Загальна характеристика кормових бобів

КУРСОВА РОБОТА

 

з ____землеробства_____

(назва навчальної дисципліни)

 

на тему «Особливості вирощування кормових бобів»

 

 

Студента ІІ курсу, групи АХ-21

напряму підготовки 6.090101 «Агрономія»

Яблінчук В.М. _________

(прізвище та ініціали студента (ки))

Керівник: __________

__________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала: ______________

Університетська шкала: ___________

Оцінка ECTS: ____

 

 

Члени комісії: _________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

м. Івано-Франківськ

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………….
Розділ 1. 1.2.	Загальна характеристика кормових бобів…………………….. Характеристика бобових кормів………………………………..
Розділ 2.	Господарське значення кормових бобів………………………
2.1.	Шкідники кормових бобів……………………………………….
2.2.	Хвороби кормових бобів………………………………………..
2.3.	Система заходів проти хвороб та шкідників кормових бобів….
Розділ 3.	Технологія вирощування кормових бобів………………………
3.1.	Сівба кормових бобів…………………………………………….
3.2.	Обробіток грунту і удобрення…………………………………..
3.3.	Сорти кормових бобів……………………………………………
3.4.	Збирання врожаю…………………………………………………
Висновки………………………………………………………………………...
Список використаної літератури………………………………………………

 

 

Вступ

До групи зернобобових культур відносяться горох, сочевиця, квасоля, чина, нут, кормові боби, люпин, маш, арахіс, вігна. Всі вони належать до родини бобових (Fabaceae).

Серед сільськогосподарських культур зернобобові відзна­чаються найвищим вмістом білка. Якщо, наприклад, у зерні най­більш високобілкової злакової культури — твердої ярої пшениці серед­ній вміст білка становить 16 %, то в зерні зернобобових — 25 — 35 %, а в деяких з них (кормовий люпин) — понад 40 %. За вмістом білка в зерні і калорійністю зернобобові культури переважають м'ясо, ри­бу та інші продукти харчування. Важливо й те, що їх білки є повно­цінними за амінокислотним складом і значно краще засвоюються організмом, ніж білки злакових культур.

За вмістом у зерні основних незамінних амінокислот (аргініну, валіну, лізину, триптофану та ін.) зернобобові в 1,5-3 рази пере­важають білок злакових культур.

Крім білків, у зерні більшості зернових бобових культур міститься близько 50 % вуглеводів; від 1 до 7-14 % жиру, 2-7 % зольних речовин, значна кількість вітамінів А, В1, В2, С та ін.

Зернобобові завдяки цінному хімічному складу зерна мають велике промислово-сировинне значення.

Із зоотехнічної літератури відомо, що для повноцінної годівлі тварин в одній кормовій одиниці вміст перетравного протеїну має становити 110-120 г. У зерні зернобобових культур міститься 174-276 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю, в зеленій масі 160-205 г. Тому вони мають важливе значення у збалансу­ванні кормових раціонів за білком відповідно до зоотехнічних норм. За статистичними даними, за рахунок зернобобових культур потреби тва­ринництва у протеїні задовольняються на 70-75 %.

Цінність гороху та кормових бобів полягає не тільки в тому, що вони збільшують ресурси продовольчого і високобілкового фуражного зерна, а й в тому, що ці культури в наслідок симбіотичних відносин кореневої системи бобових культур з бульбочковими азотфіксуючими бактеріями підвищують родючість ґрунту, що сприяє підвищенню врожайності в наступних сільськогосподарських культур у сівозміні.

Вирощування даних культур у сівозміні поліпшує біологічні процеси в ґрунті через сприятливий хімічний склад кореневих та післяжнивних решток. При цьому створюється оптимальні біологічні процеси в ґрунті, що підвищує ферментативну активність та спроможність наступних культур сівозміни використовувати малорозчинні поживні речовини. Активна діяльність бульбочкових бактерій у поєднанні з біологічними процесами поліпшує азотний баланс ґрунту, що значно підвищує його родючість. Великого значення в підвищення родючості ґрунтів набувають зернобобові культури при використанні їх на зелене добриво. Коренева система кормових бобів, гороху, добре засвоює поживні речовини (особливо фосфор) з важкорозчинних сполук ґрунту. Це важливо з господар­ського погляду, бо є можливість зекономити частину фосфорних доб­рив без зниження урожайності цих культур.

За умови сприятливого вирощування гороху та кормових бобів після них у ґрунті залишається від 50 до 100 кг азоту, що еквівалентно 10-20 т гною, а зелена маса приорана у фазу утворення бобів залишає в ґрунті 150-200 кг азоту та збагачує його органічною речовиною.

Зернобобові рослини здатні також поліпшувати структуру ґрун­ту, збагачувати орний шар на фосфор, калій, кальцій, поліпшувати його хімічні властивості. Завдяки цьому вони є одним з найкращих попередників у сівозміні для зернових і технічних культур.

Виробництву зернобобових культур останнім часом приділяють особливу увагу, це пояснюється задоволенням потреби людини й тварин у рослинному білку. Як наслідок, збільшують площі під "традиційною" для України культурою - соєю й під "екзотичними" - нут, маш (мунг), сочевиця.

Єдина "рідна" культура, яку піддано забуттю, - горох посівний. Горох відомий у культурі з IV століття до н. е. Батьківщиною культурного гороху вважають Східний Афганістан і Північно-Західну Індію, де зосереджені всі його дикоростучі види. В Україні горох почали культивувати в VI-VII століттях, через століття він став поширеною культурою.

Нині площі під посівний горох в Україні невблаганно скорочують, це пов'язано передусім з низькою рентабельністю цієї культури. Перепоною для одержання гідних урожаїв гороху є несприятливі природно-кліматичні умови останніх років, брак стабільного попиту на внутрішньому ринку, складне економічне становище сільгосппідприємств, що змушує насичувати сівозміну "валютними" культурами (соняшник, ріпак або, в найкращому разі, соя), а також неоптимізована й малоефективна технологія вирощування гороху.

Беручи до уваги цінність зернових бобових культур, в Україні потрібно збільшувати їх виробництво, в тому числі і за рахунок розширення площ посіву. Посіви гороху в Прикарпатській області займають 7,4 тис. га, кормових бобів 379 га, а валові збори зерна гороху досягають 109,5 тис. ц, кормових бобів 7,6 тис. ц.

Метою роботи

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити завдання:

1) Дати загальну характеристику родини Бобові.

2) Показати значущість кормових бобів серед інших с/г культур.

3) Визначити особливості вирощування кормових бобів.

 

Розділ 1.

Розділ 2.

Рис. Кормові боби (гілка з плодами).

Шкідники кормових бобів

Бульбочкові довгоносики: смугастий — Sitona lineatus L., щетинистий — S. crinitus Hrbst. Зимують жуки (довжина 2,5-7 мм) на полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикорослими бобовими травами. Навесні при середньодобовій температурі плюс 7-8С, а в години льоту — плюс 13С вони зосереджуються на посівах бобових культур і обїдають листя. Самки відкладають яйця на поверхню ґрунту, листя і стебла, звідки вони обсипаються на ґрунт.

Личинки комахи після виплодження проникають у ґрунт в бульбочки на корінцях рослин, живлячись їхнім вмістом, а потім — тканиною корінців. Жуки нового покоління з’являються в кінці червня-липні й інтенсивно харчуються тими рослинами, де розвивалися личинки, а потім рослинами бобових полів, де зимуватимуть.

 

БУЛЬБОЧКОВІ ДОВГОНОСИКИ

Смугастий щетинистий

 

 

Клопи: щитники — Dolycoris baccarum L.; сліпняки — Lygus rugulipennis Popp. Зимують дорослі клопи в лісах, лісосмугах під опалим листям та в підстилці. Самки відкладають яйця в два рядки на стебла і листя. Протягом року розвивається 23 генерації трав’яного клопа.

КЛОПИ ЩИТНИКИ

 

КЛОПИ СЛІПНЯКИ

 

 

Бобова (акацієва) вогнівка — Etiella zinkenella Тr. Зимує гусінь вогнівки у щільних сірувато-білих коконах у верхньому шарі ґрунту. В середині травня, в період цвітіння жовтої акації та озимої вики, метелики починають літати і відкладати на завязі і молодих бобах яйця. Гусінь вгризається в зерна, якими живляться близько 1 місяця, закінчивши живлення, частина гусені заляльковується, а частина діапазує. Метелики другого покоління у липні літають, відкладають яйця на пізні бобові культури, де у липні-серпні розвивається гусінь другої генерації. На півдні у серпні-вересні можлива й третя генерація вогнівки, гусінь якої йде на зимівлю.

АКАЦІЄВА ВОГНІВКА

Шкідники сої. Основними шкідниками сої є багатоїдні фітофаги: описана вище акацієва вогнівка, звичайний павутинний кліщНебезпечний шкідник овочевих культур у теплицях та парниках. Найчастіше він пошкоджує огірки, диню, кавуни, баклажани, перець, квасолю, значно рідше — томати.

Доросла самка кліща має широкоовальну форму тіла, завдовжки близько 0,4 мм. Колір залежить від стану кормової рослини і періоду року. Самки літніх поколінь сірувато або жовтуватозеленого кольору з темними плямами по боках. Самці значно менші від самок за розмірами, з видовженим і звуженим до заднього кінця тілом.

 

 

Звичайний павутинний кліщ

Хвороби кормових бобів

Чорна ніжка, або коренева гниль проявляється у зав'яданні сходів і загниванні рослин. Коренева шийка буріє, потім потоншується й загниває. При підвищенні
вологості на ураженій ділянці утворюється брудно-сірий наліт.
Хворі рослини випадають, що приводить до зрідження посівів.
Ознаки прояву чорної ніжки кормових бобів подібні до ознак
прояву кореневої гнилі на люпині.Збудник хвороби - ооміцетний гриб Pythium debaryanum
Hesse порядку Peronosporales. Його грибниця безбарвна,
несептована, спороношення нестатеве (зооспорангії) і статеве
(ооспори).Зооспорангії світло-сірі, кулясті, 15-25 мкм у діаметрі,
формуються на грибниці, частіше поодинокі, рідше у вигляді
ланцюжка.

Фузаріоз захворювання проявляється протягом майже всього періоду
вегетації рослин й характеризується поникненням верхівок і
зав'яданням листків. На кореневій шийці уражених рослин
з'являються бурі або чорні смуги, гниль, а при надмірній вологості
формуються рожеві чи червонуваті подушечки, які також виявляють
на бобах.Збудник хвороби -незавершений гриб Fusevium oxysporum
Sehl.f.fabae Yunget Fang. Поширюється він конідіями, що
утворюються переважно у подушечках, конідії світло-рожеві,
серпоподібні, з 1-5 поперечними перетинками, 45-80 х 3-4
мкм. Зберігається гриб на рослинних рештках і насінні
грибницею. Крім кормових бобів, збудник уражує багато
інших рослин. Хвороба спричинює зрідження посівів і різкий
недобір урожаю.

ФУЗАРІОЗ

 

 

Несправжня борошниста роса проявляється переважно на листках з верхнього боку у вигляді
жовто-червоних, пізніше — буруватих плям, а з нижнього — сіро-
фіолетового нальоту. Рослини в'януть і часто не утворюють бобів.
Ознаки ураження листя такі ж, як і на горосі.Збудник хвороби — ооміцетний гриб Peronospora fabae
West порядку Peronosporales. Сіро-фіолетовий наліт на
ураженнях є конідіальним спороношенням гриба. Його
конідієносці стирчать з продихів пучками (по 2-6), дихотомічно
розгалужені. На кінцях конідієносців формуються еліптичні,
сірувато-жовті конідії, 18-30 х 14-24 мкм. За їх допомогою
гриб поширюється під час вегетації рослин. Поряд з
конідіальними спороношеннями у тканинах уражених рослин
формуються жовто-коричневі, кулясті, гладенькі ооспори
діаметром 49-53 мкм. Вони зимують на рослинних рештках,
а навесні зумовлюють первинне зараження рослин. Інколи
ооспори виявляють на насінні. При інтенсивному розвитку
захворювання спостерігається масова загибель рослин,
особливо у районах з достатнім зволоженням.

ПЕРОНСПОРОЗ

Церкоспороз проявляється переважно на листках у вигляді плям двох типів:
сірих, з темно-пурпуровим обідком і коричнево-червоних,
концентричних, із світлозабарвленим центром. На плямах обох типів згодом з'являється бурий наліт дернинок. Уражені листки
передчасно зав'ядають й опадають, що призводить до зменшення
врожаю.Збудниками церкоспорозу є незавершені гриби порядку
Hyphomycetales: коричнево-червоної плямистості — Cercospora
zonata Wint., сірої — Cereospora fabae Fauts. У першого
конідієносці зубчасті, фіолетові, а конідії обернено-булавоподібні,
безбарвні, з 7-9 поперечними перетинками, 60-110 х 5-8 мкм. У
другого конідієносці короткі, прості, бурі, а конідії видовжено-
булавоподібні, безбарвні, 26-44 х 6-8 мкм, на кінцях звужені і
частіше мають чотири поперечні перетинки.Конідіями збудники хвороби поширюються під час вегетації
рослин. Зберігаються гриби на рослинних рештках у вигляді
грибниці і конідієносців, з яких навесні утворюється нове конідіальне
спороношення.Шкідливість хвороби полягає у значному зменшенні врожаю
зеленої маси і зерна.

ЦЕРКОСПОРОЗ

 

Іржа на листках, інколи на стеблах і бобах з'являються пустули
різного кольору. Спочатку на листках з нижнього боку утворюються
занурені в тканину темно-жовтуваті, глечикоподібні, з сосочковими
вічками спермогонії й між ними — жовтуваті еції. Пізніше з
нижнього, іноді з верхнього боку листків, а також на стеблах і
бобах формуються світло-бурі, порохуваті урединії. Під кінець
вегетації рослин на листках, стеблах і бобах з'являються темно-
бурі, майже чорні, щільні, не порохуваті телії.Збудник хвороби — базидіальний гриб Uromyces fabae
(Pers.) родини Pucciniaceae, порядку Uredinales. Всі стадії
його розвитку перебігають на кормових бобах. Еціоспори
одноклітинні, жовтуваті, кулясті або трохи еліптичні, 14-21 мкм
у діаметрі, дрібнобородавчасті. Урединіоспори одноклітинні,
світло-бурі, кулясті або яйцеподібні, 20-30 х 16-18 мкм, з
колючкуватою оболонкою.

ІРЖА

2.3. Системи заходів проти хвороб та шкідників кормових бобів

У суху погоду після сівби поле коткують для підвищення
польової схожості. До появи сходів, на 5-6 день після сівби, посіви боронують для знищення кірки і бур’янів у фазі білої ниточки. Друге боронування проводять у фазі 3-5 листків (висота
рослин 5-6 см). У холодну погоду сходи можуть з’явитися лише
через 16-20 днів, тому можна провести два-три досходових боронувань.На широкорядних посівах крім цього 2—3 рази розпушують
ґрунт у міжряддях на глибину 4-6 см. Під час останнього розпушування рядки підгортають. Обробіток міжрядь необхідно припинити до настання фази бутонізації.На забур’янених полях, або при низькій ефективності агротехнічних заходів для знищення бур’янів використовують гербіциди -
гезагард (прометрин) 50% з.п. 3,0-4,0 кг/га проти однорічних дводольних та злакових бур’янів, обприскуючи ґрунт до сходів рослин
кормових бобів.Кормові боби мають підвищену чутливість до гербіцидів.
Листки бобів мають слабкий восковий наліг, добре змочуються
розчинами, і тому значна кількість препарату проникає в рослину,
пригнічуючи її розвиток. Сівба здоровим насінням, правильне
розміщення кормових бобів у сівозміні, своєчасне збирання врожаю,
знищення післяжнивних решток та глибока оранка.Насіння перед сівбою протруюють, а в період вегетації обприс
кують фундазолом, 50% з.п.Є дані (Кобак С.Я., 2006 p., Інститут кормів УААН) щодо
застосування фунгіциду тілт преміум (0,5 л/га) для захисту посівів
від ураження хворобами під час вегетації. Проте офіційної реєстрації цього фунгіциду для застосування на кормових бобах немає.

 

 

Боротьба з шкідниками. Посіви кормових бобів пошкоджує велика кількість шкідників яхих я перелічив вище.


До агротехнічних заходів боротьби з шкідниками належать: правильне розміщення бобів у сівозміні, ізоляція посівів від багаторічних бобових трав, з яких у весняний період мігрують шкідники; ранні строки сівби, а також вирощування сортів
з високою енергією росту, обробка насіння бактеріальними добривами.Потрібно пам’ятати, що шкідники спочатку знаходяться на краю
поля і тому ефективною може виявитись крайова обробка посівів
інсектицидами. В різні роки рекомендувались такі препарати.


 

Розділ 3.

Сівба кормових бобів

Для сівби використовують відсортоване і каліброване насіння кормових бобів.

Щоб запобігти ураженню бобів грибними хворобами (аскохітозом, борошнистою росою), восени при закладанні на зберігання насіння доцільно протруювати тиграмом (70% з. п., 2—4 кг/т) або суспензією препарату бенлату (50%з. п., 2 кг розчиненого в 5—10 л води на 1 т насіння) з добавкою молібдату амонію 0,4 кг/т. Якщо цього не зробили восени, то насіння обробляють у період зберігання.

Під час обробітку вологість насіння підвищується на 0,7—1%, тому насіння, що обробляється, повинно мати вологість не вищу за 15%.

У день сівби насіння бобів обробляють бактеріальними препаратами згідно з інструкцією. Досліди, проведені у Львівському державному аграрному університеті, показали, що передпосівний обробіток насіння активними штамами бульбочкових бактерій поліпшує їх якість, підвищує врожайність бобів у середньому на 10%. Висівають боби ранньою весною в ті самі строки, що і яру пшеницю, овес та горох. Слід зазначити, що різні температури під час проростання насіння неоднаково впливають на розвиток бобів. У разі запізнення із сівбою знижується врожайність зерна, а врожайність зеленої маси дещо підвищується. Значне зниження врожаю у разі пізніх строків сівби кормових бобів спостерігається в різних ґрунтово-кліматичних зонах нашої країни. Особливо різко знижується врожай у районах, де цвітіння рослин за часом збігається з посухою. Пізні посіви кормових бобів більше пошкоджуються чорною попелицею, борошнистою росою та іншими шкідниками і хворобами.

Сіють кормові боби широкорядним і рядковим способами. Широкорядний спосіб з міжряддями 45 і 60 см застосовують на насінних ділянках для прискореного розмноження насіння. Якщо застосовують широкорядні способи сівби, норму висіву відповідно зменшують. За сівби з міжряддями 45—60 см для дрібнонасінних сортів норма висіву становить 0,4—0,6 млн схожих насінин на 1 га, або 120—140 кг/га, і 160—180 кг/га для середньо-насінних.

У районах достатнього зволоження кормові боби на зерно, зелену масу і силос висівають рядковим способом з міжряддям 13—15 см. При цьому норма висіву дрібнонасінних кормових бобів становить 0,6—0,7 млн схожих насінин на 1 га, або 180—210 кг/га і 220—250 кг/га середньонасінних. Під час рядкового способу сівби насіння в ґрунті розміщується рівномірніше, а боби гілкуються менше, ніж за широкорядного. У рядкових посівах кормові боби достигають раніше.

Широкорядні посіви потрібно розміщувати на ділянках, дуже засмічених бур'янами. Широкі міжряддя дають змогу здійснювати додаткові агротехнічні заходи боротьби з ними. Крім розпушування міжрядь на посівах бобів ефективне також підгортання рослин. Насіння бобів під час проростання потребує багато вологи і сім'ядолей на поверхню ґрунту не виносить. На важких глибистих ґрунтах глибина його загортання 5—6, а на легких піщаних більш сухих — 7—8 см. Якщо в суху погоду насіння висівають у розпушений ґрунт, проводять коткування кільчастими котками. Це сприяє підняттю вологи до насіння і прискорює його проростання.

Глибина сівби. Насіння бобів при проростанні не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту, тому для підвищення врожайності
їх необхідно сіяти глибоко. Оптимальна середня глибина становить 7—8 см. На важких ґрунтах зменшують до 4—5 см, а налегких збільшують до 10 см. Якщо верхній шар ґрунту сухий, глибину загортання збільшують на 1-2 см.

Строк сівби. Кормові боби маловимогливі до тепла, але потребують для проростання насіння великої кількості води. Тому сіяти боби треба якомога раніше, як тільки є можливість підготувати ґрунт. Так, за даними Передкарпатської сільськогосподарської
дослідної станції, при сівбі кормових бобів одночасно з ранніми
зерновими культурами врожай становив 28,7 ц/га, через 5 днів від
початку сівби зернових - 25,2, через 10 днів - 19,8, через 20 -14,3 ц/га.

 

Сорти кормових бобів

Більшість сортів кормових бобів характеризується високорослістю і мають відносно дрібне насіння - маса 1000 зерен - 250-650 г. На 2003 рік до "Реєстру сортів України” занесено 9 сортів (табл.).Для сівби використовують крупне, вирівняне насіння з високою
схожістю. У день сівби насіння обробляють бактеріальним добривом у затемнених приміщеннях, щоб на нього не попадали прямі сонячні промені, які згубно діють па бактерії. Протруєння поєднують з обробітком мікродобривами.На жаль в Україні для протруєння насіння кормових бобів офіційно не зареєстровано жодного препарату. Є дані про використання для передпосівної обробки фундазолу, 50% злі.(З кг/т).Результати багаторічних досліджень кафедри рослинництва і
луківництва Львівського державного аграрного університету (Они-
щук Д.М.) переконливо довели ефективність застосування ризоторфіну для збільшення врожайності і якості зерна. Приріст урожайності зерна у вологі роки при загальній урожайності 29,3 ц/га
складав 4,3 ц/га або 12,8%, а у посушливі роки при загальній урожайності 26.0 ц/га - відповідно 2,7 ц/га або 9,4%.

Таблиця - Сорти кормових бобів

 

Збирання врожаю

Кормові боби збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості, коли вологість насіння досягне 18—19% (спостерігається почорніння всіх бобів). Кращим способом збирання кормових бобів у районах достатнього зволоження є роздільний. Збирання починають тоді, коли нижні боби почорніють, насіння в них стане твердим, а листя почне обпадати. Щоб запобігти дробленню насіння, потрібно зменшити кількість обертів барабана до 400—600 хв-1. Зменшують також частоту обертання відбійного бітера. Крім того, для обмолоту бобів слід використовувати комбайни, які працювали на жнивах один-два сезони, що дає змогу забезпечити більш «м'який» режим обмолоту, тобто зменшити травмування насіння. Скошують боби начіпними жатками ЖРБ-4,2 на висоті 18—22 см, залежно від висоти прикріплення бобів. На стерні у валках боби добре провітрюються, одночасно достигають і краще обмолочуються. Підсушені валки підбирають комбайнами. Насіння кормових бобів зберігають у мішках або насипом шаром не більше 1 м в сухих приміщеннях і час від часу перелопачують.

Таблиця 3 - Регулювання молотильно-сепаративних
органів комбайна.

 

 

Висновки

Уявлення

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з ____землеробства_____

(назва навчальної дисципліни)

 

на тему «Особливості вирощування кормових бобів»

 

 

Студента ІІ курсу, групи АХ-21

напряму підготовки 6.090101 «Агрономія»

Яблінчук В.М. _________

(прізвище та ініціали студента (ки))

Керівник: __________

__________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

 

Національна шкала: ______________

Університетська шкала: ___________

Оцінка ECTS: ____

 

 

Члени комісії: _________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

м. Івано-Франківськ

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………….
Розділ 1. 1.2.	Загальна характеристика кормових бобів…………………….. Характеристика бобових кормів………………………………..
Розділ 2.	Господарське значення кормових бобів………………………
2.1.	Шкідники кормових бобів……………………………………….
2.2.	Хвороби кормових бобів………………………………………..
2.3.	Система заходів проти хвороб та шкідників кормових бобів….
Розділ 3.	Технологія вирощування кормових бобів………………………
3.1.	Сівба кормових бобів…………………………………………….
3.2.	Обробіток грунту і удобрення…………………………………..
3.3.	Сорти кормових бобів……………………………………………
3.4.	Збирання врожаю…………………………………………………
Висновки………………………………………………………………………...
Список використаної літератури………………………………………………

 

 

Вступ

До групи зернобобових культур відносяться горох, сочевиця, квасоля, чина, нут, кормові боби, люпин, маш, арахіс, вігна. Всі вони належать до родини бобових (Fabaceae).

Серед сільськогосподарських культур зернобобові відзна­чаються найвищим вмістом білка. Якщо, наприклад, у зерні най­більш високобілкової злакової культури — твердої ярої пшениці серед­ній вміст білка становить 16 %, то в зерні зернобобових — 25 — 35 %, а в деяких з них (кормовий люпин) — понад 40 %. За вмістом білка в зерні і калорійністю зернобобові культури переважають м'ясо, ри­бу та інші продукти харчування. Важливо й те, що їх білки є повно­цінними за амінокислотним складом і значно краще засвоюються організмом, ніж білки злакових культур.

За вмістом у зерні основних незамінних амінокислот (аргініну, валіну, лізину, триптофану та ін.) зернобобові в 1,5-3 рази пере­важають білок злакових культур.

Крім білків, у зерні більшості зернових бобових культур міститься близько 50 % вуглеводів; від 1 до 7-14 % жиру, 2-7 % зольних речовин, значна кількість вітамінів А, В1, В2, С та ін.

Зернобобові завдяки цінному хімічному складу зерна мають велике промислово-сировинне значення.

Із зоотехнічної літератури відомо, що для повноцінної годівлі тварин в одній кормовій одиниці вміст перетравного протеїну має становити 110-120 г. У зерні зернобобових культур міститься 174-276 г перетравного протеїну на одну кормову одиницю, в зеленій масі 160-205 г. Тому вони мають важливе значення у збалансу­ванні кормових раціонів за білком відповідно до зоотехнічних норм. За статистичними даними, за рахунок зернобобових культур потреби тва­ринництва у протеїні задовольняються на 70-75 %.

Цінність гороху та кормових бобів полягає не тільки в тому, що вони збільшують ресурси продовольчого і високобілкового фуражного зерна, а й в тому, що ці культури в наслідок симбіотичних відносин кореневої системи бобових культур з бульбочковими азотфіксуючими бактеріями підвищують родючість ґрунту, що сприяє підвищенню врожайності в наступних сільськогосподарських культур у сівозміні.

Вирощування даних культур у сівозміні поліпшує біологічні процеси в ґрунті через сприятливий хімічний склад кореневих та післяжнивних решток. При цьому створюється оптимальні біологічні процеси в ґрунті, що підвищує ферментативну активність та спроможність наступних культур сівозміни використовувати малорозчинні поживні речовини. Активна діяльність бульбочкових бактерій у поєднанні з біологічними процесами поліпшує азотний баланс ґрунту, що значно підвищує його родючість. Великого значення в підвищення родючості ґрунтів набувають зернобобові культури при використанні їх на зелене добриво. Коренева система кормових бобів, гороху, добре засвоює поживні речовини (особливо фосфор) з важкорозчинних сполук ґрунту. Це важливо з господар­ського погляду, бо є можливість зекономити частину фосфорних доб­рив без зниження урожайності цих культур.

За умови сприятливого вирощування гороху та кормових бобів після них у ґрунті залишається від 50 до 100 кг азоту, що еквівалентно 10-20 т гною, а зелена маса приорана у фазу утворення бобів залишає в ґрунті 150-200 кг азоту та збагачує його органічною речовиною.

Зернобобові рослини здатні також поліпшувати структуру ґрун­ту, збагачувати орний шар на фосфор, калій, кальцій, поліпшувати його хімічні властивості. Завдяки цьому вони є одним з найкращих попередників у сівозміні для зернових і технічних культур.

Виробництву зернобобових культур останнім часом приділяють особливу увагу, це пояснюється задоволенням потреби людини й тварин у рослинному білку. Як наслідок, збільшують площі під "традиційною" для України культурою - соєю й під "екзотичними" - нут, маш (мунг), сочевиця.

Єдина "рідна" культура, яку піддано забуттю, - горох посівний. Горох відомий у культурі з IV століття до н. е. Батьківщиною культурного гороху вважають Східний Афганістан і Північно-Західну Індію, де зосереджені всі його дикоростучі види. В Україні горох почали культивувати в VI-VII століттях, через століття він став поширеною культурою.

Нині площі під посівний горох в Україні невблаганно скорочують, це пов'язано передусім з низькою рентабельністю цієї культури. Перепоною для одержання гідних урожаїв гороху є несприятливі природно-кліматичні умови останніх років, брак стабільного попиту на внутрішньому ринку, складне економічне становище сільгосппідприємств, що змушує насичувати сівозміну "валютними" культурами (соняшник, ріпак або, в найкращому разі, соя), а також неоптимізована й малоефективна технологія вирощування гороху.

Беручи до уваги цінність зернових бобових культур, в Україні потрібно збільшувати їх виробництво, в тому числі і за рахунок розширення площ посіву. Посіви гороху в Прикарпатській області займають 7,4 тис. га, кормових бобів 379 га, а валові збори зерна гороху досягають 109,5 тис. ц, кормових бобів 7,6 тис. ц.

Метою роботи

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити завдання:

1) Дати загальну характеристику родини Бобові.

2) Показати значущість кормових бобів серед інших с/г культур.

3) Визначити особливості вирощування кормових бобів.

 

Розділ 1.

Загальна характеристика кормових бобів

Кормові боби - дуже давня культура. їх вирощували в Єгипті, Греції, Римі понад 2 тис. років до н.е. В нашій країні вони відомі з IV-V століття. До появи картоплі боби були важливим продуктом харчування, поряд з хлібом, капустою, ріпою. Основні посівні площі зосереджені в країнах Середземномор'я: Італії, Іспанії, Франції, Єгипті, Марокко. Сіють в Китаї, Америці, Польщі, Англії. Світова площа бобів становить близько 2,4 млн. га, валовий збір 3,5 млн.т при врожайності 15,0 ц/га.

В Україні боби займають близько 10 тис. га. Проте в умовах достатнього зволоження ця невилягаюча зернобобова культура може переважати за продуктивністю горох. Середня врожайність зерна становить 20 ц/га. При інтенсивній технології вирощування збирають по 40-50 ц/га. Особливо перспективні кормові боби на важких глинистих ґрунтах західних областей України. Боби (Vicia faba) - однорічна рослина з родини бобових (Fabaceae). У сільськогосподарському виробництві поширені переважно дві різновидності.

Боби звичайні (городні, овочеві)

Використовуються в основному для харчових цілей як овочева культура. Стебло товсте, прямостояче, порівняно низьке, заввишки 50-80 см. Боби крупні, завдовжки 8-12 см, широкі. Насіння крупне, плоске, видовжене. Маса 1000 насінин - 1500— 3000 г. Квітки білі з чорною плямою на крилах. Овочеві боби зацвітають раніше бобів інших груп і достигають через 95-105 днів після сходів. Вміст білка в насінні -до 35%. Насіння добре розварюється.

Боби кормові або кінські

Стебло пряме, високе - від 80 до 170 см, чотиригранне, слабо галузиться біля основи. Листки парноперисті, гострі, еліптичні. Квітки білі з чорною плямою на крилах, зібрані в китиці у пазухах листків.

Кормові боби мають сильно розвинуту кореневу систему, яка складається з головного стрижневого кореня і багатьох бічних корінців. За сприятливих умов кормові боби можуть фіксувати до 100— 120кг/га азоту з повітря, забезпечуючи себе повністю азотними добривами.

Плід - біб багатонасінний, має переважно 3-5 насінин, але бувають сорти, в яких є 3-8 насінин. Біб має циліндричну форму, оксамитно опушений, завдовжки від 4 до 15 см і завтовшки 1,5-2 см. Після достигання набуває чорного кольору

Залежно від крупності насіння всі сорти кормових бобів поділяються на три групи: дрібнонасінні (маса 1000 насінин - 300-400 г); середньо насінні (маса 1000 насінин-400-600 г); і крупнонасінні (маса 1000 насінин-600-1200 г).

Вегетаційний період кормових бобів залежно від сорту становить 90-130 днів, у холодні роки цей період трохи продовжується. Вимоги до температури.

Кормові боби належать до холодостійких культур. Насіння проростає за температури 3-4°С.Сходи витримують приморозки до мінус 3-5°С і гинуть при температурі мінус 6-7°С. Від осінніх приморозків - 3-4°С припиняють вегетацію. Під час вегетації боби нормально розвиваються за 15-18°С, оптимальна температура для росту і розвитку - 20°С.У період цвітіння і зав'язування плодів кормові боби найкраще розвиваються при 15-20°С. За температури вище 30°С рослини пригнічуються.