Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності

Найважливішими аспектами обліку витрат за центрами відповідальності є встановлення нормативних витрат і оцінка результатів шляхом порівняння фактичних витрат із нормативними. Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням. Відхилення розраховують окремо по кожному центру.

Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності. Поточний контроль і аналіз відхилень дозволяють своєчасно переналаштовувати систему управління виробництвом: менеджер має можливість у будь-який момент впливати на процеси, не чекаючи закінчення періоду, на який були розраховані цілі і критерії, які їх відображають.

Відхилення є результатом зміни трьох основних факторів:

– обсягу виробництва;

– цін на ресурси;

– норм витрат на одиницю випуску.

При чому зазвичай усі фактори впливають одночасно.

Для ефективного оперативного управління необхідно виявити причини відхилень (визначити, які відхилення якими факторами викликані; встановити відповідальність за здійснене; прийняти рішення, які дозволяють уникнути небажаних відхилень у майбутньому).

 

Визначення причин і аналіз залежності кінцевих результатів діяльності підприємства від встановлених відхилень

Система аналізу залежності кінцевих результатів діяльності підприємства від встановлених відхилень включає в себе розробку системі координації і контролю за процесом досягнення кінцевих результатів. Метою є формування системи підконтрольних показників, які можуть найкращим чином реагувати на будь-які зміни в діяльності підприємства, його структурних підрозділів (центрів відповідальності). Кожен показник системи може бути використаний з метою аналізу; він повинен легко коректуватися і піддаватися управлінню, забезпечуючи тим самим гнучкість і маневреність всієї системи в досягненні кінцевих результатів роботи підприємства.

Показник, який повинен бути покладений в основу формування підконтрольних величин - прибуток, який може бути оцінений по-різному:

Згідно з П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати»

Прибуток — це сума, на яку прибутки перевищують пов'язані з ними витрати.

 

Рис. 4.1. Характеристика прибутку

 

Виходячи із цих уявлень, в якості кінцевого показника діяльності як усього підприємства, так і його структурних підрозділів рекомендується брати не прибуток, а рентабельність коштів, вкладених у поточну діяльність.

Показник рентабельності відображає співвідношення результатів і факторі, що на них впливають та дозволяє оцінити результати діяльності.

 

 

де Pk – рентабельність капіталу;

П – прибуток;

ОФ – основні фонди;

ОК – оборотні засоби;

В – виручка;

РП – рентабельність продажу;

ОА – оборотність активів.

Із формули видно, що рентабельність капіталу може змінитися під впливом рентабельності продажу й оборотності активів.

 

Рис. 5.2. Напрями впливу на кінцевий результат

Рис. 5.3. Розрахунок показника рентабельності коштів, вкладених у поточну діяльність

 

Методи оперативного контролінгу

Оперативний контролінг використовує певні методи, пов'язані з такими дисциплінами: бухгалтерський облік, аудит, менеджмент, маркетинг, економіка, управлінський облік, планування та бюджетування та ін.

Метод контролінгу – це система прийомів та способів, за допомогою яких вивчається та розкривається суть предмета.

Оперативний контролінг використовує у своєму інструментарії різні методи задля досягнення певних цілей.

Мета оперативного контролінгу – створення системи управління досягнення поточних цілей, а також прийняття своєчасних рішень по оптимізації співвідношення витрат – прибуток.

На відміну від стратегічного, оперативний контролінг орієнтований на досягнення короткострокових цілей.

Рис. 5.1. Основні підконтрольні показники оперативного контролінгу

 

Систему оперативного контролінгу використовують для підтримки оперативних рішень про недопущення кризового стану.