Розділ 1. Біологія і види коропа.

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Біологія і види коропа………………………………………………….5

Розділ 2. Особливості розведення коропа в природних умовах. ……………...9

2.1. Підготовка ставів господарства до проведення нересту……………9

2.2. Відбір та переднерестове утримання плідників……………………10

2.3. Особливості проведення нересту. …………………………………..13

2.4. Підрощування мальків……………………………………………….16

Розділ 3. Особливості розведення коропа у заводських умовах……………...18

3.1. Відбір плідників та переднерестове утримання в заводських умовах……………………………………………………………………...18

3.2. Особливості проведення гіпофізарних ін’єкцій…………………....21

3.3 Методи відбору та запліднення статевих продуктів……………….22

3.4. Інкубація ікри………………………………………………………...23

3.5. Вирощування мальків………………………………………………..25

Висновки ………………………………………………………………………...26

Список використаної літератури ………………………………………………28

 

Вступ

У процесі переходу економіки України на ринкові умови господарювання, різко зменшилося виробництво риби і рибної продукції. Площа внутрішніх прісноводних і солоно водних водойм України, які використовуються або можуть бути використані для вирощування риби становить більш як 1 млн га. За наявністю водосховищ, ставів, лиманів, озер, водойм-охолоджувачів енергетичних систем наша країна посідає друге після Росії місце в Європі. Проте аналіз продуктивності цих водойм свідчить, що їх потенційні можливості використовуються далеко не повною мірою. У зв’язку з цим обґрунтованою є потреба узагальнити багатий досвід високоефективного використання водойм України, підвищення їх рибопродуктивності, визначення шляхів інтенсифікації рибної галузі, раціонального використання, охорони і збереження рибних ресурсів, поліпшення економіки рибних господарств і розв’язання багатьох соціально-економічних проблем рибницької галузі.

Одна з основних умов успішного розвитку ставкового рибництва - благополуччя водойм по заразних хворобах риб й інших водних організмів. Тому в кожному рибгоспі необхідно суворо дотримувати міри профілактики. У тих господарствах, де виявилися заразні хвороби, варто якомога швидше зробити все для їхньої ліквідації.

В основу боротьби із хворобами риб покладені ті ж загальні принципи, які застосовуються в боротьбі із захворюваннями теплокровних тварин, але з урахуванням особливостей середовища перебування й самого організму риб.

Міри боротьби із хворобами риб розділяються на загальні профілактичні заходи, що включають створення оптимальних зоогігієнічних умов для риб і недопущення занесення в господарство збудників хвороб риб і заходи щодо ліквідації хвороб, що вже з'явилися.

В умовах ставкового рибництва профілактику необхідно проводити не тільки при безпосередній загрозі спалаху епізоотії, але й повсякденно. Вона повинна бути складовою частиною біотехніки вирощування ставкових риб. Така профілактика дає можливість контролювати умови змісту й годівлі риб у ставках, кормову базу у водоймах, стан риб відносно хвороб і т.д.

Ветеринарний лікар-іхтіопатолог зобов'язаний встановити план загальних ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, організовувати й забезпечувати їх своєчасне й правильне проведення.

Досить часто хвороби риб завдають значних економічних збитків господарствам, викликаючи не тільки загибель риби, а і її схуднення, зниження приросту, погіршення якості м'яса та її товарного вигляду.

Поширенню хвороб риб сприяють багато причин, основними з яких є недостатній контроль при перевезенні риби, погіршення екологічної ситуації та умов вирощування, недостатньо висока біотехнічна культура, порушення карантинних заходів

В сучасних умовах для забезпечення епізоотичного та токсикологічного благополуччя рибних господарств, провідну роль має [1] оптимізація екологічних умов в поєднанні з систематичним цілеспрямованим проведенням рибоводно-меліоративних, ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, які взаємопов'язані між собою і ефективність іхтіопатологічних заходів залежить від того, як чітко будуть вони дотримуватись спеціалістами у цьому комплексі.

 

Розділ 2. Особливості розведення коропа в природних умовах.

Підготовка ставів господарства до проведення нересту.

Організація нерестової компанії в умовах повносистемних господарств чи Спеціалізованих риборозплідників включає систему підготовчих робіт із плід­никами з метою створення оптимальних умов для відкладання ікри і розвитку Потомства у нерестових ставах.

Приступаючи до цієї роботи необхідно насамперед скласти план прове­дення нересту, де визначають, які стави будуть використовувати у першу чергу, яких плідників у них будуть саджати. Нерест може проводитись фронтально і в розтягнуті строки: фронтальний нерест - найчастіше у невеликих гос­подарствах де не дуже багато плідників та обмежена кількість ставів, а розтягнутий - у великих рибгоспах із великою кількісно нерестових ставів, вели­кою кількістю плідників. Звичайно саджають на нерест окремі групи з інтер­валом через 3-4 дні, щоб забезпечити своєчасний вилов личинок і уникнути несподіванок, пов'язаних із погодними умовами, які весною досить примхливі.

До нересту наступного року починають із посадки їх у літньо-маточні ста­ви на нагул після нерестової компанії поточного року, тобто технологічні процеси, пов'язані з утриманням плідників, складається з двох періодів, кож­ний з яких має свої завдання. Перший період - весняний, основні роботи в цей час пов'язані з інвентаризацією маточного поголів'я, розподілом за статтю і розсадженням і для переднерестового утримання, нерестові стави готують для нересту. Після танення льоду із зимувальних ставів спускають воду і ви­ловлюють з них плідників проводиться розвантаження зимово - маточних ставів при температурі води 8-10 °С. При цьому слід врахувати, що недоступ­ним тривале перетримування плідників у зимувальних ставах при виявленні тенденції підвищення температури води. Це особливо небезпечно при спіль­ній зимівлі самців і самок, тому розподіл за статевою визнаною необхідно зробити значно раніше ніж температура води наблизиться до нерестової.

 

Підрощування мальків.

Залежно від температури води передличинки викльовуються з ікри на 3-5-й день (70 градусоднів) і висять на травинках, прикріпившись тяжем -біссусовою ниткою, живлячись за рахунок жовткового мішка. На активне жи­влення переходять на 3-4-й день, що свідчить про досягнення личиночної стадії розвитку. Після цього візуально перевіряють концентрацію личинок у нерестовику в прибережній і мілководній зонах ставу. Скупчення молоді на сонці добре помітні, але для більшої точності можна використати диск Секкі чи звичайну білу мілку тарілку. Проводячи їх на глибині 5-10 см уздовж бере­гової лінії, можна спостерігати, скільки на такій площі личинок і таким чином визначити їх концентрацію. Якщо виявилось, що засів ікри слабкий, процент запліднення низький, у ставі дуже мала концентрація молоді, нерестовики осушують, знову підготовлюють, заповнюють водою і саджають інших плід­ників.

Для розвитку природної кормової бази за умов, коли передбачається утримання личинок в нерестових ставах певний час через добу після метання ікри на ділянки глибиною не більше 25 см, де немає ікри, вносять добре пере­прілий кінський гній-1-1,5кг/м, на другий день по всій площі ставу розподі­ляють бовтанку із свіжого коров'ячого гною - 2 кг на 10 м² (2 кг гною розмі­шують у 6 л води), на третій день - суперфосфат (30кг/га). Якщо доводиться затримувати личинок, то з 7-8 дня вносять добрива у тому ж порядку. Для проведення запасів дафній їх можна вирощувати в одному з нерестовиків, або Обловлювати в інших ставах і природних водоймах. Молодь коропа у віці 5-7 днів має довжину 8,5-9,5 мм при масі 3,5-4,5 мг і потребує обережного поводження з нею під час вилову. На 4-5-й чи 7-8-й день личинок відловлюють і пересаджують у вирощувальні стави, що залежить від технології виро­щування цьогорічок. На підставі досвіду рибницьких господарств, при пере­саджуванні 5-8- денних личинок встановлені нормативи, які передбачають вихід личинок від однієї самки на рівні 100-150 тис. шт.

Ранніх нащадків у коропа можна одержати при відтворенні його в завол­зьких умовах і безпосередньо в нерестових ставах. Для здійснення обох на­прямків у кожному рибницькому господарстві необхідно створити виробничу базу, до складу якої належать інкубаційний цех, земляні саджалки-ставочки і стави-нерестовики. При цьому необхідно вирішити можливості регуляції те­мператури води, точніше знайти можливості підвищення температури води раніше ніж це відбудеться природно в ставах.

 

 

Інкубація ікри.

 

Відомо, що ікрі коропа притаманна значна клейкість, що взагалі характерно для фітофільних риб, які відкладають ікру на рослинні субстрати. При заводському способі відтворення коропа можуть бути використані різні конструкції апаратів, що дає можливість інкубувати ікру як у завислому, так і в приклеєному стані. Проте сьогодні абсолютна більшість існуючих рибницьких заводів оснащена апаратурою для інкубації ікри у завислому стані, що потребує її попереднього знеклеювання.

При знеклеюванні ікри можливо використання препарату ПАС-Г і танін. До початку робіт по одержанню статевих продуктів готують два розчини для знеклеювання ікри. Розчин №1 готують із препарату ацетонованих сім'яників ПАС-Г). 50 г порошку ПАС-Г розмішують в1л фізіологічного розчину і настоюють при кімнатній температурі не менше трьох годин, періодично помішуючи. Цей вихідний маточний розчин можна зберігати в холодильнику 5-7 діб. Для приготування робочого розчину безпосередньо перед знеклеюванням ікри маточний розчин розводять в 10 частинах чистої ставової води. Готувати розчин №1 слід в емальованому посуді. Розчин №2 - це водний розчин таніну. Маточний розчин одержують шляхом розчинення 20 г порошку таніну в1л теплої води. У скляному посуді маточний розчин може зберігати­ся протягом всієї нерестової кампанії. Робочий розчин таніну одержують шляхом розведення маточного розчину в 10 частинах ставової води. Готувати робочий розчин слід безпосередньо перед використанням, оскільки він швидко втрачає свої властивості. В останні роки, як знеклеюючу речовину, широко використовують суспензію тальку. Для приготування її необхідно 100 г по­рошку тальку і 20-25 г кухонної солі, які заливають 10 л ставової води і рете­льно розмішують, після чого препарат готовий до застосування.

Поряд з цим, значне поширення набув метод, який базується на застосуванні коров'ячого молока. Знеклеювання заплідненої клейкої ікри коров'ячим молоком досягається за рахунок обволікання яйцевої оболонки крапельками молочного жиру. Оптимальна концентрація знеклеючого препарату досягає­ться при розведенні молока водою у співвідношенні 1:5 - 1:8. Можна використовувати сухе молоко, розчинивши 10-15 г його в 1 л води.

Процес знеклеювання ікри здійснюється при постійному перемішуванні у двох постійно змінюваних розчинах №1 та №2. При знеклеюванні ікри вод­ою суспензією тальку і молока застосовують один розчин. Тривалість знаклеювання 30-40 хв. Температура розчинів не повинна різко відрізнятись від температури, в якій утримувались дозріваючі плідники, а повинна бути відпо­відної до температури води інкубаційного цеху.

Ікру розмішують в емальовані тази (у кожний не менше 500 мл ікри). Осіменіння здійснюють «сухим» російським способом. Ікру змішують зі спермою, потім додають 100 мл знеклеючого розчину №1, в якому й відбувається запліднення. У міру набухання ікри, в тази доливають розчин з такого розрахунку, щоб шар над ікрою не перевищував 0,5-1,0 см. При температурі воли близько 20°С процес знеклеювання ікри у розчині №1 триває 25-30 хв. Потім частину цього розчину зливають і доливають розчин №2, додаючи його л о повного знеклеювання з такого розрахунку, щоб у кінці процесу шар рідини над ікрою не перевищував 3-5 см. Тривалість обробки розчином №2 становить 25-30 хв.

Для визначення закінчення процесу знеклеювання, порцію ікри кладуть у бактеріологічну чашку, заповнену чистою ставовою водою. Якщо протягом 5 хв. ікринки не приклеїлись до скла і при легкому похитуванні бактеріологічної чашки легко перемішуються, знеклеювання закінчилось. В іншому випадку процес знеклеювання триває ще 10-15 хв., а потім знову беруть пробу ікри. Після завершення процесу знеклеювання ікри із розчином без будь-якого додаткового відмивання розмішують в інкубаційні апарати.

Ікру в процесі знеклеювання можна перемішувати вручну пучком пір'я При значних обсягах робіт доцільно використовувати механічні чи спеціальні апарати, в яких переміщування ікри здійснюється подаванням стислого повітря.

 

Вирощування мальків.

 

У процесі інкубації при значних відходах в окремих апаратах доцільно близьку за стадіями розвитку ікру концентрувати в одному апараті. Викльовування передличинок як правило розтягується на 10-15 год, що в значній мі­рі ускладнює роботу, але форсувати викльовування шляхом зменшення водообміну і відповідно зниження вмісту кисню розчиненого у воді не слід, бо та­ке регулювання викльову передличинок може негативно позначитись на їх життєстійкості. У процесі викльову передличинки концентруються у приймайчі чи потрапляють безпосередньо в садки, призначені для витримування, де знаходяться 2-3 дні. Після закінчення цього строку і досягнення личинкової стадії розвитку, личинок використовують для зариблення лотків, басейнів, са­дків, малькових чи вирощувальних ставів, реалізують іншим господарствам.

Для інкубації ікри коропа можна використовувати апарати Садова-Коханської, морозильну камеру Войнаровича та інші апарати, де інкубація ік­ри здійснюється у приклеєному стані на субстратах чи лотках різних констру­кцій, але перевага віддається апаратам Вейса, або іншим, де використовується принцип, застосований в апаратах цієї конструкції.

 

 

Висновки

 

Одна з основних умов успішного розвитку ставкового рибництва - благополуччя водойм по заразних хворобах риб й інших водних організмів. Тому в кожному рибгоспі необхідно суворо дотримувати міри профілактики. У тих господарствах, де виявилися заразні хвороби, варто якомога швидше зробити все для їхньої ліквідації.

Організація нерестової компанії в умовах повносистемних господарств чи Спеціалізованих риборозплідників включає систему підготовчих робіт із плід­никами з метою створення оптимальних умов для відкладання ікри і розвитку Потомства у нерестових ставах.

Заводський спосіб у коропівництві дає змогу відмовитись від високої вар­тості нерестових ставів, скоротити площі літньо- і зимовоматочних ставів за рахунок більш раціонального використання самців. При цьому практично ре­алізується можливість дійового управління процесами, пов'язаними з підготовкою плідників, одержання статевих продуктів, штучним осіменінням і ін­кубацією ікри, одержанням личинок, що досить вагомо в селекційно-племенній роботі. Впровадження ефективної системи терморегуляції дає мо­жливість збільшити тривалість вегетації на один місяць за рахунок раннього здержанням потомства, що забезпечує суттєве збільшення рибопродуктивності і вирощувальних ставів, сприяє поліпшенню якості рибопосадкового мате­ріалу і в решті-решт різко поліпшує рибницько-економічні показними при виробництві товарної риби.

Отже, можна зробити висновок, що короп - теплолюбива риба, характеризується весняно-літнім нерестом, має здатність утворювати популяції напівпровідних форм у дельтових ділян­ках річок, залежно від умов спостерігається одночасне чи порційне відти­нання ікри. Щодо нерестових субстратів короп типовий фітофіл, відкладає ік­ру в стоячій чи слабопроточній прісній воді, на вегетуючі рослини чи відмерлі залишки рослинності, яка вегетувала в попередні роки. Статевозрілим стає звичайно у віці 3+, 4+, при особливо сприятливих умовах можливе досягнення статевої зрілості на другому році життя. Самці стають статевозрілими на один рік раніше від самок.

 

Список використаної літератури:

 

 

1. Розведення і селекція риб: Підручник/ І.М. Шерман, М.В.Гринжевський, І.І. Грициняк.; Рівне.: 2002. – 245с.

2. Моисеев П.А.,Азизова Н.А.,Куранова И.И. Ихтиология. ^___ Легкая и пищевая пром-сть, 1981. ^___ 384 с.

3. Справочник рыбовода. Кожин Н.И.; М.: Пищевая промышленность. – 1971. – 207 с.

4. Никольский Г.В. Частная ихтиология. – М.: Советская наука – 1954. – 458 с.

5. Разведение рыбы и раков. Практическое пособие. – Ростов на Дону: Проф-Прес. – 2001. – 192 с.

6. Сабодаш В.М. Рыбоводство.–Донецк.:Сталкер. – 2004. – 304 с.

 

 

 

­

 

­

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Біологія і види коропа………………………………………………….5

Розділ 2. Особливості розведення коропа в природних умовах. ……………...9

2.1. Підготовка ставів господарства до проведення нересту……………9

2.2. Відбір та переднерестове утримання плідників……………………10

2.3. Особливості проведення нересту. …………………………………..13

2.4. Підрощування мальків……………………………………………….16

Розділ 3. Особливості розведення коропа у заводських умовах……………...18

3.1. Відбір плідників та переднерестове утримання в заводських умовах……………………………………………………………………...18

3.2. Особливості проведення гіпофізарних ін’єкцій…………………....21

3.3 Методи відбору та запліднення статевих продуктів……………….22

3.4. Інкубація ікри………………………………………………………...23

3.5. Вирощування мальків………………………………………………..25

Висновки ………………………………………………………………………...26

Список використаної літератури ………………………………………………28

 

Вступ

У процесі переходу економіки України на ринкові умови господарювання, різко зменшилося виробництво риби і рибної продукції. Площа внутрішніх прісноводних і солоно водних водойм України, які використовуються або можуть бути використані для вирощування риби становить більш як 1 млн га. За наявністю водосховищ, ставів, лиманів, озер, водойм-охолоджувачів енергетичних систем наша країна посідає друге після Росії місце в Європі. Проте аналіз продуктивності цих водойм свідчить, що їх потенційні можливості використовуються далеко не повною мірою. У зв’язку з цим обґрунтованою є потреба узагальнити багатий досвід високоефективного використання водойм України, підвищення їх рибопродуктивності, визначення шляхів інтенсифікації рибної галузі, раціонального використання, охорони і збереження рибних ресурсів, поліпшення економіки рибних господарств і розв’язання багатьох соціально-економічних проблем рибницької галузі.

Одна з основних умов успішного розвитку ставкового рибництва - благополуччя водойм по заразних хворобах риб й інших водних організмів. Тому в кожному рибгоспі необхідно суворо дотримувати міри профілактики. У тих господарствах, де виявилися заразні хвороби, варто якомога швидше зробити все для їхньої ліквідації.

В основу боротьби із хворобами риб покладені ті ж загальні принципи, які застосовуються в боротьбі із захворюваннями теплокровних тварин, але з урахуванням особливостей середовища перебування й самого організму риб.

Міри боротьби із хворобами риб розділяються на загальні профілактичні заходи, що включають створення оптимальних зоогігієнічних умов для риб і недопущення занесення в господарство збудників хвороб риб і заходи щодо ліквідації хвороб, що вже з'явилися.

В умовах ставкового рибництва профілактику необхідно проводити не тільки при безпосередній загрозі спалаху епізоотії, але й повсякденно. Вона повинна бути складовою частиною біотехніки вирощування ставкових риб. Така профілактика дає можливість контролювати умови змісту й годівлі риб у ставках, кормову базу у водоймах, стан риб відносно хвороб і т.д.

Ветеринарний лікар-іхтіопатолог зобов'язаний встановити план загальних ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, організовувати й забезпечувати їх своєчасне й правильне проведення.

Досить часто хвороби риб завдають значних економічних збитків господарствам, викликаючи не тільки загибель риби, а і її схуднення, зниження приросту, погіршення якості м'яса та її товарного вигляду.

Поширенню хвороб риб сприяють багато причин, основними з яких є недостатній контроль при перевезенні риби, погіршення екологічної ситуації та умов вирощування, недостатньо висока біотехнічна культура, порушення карантинних заходів

В сучасних умовах для забезпечення епізоотичного та токсикологічного благополуччя рибних господарств, провідну роль має [1] оптимізація екологічних умов в поєднанні з систематичним цілеспрямованим проведенням рибоводно-меліоративних, ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, які взаємопов'язані між собою і ефективність іхтіопатологічних заходів залежить від того, як чітко будуть вони дотримуватись спеціалістами у цьому комплексі.

 

Розділ 1. Біологія і види коропа.

Короп (Cyprinus carpio) – основний об’єкт тепловодного рибництва, походить від дикої форми – сазана.

Короп має хороший темп росту, високі харчові та смакові якості. Статевозрілим стає на 4-5 році життя. Самці дозрівають на рік раніше самиць. Нерест – у травні (за стійкої температури води не нижче 18⁰С). Має високу плодючість – від 600тис до 1,5млн ікринок і більше. Розмножують коропа у нерестових ставах і у заводських умовах. Оптимальна температура – 20⁰С і вище. За сприятливих умов на 2-му році життя може досягати маси близько 1кг. На ранніх стадіях живиться зоопланктоном, пізніше – зообентосом; в ставах добре споживає комбікорми.

Короп, або сазан, покритий незвичайно великою темно-жовто-золотавою лускою, що на спині темніше (синюватий відтінок), а на череві світліше.. По своїй суті це одомашнена форма сазана. По зовнішньому вигляді короп має досить велику подібність із карасем, але він не так високий у спині (височина тіла тільки вдвічі більше товщини), товще і довше. Від карася короп відрізняється 4 короткими вусиками на губах. Вусики розташовані з кожної сторони й кінчаються округлими плоскими голівками. Спина має зеленуваті болотного кольори відтінки, боки бронзово-золотаві. У довжину короп досягає1,5 метра, вага доходить до 15 кг.
Широкий спинний плавець темно-сірого кольору займає майже всю задню половину спини. Крім ширини, він відрізняється дуже міцним пилкоподібним, зазубреним переднім променем. Всі нижні плавці сірувато-фіолетового кольору хвостовий - червоно-бурий, очі золотаві. Глоткові зуби, розташовані по 5 з кожної сторони в 2 ряди, відрізняються своєю масивністю. Великі коропи мають майже циліндричний тулуб. Але як у кольорі, так й у складі тіла короп, ця далеко розповсюджена й навіть, можна сказати, одомашнена риба, піддана численним і сильним видозмінам. З одного боку, зустрічаються риба з дуже подовженим, майже циліндричним тілом, з іншого боку - бувають коропи, за формою тіла підходять до срібного карася. Останні, очевидно, найчастіше зустрічаються в ставках і взагалі в невеликих замкнутих басейнах, тим часом як довгасті коропи - в устях рік, у морі або в великих озерах.
Короп - риба теплолюбива, стайна. В одній і тій же зграйці бувають коропи різного віку, величини і ваги - від 1 -1,5 кг до 8 кг і більше. Але самі великі коропи окремо від більш дрібних. Число особин у зграї не дуже велике й звичайно рівняється декільком десяткам, рідко сотням, і дуже рідко тисячам і те здебільшого наприкінці осіні, коли вони збираються на зимівлю.

 

Українські породи коропа.

Український рамчастий короп є найбільш продуктивним і витривалим щодо умов існування серед усіх малолускатих коропів та форм з розкиданою лускою. В умовах п'ятикратної посадки дволітки цієї породи порівняно з найбільш продуктивним дзеркальним галиційським коропом споживають на одиницю приросту маси менше корму (на 21,4%), краще ростуть (на 15%\ мають вищий вихід із нагулу (на 11%) і рибопродуктивність з одиниці площі (на 25%).

Український лускатий короп розміщенням і розміром луски нагадує сазана, але забарвлення має світліше. Він має високу пошукову здатність і швидко росте в нагулі. Породовипробуванням установлено, що український лускатий короп порівняно з дзеркальним галиційським на другому році життя інтенсивніше росте (на 17%), має вищий вихід з нагулу (на 24%), краще використовує природну кормову базу і забезпечує вищу продуктивність при екстенсивному господарюванні (на 46%).[19]

Український короп Несвіцький -52 (Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська і Закарпатська області) створений лід керівництвом О.І.Куземи в рибгоспі "Несвіч " Волинського рибокомбінату шляхом схрещування місцевого дзеркального галиційського коропа з українськими породами і подальшою селекцією помісних форм при оптимальних умовах утримання. За своїми господарськими якостями короп нового племінного стада, представленого лускатими і рамчастими формами, на 9-10% продуктивніший, ніж місцевий дзеркальний. Український лускатий короп нивчанський 59 створений шляхом схрещування українського лускатого коропа з ропшинським, якому прилита кров амурського сазана. Риба інтенсивно росте, більш зимостійка і стійка проти хвороб. Таю, маса цьоголітків на 25% більша, а дволітків - на 5-7%, що в поєднанні з підвищеною життєздатністю їх як у вирощувальних, так і в нагульних ставах забезпечує рибопродуктивність на 7-12% вищу.

 

 

Рис.1.1 Українські породи коропа

 

 

Таблиця 1.1.

Характеристика порід коропа.

Порода	Покрив тіла і розмі­щення луски	Деякі особливості
Лускатий звичайний	Все тіло покрите правильними рядками великої луски	Витриваліший щодо несприятливих умов. Добре росте на півночі
Лускатий український	Те ж	Краще використовує природні корми. Перевищує ріст звичайного коропа на 17 %. Вихід личинок від одного гнізда плідників становить 300—600 тис. штук, вихід однорічок із зимівлі 90—95 %
Лускатий курський	»	Добре росте, витриваліший при зимівлі, стійкий проти інфекційних хвороб
Лускатий ропшинський	»	Те ж
Дзеркальний розкидистий	Спина, боки і черевце покриті великою лускою, розміщеною групами і неправильними рядами	Найбільш поширений у центральних і південних районах країни
Дзеркальний лінійний	Тіло по бічній лінії покрите рядом однакових великих лусок	Зустрічається рідко, малопродуктивний
Дзеркальний рамчатий	Вздовж спини, черевця, хвоста і зябер тіло покрите великою лускою, що утворює рамку	Добре використовує підгодівлю. Росте краще від звичайного на 15 %, при цьому витрачається кормів на 21,4% менше. Дають по 200—600 тис. личинок від одного гнізда плідників, вихід однорічок із зимівлі понад 90 %
Голий	Окремі дрібні лусочки розміщені навколо зябрової кришки, під спинним плавником або біля хвоста	Краще росте в південних районах країни. Стійкий проти краснухи