Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.

Фіскальна, або бюджетно-податкова політика пов'язана з формуванням державного бюджету. Державний бюджет - це баланс доходів і видатків держави, який ухвалюється на фінансовий рік. Уряд мобілізує грошові кошти насамперед через податки для фінансування загальнодержавних видатків. Податки забезпечують близько 90% доходів будь-якої держави. До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, - фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування - прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку - гектар).

Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види:"пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;"прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають (такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується);"регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

Податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін. Непрямі - це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуг.

Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуальні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і на універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Додана вартість - це різниця між виторгом підприємства і вартістю матеріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%.

Мито - це податок на товари, які імпортуються. Податкова система в Україні грунтується на двох основних податках - на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення прибуткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надходженнях до державного бюджету менш вагоме.

Частка податків, зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%. Це один із найвищих показників у світі.

Уряд мобілізує кошти до державного бюджету через податки, а відтак здійснює видатки. Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів:

1) національна оборона;

2) утримання державного апарату;

3) фінансування бюджетного сектора економіки;

4) соціальні видатки;

5) фінансування розвитку економіки;

6) проценти за державний борг.

Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому порядку і відбиває політику уряду. Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видатки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок, або профіцит, бюджету; якщо, навпаки, видатки більші за доходи, то виникає дефіцит бюджету. Майже всі країни, за небагатьма винятками, мають нині дефіцит бюджету. Відношення суми дефіциту до ВВП, виражене у відсотках, називають рівнем дефіцитності бюджету. Якщо такий рівень становить 1-2%, ситуація є терпимою, якщо більший, то підриваються підвалини стабільності економіки.

Фіскальна політика держави.

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат. Основні функції фіскальної політики:

1) вплив на стан господарської кон"юнктури.

2) перерозподіл національного доходу.

3) нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Фіскальна політика може здійснюватись у формі:

1) дискреційної ф п.

а) стимулюючої

б) стримуючої

2) недискреційної ф п.

Важливою проблемою теорії і госп. практики є питання співвідношення між степенем втручання держ. у розвиток ек-ки та функціонування ринку як саморегулівного механізму. Уряд кожної країни окрім фінансування вир-ва реалізує також програми соц забезпечення, охор довкілля та ін шляхом перерозподілу доходів між різними сферами ек-ки. Одним із головних інструм впливу держави на ек-ий розвиток є податки,які можна класифікувати за різними озн-ми(прямі,непрямі,загальнодер,місцеві). За ост 10-ччя урядові видатки розвинен країн зросли з 20 до 50% ВВП. Окрім придбання товарів та послуг держава фінан виплати з безробіття,а також цлий ряд соц прорам. Основним джерелом доход держ у розвинених держ є податки. Окрім того уряд одержує доходи від держ часток у різноманітних підп-ах і компаніях у вигляді дивідендів,%.

Держ. бюджет - це найбільший централізований фонд фін. ресурсів, що перебуває у розпорядженні уряду. ДБ є фін планом доходів і витрат держави на рік. Доходи і видатки ДБ - це особливі ек. фонди, на основі яких відбувається перерозподіл створених в ек-ці ресурсів. У разі, коли видатки бюджету перевищує його доходи виникає бюдж. дефіцит. На сьогодняшній день у світі практично не існує країн, у яких не було б бюдж. дефіциту у той чи інший період розвитку. Однак, практика господарського життя доводить, що помірний бюдж. дефіцит (1-2% від ВВП) може використовуватися як інструмент активізації розвитку нац. економ.

Причини виникнення бюдж. деф.:

*здійснення великомаштаб інвестиц проектів

*зростання витрат на військові потреби

*надзвичайні обставини (великі стихійні лиха,техногенні катастрофи)

*циклічний спад вир-ва.

Перші 3 причини викликають структурний дефіцит держ. бюдж.,а останні - циклічний. Структурний дефіцит відображає в цілому виважену економ. політику уряду, спрямовану на стабілізацію та структурну перебудову економіки. Циклічний дефіцит є явищем більш небажаним, ніж структурний, оскільки він відображає неспроможність уряду тримати під контролем фін. ситуацію в країні.

Державний борг - нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансових дефіцитів. Збільшення держ. боргу протягом певного року = дефіцит бюджету.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави своїм власним громадянам. Зовнішній борг - заборгованість держави громадянам та організаціям інших країн.

Активна фінансова політика - діяльність уряду щодо зміни податків і державних витрат з метою стабілізації економіки та досягнення довгострокового економічного зростання.

Альтернативні джерела інфляції. Інфляційний та дефляційний розрив.

Інфляція-процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою,незабезпеченою матеріальними цінностями.

Джерела інфляції:

*грошова емісія, незабезпечена товарною масою;

*кредитна емісія;

*криза валютно-фінансової системи;

*зростання бюд деф та держ. боргу;

*мілітаризація економіки, оскільки вона є причиною:

1) збільшення видатків бюджету, 2) додаткового поглинання матеріальнх та трудових ресурсів => вилучення їх із сфери вир-ва споживчих товарів, 3) збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості.

*аналогічний вплив незавершеного вир-ва;

*державна монополія;

*монополізм підприємств;

*диспропорції у народному господарстві;

*механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів вир-ва);

*інфляція цінової надбавки (підвищення цін з метою компенсувати майбутні збитки, можливі в результаті організаційної перебудови економіки);

Інфляційний розрив - це відхилення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості в бік збільшення при сталій пропозиції.