Тема «творчий проект з розвитку готовності до професійної взаємодії практичного психолога із суб’єктами освітнього процесу»

Скласти текст ораторської промови з ефективності професійної взаємодії практичного психолога з учасниками навчального процесу.

 

7. Методи навчання

Провідна форма оволодіння змістом навчальної дисципліни «Професійна взаємодія практичного психолога» - це аудиторні заняття – лекція та практичні заняття, а також самостійна робота студентів, в процесі яких застосовуються такі методи:

- за характером логіки пізнання впроваджуються аналітичний, індуктивний та дедуктивний методи;

- за рівнем самостійної роботи – проблемний виклад лекційного матеріалу та частково-пошуковий метод.

- за формою подачі навчального матеріалу перевага надається словесно-комунікативним, проблемно-пошуковим, дедуктивним, індуктивним методам, діалогічному спілкуванню, організації роботи студентів у діадах та в тріадах, письмовий та усний контроль.

Методи оцінювання

Загальні вимоги до оцінювання

Оцінювання якості знань за змістом навчальної програми є невід’ємний структурний компонент навчального процесу. Тому для визначення результатів знань та вмінь студента в процесі оволодіння цим курсом використовуються такі методи: усна перевірка, письмова перевірка, графічна перевірка, практична перевірка, тестова перевірка. Дещо умовно до методів перевірки можна віднести спостереження за активністю студента в аудиторних заняттях Оцінка здійснюється сумісно з усіма учасниками навчального процесу з обов’язковим врахуванням критерій знань та вмінь. Використання оцінки навчальній діяльності студента здійснюється в різних формах: словесній і бальній, якісній і кількісній.

Процес контролю й оцінки навчальної діяльності студентів спирається на принципах системності, рефлективності, об'єктивності, диференційованості індивідуального зростання навчальних здібностей студента, гласності, єдності вимог, доброзичливості. У залежності від дидактичної мети використовуються різні види контролю за навчанням: попередній, поточний, повторний, тематичний, періодичний, підсумковий, комплексний.

З метою підвищення ефективності та мотивації вивчення змісту навчального матеріалу запроваджується рейтингова система оцінювання знань та навичок й постійно урізноманітнюються форми поточного контролю знань: доповіді, реферати, тести у формі вибору правильної відповіді, тести.

Критерії оцінювання знань і умінь студентів: відвідування аудиторних занять (у разі їх пропусків – опрацювання пропущеного матеріалу самостійно або під керівництвом викладача у позааудиторний час); якість виконання тестових завдань і самостійної роботи; якість виконання самостійної роботи; активність навчальної роботи в аудиторних заняттях; сформованість професійного світогляду з методології розвитку психологічних знань, формування психології на різних етапах соціокультурного розвитку суспільства, причино-наслідкові зв’язки методологічних криз та виникнення нових психологічних шкіл, вирішення актуальних проблем у сучасній психології.

 

9.2. Розподіл балів, які отримують студенти з/в

Аудиторні заняття	Самостійна робота	Залік
Лекція	Практ1	Практ2	Практ3	Виконання рефератів та навчального проекту	Контрольна робота

 

 

10. Шкала оцінювання: національна та ЕСТS

 

 

 

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка ЕСТS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики	для заліку
90 - 100	A	відмінно	зараховано
85-89	B	Дуже добре
75-84	С	Добре
70-74	D	Задовільно
60-69	Е	Допустимо
35-59	FХ	незадовільно з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

 

 

Шкала оцінювання:

А – відмінно означає: творче повне оволодіння змістом навчального матеріалу, розширений професійний світогляд до орієнтацій та психологічних шкіл;

В – дуже добре означає: більш репродуктивне ніж творче відтворення навчального матеріалу;

С – добре означає: репродукування змісту навчального матеріалу.

D – задовільно означає: не повне знання змісту навчального матеріалу, проте основні положення відтворенні у відповідях правильно;

E – достатньо (задовольняє мінімальні критерії) означає: відтворення знань з додатковими підказками.

FX означає: «незадовільно» – необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання;

F означає: «незадовільно» – необхідна значна подальша робота; з такою оцінкою студент відраховується після незадовільної відповіді на комісії.

.

 

Контрольні питання з підготовки до заліку

1. Предмет, мета та завдання навчальної дисципліни «Основи професійної взаємодії практичного психолога».

2. Поняття «взаємодія» в психології.

3. Форми взаємодії за показниками: 1) відношення; 2) зв’язки; 3) детермінація якості та кількості (за О.В.Чернишовим).

4. Сумісність діяльності як ключова ознака взаємодії.

5. Рефлексивне спілкування як умова розвитку особистості у взаємодії.

6. Соціальна перцепція у взаємодії.

7. Особливості рольової поведінки в S-S та S-O взаємодії.

8. Психологічний аналіз комунікації, комунікативності, перцепції, інтеракції, ідентичності, емпатії, толерантності, ідентичності, конгруентності.

9. Взаємодія як універсальна філософська категорія.

10. Суттєві ознаки колективу / пари в здійсненні продуктивної взаємодії.

11. Вплив суб’єктів взаємодії на їх психологічний стан.

12. Співставлення діяльності та взаємодії.

13. Співпраця як умова протікання продуктивної взаємодії.

14. Рівність суб’єктів як умова досягнення продуктивної взаємодії.

15. Стратегії поведінки у взаємодії та їх вплив на розвиток взаємодії.

16. Складові партнерства у взаємодії.

17. Направленість, усвідомленість і емоційно-вольова сформованість взаємодії.

18. Ознаки формальної і неформальної взаємодії.

19. Характеристика ділової взаємодії.

20. Єдиний «колективний суб’єкт» в характеристиці ділової взаємодії.

21. Складові соціальної перцепції в професійній взаємодії.

22. Ступені варіативності продуктивної взаємодії: ситуативні і процесуальні.

23. Аналіз взаємодії за Р.Л.Кричевським (інструментальна і афективно-комунікативна складова взаємодії).

24. Аналіз взаємодії за В.Б.Ольшанським (сприйняття й розуміння, міжособистісна привабливість, взаємовплив і поведінка).

25. Аналіз поведінки за теорією трансактного аналізу (Е.Берн).

26. Аналіз поведінки з позиції соціальних ролів (Дж.Мід).

27. Аналіз поведінки з позиції гендерних ролів (Маргарет Мід)

28. Основні суб’єкти професійної взаємодії практичного психолога в навчальному закладі.

29. Основні стратегії встановлення продуктивної взаємодії з суб’єктами професійної взаємодії практичного психолога.

30. Психологічна характеристика підготовленості практичного психолога до спілкування із суб’єктами освітнього процесу.

31. Показники ораторської майстерності практичного психолога.

32. Показники самопрезентації практичного психолога.

33. Показники ідентичності практичного психолога в колективні навчального закладу.

34. Методики вивчення готовності практичного психолога до професійної взаємодії із суб’єктами освітнього процесу.

35. Методики вивчення характеристики професійності педагогічного колективу.

36. Корекційно-консультативна робота з удосконалення до професійної взаємодії практичного психолога із суб’єктами освітнього процесу.

37. Корекційно-консультативна роботаз із педагогічним колективом.

38. Корекційно-консультативна робота із учнями.

ЛІТЕРАТУРА

До навчальної дисципліни «Основи професійної взаємодії практичного психолога»

Основна література

ПІДРУЧНИКИ

 

1. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л., 1970. – 132 с.

2. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания.- Казань: Татарское кн. изд-во, 1991. – 192 с.

3. Головаха Е.И. Психология человеческого взаимопонимания. – К.: политиздат Украины. 1989. – 189 с.

 

ХРЕСТОМАТИИ

2. Гуманистическая и трансперсональная психология: Хрестоматия. - / сост. К.В. Сельченок. – М.: АСТ, 2000.

3. Психология личности в трудах зарубежных психологов / сост и общая ред. Реан А.А. – СПб: Питер, 2000. – 320 с.

4. Антонова-Турченко О.Т., Дробот Л.С. Музична психотерапія: Посібник-хрестоматія. – К.: ІЗМН, 1997.