Визначення та цілі маркетингу. Концепції управління маркетингом.

Визначення та цілі маркетингу. Концепції управління маркетингом.

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення людських потреб шляхом

Виділяють п'ять концепцій управління маркетингом:

1. Концепція вдосконалення виробництва виходить з припущення, що попит на розповсюджувані товари буде достатньо високий, а ціни доступні. Отже, потрібно спрямувати зусилля на вдосконалення виробництва і підвищення ефективності системи розподілу. Такий підхід можливий, коли попит перевищує пропозицію і наявна висока собівартість товару. Знижуючи ціну, можна успішно розширити існуючу частку ринку і завоювати нові ринки.

2. Концепція вдосконалення товару. її суть: гадають, що попит високий на товари якісні, з добрими експлуатаційними характеристиками. Отже, зусилля треба спрямувати на постійне вдосконалення товару. У цьому підході криється небезпека: передбачають, що потрібні мишоловки, а люди беруть аерозолі; розраховують, що для переїзду потрібні поїзди, а люди часто надають перевагу літакам, автобусам.

3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль виходить з того, що продаж буде успішним лише тоді, коли компанія докладатиме необхідних зусиль у сфері збуту і стимулювання.

4. Концепція маркетингу полягає в тому, що запорукою процвітання фірми є вивченняпотреб і запитів цільових ринків, а також забезпечення бажаного задоволення більш продуктивним, ніж у конкурентів, способом. Суть концепції - у висловах:

♦ визначте потреби і задовольніть їх;

♦ любіть клієнта, а не товар;

♦ виробляйте те, що можете продати, а не те, що можете виробити.

Концепцію маркетингу ширше застосовують при виробництві товарів народного (широкого) вжитку, ніж при виробництві товарів промислового призначення; частіше до цього виду концепції вдаються великі компанії.

5. Концепція соціально-етичного маркетингу. Стверджує, що завданням організації є вивчення потреб і запитів цільових ринків, їх задоволення більш ефективними, ніж у конкурентів, способами з укріпленням або збереженням добробуту споживача і суспільства.

Три фактори, які лежать в основі концепції соціально-етичного маркетингу:

♦ суспільство (добробут людей);

♦ покупці (задоволення їхніх проблем);

♦ фірма (прибуток).

 

Поняття потреби та нужди. Види потреб. Піраміда Маслоу.

Нужда - це почуття, яке відчуває людина при нестачі чого-небудь. Це почуття: фізіологічні (потреба в одязі, житлі, безпеці, їжі); соціальні (в духовній близькості, впливовості, прихильності); особисті (в знаннях і самовираженні). Вони об'єктивні. І людина завжди шукає шляхи їхнього задоволення або прагне заглушити їх.

Потреба - необхідність, яка приймає специфічну форму відповідно до культурного рівня і особи індивідуума. Потреби практично безмежні, але ресурси для їхнього задоволення обмежені. Тому людина буде вибирати тільки ті товари, які найкраще задовольняють її в рамках фінансових можливостей.

Одним з перших дослідників, із праць якого менеджери дізналися про складний світ потреб і їхній вплив на мотивацію трудової діяльності, був Абрахам Маслоу.

В основу теорії Маслоу покладено такі засадничі ідеї:

люди постійно відчувають певні потреби;

явно виражені потреби, що їх відчувають люди, можна об’єднати в окремі групи;

групи потреб людей ієрархічно розміщені стосовно одна одної;

потреби, якщо їх не задоволено, спонукають людину до дій. Задоволені потреби більше не справляють мотивувального впливу на людину;

якщо одну потребу задоволено, то на її місце стає інша — незадоволена;

як правило, людина має одночасно кілька різних потреб, що взаємодіють;

процес задоволення потреб відбувається знизу вгору.

Потреби, які перебувають ближче до основи «піраміди», потребують першочергового задоволення;
поведінку людини визначає найнижча незадоволена потреба ієрархічної структури;
потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після того, як задоволено потреби нижчого рівня;
потреби вищого рівня можна задовольнити більшою кількістю способів, ніж потреби нижчого рівня.

 

 

Поняття попиту. Види попиту.

Попит - потреба, підкріплена купівельними спроможностями покупця.

Общие признаки сегментации рынка

 

Класифікація товарів.

Товар - це продукт праці, зроблений для продажу, з метою обміну на інші продукти праці чи гроші на ринку.

Визначальною класифікаційною ознакою є мета застосування товару. Виходячи з цього принципу, усі товари підрозділяються на:

- товари, безпосередньо призначені для задоволення особистих потреб людей, тобто споживчі товари;

- товари, використовувані для продовження виробництва інших товарів, чи товари виробничого призначення (засобу виробництва)[1].

У свою чергу, споживчі товари класифікуються ще по двох ознаках. Перша ознака - це ступінь чи довговічності матеріальної відчутності, тобто характер споживання. Відповідно до цієї ознаки виділяють три категорії споживчих товарів:

1. Товари короткострокового користування, застосовуються один чи кілька разів (газета, сірники, мило).

2. Товари тривалого користування, застосовуються багаторазово (автомобілі, холодильники, телевізори).

3. Послуги - це дії, що приносять людині корисний результат і задоволення. Послуги є об'єктом продажу (пошивши одягу, ремонт годин). Послуги невловимі, що означає неможливість їхнього транспортування, збереження, упакування. Багато послуг не можна відокремити від того, хто їх робить, наприклад послуги лікаря, вчителя, юриста.

Другою класифікаційною ознакою споживчих товарів є поводження покупця, його звички в споживанні. Відповідно до цієї ознаки виділяються:

1. Товари повсякденного попиту. Це товари, що купують не задумуючись і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою: різні господарські дріб'язки, канцелярські приналежності, продукти повсякденного харчування й ін.

2. Товари попереднього вибору. До них відносяться товари, при покупці яких покупець порівнює ціну, якість, зовнішнє оформлення з аналогічними товарами, прикладає визначені зусилля по пошуку придатного товару (меблі, одяг, електропобутові товари й ін.).

3. Товари особливого попиту. Такі товари є або престижними, або модними. Ці товари, мають унікальні чи характеристики асоціюються з назвами відомих фірм-виробників. Наприклад, краватка від фірми «Діор»[2].

Товари виробничого призначення (засобу виробництва) у залежності від ступеня їхньої участі в процесі виробництва підрозділяються на дві групи:

1. Засоби праці - товари, за допомогою яких здійснюється процес виробництва інших товарів. Вони протягом тривалого часу зберігають свою споживчу вартість.

2. Предмети праці - це товари, що цілком використовуються у виробництві протягом календарного року, переносячи свою вартість на готову продукцію.

З погляду маркетингового підходу всі товари можуть бути підрозділені на двох груп: стандартизовані і диференційовані товари.

 

Структура коду EAN-13

Код EAN-13 с точки зрения кодировки товара условно можно разделить на 5 зон:

Префикс национальной организации GS1 (3 цифры);

Регистрационный номер производителя товара (4-6 цифр);

Код товара (3-5 цифр);

Контрольное число (1 цифра);

Дополнительное поле (необязательное штрихкодовое поле, иногда там ставится знак «>», «индикатор свободной зоны»).

Префикс национальной организации. В цифровом обозначении штрихкода первые три цифры (987, см. рисунок) — префикс GS1. Означают код регионального представительства ассоциации GS1 (регистратора), в которой зарегистрировался производитель продукции, и совсем не означает страну происхождения (изготовителя или продавца) продукта. Ассоциация не запрещает регистрацию предприятия у регистратора другой страны. Хотя большинство предприятий регистрируется в представительстве ассоциации своей страны, это совсем не означает, что продукция произведена именно в этой стране. Подробную информацию о префиксах можно найти на сайте российского представительства GS1.[2]

Регистрационный номер производителя товара. Вторая логическая группа цифр — это код предприятия производителя или продавца товара. Обычно он занимает 4—6 цифр, то есть для каждого регионального префикса может быть зарегистрировано от десяти тысяч до миллиона предприятий. Длина этого поля зависит от политики регионального представительства. В ряде стран размер этого поля зависит от уровня оплаты членских взносов. Проблема связана с тем, что если длина этого поля больше, то можно зарегистрировать больше предприятий, но при этом каждому предприятию выделяется возможность регистрирования меньшего количества товара. То есть, если код предприятия составляет 6 цифр, то каждому предприятию выделяется пространство для регистрации 1000 единиц товара. Ранее Российское представительство выделяло в качестве кода предприятия 4 цифры, и тогда для кодировки товара предприятие обладало возможностью регистрации ста тысяч единиц товара. В 2000-x году российское представительство приняло решение о выделении вновь регистрируемым предприятиям 6 цифр под код предприятия и 3 цифр под код товара. Это было обусловлено тем, что большая часть предприятий выпускает менее 1000 наименований товара, и это было бы более разумным шагом к более экономному расходованию кодов.

Код товара. Ранее было сказано, что 3-5 оставшихся цифр выделяется для кодировки самого товара. И длина этого поля зависит от политики регистратора, то есть, в зависимости от того, какую длину кода предприятия выбрал регистратор в качестве базовой. То есть, от одной до ста тысяч наименований. Вопреки сложившемуся мнению, цифровой код самого товара никакой смысловой нагрузки не несёт. Ассоциация рекомендует последовательное присвоение кодов по мере выпуска нового вида продукции без вложения в этот код какой-либо дополнительной смысловой нагрузки. То есть, это ни вес, ни цвет, ни цена, ни что бы то ни было ещё — это всего лишь порядковый номер товара, который компьютер терминала магазина просто берёт из своей компьютерной базы, где хранится как наименование, так и цена товара.

Контрольное число. Последняя цифра контрольная, используемая для проверки правильности считывания штрихов сканером.

 

Методи ціноутворення.

Існують різноманітні методи встановлення цін:

o витратний метод - ціна розраховується, виходячи із суми постійних і перемінних витрат на одиницю продукції і запланованого прибутку з врахуванням нижнього порога ціни; при непрямому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, що залежить від особливостей товару, а також еластичності попиту за цінами;

o орієнтація на попит - розмір ціни визначається з врахуванням рівня платоспроможного попиту покупців цільового сегмента (враховується верхній поріг ціни); необхідним є вивчення характеру попиту з погляду гнучкості до ціни з метою внесення відповідних змін у поточні ціни;

o орієнтація на ціни конкурентів - ціна може бути вище, нижче або на рівні цін конкуруючих товарів залежно від того, які переваги надає підприємство покупцеві за іншими складовими конкурентоспроможності його пропозиції; виокремлюють три типи методів ціноутворення на основі дій конкурентів:

а) проходження за лідером - означає, що підприємство у своїй ціновій стратегії дотримується стратегії цінового лідера галузі;

б) ціноутворення, прив'язане до норм галузі (пов'язане ціноутворення) - означає встановлення ціни підприємством з врахуванням галузевих норм;

в) ціноутворення з врахуванням прогнозованої реакції конкурентів - підприємство встановлює ціни, орієнтуючись на можливу реакцію конкурентів;

o ціноутворення на основі відчутної і реальної цінності товару принцип встановлення цін, орієнтованих на цінність: пропозиція кращої якості за меншу ціну:

ціна на основі відчутної цінності не завищена, підприємство використовує стратегію низьких цін; при цьому виключаються знижки, розпродажі, супроводжувані рекламними кампаніями, що мають потребу в додаткових витратах;

метод встановлення ціни на основі реальної цінності дозволяє встановлювати справедливі доступні ціни на товари високої якості; підприємство пропонує якісніший товар за старою ціною або товар такої самої якості, але за нижчою ціною; часто реалізується шляхом виведення на ринок менш дорогих моделей добре відомих марочних товарів;

маркетологи повинні також враховувати наявність цін-еталонів - цін, що відкладаються у свідомості покупців і виступають як деякий ціновий орієнтир.

o встановлення цін для стимулювання збуту - підприємство може тимчасово призначати на свої товари ціни нижче прейскурантних, а іноді навіть нижче собівартості; ця стратегія може приймати різноманітні форми: встановлення цін "збиткових лідерів", цін для особливих випадків, надання знижок готівкою;

o встановлення цін, орієнтованих на міжнародні ринки - підприємствам, що діють на міжнародних ринках, необхідно враховувати особливості ринків тих країн, у яких вони продають свої товари і послуги (економічні умови, конкурентна ситуація, закони і нормативні акти, що впливають на торгівлю, рівень розвитку системи оптової і роздрібної торгівлі та ін.), відповідним чином коригувати свої вихідні ціни; у ряді випадків підприємство може встановити єдину ціну для всіх своїх ринків, однак більшість підприємств коригують свої ціни відповідно до умов місцевих ринків, а також з врахуванням різниці у витратах, зумовлених діяльністю на цих ринках;

o комбінований метод - ціна розраховується за витратним методом і коригується з врахуванням ринкових факторів (політики конкурентів, рівня платоспроможного попиту, поведінкових особливостей покупців, еластичності попиту за цінами тощо);

o метод на основі цільової норми прибутку - ціна встановлюється так, щоб досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал.

Стратегії ціноутворення.

Тип товарів	Види цінових стратегій	Зміст цінових стратегій
1. Нові товари	1.1. Стратегія високих цін або "зняття вершків"	Встановлюється максимально високий рівень цін на стадії впровадження нового товару на ринок з розрахунком на покупця, який погоджується заплатити цю ціну, а зі збільшенням виробництва, реалізації з метою залучення нових покупців - поступове зниження ціни
1.2. Стратегія низьких цін (прориву)	Встановлюється нижча ціна, ніж на то-вари-аналоги конкурентів з метою завоювання провідного становища на ринку в умовах гострої конкуренції, а з укоріненням на ринку ціна на товар поступово підвищується до нормального рівня
1.3. Стратегія орієнтації на ціну лідера на ринку або в галузі (наслідування лідера)	Ціна встановлюється виходячи з ціни на товар-аналог цінового лідера
	1.4. Стратегія від шкодування витрат виробництва, збуту і забезпечення середньої норми прибутку на ринку	Ціна встановлюється виходячи з витрат виробництва, збуту і забезпечення середньої норми прибутку на ринку
1.5. Стратегія пре стижних цін	Використовується для престижних виробів, виробів надзвичайно високої якості, виробів, які мають унікальні властивості, відомих підприємств
1.6. Стратегія психологічної ціни	Враховує психологію сприйняття ціни потенційним покупцем; ціна встановлюється нижче певної круглої величини і створюється враження значно нижчої ціни
2. Удосконалені, модернізов ані товари	2.1. Стратегія змінної (падаючої) ціни	Ціна встановлюється залежно від співвідношення попиту та пропозиції і постійно знижується в міру насичення ринку
2.2. Стратегія ціни окремого споживчого сегмента ринку	Встановлюються різні ціни майже на одні й ті самі товари, послуги (відрізняються дизайном, деякими характеристиками), що реалізуються різним групам споживачів
	2.3. Стратегія збереження рівня цін при підвищенні споживчих властивостей товару	Встановлюється з метою захисту позицій підприємства на ринку
2.4. Стратегія пов'язаного ціноутворення	Встановлюється відносно низька ціна на основні товари за водночас високої ціни на супутні товари
3. Товари, які традиційно виробляються і реалізуються	3.1. Стратегія гнучких цін	Швидко реагує на зміни у співвідношенні попиту і пропозиції на товар на ринку
3.2. Стратегія переважних цін	Передбачає певне зниження ціни на свої вироби підприємством, яке займає домінуючі позиції на ринку, з метою захисту від конкурентів
3.3. Стратегія ціни, що встановлюється нижче, ніж у більшості підприємств	Використовується тоді, коли на ринку є взаємодоповнюючі вироби: основні вироби реалізуються за звичайними цінами в наборі з товарами, що доповнюють, ціни на які знижені
3.4. Стратегія договірної ціни	Встановлюється на спеціально виокремлені види виробів, групи товарів і гарантує знижки порівняно зі звичайною ціною такі самі вироби за умови виконання покупцем певних умов при купівлі (за кількість закуплених товарів), що створює ілюзію значної вигоди
	3.5. Стратегія довгострокової ціни	Передбачає встановлення на товари масового попиту ціни, яка тривали не змінюється
3.6. Стратегія цін на товари, які виключені з виробництва	Орієнтується на коло споживачів, які потребують саме цих товарів; вони згодні заплатити вищу ціну за такі товари, запчастини (колекціонери)
3.7. Стратегія доступних цін	Використовується з метою швидкого відшкодування витрат, пов'язаних з виробництвом, збутом тих товарів, у комерційному успіху яких підприємство не впевнене

 

Досить часто посередники приймають на себе фінансові гарантії виконання платіжних та інших зобов’язань сторін, підвищують тим самим надійність товарного обміну, та рівень кооперації лізингових операцій.

Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:

• Дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну. Посередники мають можливість завчасно інформувати товаровиробників стосовно змін у настроях споживачів, тенденцій розвитку попиту на окремі товари.

• Стимулювання збуту — короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.

• Встановлення контактів — налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

• Пристосування товарів — підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.

• Проведення переговорів — спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.

• Організація товароруху — транспортування і складування товарів.

• Фінансування — пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.

• Прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів.

Виконання перших п’яти функцій сприяє заключенню угод, а наступних трьох — виконанню уже заключених угод.

Торговими посередниками можуть бути:

оптовий торговець, роздрібний торговець, дистриб'ютор, джоббер, брокер, комісіонер, оптовий агент, збутовий агент, дилер.

• Оптовик (оптовий продавець) — особа або фірма, що купує значну кількість товару у різних виробників та організує їх товарооборот у роздрібній торгівлі або здійснює безпосередній збут споживачам.

• Роздрібний торговець — особа чи фірма, що здійснює продаж товарів безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

• Дистриб'ютори та джоббери — це фірми, що здійснюють збут оптових закупок готової продукції великих промислових фірм виробників. Дистриб'ютори, на відміну від джобберів — відносно великі фірми, що мають власні склади і встановлюють довгострокові контрактні стосунки з промисловцями. Джоббери, навпаки, скуповують окремі партії для швидкого перепродажу.

• Брокер — це фірма або окремий незалежний торговий посередник, що організовує продаж товару, який не переходить в його власність.

Брокер зводить продавця та покупця, укладаючи угоду на комісійній основі. Йому надаються спеціальні повноваження для укладання контракту угоди, і він повинен діяти суто в межах цих домовленостей. Брокер лише домовляється про умови цієї угоди, але не закуповує товари від свого імені і не несе за них відповідальність. У більшості випадків через його руки не проходять жодні товари, окрім зразків, котрі він бере в тимчасове користування для обслуговування клієнтури. За послуги брокер отримує комісійну винагороду (брокерідж).

• Комісіонер — особа, що має склад з товарами, котрі він продає від свого імені, але за рахунок фірми-виробника.

• Оптовий агент працює за договором з фірмою-продуцентом та веде операції за свій рахунок, при цьому йому може бути надано право збуту товарів фірми в певних районах.

Консигнатор має свій склад та товари, але на основі консигнації (тобто товари передаються йому продуцентом на відповідальне зберігання).

• Збутові агенти — особи, що представляють інтереси певних виробників при збуті їх товарів, самостійно продаючи товари фірми покупцям. Агенти можуть мати різний статус: працювати з обмеженнями (наприклад, на умовах консигнації), обслуговувати тільки одну фірму або тільки даних споживачів і т.п. Агенти окремих виробників представляють фірму та діють на комісійних засадах, вони не можуть придбати товари у свою власність, багато з них мають складські запаси товарів.

• Дилер — широко розповсюджений тип збутового агента, який спеціалізується переважно на продажу товарів тривалого користування, що потребують значних обсягів сервісу, який здійснюють сам дилер та його помічники.

 

31. Поняття мерчандайзингу. Особливості планування торгівельного залу.

Мерчендайзинг — сукупність методів і технік, об'єднаних з метою активізувати роль товару в процесі продажу з допомогою оптимізації його представлення та оточення і тим самим підвищити його рентабельність.

♦ мерчендайзинг — це система організації продажу товару та управління ним;

♦ мерчендайзинг — це маркетинг в пункті роздрібного продажу товарів;

♦ мерчендайзинг — це мистецтво (технологія) викладання товарів;

♦ мерчендайзинг — це система заходів, які здійснюються в межах магазину і спрямовані на те, щоб покупцеві було зручно, приємно та вигідно здійснювати покупки тощо.

Комплекс мероприятий производимых в торговом зале и направленных на продвижение того или иного товара, марки, вида или упаковки называется мерчандайзингом.

Результатом мерчандайзинга всегда является стимулирование желания потребителей выбрать и купить продвигаемый товар.

Правила мерчандайзинга:

Правило присутствия

Необходимый ассортимент продукции, присутствующий на складе магазина, должен быть представлен в торговом зале.

Позиции, представленные на витрине, должны быть доступны в продаже.

Сутність прямих продажів.

Персональные продажи – личные контакты торгового персонала предприятия с покупателями, устное представление товара в ходе беседы с одним или несколькими потенциальными покупателями с целью дальнейшей продажи товара или заключения торгового соглашения.

Пути осуществления персональных продаж:

• деловые переговоры;

• коммивояжерские циклы;

• демонстрация товаров;

• проведение консультаций и т.д.

Така форма торгівлі, як особистий продаж виявляється найбільш ефективною на стадіях формування купівельних переваг і переконань, а також безпосереднього здійснення акту купівлі-продажу. І це завдяки тому, що техніка особистого продажу:

• припускає живе, безпосереднє і взаємне спілкування між двома і більше особами;

• сприяє встановленню різноманітних відносин: від формальних продавець – покупець і до міцної дружби. Досвідчений продавець прагнутиме встановити з клієнтом довгостроковий контакт;

• змушує покупця почувати себе якоюсь мірою зобов'язаним, що з ним провели бесіду, він відчуває більш сильну потребу прислухатися й відреагувати.

У процесі особистого продажу можуть бути присутніми елементи стимулювання збуту: купони, конкурси, премії, різні запрошення, пільги тощо.

Багато фахівців, незважаючи на деякі переваги особистого продажу, відзначають його недолік – короткочасність ефекту від стимулювання збуту шляхом особистого продажу. Ефективність особистого продажу визначається значною мірою продавцем. П родавець виступає в ролі джерела інформації про якість товарів, про претензії клієнтів, їхні побажання, про те, які товари й чому користуються чи не користаються успіхом тощо.

 

Визначення та цілі маркетингу. Концепції управління маркетингом.

Маркетинг – вид людської діяльності, спрямований на задоволення людських потреб шляхом

Виділяють п'ять концепцій управління маркетингом:

1. Концепція вдосконалення виробництва виходить з припущення, що попит на розповсюджувані товари буде достатньо високий, а ціни доступні. Отже, потрібно спрямувати зусилля на вдосконалення виробництва і підвищення ефективності системи розподілу. Такий підхід можливий, коли попит перевищує пропозицію і наявна висока собівартість товару. Знижуючи ціну, можна успішно розширити існуючу частку ринку і завоювати нові ринки.

2. Концепція вдосконалення товару. її суть: гадають, що попит високий на товари якісні, з добрими експлуатаційними характеристиками. Отже, зусилля треба спрямувати на постійне вдосконалення товару. У цьому підході криється небезпека: передбачають, що потрібні мишоловки, а люди беруть аерозолі; розраховують, що для переїзду потрібні поїзди, а люди часто надають перевагу літакам, автобусам.

3. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль виходить з того, що продаж буде успішним лише тоді, коли компанія докладатиме необхідних зусиль у сфері збуту і стимулювання.

4. Концепція маркетингу полягає в тому, що запорукою процвітання фірми є вивченняпотреб і запитів цільових ринків, а також забезпечення бажаного задоволення більш продуктивним, ніж у конкурентів, способом. Суть концепції - у висловах:

♦ визначте потреби і задовольніть їх;

♦ любіть клієнта, а не товар;

♦ виробляйте те, що можете продати, а не те, що можете виробити.

Концепцію маркетингу ширше застосовують при виробництві товарів народного (широкого) вжитку, ніж при виробництві товарів промислового призначення; частіше до цього виду концепції вдаються великі компанії.

5. Концепція соціально-етичного маркетингу. Стверджує, що завданням організації є вивчення потреб і запитів цільових ринків, їх задоволення більш ефективними, ніж у конкурентів, способами з укріпленням або збереженням добробуту споживача і суспільства.

Три фактори, які лежать в основі концепції соціально-етичного маркетингу:

♦ суспільство (добробут людей);

♦ покупці (задоволення їхніх проблем);

♦ фірма (прибуток).