Загальна характеристика джерел екологічного права. Закони як джерела екологічного права 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика джерел екологічного права. Закони як джерела екологічного права



Загальна характеристика джерел екологічного права. Закони як джерела екологічного права

Джерелом екологічного права є законодавчі та нормативно-правові акти уповноважених органів, розраховані на багаторазове застосування, адресовані невизначеному колу суб'єктів, обов'язкові для виконання всіма суб'єктами права. Законодавчий та нормативний правовий акт - це офіційний документ, прийнятий компетентними суб'єктами правотворчості у визначених законом порядку і формі.

Можна виділити такі групи джерел екологічного права: —за юридичною силою — закони і підзаконні акти; —за характером правового регулювання — загальні (нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини) та спеціальні (стосуються виключно екологічних питань);—за предметом правового регулювання — комплексні (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища») і природоресурсні (Земельний, Водний та Лісовий кодекси, Закон України «Про тваринний світ» тощо);—за способом правового регулювання — матеріальні (права й обов'язки, а також юридична відповідальність учасників еколого-правових відносин) та процесуальні (регулюють процедуру реалізації норм матеріального права, належать затверджений Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.).

Основним джерелом екологічного права є закон. Закон — це нормативний акт, що його прийняв вищий представницький орган державної влади або безпосередньо народ (референдум), який встановлює початкові юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з додержанням особливої законодавчої процедури.

Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України. Виходячи з принципу верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, зокрема в екологічному законодавстві, повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй.

ВИСНОВКИ: Отже, під джерелами екологічного права слід розуміти зовнішнє вираження норм екологічного права або спосіб їх виявлення, які регулюють відносини у сфері взаємодії суспільства з природою. Основним джерелом екологічного права є закон. Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України.

ДЖЕРЕЛА: 1. сайт А. Мирошниченка, Режим доступу: http://www.amm.org.ua/ru/; 2. Конституція України, з останніми змінами 02.03.2014. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 3. Екологічне право України. Підручник/За ред. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. – Харків, 2005. Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part4/401.htm.

Підзаконні нормативно- правові акти як джерела екологічного права

Серед джерел екологічного права важливу роль відіграють підзаконні нормативні акти, які утворюють складну ієрархічну систему й посідають відповідне місце у всій системі нормативного регулювання. До підзаконних нормативно-правових актів належать укази Президента України, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Групу підзаконних нормативних актів поділяють на види за такими критеріями: за зовнішньою формою вираження (постанови, накази, рішення, правила та ін.); за суб'єктами (нормативні акти уряду, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо); за часом дії (постійні і тимчасові).

Особливе місце серед джерел екологічного права посідають нормативні правові акти Президента України. Президент є гарантом прав і свобод людини та громадянина, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади. Нормотворча компетенція Президента України передбачена Конституцією України, відповідно до якої Президент України видає укази і розпорядження, що є обов'язковими для їх додержання на території України.

ВИСНОВКИ: Отже, підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права утворюють складну систему, в якій розрізняють такі рівні: - рівень указів Президента України; - рівень нормативно-правових актів КМУ; - рівень нормативних правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; - рівень нормативних правових актів органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

ДЖЕРЕЛА: 1. сайт А. Мирошниченка, Режим доступу: http://www.amm.org.ua/ru/; 2. Екологічне право України. Підручник/За ред. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. – Харків, 2005. Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part4/401.htm.

Загальна характеристика екологічних прав та обовязків громадян

Суб'єктивне екологічне право громадян являє собою правову форму реалізації їх екологічних інтересів, основою виникнення і задоволення яких є їх екологічні потреби.

Можна класифікувати: - За юридичною сутністю можна поділити на: а) конституційні; б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин чи пов'язаних з цим відносин; в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами; - за формою реалізації поділяються на індивідуальні і колективні; - залежно від захисту екологічних інтересів на екологічні майнові і особисті немайнові права.

Екологічні права громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища можна підрозділити на право: брати участь у заходах, що забезпечують раціональне використання природних об'єктів; громадських утворень у галузі екології; в обговоренні нормативних актів та інших заходів з метою запобігання негативним наслідкам; у проведенні екологічної експертизи тощо.

Екологічним правам повинні відповідати певні екологічні обов 'язки.

Екологічний обов'язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спирається на можливість державного примусу.

Екологічні обов'язки також можна поділити на майнові і немайнові.

До майнових належать обов'язки: компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об'єктів і видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку; впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей тощо.

До немайнових належать обов'язки: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства; здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб'єктів; провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності тощо.

ВИСНОВКИ: Отже, екологічні права як вид суб'єктивних прав являють собою сукупну міру можливої поведінки в галузі приналежності екологічних об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Екологічний обов'язок є одним зі способів забезпечення екологічних прав, умовою їхньої реальності й ефективності. Якщо суб'єктивне екологічне право — це сфера влади і волі індивіда, то екологічний обов'язок — сфера необхідності і підпорядкування.

ДЖЕРЕЛА: 1. сайт А. Мирошниченка, Режим доступу: http://www.amm.org.ua/ru/; 2. Конституція України, з останніми змінами 02.03.2014. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 3. Екологічне право України. Підручник/За ред. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. – Харків, 2005. Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part4/401.htm.

 

 

Загальна характеристика джерел екологічного права. Закони як джерела екологічного права

Джерелом екологічного права є законодавчі та нормативно-правові акти уповноважених органів, розраховані на багаторазове застосування, адресовані невизначеному колу суб'єктів, обов'язкові для виконання всіма суб'єктами права. Законодавчий та нормативний правовий акт - це офіційний документ, прийнятий компетентними суб'єктами правотворчості у визначених законом порядку і формі.

Можна виділити такі групи джерел екологічного права: —за юридичною силою — закони і підзаконні акти; —за характером правового регулювання — загальні (нормативно-правові акти, предметом регулювання яких є як екологічні, так і інші суспільні відносини) та спеціальні (стосуються виключно екологічних питань);—за предметом правового регулювання — комплексні (Закон «Про охорону навколишнього природного середовища») і природоресурсні (Земельний, Водний та Лісовий кодекси, Закон України «Про тваринний світ» тощо);—за способом правового регулювання — матеріальні (права й обов'язки, а також юридична відповідальність учасників еколого-правових відносин) та процесуальні (регулюють процедуру реалізації норм матеріального права, належать затверджений Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.).

Основним джерелом екологічного права є закон. Закон — це нормативний акт, що його прийняв вищий представницький орган державної влади або безпосередньо народ (референдум), який встановлює початкові юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з додержанням особливої законодавчої процедури.

Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України. Виходячи з принципу верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, і всі закони та нормативно-правові акти, зокрема в екологічному законодавстві, повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй.

ВИСНОВКИ: Отже, під джерелами екологічного права слід розуміти зовнішнє вираження норм екологічного права або спосіб їх виявлення, які регулюють відносини у сфері взаємодії суспільства з природою. Основним джерелом екологічного права є закон. Серед законів, що регулюють екологічні відносини, головне місце належить Конституції України.

ДЖЕРЕЛА: 1. сайт А. Мирошниченка, Режим доступу: http://www.amm.org.ua/ru/; 2. Конституція України, з останніми змінами 02.03.2014. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 3. Екологічне право України. Підручник/За ред. А. П. Гетьман, М. В. Шульга. – Харків, 2005. Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part4/401.htm.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 224; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.205.116.187 (0.007 с.)