Виділені лінії, комутовані лінії

Другою важливою ознакою щодо телефонних ліній є те, що вони можуть бути виділеними або комутованими колами. Якщо мати у розпорядженні лінію Т-1 або виділену лінію з меншою швидкістю, то це означає винайняти від телефонної компанії засоби обслуговування типу пункт-пункт. Можна використовувати виділені лінії 1.544 Мб/с (Т-1) або 56 кб/с (низької швидкості).

Комутовані послуги, такі як звичайні телефонні, є послугами, які надаються телефонною компанією. Користувач може вділити будь-якого адресата в телефонній мережі та зєднатися з ним через мережу загальнодоступних комутаторів. Оплата звичайно здійснюється за час сполучення або за обсяг трафіку на відміну від виділених ліній, де оплата береться за їх використання.

Якщо кола, забезпечені телефонною компанією, є цифровими, то модеми непотрібні, однак обладнання користувача повинне бути пристосоване до вимог телефонної компанії. Зокрема, воно повинне мати правильне електричне під’єднання до локальної петлі, правильно передавати трафік і підтримувати діагностичні процедури телефонної компанії.

Лінії, які підтримують сервіс ISDN BRI, повинні бути під’єднані до пристрою, який називається NT1 (Network Termination 1). Крім під’єднання лінії та діагностичних функцій інтерфейс NT1 перетворює двопровідну локальну петлю у чотирипровідну систему, яка використовується цифровим обладнанням. Для під’єднання виділеної цифрової лінії Т-1 та DSS потрібний канальний сервісний пристрій або CSU (Channel Service Unit). CSU під’єднує та кондиціонує лінії, а також відповідає на діагностичні команди. Під’єднувальне обладнання виготівника спроектоване як інтерфейс до пристрою сервісу даних (Data Service Unit), який передає правильно сформований цифровий сигнал до CSU. CSU та DSU часто поєднують в окремий пристрій CSU/DSU. DSU може бути вбудований в раутер або мультиплексер. Таким чином, хоч модеми не є необхідні при цифрових телефонних мережах, однак для сполучення необхідне інтерфейсне обладнання.

Середовища для телефонних послуг

Тоді як швидкість 33.6 кб/с є межею для більшості локальних петель, сконфігурованих для аналогових послуг, то ті ж самі кабелі, які прокладені між телефонною станцією та користувачем, цілком придатні для підтримки послуг ISDN BRI із швидкістю передавання даних 128 кб/с і додатковими 16 кб/с для управління та встановлення. Це можливе тому, що аналогові телефонні лінії оснащені смуговими фільтрами для зменшення втрат сигналів за межами смуги 4 кГц. Цифрові кола не потребують такої фільтрації, а кабелі типу “скручена пара” можуть підтримувати значно більшу ширину смуги, а отже і більшу пропускну здатність.

Виділені лінії 56кб/с та 64 кб/с і послуги, які надаються через ці лінії, такі як frame relay і Switched 56, можуть використовувати двопровідні цифрові лінії і чотирипровідні лінії, які мають окремі пари для передавання і для приймання сигналів. Лінії Т-1, ISDN BRI та frame relay часто використовують 4-провідні лінії або, можливо, оптоволоконні кабелі. Лінії Т-3 викристовують коаксіальні кабелі, але більший трафік передають через оптоволоконні кабелі. ISDN не є останнім словом у збульшенні пропускної здатності “останньої милі”. Ряд фірм фірм продають продукти для HDSL-технології (High bit-rate Digital Subscriber Loop). Ці продукти служать для динамічного вирівнювання локальної петлі, роблячи її придатною для пропускної здатності понад 1.544 Мб/с для більшості кабелів типу “скручена пара” за умови, що пристрої HDSL встановлені з обидвох кінців локальної петлі. Із стандартними провідниками 24 AWG HDSL можна успішно застосовувати для локальної петлі довжиною до 3.7 км без регенераторів (повторювачів). Звичайні кола Т-1 потребують регенераторів через кожні 900..1500 м. Якщо потрібно передавати трафік рівня DS1 через “останню милю”, то альтернативою для HDSL є встановлення оптоволоконного кабеля із значно більшими видатками або встановлення окремого повторювача на кожну лінію, що не так коштовне, як встановлення нового оптоволоконного кабеля, але вимагає значних коштів на обслуговування з боку телефонної компанії.

HDSL не є останнім словом у справі покращення пропускної здатності “останньої милі”. Технологія ASDL (Asymetrical Digital Subscriber Line) як розширення HDSL може підтримувати пропускну здатність понад 6 Мб/с в одному напрямі та значно нижчу пропускну здатність, можливо, 64 кб/с у другому напрямі.

Передавання даних через телефонні лінії

Роль CSU

Пристрій послуг каналу або CSU є першим пристроєм, з яким стикається зовнішня телефонна лінія за попередніми умовами виготівника. На початку 1980-х років CSU були власними пристроями телефонних компаній, які виділяли їх користувачам. Однак пізніше користувачі почали встановлювати власні CSU. Однією з принципово важливих функцій CSU є забезпечення носія і його замовника віж будь-яких випадковостей, які може внести мережа в систему носія.

CSU забезпечує правильне електричне під’єднання до телефонної лінії та здійснює кондиціонування і вирівнювання лінії. Він також підтримує тест локальної петлі для носія у тому значенні, що CSU повертає діагностичний сигнал телефонної компанії без висилання його через CPE, так що носій може визначити проблему, яку він повинен скоректувати. CSU часто має індикатори на світлодіодах, які ідентифікують обрив локальної лінії, втрату з’єднання з телефонною станцією і операції loopback operation.

Коли CSU забезпечувалися тільки телефонними компаніями, вони отримували живлення через саму телефонну лінію. Тепер CSU мають власні джерела живлення.

Функції DSU

Пристрій послуг даних (DSU) відноситься до пристроїв цифрового сервісу між CSU і обладнанням замовника, таким як раутери, мультиплексери та термінальні сервери. DSU звичайно устатковані інтерфейсами RS-232 або V.35. Їх головною функцією є пристосування потоку даних, утворених замовником, до сигнальних стандартів теелефонії та навпаки.

Щоб дати краще уявлення про функції DSU, необхідно зробити деякі уточнення щодо Фізичного рівня. Фактично більша частина капіталовкладень телефонних компаній здійснена у створення Фізичного рівня, який протягом багатьох років був сумісний з обладнанням, що залишилося від попередніх часів, але було здатне співпрацювати з такими новими компонентами, як оптоволоконні кабелі, комутованим багатомегабітним сервісом даних (Switched Multimegabit Data Service) та ATM.

Цифрові потоки, утворювані багатьма користувачами, особливо потоки з пропускною здатністю, меншою від 56 кб/с, є асинхронними; це означає, що кожен біт відділений від інших стартовим і стоповим бітами і що часовий інтервал між бітами довільний. Однак переважна частина пристроїв замовника у публічній телекомунікаційній інфраструктурі використовує синхронну сигнальну систему, у якій передавачі та приймачі координують локальні годинники між собою для ідентифікації границь між одиницями даних. У цьому випадку DSU може бути застосований для упакування отриманих асинхронних даних перед висиланням їх у лінію із постійною швидкістю і для додавання стаотових і стопових бітів перед і після отримаих асинхронних даних перед відсиланням їх до мережі користувача.

Сигнальна техніка телефонних мереж суттєво відмінна від техніки, яка вживається багатьма вхідними простроями замовників. Більш чи менш природньо прийняти позитивний цифровий сигнал за 1, а нульову напругу за 0. Цей тип сигналізації відомий як уніполярний код NRZ (Non-Return-to-Zero).

Існують певні застереження щодо використання уніполярного коду NRZ з точки зору телефонних систем, хоча вони працюють з обладнанням RS-232. Сигналізація NRZ має тенденцію до створення постійної складової (Direct Current - DC) сигналу в лінії, яка може блокуватися окремими компонентами схеми, нариклад, трансформаторами. Крім того, наявність більш або менш випадкового рівня постійної складової сигналу в телефонних провідних кабелях суперечить завданню живлення пристроїв, таких як повторювачі або CSU.

Застосування сигнальної системи, в якій кожна 1 або 0 викликає перехід через нуль спрощує виявлення правильних цифр, однак цього недостатньо для компенсації постійної складової. Використання методу полярної сигналізації, коли одиниці є додатніми імпульсами, а нулі - від’ємними, може зменшити вклад пстійної складової, однак довга послідовність одиниць або нулів може will still have that result. Подібно до уніполярної сигналізації, перехід через нуль для кожного біта не вирішує проблеми постійної складової сигналу.

Розв’язанням є позначення 0 відсутністю напруги і позначення 1 додатнім та від’ємним імпульсами. Цей спосіб відомий як біполярна маніпуляція (bipolar violation - BPV). При переході кожного біта через нуль простіше виявляти кожну одиницю даних. Крім того, цей метод дозволяє розташувати повторювачі на більшій відстані, ніж інші методи. Біполярна сигналізація також відома під назвою змінної інверсії знаків (Alternate Mark Inversion - AMI). Перехід через нуль часто позначають скороченням RZ (Return-to Zero).

Іншою проблемою із синхронними телефонними мережами є потреба підтримки синхронізації крізь усі можливі кола. Пристрої телефонії включно з повторювачами приймають сигнали синхронізації із послідовності бітів. Одним із загальних правил для взаємоз’єднання старіших пристроїв є те, що можна передати не більше від восьми бітів синхронізації без сигналу. Однак потік даних часто може містити вісім або більше послідовних нулів і це приводить до порушення синхронізації цих пристроїв, а без синхронізації передавання неможливе. Додне із розв’язань полягає в тому, щоб призначити один біт з кожних восьми для цілей управління. Якщо всі інші біти у восьмибітовій стрічці є нулями, то біт управління встановлюється в одиницю і синхронізація підтримується. Потреба у цьому біті управління є причиною того, що лінії DDS (Dataphone Digital Service) nf Switched 56 service, які діють через кола DS0 (64кб/с), забезпечують користувачам тільки послуги 56 кб/с, бо тільки 7 бітів з 8 наявні для користувача.

Інше розв’язання проблеми синхронізації, поширене від середини 80-х років, включає примусове використання біполярної маніпуляції для обслуговування синхронізації, при чому імпульси BVP не інтерпретуються як сигнал. Ця техніка, відома під назвою підстановки двійкової вісімки змість нуля (Binary 8 Zero Substitution - B8ZS). Кола DS0, які наскрізно підтримують B8ZS, можуть передавати дані користувача із швидкістю 64 кб/с.

Цифрові сигнали, які передаються через телефонні лінії, повинні бути рамковані. Рамкування дозволяє обслуговувати багато потоків даних, об’єднаних в одному колі, оскільки кожен потік займає свою часову щілину. Спеціальний біт служить для відзначення початку рамки. Наприклад, для кіл DS1 (або T-1) кожен 193-й біт є бітом межі рамки, який слідує після 24 сегментів DS0 по 8 бітів кожен.

Після вияснення функцій сигналізації AMI, B8ZS і вимог рамкування можна повернутися до DSU. Роль DSU полягає в перетворенні уніполярного цифрового сигналу від пристрою користувача в сигнал, властивості якого визначені вимогами кіл телефонії.

DSU часто вбудовують в інші пристрої, такі як мультиплексери або канальні банки, а також часто поєднують з CSU у вигляді окремих пристроїв CSU/DSU або CSU/DSU. CSU/DSU можуть мати вбудовані засоби для компресії даних, а також можуть мати аналоговий або ISDN-порти для backup. Отже, CSU відіграє роль, подібну до ліній NT1 або ISDN, а DSU порівнальний з термінальним адаптером ISDN. CSU/DSU (і термінальні адаптери ISDN) називають “цифровими модемами”. Ця термінологія невдала, бо CSU/DCU нічого не модулюють і не демодулюють. Модеми модулюють аналоговий носій (гармонічне коливання), щоб передати цифровий сигнал через аналогові телефонні лінії. Техніка модуляції, яка застосовується в сучасних модемах, є складним поєднанням амплітудної та фазової модуляцій. Коли CSU/DSU стали застосовувати до комутованих ліній, то виникла потреба у сигналі, призначеному для виклику комутатора телефонної станції, для чого в DSU використовуєть ся AT-команда, подібно як в модемах. Однак крім співпадіння факту, що як DSU, так і модем вмикається між послідовним інтерфейсом і телефонною мережею, функції CSU/DSU та модема повністю відмінні. Модем призначений для перетворення цифрового сигналу в аналоговий сигнал звукового діаразону, який подається в кола, призначені для передавання голосових сигналів. CSU/DSU перетворює один вид цифрового сигналу до іншого виду, придатного для передавання через цифрову телефонну систему.

В Европі публічні телефонні мережі використовують E1 – систему мультиплексування для 30 голосових каналів і двох службових зі швидкістю 2.048 Мбіт/с. Однак E1 у дійсності мало придатна для під’єднань з індивідуальними приміщеннями. Протокол пересилання, який використовує E1, застосовує код AMI, який потребує трансівера на відстані 914 м від телефонної станції і через кожні подальші 1828 м. AMI потребує 1.5 МГц смуги з піком спектральної щільності при 750 кГц (у США) і так псує спектр кабеля, що телефонні компанії можуть використовувати тільки одне коло в кожному 50-парному кабелі і жодного в суміжних кабелях. За цих обставин забезпечення послуг з великою шириною смуги до домівок може бути еквівалентне встановленню нового кабеля. Ця смуга закріплена за конкретним користувачем і не може бути використана іншими, навіть коли пересилання даних відсутнє. Крім того, вимоги щодо смуги “вгору” і смуги “вниз” у більшості випадків дуже відрізняються: потреби щодо смуги “вниз” значно більші, ніж у зворотньому напрямі, при цьому потрібні значення смуги “вниз” вже сьогодні перевищують можливості каналу E1. Тому послуги пересилання даних з високою швидкістю частіше підтримуються з використанням технології ADSL.

Послуги виділеного доступу для T1 або E1 можуть надаватися через ті самі провідні кабелі, однак при цьому слід дотримуватися спеціальних правил. Використання цих правил обумовлене передовсім тим, що традиційне обладнання для T1 або E1 застосовує дуже прості техніки модуляції, такі як AMI для T1 або HDB3 для E1, які базуються на електронних колах, опрацьованих понад 30 років тому. Ці традиційні техніки модуляції можуть підтримуватися тільки на відносно коротких відстанях. Внаслідок цього впровадження T1/E1 у довших локальних петлях вимагає їх поділу на частини з електронними повторювачами в проміжних пунктах для регенерування сигналу. Спеціальна інженерна техніка полягає в розміщенні повторювачів на відстанях до 900 м від кінцевих пунктів і через кожні 900..1800 м у проміжних пунктах, залежно від діаметру провідників кабеля. Крім того, традиційне передавальне обладнання T1/E1 не може працювати у локальних петлях з відгалуженнями, тому останні повинні бути вилучені.

Відгалуження – це ненавантажені розширення локальної петлі, які викликаютть додаткові втрати з максимумами в околі довжини відгалуження, рівної четверті довжини хвилі. Тому технології, які використовують нижчі частоти, менш чутливі до впливу відгалужень.