Крім запитань, доцільними прийомами є нагадування щодо послідовності рухів, їх узгодження з мовленням чи рухами інших персонажів, поради. Вдале поєднання голосових х-к образу і рухів ляльки забезпечує не тільки привабливість персонажа, а й успіх усієї вистави.

Назвіть методи виховання за В.О.Сластьоніним.

Класифікація методів виховання за В.О.Сластьоніним:

1. методи формування свідомості особистості;

2. методи організації діяльності, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки;

3. методи стимулювання діяльності та поведінки;

4. методи самовиховання.

 

Які методи використовує вихователь з метою впливу на особистість вихованця?

Метод виховання – це «шляхи і способи спільної, взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей».

У сучасних умовах виникла необхідність у підвищенні ефективності методів виховання. Отже, слід застосовувати їх більш активно, творчо, відповідно до рівня освіти і потреб особистості, які значно зросли. «методи педагогічного впливу – це не набір суто професійних засобів у руках людей, байдужих до долі своїх вихованців, ці методи – живе ставлення живих людей, об’єднаних одними колективом, одним прагненням, спільною відповідальністю». Отже, методика педагогічного впливу є системою засобів, яка використовується з метою організації різнопланової діяльності дітей, що забезпечує їх різнобічний розвиток.

5.

Охарактеризуйте методи організації діяльності дітей, спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.

До цієї групи належать методи привчання, вправляння, педагогічна вимога, громадська думка, метод прогнозування, створення виховуючи ситуацій.

Характерною рисою цих методів є те, що вони втілюються в будь якому виді дитячої діяльності. Тому вони є джерелом морального досвіду дітей і формування в них моральних мотивів поведінки. Важливою умовою формування морального досвіду дитини є звернення педагога до життєвого досвіду дитини.

Методи привчання, вправляння. У процесі застосування цих методів у дитини формуються навички і звички. Навички – дії, які виконуються за часткової автоматизації елементів, що складають їх. Навички потрібно підкріплювати звичкою. Звички, як і навички, - це частково автоматизовані дії. Проте, на відміну від навичок, вони не тільки створюють можливість виконання тієї чи іншої дії, а й забезпечують сам факт її здійснення. Наприклад, дитина вміє чистити зуби і робить це без нагадування кожного ранку і вечора. Перехід навички у звичку досягається систематичним повторенням її у певних однакових чи подібних умовах. Режим – умова ф-ння Н і З.

Вимога – найбільш поширений в практиці виховної роботи метод. Він забезпечує стимулювання або гальмування тих чи інших вчинків вихованців шляхом прояву особистого ставлення педагога до вихованців у навчально-виховному процесі. Вимога як метод педагогічного впливу – це способи реалізації норм поведінки і діяльності у вчинках і діях дітей. Кожна вимога повинна бути зрозумілою дитині. Вимоги поділяються на прямі і непрямі. Особливості прямих вимог: інструктивність (як і що треба зробити), позитивність, рішучість тону, розумність вимог. Прямі вимоги застосовуються у тих випадках, коли діти не володіють навичками певної діяльності, або новими умовами. Непрямі вимоги використовують тоді коли діти володіють певними вміннями і навичками та добре знають вихователя, ця група вимог поділяється на три групи: 1) позитивно-непрямі(вимога-прохання, вимога-довіра, вимога-схвалення); 2) якщо вихователь нейтрально ставиться до поведінки, вчинків дітей, нейтральні непрямі вимоги(вимога-порада(я б на твоєму місці..), вимога-натяк, умовна вимога, вимога в ігровій формі); 3) якщо вихователь негативно ставиться до дій вихованців, негативно непрямі вимоги(вимога погроза, вимога-недовіра, вимога-осуд).

Перспектива – виключно дієвий метод впливу, який забезпечує стимулювання поведінки дітей через висунення перед ними цікавих цілей, які стають їх особистими інтересами і бажаннями. Перспектива дає можливість навіть нецікаву роботу зробити цікавою, наповнити її новим змістом. Перспектива повинна відповідати потребам дітей. Так дітям молодшого дошкільного віку вихователь пропонує: «якщо ви гарно поїсте, швиденько ляжете в ліжечка, то я вам почитаю перед сном казку».

Громадська думка – це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їхньої діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності, які становлять загальний інтерес.

Створення виховуючи ситуацій. Виховуюча ситуація – це спец. організовані пед.умови з метою виявлення чи формування в процесі життєдіяльності дітей системи відповідних ставлень. Види виховуючи ситуацій: 1) уявні, вербальні, конфліктні, ситуації-задачі, ситуації-вправи; 2) ігрові(рольові ігри, ігри-вправи, ігри-покази, імітація, моделювання ситуації); 3) ситуації успіху. Звичайно, дошкільники не можуть глибоко і різнобічно оцінити ситуацію, але вони керуються поняттям «добре», «гарно», «погано», «некрасиво», «красиво» і тим невеликим моральним досвідом, який у них є.