Особливості проведення нересту.

Нерест коропа відбувається у нерестових ставах, які характеризуються не­великими розмірами (0,05-0,1 га), мілководністю, добрим прогріванням, ко­ротким періодом використання.

Підготовчі роботи на нерестових ставах заслуговують на особливу увагу, що робить доцільним певну деталізацію цього питання. Для нересту коропа створюють оптимальні умови навколишнього середовища, які перш за все повинні забезпечити нормальний розвиток ікри і личинок. Ікра у процесі роз­витку перебуває у постійній взаємодії із навколишнім середовищем, тому ве­ликого значення набуває видовий склад рослинності, на якій безпосередньо проходить її інкубація і від якої в значній мірі залежить хімічний режим води.

Деякі види м'якої лучної рослинності (лобода, конюшина, райграс, стоколос) при затопленні швидко загнивають і гинуть, спричиняючи при цьому за­бруднення води, зниження вмісту розчиненого у воді кисню і тим самим згубно впливають на відкладену ікру. Інші види (бекманія, канаркова трава, лисохвіст, пирій) не лише витримують тривале заливання, а й поліпшують їх газовий режим, виділяючи у процесі фотосинтезу кисень, необхідний для дихання ікри й личинок.

Таким чином, щоб поліпшити рибницькі якості нерестових ставів, підви­щити їх рибопродуктивність, необхідно постійно піклуватись про якість нере­стового субстрату. Для цього потрібно культивувати кращі вологостійкі бага­торічні лучні трави й систематично знищувати смітну рослинність. Так, щоб поліпшити травостій нерестовиків із близьким заляганням фунтових вод, не­обхідно висівати у літньо-осінній період рослини, що витримують значне Зволоження й тривале затоплення - бекманію звичайну, канавник тростиноподібний, лисохвіст лучний, мітлицю болотну, польовицю білу, а при глибо­кому заляганні ґрунтових вод - тимофіївку степову, пирій повзучий, стоколос безостий, житняк гребенеподібний. У сухих нерестовиках можна культивувати мезофітні рослини при постійному зрошенні ложа, на засолених ґрунтах висівати лисохвіст, пирій, бекманію та інші солестійкі рослини.

Короп уникає відкладання ікри на жорстких кислих травах (осока, хвощ, сибняга). При розрідженому травостої втрати ікри значні (до 25-30 %).

При відсутності насіння м'якої лучної рослинності, недостатньому траво­стої необхідно створювати нерестовий субстрат, викладаючи дернові майдан­чики чи влаштовуючи штучні нерестовища. У великих нерестовиках можна проводити не суцільне дернування, а застосовувати клітинковий метод ство­рення нерестових майданчиків. Такі майданчики з певними інтервалами й розмірами влаштовують шляхом прикочування дерну на рівні ложа як вздовж берегової зони, так і у верхній частині ставу. З метою створення сприятливих умов для розвитку м'якої лучної рослинності, на яку буде відкладатись ікра, необхідно, як тільки розтане сніг, розчистити водозбірні канавки і повністю осушити ложе. Із ставів видаляють сміття, минулорічну рослинність, ремон­тують гідротехнічні споруди, ложе боронують чи прочісують залізними граб­лями. На ложе ставів, розміщених на низьких місцях, обов'язково слід внести негашене вапно з розрахунку 40-60 г на 1 м², на канавках - 80-ї 00 г на 1 м їх довжини.

Вапнування ложа ставів необхідно провести приблизно за 1 місяць до не­ресту, а канавки обробити вапном (краще розчином) за 2-3 дні до заливання ставів, після чого промити водою. Заливати нерестові стави можна лише че­рез фільтр (рис. ІЗ), що запобігає потраплянню в них пуголовків, хижої та смітної риби. Якщо ж став сильно заріс, його слід викосити, залишити траво стій не вище 10 см. Підготовку нерестових ставів закінчують оформленням необхідного акту.

Рис. 13. Рибосміттєзбірник із капронового рукава: / - капроновий рукав; 2 - фіксуючий канат; 3 - труба водонапуску

 

Нерестові стави заливають за 10-12 годин по посадки на нерест плідників. Якщо воду подають безпосередньо у нерестовики, то на водонапуск встанов­люють дрібновічкову решітку чи сміттєуловлювач.

Для пригнічення негативного впливу фауни на ікру й личинок виконують іакі роботи: ікру жаб вибирають на берег, для відловлювання пуголовків Встановлюють сітчастий рамковий уловлювач (типу павука), в який заклада­ють корм; для знищення жуків і клопів воду із ставів спускають, а дно вапну­ють; для знищення щитків заливають стави, а після вилуплювання личинок іцитків спускають і просушують, в результаті чого його личинки гинуть.

Посадку плідників на нерест здійснюють після стабільного прогрівання моли до 17-18 °С (нерест звичайно буває у травні), У нерестові стави площею 100-200 м рекомендується саджати не більше одного гнізда, в ставах площею 500-1000 м кількість гнізд можна збільшити до 2-3. Кращі результати одержують при формуванні гнізд з одновікових самок і самців, або ж самки можуть бути старшими на 1-2 роки. При підборі плідників і комплектувати гнізд підбирають найбільш зрілих самок і текучих самців. Одне гніздо скла дається з однієї самки і двох самців.

У нерестовий став воду набирають вранці, ввечері випускають підготов ленних до нересту плідників. Як правило, зрілі і добре підготовленні Ягідни­ки, вранці наступного дня нерестяться. Бажано через 10-12 год. після нересту видалити плідників із ставів шляхом пропускання води і вибирання риби сачками з канав, що краще робити у передранкові години. Після цього рівень у ставах піднімають до проектної відмітки і підтримують його до викльову передличинок.

Після факту нересту встановлюють постійне спостереження за ходом ін­кубації ікри: визначають процент запліднення, стежать за хімічним і темпера­турним режимами нерестового ставу, станом кормової бази. Перед викльовуванням передличинок (стадії рухливого ембріона) донні водоспуски ретельно, герметично закривають, що виключає можливість виходу личинок з гоном води.

Для визначення проценту запліднення ікри відривають по кілька травинок у різних точках нерестовика і визначають кількість живих і прозорих ікринок на 100 перерахованих. При заплідненні 80 ікринок процент запліднення від­повідно становитиме 80, і цей показник слід вважати задовільним.

 

Підрощування мальків.

Залежно від температури води передличинки викльовуються з ікри на 3-5-й день (70 градусоднів) і висять на травинках, прикріпившись тяжем -біссусовою ниткою, живлячись за рахунок жовткового мішка. На активне жи­влення переходять на 3-4-й день, що свідчить про досягнення личиночної стадії розвитку. Після цього візуально перевіряють концентрацію личинок у нерестовику в прибережній і мілководній зонах ставу. Скупчення молоді на сонці добре помітні, але для більшої точності можна використати диск Секкі чи звичайну білу мілку тарілку. Проводячи їх на глибині 5-10 см уздовж бере­гової лінії, можна спостерігати, скільки на такій площі личинок і таким чином визначити їх концентрацію. Якщо виявилось, що засів ікри слабкий, процент запліднення низький, у ставі дуже мала концентрація молоді, нерестовики осушують, знову підготовлюють, заповнюють водою і саджають інших плід­ників.

Для розвитку природної кормової бази за умов, коли передбачається утримання личинок в нерестових ставах певний час через добу після метання ікри на ділянки глибиною не більше 25 см, де немає ікри, вносять добре пере­прілий кінський гній-1-1,5кг/м, на другий день по всій площі ставу розподі­ляють бовтанку із свіжого коров'ячого гною - 2 кг на 10 м² (2 кг гною розмі­шують у 6 л води), на третій день - суперфосфат (30кг/га). Якщо доводиться затримувати личинок, то з 7-8 дня вносять добрива у тому ж порядку. Для проведення запасів дафній їх можна вирощувати в одному з нерестовиків, або Обловлювати в інших ставах і природних водоймах. Молодь коропа у віці 5-7 днів має довжину 8,5-9,5 мм при масі 3,5-4,5 мг і потребує обережного поводження з нею під час вилову. На 4-5-й чи 7-8-й день личинок відловлюють і пересаджують у вирощувальні стави, що залежить від технології виро­щування цьогорічок. На підставі досвіду рибницьких господарств, при пере­саджуванні 5-8- денних личинок встановлені нормативи, які передбачають вихід личинок від однієї самки на рівні 100-150 тис. шт.

Ранніх нащадків у коропа можна одержати при відтворенні його в завол­зьких умовах і безпосередньо в нерестових ставах. Для здійснення обох на­прямків у кожному рибницькому господарстві необхідно створити виробничу базу, до складу якої належать інкубаційний цех, земляні саджалки-ставочки і стави-нерестовики. При цьому необхідно вирішити можливості регуляції те­мператури води, точніше знайти можливості підвищення температури води раніше ніж це відбудеться природно в ставах.