Технічна характеристика виробу

Вступ

ЗмЗмн.

АркАрк.

№Документа№ докум.

ПідписПідпис

ДатаДата

АркАрк.

5. КП.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

Розробив Розроб.

Мужичук Р.РРевко М В

Перевірив Перевір.

Стороженко Н.СтороженкоН.П

Н. Контр.

Затверд.

Вступ

Літ

АркушівАкрушів

ЛВПУ БтаА. грОД-11ЛВПУ Б.та А. грОД-21

На початковому етапі розвитку суспільство використовувало деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвиток суспільства зумовили виникнення ремесл, більш широке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.

Деревина за своїми фізико-механічними властивостями і, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.

Деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.

Лісопереробна промисловість набула прогресивних форм індустріального виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки,бруси, бруски), для отримання напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.

Науково-технічний прогрес в галузі зумовив створення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

 

 

Столярно-будівельні виробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дошок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, фурнітуру, метизи, лакофарбові матеріали.

В загальному столярно-будівельні виробництва характеризуються такими видами обробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

 

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

КП. 5.05.180102.ОД-21.671.013.ПЗ

Розроб.

Мужичук Р.Р

Перевір.

СтороженкоН.П.

Н. Контр.

Затверд.

Конструкція виробу

Літ.

Акрушів

ЛВПУ Б.та А. грОД-21

1. Конструкція виробу

Складання щита

При невеликих обсягах щити накату виготовляють в майстернях цеху,на спеціальному верстаку-шаблоні.

Один робітник бере готобі дошки і бруси які пройшли певні операції і вкладає їх у верстат – шаблону.Спочатку для нижнього поздовжнього,а потім для верхнього поперечного шару щита.Уцей час другий робітник загинає молотком кінці цвяхів,а топім складає у штабель готові щити

 

Розрахунок габаритів виробничої площі.

Розрахунок площі обладнання і робочих місць.

Площа обладнання та робочих місць становить 578,5м² (розрахунок проведено в таблиці)

Розрахунок площі складів

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

S _вир =

де;

Е – обсяг матеріалу який необхідно зберігати, м³;

Н_шт – висота штабеля, м;

_шт. – коефіцієнт заповнення складу (0.4 – 0.8);

_ск – коефіцієнт заповнення штабеля

Е = 98,5м³

Визначаємо необхідну площу:

S _вир = = 102.6м²:

Охорона праці

 

Протипожежна безпека

 

Основні причини пожеж на складах і лісо-пиломатеріалів. Склади лісо- і пи­ломатеріалів відносять до пожсжонебезпсчних виробничих підрозділів дерево­обробних підприємств. За іюжежною небезпекою лані склали відносяться до категорії В.

До основних причин пожеж на складах лісо- і пиломатеріалів відносять:

• несправність електрообладнання підіймально-траиспортних механізмів (кранів, лебідок), транспортерів;

• несправність електроосвітлюваних пристроїв складів (прожекторів, елек­троосвітлення виробничих приміщень, що знаходиться на складі);

• виробничі іскри, шо викидаються з вихлопними газами автотранспортних засобів;

• захаращеність території складів корою, дрібними кусковими деревними відходами, тирсою тошо, які при тривалому зберіганні можуть призвести до самозаймання та самозагоряння;

• недбале відношення до користування опалювальними пристроями з відкритим вогнем, паління в заборонених місцях тошо;

• розряди статичної та атмосферної електрики, відсутність блискавко­відводів на висотних об'єктах;

• недотриманий необхідних протипожежних розривів у відповідності із про­типожежними нормами простування БНІП2.0І.02-85.

Для запобігання пожежам на складах пиломатеріалів необхідно роз­робити Й впровадити комплекс заходів і засобів, які носять як організаційний, так і технічний характер.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

Склали лісоматеріалів. Склади лісоматеріалів місткістю більше 10 тис. м' повинні відповідати вимогам Протипожежних норм проектування (БНіП 2.01.02-85).

На складах лісоматеріалів місткістю менше 10 тис. м¹ повинні розробляти­ся плани розміщення штабелів із відзначенням граничного об'єму зберігання лісоматеріалів, протипожежних розривів і проїздів між штабелями та сусідніми об'єктами. Ці плани узгоджують з органами Держпожнаглялу України і затвер­джуються.

До штабелів лісоматеріалів повинен бути вільний доступ. У протипожеж­них розривах між штабелями не допускається складування лісоматеріалів та обладнання.

Перед формуванням штабелів Тіілштабельні місця очищають від трав'яного покриву, горючого сміття. У випадку значного нашарування відходів основу піл штабелі необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше 15 см.

На кожен склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо формування штабелів лісоматеріалів.

На складі не дозволяється здійснювати будь-які роботи, не пов'язані із зберіганням лісоматеріалів.

Приміщення для обігрівання робітників складів необхідно облаштувати із дотриманням протипожежних розривів, і узгодженими з місцевими органами Держпожнаглялу. Для опалення цих приміщень дозволяється застосовувати безпечні електронагрівальні прилади заводського виготовлення.

Лебідки з двигунами внутрішнього згоряння необхідно розмішані на відстані не менше 15 м від штабелів лісоматеріалів. Паливно-мастильні матеріали для за­правки двигунів лебідок потрібно зберігати в кількості не менше однієї бочки на відстані не менше 10 м від лебідки і 20 м віл найближчою штабеля.

Основними заходами пожежної профілактики на складах лісоматеріалів є: раціональне планування території складів, правильне розміщення лісома­теріалів з врахуванням напрямку переважаючих вітрів, протипожежні розриви та дотримування протипожежного режиму.

Планування складів і розміри штабелів лісоматеріалів повинні відповідати вимогам стандартів ГОСТ 12.3.042-88 і протипожежних норм (БНіП 2.01.02-85).

Важливим при плануванні складів лісоматеріалів є визначення необхідних протипожежних розривів: між складами і сусідніми виробничими будівлями; між групами і кварталами штабелів; між самими складами.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

Протипожежні розриви між виробничими будівлями і складами лісома­теріалів установлюються в залежності від місткості складу і ступеня во­гнестійкості будівлі. Так, розрив між складом місткістю до 1000 м¹ і будівлею І і II ступеню вогнестійкості повинен становити 12 м, при тій же місткості і будівлею III ступеня вогнестійкості - 16 м, а будівлею IV і V ступенів во­гнестійкості - 20 м.

На крупних складах лісоматеріалів штабелі об'єднують в групи (до 10...12 штук в кожній) площею 800...900 м¹. Групи штабелів розділяються між собою протипожежними розривами завширшки не менше 15 м. Протипожежні розриви між кварталами штабелів нормуютьсн в залежності від їх площі. При площі кварталу 4 та ширину протипожежного розриву приймають 10 м, при площі 16 та - 25 м, а при площі 64 га і більше дільниці склалу розділяються протипожежними зонами.

До кожного кварталу і групи штабелів передбачають пожежні під'їзди не менше ніж з двох сторін. Відстань віл краю лоріг до штабелів повинна бути не менше 10 м і не більша 25 м.

Протипожежне водопостачання складів повинно здійснюватися з природних водоймищ або штучно споруджених протипожежних водоймищ місткістю не менше 250 м\ Відстань иих водоймищ до ппабелів повинна бути не більше 125 м.

Склади лісоматеріалів повинні обладнуватися пожежною автоматичною сигналізацією.

Крім пожежною ручного інвентарю (вогнегасників, гідропультів та ін.), на складах лісоматеріалів застосовують механізовані агрегати і машини.

Вступ

ЗмЗмн.

АркАрк.

№Документа№ докум.

ПідписПідпис

ДатаДата

АркАрк.

5. КП.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

Розробив Розроб.

Мужичук Р.РРевко М В

Перевірив Перевір.

Стороженко Н.СтороженкоН.П

Н. Контр.

Затверд.

Вступ

Літ

АркушівАкрушів

ЛВПУ БтаА. грОД-11ЛВПУ Б.та А. грОД-21

На початковому етапі розвитку суспільство використовувало деревину для виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвиток суспільства зумовили виникнення ремесл, більш широке використання деревини для будівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширенні виробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.

Деревина за своїми фізико-механічними властивостями і, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів і сплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.

Деревина порівняно з іншими матеріалами має переваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального використання та поновлення її запаси можуть бути невичерпними.

Лісопереробна промисловість набула прогресивних форм індустріального виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, яку використовують в натуральному вигляді (дошки,бруси, бруски), для отримання напівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) і готових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревину також використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистих та стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичного шпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревини отримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильні речовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зросло комплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.

Науково-технічний прогрес в галузі зумовив створення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичних ліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництва і забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створені маловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів.

 

 

Столярно-будівельні виробництва за класифікацією належать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати у вигляді дошок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального та синтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит, деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, фурнітуру, метизи, лакофарбові матеріали.

В загальному столярно-будівельні виробництва характеризуються такими видами обробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування, склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

 

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

КП. 5.05.180102.ОД-21.671.013.ПЗ

Розроб.

Мужичук Р.Р

Перевір.

СтороженкоН.П.

Н. Контр.

Затверд.

Конструкція виробу

Літ.

Акрушів

ЛВПУ Б.та А. грОД-21

1. Конструкція виробу

Технічна характеристика виробу

Перекриття - одна з найбільш відповідальних конструкцій в будівлі. Вона повинна мати необхідну несучу здатність, жорсткість, мінімальний прогин, володіти звукоізоляційними і теплозахисними властивостями.

Проста конструкція перекриття, в якій використовуються доступні для забудовника матеріали, дозволяє виконати його власними силами і з мінімальними підйомними засобами.

По виду матеріалу несучої частини перекриття можуть бути дерев'яними або залізобетонними (збірними і монолітними). У балкових перекриттях у якості заповнення можуть використовуватися менш міцні матеріали, чим в несучій частині, що володіють хорошими теплоізоляційними властивостями.

В одноповерхових будинках з підлогами по грунту влаштовують тільки горищні перекриття, у будинках із другим поверхом або мансардою, а також при наявності підвалу, підпілля - міжповерхові і цокольні перекриття. Міжповерхові і цокольні перекриття несуть більш високу корисну навантаження, ніж горищні.

Найпоширеніший тип перекриття в індивідуальних будинках-дерев'яні. Вони відрізняються невеликою масою, гарної тепло-і звукоізоляцією, економічністю, доступністю виготовлення.

Для балок дерев'яних перекриттів застосовують ліс хвойних порід (сосна, ялина, ялиця). У сучасному будівництві рідко застосовують для балок перекриттів окантовані колоди. Найбільш поширені балки з дощок.

Проліт дерев'яних балкових перекриттів (відстань між опорами) - 3,6-4,5 м. При прольотах більше 4,5 м значно зростає витрата деревини, потрібні перетини балок нестандартних розмірів.

Навантаження на перекриття, зокрема, житлових будинків складаються з розрахункової тимчасовий, тобто від маси меблів, устаткування, які перебувають у приміщеннях людей (для горищного перекриття -105 кгс/м2, для цокольного і міжповерхового - 210 кгс/м2) і розрахункової постійної від власної маси перекриття (з утеплювачем, покриттями підлоги і т. п.).

Розрахункове навантаження від власної маси перекриття залежить від його конструкції і для індивідуальних будинків може ухвалюватися 60 кгс/м2. Таким чином, загальна розрахункова навантаження на міжповерхове перекриття житлового садибного будинку становить не менше 270 кгс/м2. При цьому слід особливо враховувати масу постійно встановлюваного санітарно-технічного обладнання (ванн, казанів, водогрійних баків і т. п.). Несуча здатність конструкцій під них повинна розраховуватися в кожному випадку окремо.

 

Розрахункове навантаження від утеплювача різна для цокольного і горищного перекриттів і залежить від виду утеплювача, його товщини, обумовленою зимовою температурою зовнішнього повітря. Тому розрахунок загального навантаження на такі перекриття слід проводити з урахуванням маси конкретного матеріалу. Відстань між балками залежно від прольоту, навантаження, типу утеплювача й типу підлоги ухвалюють рівним 0,5-1,0 м.

 

У междуєтажном і цокольному перекриттях, коли безпосередньо по балках влаштовують підлогу з дощок товщиною 28 мм, відстань між балками приймають 0,5 м. При більшій відстані піл буде хитким.

У горищному перекритті, де навантаження менше, ніж в міжповерхове і цокольному, відстань між балками може бути збільшене.

Застосування легких утеплювачів дозволяє зменшити навантаження на перекриття і застосувати балки меншого перетину.

Найбільш поширеним і простим є перекриття по дерев'яних балках із заповненням щитами накату (рис. 1).

Щити накату укладають на черепні бруски перетином 40 × 40 мм або 50 × 50 мм, прибиті до нижньої частини балки.

Якщо використовують легкі сучасні утеплювачі, наприклад, мінеральну вату та вироби на її основі, можна замість щитів накату виконати підшивку з дощок по низу балок. Дошки кріплять цвяхами, що забиваються під кутом.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.671.013.ПЗ

В якості накату можна також використовувати плити фібролітовие, гіпсові з дерев'яною арматурами, а також інші плитні матеріали.

Утеплювач, який укладають між балками перекриття, необхідно захистити від зволоження. Для цього влаштовують пароізоляцію з поліетиленової плівки. У горищному перекритті її розміщають по щитах накату під утеплювачем, а в цокольному - поверх утеплювача, під підлогою.

Якщо у горищному перекритті замість щитів накату виконана підшивка з дощок, то по верху балок влаштовують ходової настил, через який передається тимчасове навантаження і який захищає від ушкодження утеплювач.

Якщо застосований мінераловатний утеплювач, то щоб він не зміщувався, поверх нього можна укласти мати з тонких дерев'яних рейок товщиною 15 мм, пов'язаних оцинкованої дротом, прикріпивши їх до балок. Відкриту поверхню засипного утеплювача і утеплювач з жорстких плитних матеріалів слід захистити шаром («кіркою» з глиняного, вапняного або цементного розчину).

 

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3   Додаток-2 Номер і індекс режиму сушіння Категорія якості сушіння Додаток-3

КП. 5.05.180102. ОД-21.670.013.ПЗ

1.2 Конструкція виробу та основних вузлів

 

Щит накату для деревяного будинку міжповерхневого перекриття виготовляють з деревини листяних порід(осика,вільха,тополя,липа) і хвойних порід(сосна,ялина кедр).Щити наката виготовляють з обрізних дошок з обзолом,але з обовязковою очисткою від кори.Можна виготовляти настил з круглого лісу з чвертями на кінцях.Щити наката виготовляють з 2-3-х шарів,або з одного шару дощок,також зверху над дошками бруси зєднані з дошкою,і прикріплені посиридині двома цвяхами (ГОСТ 40 28) К3,5х 90 мм з обов’язковим загинанням цвяхів упоперек волокон деревини.Стискування дошок не допускається.Щити наката повинні бути міцними,жосткими,щоб витримували короткочасове навантаження до 150 кг,прикладене посередині щита.Вологісь повинна бути не більше 22%.Щити-накату мають бути захищені від біоруйнування шляхом просочення водними розчинами,біозахисних препаратів відповідно до вимог ГОСТ 20022.6.Щити потрібно виготовляти так щоб низ наката співпадав з низом балки,тобто висота чверті в щитах повинна дорівнювати товщині черепного бруска.

 

Складання щита

При невеликих обсягах щити накату виготовляють в майстернях цеху,на спеціальному верстаку-шаблоні.

Один робітник бере готобі дошки і бруси які пройшли певні операції і вкладає їх у верстат – шаблону.Спочатку для нижнього поздовжнього,а потім для верхнього поперечного шару щита.Уцей час другий робітник загинає молотком кінці цвяхів,а топім складає у штабель готові щити