Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників

Приват. заощад. — це структуриз. сист, яка склад. з двох сегментів: заощад. дом. госп. і заощад. підпр.

Заощадження домогосподарств = особистий наявний дохід – споживання

Найбільш розповсюд. форм заощад. домгосп є депозитні вклади в комерц. банках, придбан. акцій та облігац.

Стосовно підпр. існ. чисті та валові заощад. В їх осн. лежить відмін. між прибут, чистим прибут. та валов. приб. підпр. Прибут відобр. перевищ. виручки від реалізац прод. над витрат, пов’яз. з її вироб. Прибуток мінус податок на прибуток – це чистий прибуток. За своєю суттю чистий прибут є наявн дох. підпр. Певна його частина у формі дивідендів спрямов. на приват спожив.

Чисті заощадження підприємств = чистий прибуток – дивіденди

 

Валовий прибуток – це прибуток плюс амортизац, тобто спожив. осн. капіт.

Валові заощадження підприємств = валовий прибуток –податок на прибуток – дивіденди

або

Валові заощадження підприємств = чисті заощадження +амортизація

 

Майже всі інвест. здійсн. підпр. При цьому їх потреби в інвест. коштах, перевищ. їх заощад. За цих умов вин. певний дисбаланс: з 1-го боку, заощад. домгосп. перевищ. їх потреби в інвест. ресурс; з інш —заощад. підпр. є недостатн. для фінан. забезпеч. інвестиц. Це обумовл як можлив. так і доцільн. переміщ. тимчас. вільних коштів домгосп у тимчас. розпорядж. підпр. Таке переміщ. здійсн. за допом. фінан. сист.

 

Як видно з рис, фін. сист, склад із 2-ох інститутів: фін. ринки і фін. посередн. Фін ринки — це рин., головн. чином, облігацій та акцій.

До фін. посередн. віднос. банки, страх. компан та пенс. фонди, а також інвест. посередн.

Залуч. підпр. інвестиц, коштів через фін. ринки — це пряме фінансув. інвестицій яке здійсн. за рах. емісії цінних паперів. До головн інструм. прямого фін. інвест. віднос. облігації і акції.

24. Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення. За метод. “видатки-випуск ” рівнов.ВВП- це такий обсяг вир-ва, якому відпов. сукуп витрати, достатні для закупки всієї прод, вироб. в поточ. періоді. Тобто, при рівнов.ВВП сукупна к-ть вироб. товарів дорівнює сукупній кільк. закуп. товарів (споживчих та інвестиційних). Екон. постійно тяжіє до рівноваги. Це озн, що у випад, коли сукуп витрати перевищ. ВВП і відбув.незаплан. зменш. тов.запасів, підпр. будуть зацікавл збільшувати вир-во до рівня сукуп.витрат, якщо навпаки, сукуп.витрати менші від ВВП і відбув.незапланов збільш. товар.запас, вони будуть змуш скороч. вир-во до рівня сукуп.витрат. Аналіз рівнов.ВВП можна здійснити і за допомогою граф.моделі “видатки-випуск” (Кейнс. хрест).

 

Тут "кейнсіанс/ хрест" показує, яким способом визнач. рівноваж прибут Y при даному рівні планов. інвест. І, бюджет. політ. G і С. Це дозвол викор. його для демонстрації, як змінюється Y при зміні однієї з перемінних.

Горизонт.вісь – ВВП (Y), вертикальна- факт.сукуп.витрати (Е), бісектриса – ситуація, коли факт.і запланов. сукуп.витрати збігаються. Перетин ліній факт.і заплан.сукуп.витрат– тотожність між цими витратами. Але в дійсності факт.сукуп.витрати, як правило, не збігаються із заплан.сукуп.витратами. Якщо Е<Y – економіка виробляє більше продукції, ніж зможуть її реалізувати. Це свідчить про виник. перевир-ва, яке супров. Збільш. тов. зап. і незаплан.приростом інцест. у товарні запаси (+І’).Отже, підп-ва зменшуватимуть вир-во до рівня попиту, що породжуватиме тенденцію до віднови рівноваги між ВВП і сукуп.видатками. Якщо навпаки, то це ознака недовир-ва, яке супроводж.незапланов. зменш. інцест. у товарні запаси (-І’) і слугує для підп-в підставою збільшувати вир-во до рівня попиту. Взагалі інвест. викон.балан.роль в економіці: Y=E±I’. Це означає, що в умовах рівноваги Y=0 Y=E.

 

В основі методу «вилучення — ін’єкції» лежить та обстав, що в екон. кругообігу постійно мають місце вилучення (зменш. видатків) або ін’єкції (збільш. видатків). Вилуч. відбув. у формі заощадж, подат, імпорту. Ін’єкції здійсн. в формі інвестиц, держ. закуп, експорту. Екон. рівновага існує лише за умов, коли вилуч.=ін’єкціям. У спрощ. варіанті, яким є приватн екон. закритого типу, вилуч. відбув. лише у формі заощадж, а ін’єкції — лише у формі інвестиц. За цих умов модель екон. рівноваги вигляд так: S = І, де І — запланов інвест.

Фактичні інвест відхил. від заплан. на вел. незаплан. інвест. і дорівнюють . Завдяки незаплан. Інвест. фактичні інвест. завжди дорівн. заощадж: . Це полож. кореспондується з методом «видатки — випуск», за яким фактичні сукупні видатки завжди дорівн ВВП за рах. незаплан. інвест.

Дохід від реалізації виробленої прод. можна одерж. тільки після сплати податків: У = У–Т. Частину цього доходу домгосп. можуть заощадити.

Заощадж. являють собою вилуч. витрат з потоку «витрати – доходи»: S=Х–С

Спожив. Зменш. і стає меншим за загальн обсяг вироб. Викупити на ринку всю вироблену продукцію стає неможливо.

Фірми ж не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційним товаром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції розглядаються як ін'єкції (доповнення) витрат у потік «доходи – витрати», а це, в свою чергу, доповнює споживання. Отже, інвестиції являють собою компенсацію на заощадження.

Якщо S < І, обсяг ВВП буде нижчим за рівноважний рівень (7<7*).

Якщо S > І, обсяг ВВП перевищ. рівноваж. рівень (7>7*).

Якщо S = І, обсяг ВВП збіг.з рівноваж. рівнем (7=7*).

S = І означає, що вилуч. засобів виробн. на заощадж. повністю компенс. ін'єкціями інвест.

Ця рівність визначає рівновагу ВВП.

Граф. рівновагу ВВП можна визнач у точці перетину кривої заощадж S і планових інвест. І. У точці рівноваги А домгосп. мають намір заощад. стільки ж, скільки підпр. бажають інвест.

Якщо фактичн дохід перевищ рівноваж. рівень, має місце тенденція до скороч. вироб.

Модель «вилучення – ін'єкції» подається у такій граф. інтерпретації:

 

Якщо фактичний дохід менший за рівноваж рівень, спостер. тенденція до зрост. вироб.

Заощад. зазвичай не дорівнюють заплан. інвестиціям. Але вони постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпеч. на ринку позичкового капіталу, на якому регулюючу роль виконує відсоткова ставка. Якщо, наприклад, заощадження перевищ. заплановані інвестиції, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка знижується, що сприяє збільшенню інвестиц. попиту до рівноваги із заощадж.

Якщо, навпаки, нерівновага на ринку позичкового капіталу поруш. Збільш. інвест, тобто попиту на позичкові гроші, то % ставка зростає. Це сприяє збільш. заощадж. (пропозиція грошей) до рівня попиту на гроші, тобто до інвест. попиту. Отже, рівновага на ринку позичков капіталу є необхідною умовою забезпеч. рівноваги між вилученнями (заощадження) та ін’єкціями (інвестиції), а відтак — і рівноваги на товарному ринку.