Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Серед усіх каналів монетарного передатного механізму найбільш визнаним єканал «процента ставка—інвестиції». Тому саме на нього спираються длявизначення наслідків впливу монетарної політики на економіку. У форматіграфічної моделі AD – AS аналіз наслідків монетарної політики в

короткостроковому і довгостроковому періодах доцільно розглядати окремо.

Згідно з моделлю AD – AS у короткостроковому періоді монетарна експансіявикликає такі основні наслідки:

1)зниження номінальної і реальної процентних ставок;

2)збільшення номінального і реального ВВП;

3)підвищення цін (інфляція).

Такі наслідки монетарної експансії відповідають сучасній кейнсіанській

теорії, згідно з якою в короткостроковому періоді крива сукупної

пропозиції має додатний нахил.

У довгостроковому періоді наслідки інші, а саме: зростання цін

пропорційно збільшенню пропозиції грошей, зростання номінальної

процентної ставки пропорційно зростанню цін і незмінність реальної

процентної ставки, зростання номінального ВВП пропорційно зростанню цін

і незмінність реального ВВП. Отже, наслідки впливу монетарної експансії

на економіку у довгостроковому періоді свідчать про нейтральність

грошей.Отже, можна зробити узагальнюючий висновок щодо наслідків монетарноїекспансії у довгостроковому періоді:

1.Ціни підвищуються пропорційно номінальному збільшенню пропозиціїгрошей.2.Реальний ВВП залишається без змін, а номінальний ВВП зростаєпропорційно зростанню цін.3.Реальна процентна ставка зберігається на незмінному рівні, аномінальна зростає пропорційно зростанню цін.Такі наслідки монетарної політики свідчать про нейтральність грошей удовгостроковому періоді. Гроші вважаються нейтральними в тому розумінні,що зміна їх кількості не справляє в довгостроковому періоді будь-якоговпливу на реальні величини (реальний ВВП, реальну заробітну плату,реальну процентну ставку тощо). Змінюються лише номінальні величини(номінальний ВВП, номінальна заробітна плата, номінальна процентнаставка тощо). Висновок про нейтральність грошей у довгостроковомуперіоді відповідає кількісній теорії грошей. Його дотримуються і сучаснімонетаристи. Підтверджується він і спеціальними емпіричнимидослідженнями. Проте на практиці учистому вигляді ідентифікуватинейтральність грошей у довгостроковому періоді неможливо. Вона можепроявлятися лише як тенденція, а не абсолютний фак

36. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.
Платіжний баланс — це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій країни з рештою світу. Всі операції групуються в платіжному балансі за двома рахунками: рахунком поточних операцій та рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій. У платіжному балансі кожна операція записується двічі — за кредитом однієї статті і за дебетом іншої статті. Переважна більшість операцій є еквівалентним обміном економічними цінностями. Поряд із цим існують і такі операції, що відображують надання економічних цінностей на безоплатній основі. Вони подаються в статті під назвою «Трансферти». Крім двох рахунків в платіжному балансі застосовується автономна стаття «Помилки та упущення», яка відображує сальдо статистичних неточностей, що виникають внаслідок часових і вартісних розбіжностей між митною та банківською статистикою.

Рахунок поточних операцій складається з трьох частин: баланс товарів та послуг, сальдо якого дорівнює чистому експорту; доходи, сальдо яких обчислюється як різниця між доходами, отриманими резидентами, і доходами, виплаченими нерезидентам; поточні трансферти, сальдо яких являє собою різницю між отриманими і виплаченими трансфертами. Рахунок капітальних операцій складається з двох частин: рахунок операцій з капіталом — відображає рух капітальних трансфертів і нефінансових активів і фінансовий рахунок — відображує операції з фінансовими активами та зобов’язаннями, які виникають у резидентів відносно нерезидентів. Виділяють чотири групи активів і зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції, резервні активи.

Платіжний баланс за своїм визначенням завжди є рівноважним,тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися. Його рівновага означає, що сальдо поточного рахунка дорівнює сальдо рахунка капітальних операцій з протилежним знаком за одночасного врахування сальдо статті «Помилки та упущення».Це можна виразити такою формулою:BP=CA+KA+EO=0,де BP-сальдо платыжного болансу,CA-сальдо поточного рахунку,KA-сальдо рахунка капітальних операцій,EO-сальдо статті «помилки та упущення». Нерівноважним може бути лише неповний платіжний баланс, в якому рахунок капітальних операцій не враховує статтю «Резервні активи». Без цієї статті виникає баланс автономних операцій. Його нерівноважність свідчить про те, що країна одержала від усіх автономних операцій менше або більше іноземної валюти, ніж витратила на ці операції. З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне,вторинне і підсумкове його сальдо.

37. Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.
Валют.(обмінний) курс – ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти. При цьому під валютою розуміють будь-який платіжний засіб, який може бути застосований у міжнародних рахунках. Залежно від режиму формування валют.курсу (е) розрізняють вільний плаваючий, керовано плаваючий, фіксований. Залежно від к-ті іноземних валют, за допомогою яких вимірюється курс нац.валюти, слід розрізняти односторонній та багатосторонній валют.курс. Процес встановлення валютного курсу є котируванням валют.Існує два метода котирування іноземної валюти до національної:
Пряме котирування та обернене котирування
Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).Це вираження одиниці іноземної валюти у національній.
База котирування – базова валюта – валюта, відносно якої котирується інші валюти. Обернене котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях.Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина.
Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний. Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть іноземної валюти. Реальний курс (е_r) обчислюється як добуток номін.курсу на співвідношення між нац.ціною товару (P_n) та його іноземною ціною (Р_і) за формулою

Валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку, на яке впливають три основних чинники: стан торговельних відносин країни з рештою світу, співвідношення між вітчизняною та світовою ставками процента, інфляція. Особливим варіантом визначення валютного курсу є концепція ПКС, в основі якої лежить закон єдиної ціни. Формування валютного курсу залежить від валютного режиму: плаваючий курс, фіксований курс.

Сучасна міжнародна валютна система пройшла у своєму розвитку три етапи, якими є:

-система золотого стандарту- За цією системою курс національної валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою.

-Бретон-Вудська валютна система- кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно американського долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від системи золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото.

- Ямайська валютна система- За ямайською угодою замість золотофіксованих валютних курсів запроваджувалася система плаваючих валютних курсів. За таких умов курс національної валюти в кожній країні був поставлений в залежність від стану національної економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнародних ринках.