Чи справді можна мати 8 Мбіт/с через телефонну лінію.

Сервіс-провайдери пропонують доступ через ADSL з різними планами швидкостей і перепускної здатності, базуючись на вимогах замовників і стані ліній в регіоні, що обслуговується. Єдиним способом, щоб знати, яку перепускну здатність пожна осягнути, є контакт з сервіс-провайдером, який кваліфікує локальну петлю. Кваліфікація петлі дозволяє встановити. наскільки віддалений користувач від телефонної станції і який стан лінії між ним і станцією. Швидкості ADSL прямо пов’язані з відстанню до телефонної станції та якістю лінії.

Модеми xDSL

Модеми xDSL можна розглядати як модеми "наступного покоління", початково призначені для бізнес-застосувань. Технології xDSL передбачені для широкого діапазону застосувань при передаванні даних, відео, голосу та взаємосполучень PBX. Найближчим часом будуть виявлятися тенденції до застосування цих технологій до передавння голосу (телефонії) через IP. Однак для технологій xDSL існує ряд критичних проблем, які повинні бути розв'язані перед широким комерційним впровадженням. Протягом 1996-97 р.р. органи стандартизації поширили DMT серед її прихильників на противагу модуляційній схемі CAP. У січні 1998 року ANSI ще раз ратифікував DMT як стандарт для вибору, а ITU сприйняла його в лютому 1998 р. Іншими проблемами xDSL є взаємодія з іншими системами, спектральна сумісність, тобто інтерференція між різними послугами, які переносяться через той самий зв'язок, перехресний зв'язок на ближньому кінці, пов'заний з передаванням у зворотньому напрямі, а також кваліфікування абонентської петлі.

Протягом наступних трьох-п'яти років технології xDSL можуть бути використані для доручення ATM до будинку через чинну кабельну інфраструктуру або через гібридні провідні/оптичні мережі.

Модернізація носія локальної петлі (DLC). Система DLC є інфраструктурою носія локальної петлі, який під'єднує користувачів, розташованих на відстані до 6 км від центрального офісу. Система DLC має фізичну основу, яка містить лінійні карти, які концентрують місцевий трафік у цифрових колах. Щоб забезпечити кінцевого користувача можливостями ADSL, мережевий сервіс-провайдер мусить помістити лінійні карти в систему DLC. Це дуже ефективне в коштах вирішення для провайдера, бо воно не вимагає модернізації інфраструктури для забезпечення послуг ADSL. Оцінюють, що 30% користувачів телефонів у США мають системи DLC.

Проектування мережі: що необхідне?

Мережі телефонний компаній

Продукти DSL надають можливості нових послуг через провідні кабельні системи наявних мереж локального доступу. Для розуміння можливостей і завдань, пов’язаних із впровадженням DSL-послуг, необхідно розглянути наявну інфраструктуру телефонних мереж.

Ця інфраструктура початково створювалася для надавання голосових послуг. Однак протягом тривалого часу телефонні мережі піддавалися численним модернізаціям і модифікаціям інфраструктури для використання прогресивних передавальних і комутаційних технологій. Пркладом може бути впровадження оптоволоконних технологій. Внаслідок цього між телефонними станціями існують можливості для послуг з високою перепускною здатністю, однак зовсім відмінна ситуація існує для локальних мереж доступу. Будь-яке обговорення послуг пересилання даних в локальній петлі і швидкісних каналах повинне розпочинатися з аналізу топології наявних фізичних мереж для голосових послуг.

Рис. 2.1.

На рис. 2.1 показана типова телефонна мережа. Окремі телефенні станції оснащені телефонними комутаторами і передавальним обладнанням, а також віддаленими терміналами цифрової локальної петлі.Локальна петля на базі провідного кабеля (скручена пара) з’єднує дім або офіс з телефонним комутатором через головну розподільчу систему. Головна розподільча система є центральним пунктом, у якому всі локальні петлі під’єднуються до телефонної станції.

Телефонні станції взаємосполучені через міжстанційну мережу. Ця мережа складається з системи цифрового доступу і кросових сполучень (Digital Access and Cross-connect System – DACS) і передавального обладнання T1/E1. Міджстанційні мережі можуть бути модернізовані з використанням оптоволоконної технологій (SDH).

Мережа доступу

DSL – це технологія доступу і відповідне обладнання DSL встановлюється в мережі локального доступу. Мережа локального доступу складається з локальних петель і відповідного обладнання, які з’єднують приміщення користувача послуг з телефонною станцією. Ця мережа звичайно складається з пучків кабелів, які містять тисячі пар провідників і ведуть до розподільчих інтерфейсів фідерів (Feeder Distribution Interface – FDI). Розподільчий інтерфейс фідерів – це пункт, в якому пучки кабелів від телефонного комутатора розділяються на лінії до приміщень замовників. Довжина окремих ліній локальної петлі може бути великою, що викликає значне послаблення сигналів і зменшення відношення сигнал/шум, а також дисперсію сигналу.

Телефонні компанії використовують два основні способи роботи з довгими локальними петлями:

1. Використання навантажувальних котушок індуктивності для зміни частотних характеристик локальної петлі; звичайно застосовуються для ліній з довжиною понад 5 км, при чому котушки розташовують через кожні 1.8 км. Зауважимо, що навантажувальні котушки несумісні з високочастотними вимогами DSL і повинні бути видалені перед надаванням послуг DSL.

2. Встановлення віддалених терміналів, у яких сигнал приймається у проміжному пункті, агрегується і висилається до телефонної станції.

За означенням, традиційні телефонні мережі споруджені для підтримки голосових послуг, при чому для ядекватної якості пересилання голосу вимагається частотний діапазон в межах 0..3400 Гц. Це дозволяє, крім голосу, підтримувати аналогове модемне пересилання зі швидкостями до 33.6 кбіт/с. Аналогові локальні петлі з такими характеристиками становлять понад 95% від усіх локальних петель. Тільки незначна частина сполучень може забезпечувати послуги BRI ISDN.

Рис. 7.19 ілюструє різні компоненти мережі ADSL. Вона включає обидві компоненти від мережевого провайдера (центральний офіс) і компоненти від користувача (включно з офісами відділень, малими офісами і домашніми офісами).

 

Рис. 7.19. Елементи мережі xDSL.

Потенціальні користувачі ADSL потребують:

· модем ADSL (сумісний з модемом у точці доступу мережевого сервіс-провайдера);

· розділювач POTS для розділення передавання голосу і даних (непотрібний для ADSL Lite).

Оскільки модем ADSL є зовнішнім інтерфейсом для LAN (або сумісний з ним), то офіс відділення або малі користувачі можуть потребувати раутер або габ; домашні користувачі потребують інтерфейс до комп'ютера. Провайдери послуг ADSL можуть поребувати модеми і розділювачі POTS у своїх мультиплексерах доступу до абонованих цифрових ліній (Digital Subscriber Line Access Multiplexer - DSLAM), щоб під'днати і агрегувати вхідні лінії ADSL і переспрямувати телефонний трафік до публічної комутованої телефонної мережі (Public Switched Telephone Network - PSTN), а дані - до швидкісної цифрової системи (DS-3, OC-3 або OC-12). DSLAM є головною інтелектуальною компонентою системи ADSL. Вона складається із модемів з центральним розташуванням і мультиплексера послуг доступу (Service Access Multiplexer - SAM), який є інтерфейсом до магістралі ATM або Frame Relay. Послуги ADSL передбачають модель, яка включає два типи DSLAM: DSLAM у центральному офісі, який встановлюється для осягнення високої щільності та концентрації, і віддалених DSLAM, розташованих у віддалених системах DLC. Сервіс-провайдери також потребують систему оформлення рахунків, здатність здійснювати тестування та діагностику і засоби управління мережею.

Технологія xDSL може бути використана в корпоративних локальних мережах (LAN) як для доступу до Internet, так і для взаємосполучення віддалених частин LAN. При цьому використовують Ethernet-під’єднання на обидвох кінцях, звичайно інтегровані в модеми xDSL. На відміну від доступу до Internet, розширення LAN часто потребують симетричних швидкостей пересилання даних, гарантованого рівня послуг зі захистом інформації.

В таких мережах обладнання xDSL розподілене по мережі. У місці розташування абонента розміщені модем, раутер xDSL або карта мережевого інтерфейсу. Якщо передбачено паралельне використання лінії для потреб телефонії, то у приміщення абонента використовують частотний розгалужувач (фільтр). В цетральній садибі організації у спеціальному приміщенні (телекомунікаційній комірці) поміщають сервери доступу (концентратори), а при потребі - раутери для скеровування IP-трафіку.

Пересилання інформації через будь-яке середовище обмежене двома параметрами – прийнятою потужністю сигналу і прийнятим рівнем шумів. Для багатопарних телефонних кабелів на рівень шумів також впливають завади, викликані перехресними зв’язками між різними парами. В загальному випадку системи xDSL можуть математично моделювати дисперсію сигналів у провідних кабелях і визначати рівень шумів, коректуючи на цій підставі характеристики пересилання і обробку прийнятих сигналів для їх оптимального узгодження з характеристиками лінії. У певних випадках, наприклад, в ADSL, яка використовує асиметричне пересилання, швидкості пересилання можуть регулюватися, надаючи перевагу швидкості в певному напрямку за рахунок іншого. Оскільки більш швидкісне пересилання генерує вищий рівень завад для інших сигналів, то всі асиметричні сигнали повинні пересилатися в тому самому напрямку.

Кабельні лінії, які використовують технології xDSL, спроектовані для застосувань телефонії. xDSL використовує техніку, подібну до аналогових модемів, однак осягає вищі швидкості головним чином тому, що використовує тільки сам кабель (без фільтрів, коректуючих котушок і т.п., працюючи на вищих частотах. Існують певні технічні проблеми, які повинні бути подолані, щоб забезпечити пересилання xDSL. Необхідно враховувати загасання сигналів, їх дисторсію, викликану частотними властивостями лінії, шуми і перехресні завади, а також інші фактори, такі, як ненавантажені відгалуження, перемички тощо. Пересилання xDSL може допускати наявність всіх цих факторів, однак зростання рівня їх впливу зменшує засяг і швидкість послуг xDSL.

Рис. Загасання та рівень перехресних завад у лініях.

Як видно з графіка, сигнали xDSL можуть бути значно послаблені перед прийманням, тому важливо оцінити шумове середовище. Великий нахил характеристик загасання кабелів у локальній петлі викликає значну дисторсію прийнятих сигналів. Загалом при пересиланні xDSL імпульси не можна розпізнати без еквалізації внаслідок інтерференції між ними. Звичайно можуть інтерферувати сотні імпульсів, бо телефонна мережа спроектована для операцій в частотному діапазоні до 4 кГц, а xDSL використовує частоти понад 1 МГц. Коли сигнали інтерферують в моменти виборок, з’являється міжсимвольна інтерференція. Міжсимвольна інтерференція зменшує або цілковито затушовує можливість розділення рівнів сигналу, унеможливлюючи його оцифрування. Це призводить до зменшення можливої швидкості пересилання даних або внаслідок зменшення кількості сигнальних рівнів, або внаслідок зменшення темпу висилання імпульсів.

У телефонних мережах велика кількість ізольованих пар провідників об’єднані разом у кабелі. Пересилання інформації через окремі суміжні пари провідників у тому самому діапазоні частот може викликати значні взаємні завади внаслідок існування електромагнітних перехресних зв’язків між цими парами.

Перехресні зв’язки можуть бути визначені в одній з двох форм: NEXT (Near End Cross Talk – перехресний зв’язок на ближньому кінці) і FEXT (Far End Cross Talk – перехресний зв’язок на віддаленому кінці). NEXT – це перехресний зв’язок, при якому наведений сигнал в суміжній лінії поширюється в протилежному напрямку від сигналу в основній лінії, при цьому джерела завад розташовані на тому самому кінці лінії, що й приймач. FEXT – це перехресний зв’язок, який веде до появи наведеного сигналу на віддаленому кінці в суміжній лінії, причому напрям поширення наведеного сигналу співпадає з напрямом поширення в основній лінії, при цьому джерела завад розташовані на кінці лінії, протилежному до приймача.

Рис.. NEXT і FEXT у багатопарному провідному кабелі.

Слід відзначити, що пересилання і приймання інформації у тій самій парі провідників (лінії) з використання того самого частотного діапазону також створює завади, пов’язані з появою зоротнього пересилання внаслідок відбиттів, а також внаслідок властивостей самого кабеля як багатопровідної системи. Ця завада відрізняється від викликаної перехресним зв’язком тим, що сигнал, який висилається, відомий і може бути скомпенсований (echo cancellation – вилучення еха).

Спрощена модель для NEXT, запропонована ANSI, визначається формулою

,

де X 49 – константа зв’язку для 49 джерел завад у 50-парному кабелі, наближено рівна 8.82*10^-14;

f – частота в Гц,

N – кількість джерел завад у 50-парному кабелі.

Важливо відзначити, що ця модель перехресних зв’язків репрезентує 1% сценаріїв зв’язків у найгірших випадках розташування N джерел завад у кабелі, бо звичайно присутні менші перехресні зв’язки і не більше половини пар в кабелі містять джерела завад. Це важливо також при розгляді іншої кількості пар в кабелі (наприклад, 30).

 

Наближена модель для FEXT, запропонована ANSI (стандарт T1.413-1995), визначена формулою

,

,

де k – константа для FEXT, наближено рівна для найгіршого випадку наявності 49 джерел завад у 50-парному кабелі;

l – довжина кабеля, [м];

f – частота в Гц.

Крім того, оскільки FEXT помножена на передавальну функцію лінії , то на FEXT впливають ті самі втрати, що й на сигнал. Внаслідок цього FEXT значно менший в порівнянні з NEXT, особливо при значних довжинах кабеля. Модель FEXT подібна до моделі NEXT у тому, що вона охоплює 1% найгірших випадків розподілу джерел завад по парах провідників у кабелі.

Наближені моделі для NEXT і FEXT, запропоновані ETSI (стандарт ETSI 101 388, V. 1.2.1), мають такий вигляд:

,

,

де

,

,

- амплітуда (модуль) передавальної функції тестової петлі.

f означає поточне значення частоти, L – фізичну довжину тестової петлі в метрах, L₀ – опорну довжину петлі, вибрану в цьому стандарті рівною 1 км. Функція представляє модуль передавальної функції петлі, залежний від частоти і фізичної довжини петлі. Її значення рівне модулю параметра матриці розсіяння тестової петлі; цей параметр можна розрахувати за відомими первинними параметрами відрізка довгої лінії (однієї пари).

Константа K_xn визначає емпірично встановлену величину, яка масштабує функцію NEXT H₁ (f,L). Результуюча передавальна функція репрезентує перехресний зв’язок на ближньому кінці тестової лінії. Хоч використовуються різні пари і різні джерела завад, однак тут K_xn вибрана так, щоб відповідати найменшому значенню, яке може бути викликане одним джерелом завад в одній парі. Подібним чином, константа K_xf – це емпірично встановлена величина, яка масштабує функцію FEXT H₂ (f,L).