Індекс споживчих цін - це відношення вартості споживчого кошику товарів і послуг у розрахунковому році до вартості цього ж кошику у базовому році.

CPI- Consume Price Index найбільш поширений у використанні індекс цін. Значення CPI визначається, виходячи з ціни ринкового кошику товарів та послуг типової міської родини. ІСЦ часто називають індексом вартості життя. ІСЦ розраховується щомісяця, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інформації. ІСЦ показує, як змінюються ціни за два періоди, які порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною.

Інфляція (вимовафайл; від лат. inflatio — роздування) — тривале зростання загального рівня цін (на відміну від відносного зростання цін, за якої ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше, ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними), що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин причини виникнення і розвитку інфляційних процесів.

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення (найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом (пенсіонери, працівники сектору державного управління та ін.), погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить зокрема до зниження інвестиційної активності та погіршує можливості щодо економічного розвитку.

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %).

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики України використовує споживчий кошик з 296 компонентів) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, який однак охоплює більшу кількість товарів, доступні лише щоквартально.

Індекс цін (I) — це відношення ціни в період t (Pt) до ціни базового періоду (Pb), тобто:

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до індекса цін попереднього періода:

Залежно від темпів зростання середнього рівня цін розрізняють декілька видівінфляції.

- По­взуча (або помірна) - інфляція, коли ціни зростають поступово, але неухильно (до 10% на рік). Інфляція 3-5% на рік у розвинутих країнах не розглядається як негативний фактор, а навпаки, вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму, примушує підприємців не відкладати отриманий при­буток "у шухляду", бо він знеціниться, а вкладати його в розширен­ня власного виробництва і таким чином створювати нові робочі місця і збільшувати обсяг виробництва.

- Галопуюча - це інфляція, коли ціни зростають на 20-100 % щорічно. Вона свідчить про серйозні проблеми економічного розвитку країни.

- Гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно – на 1-2% щодня або на 500% і більше в рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні, її найголовніші руйнівні наслідки — швидке зубожіння населення, зростання безробіття, знищення механізму нагромадження грошей та їх вкладення в розвиток виробництва. Гіперінфляція не знищує еко­номіку сама по собі. Країна певний час може жити в умовах гіперін­фляції. Але вона руйнує найважливіший механізм, що забезпечує нормальний економічний розвиток у майбутньому, а саме — механізм нагромадження грошей та їх вкладання у розвиток виробниц­тва, оскільки при інфляції вигідно бути боржником, але невигідно накопичувати гроші і давати їх у борг.

Дефляція, яка означає підвищення цінності або купівельної спро­можності грошей, є не меншою проблемою для суспільства, ніж інфляція, оскільки вона теж вносить невизначеність у розрахунки тих, хто планує своє майбутнє.

Стагфляція – зростання цін при спаді виробництва

Найтиповішими антиінфляційними заходами у країнах з розвине­ною економікою є:

1. Регулювання попиту, що базується на рекомендаціях кейнсіанської теорії, а саме: збільшення податків, зменшення державних вит­рат і збільшення відсоткової ставки за кредит. Такі заходи, без сумніву, обмежують сукупний попит, але водночас ведуть до згортання виробництва і збільшення безробіття.

2. Контроль за зарплатою та цінами покликаний змінити очікуван­ня: якщо наймані працівники повірять у результативність обме­жувальних дій уряду, то вони припинять подальші вимоги щодо підвищення зарплати; відповідно, якщо підприємці, покладаючись на дії уряду, повірять у те, що припиниться підвищення цін на ресурси, то вони перестануть скорочувати обсяги виробництва.

3. Індексація доходів робить їх менш чутливими до підвищення цін. Індексація певним чином обмежує стихійне зростання доходів, тому вона може сповільнити інфляцію попиту. Але при інфляції витрат індексація може навіть погіршити ситуацію.

А з 1991р. по 1995р. в Україні була зафіксована гіперінфляція. Найвищими темпами зростали ціни у 1992-1994рр. У цей час річна інфляція становила, відповідно 2100, 10260 і 500 %.

Антиінфляційна політика держави -це сукупність заходів державного регулювання, спрямованих на зниження інфляції.

До теперішнього часу сформувалось два основних напрямки, спрямованих на зведення інфляційних темпів до мінімального рівня: кейнсіанський та монетарний.