Аутекологічне дослідження ведмедя бурого

1.1.1. Систематичне положення

· Домен — Ядерні (Eukaryota)

· Царство — Тварини (Animalia)

· Підцарство — Багатоклітинні (Metazoa)

· Тип — Хордові (Chordata)

· Підтип — Черепні (Craniata)

· Надклас — Щелепні (Gnathostomata)

· Клас — Ссавці (Mammalia)

· Підклас — Звірі (Theria)

· Ряд — Хижі (Carnivora)

· Родина — Ведмедеві (Ursidae)

· Рід — Ведмідь (Ursus)

· Вид — Ведмідь бурий (Ursus arctos L.), Медведь бурый Рис.1.1 Ведмідь бурий

Місцезнаходження

Бурий ведмідь має Голарктичний ареал. Населяє лісову, лісостепову, частково тундрову і степову зони Євразії. В Азії він поширений від Передньої Азії, Палестини, північного Іраку і Ірану до півночі Китаю і Корейського півострова. У Японії зустрічається на острові Хоккайдо. А також у Північній Америці, Алясці, на заході Канади та обмежені популяції на північному заході США. На території України бурий ведмідь зустрічається переважно в Карпатах. Іноді його можна побачити на півночі Сумської та Чернігівської областей: сюди потрапляють тварини з невеликої популяції Брянських лісів (Росія). Проте постійних популяцій бурого ведмедя в Україні за межами Карпатських гір не існує.

Особливості абіотичних факторів середовища

По відношенню до світла ведмедя можна віднести до еврифотних – він пристосований до життя у будь-якому освітленні. Є мезофілом, оскільки мешкає в нормально зволожених умовах. Являється пойкілотермним.

 

Графік екологічної валентності

 

Біологічна активність

 

темп., ˚С

Рис. 2.1. Графік екологічної валентності ведмедя бурого до температури

Зона оптимуму:

Зона субоптимуму:

Зона песимуму:

Межі екологічної валентності:

Морфологія

Стопоходяча тварина з масивним плечовим поясом. Розміри великі: маса тіла від 80 до 800 кг., зазвичай 250-300 кг., довжина тіла до 245-255 см. Хвіст короткий 6,5-21 см., часто повністю прихований в шерсті. Лапи міцні, з великими кігтями довжиною 8-15 см., п`ятипалі. Шерсть густа, забарвлення від світло-бурого чи рудуватого до темно-бурого.

Класифікація Кашкарова

За даною класифікацією ведмідь бурий має життєву форму наземна тварина, не робить нір(бігаюча), ссавці.

Пересування

У ведмедів досить короткі кінцівки. Вони ходять спираючись на всю поверхню ступні, тому належать до стопохідних. Лапи витягнуті у формі літери «О», тому ці тварини клишоногі і ходять перевалюючись з боку на бік. Але, коли виникає небезпека або переслідуючи здобич, ведмеді здатні бігти риссю і навіть галопом.Бурий ведмідь може бігати з винятково великою швидкістю, яка може сягати 55 км/год. Він добре плаває, може проплисти 6 км і навіть більше і охоче купається, особливо в жаркий час. В молодості бурий ведмідь добре лазить по деревах, але до старості він робить це неохоче, хоча не можна сказати, що цю здатність він втрачає повністю. По глибокому снігу, проте, пересувається насилу.

Живлення

За типом живлення ведмідь бурий є поліфагом, тому що він є всеїдною твариною. За способом живлення – хижак. Попри те, що бурий ведмідь належить до хижаків, полюванням великої здобичі — лосів, кабанів, оленів — займаються далеко не всі з них, а головним чином ті, що мешкають у північній тайзі. Але і там м'ясоїдні інстинкти виявляють не всі з них, а в основному великі старі самці. Основним мисливським прийомом бурих ведмедів є підстерігання жертви в засідці, а потім швидкий ривок до неї з відстані кількох десятків метрів; але ведмідь може і переслідувати жертву на набагато більшій відстані. Полюючи на копитних, ведмеді виявляють вражаючу силу та невтомність в переслідуванні жертв. В основному ж бурий ведмідь харчується переважно ягодами, плодами, горіхами, зеленими рослинами, комахами, їхніми личинками, рибою (особливо під час масового нересту). У шлунку одного ведмедя, що нещодавно встав з барлоги, було виявлено кілька кілограмів мурах та мурашиних яєць разом із будівельним сміттям мурашників. Годуючись на вівсяних полях, ведмеді з'їдають велику кількість зерна, а ще більше псують та витоптують. Сильно ушкоджують вони і дерева, на котрі видираються за фруктами або кедровими горіхами. Бурі ведмеді полюбляють мед, за що цей вид і отримав свою назву у слов'янських мовах. Мед ведмеді добувають з гнізд диких бджіл, а також можуть розорювати пасіки. Травний тракт починається передротовою порожниною, розташованою між м`ясистими губами, щоками і щелепами. За щелепами лежить ротова порожнина, в якій їжа подрібнюється. За ротовою порожниною розташовується глотка, у верхню частину якої відкриваються внутрішні ніздрі. На нижній поверхні глотки розташована гортанна щілина. Стравохід добре виражений, з гладенькою мускулатурою. Шлунок виразно відокремлений від інших відділів травного тракту і забезпечений численними залозами. Кишечник поділяється на тонкий, товстий і прямий відділи. На межі тонкого і товстого відділів відходить сліпа кишка. Печінка розташована під діафрагмою. Жовчні протоки впадають в першу петлю тонкої кишки.

Дихання

Дихальна система ведмедя бурого складається з дихальних шляхів і легень. Дихальні шляхи починаються носовою порожниною, куди ведуть парні ніздрі, і включають носоглотку, гортань(де розташовані голосові зв`язки), трахею та парні бронхи. Бронхи заходять у губчасті легені і розгалужуються на дрібні бронхіоли. Бронхіоли утворюють альвеолярні ходи, які закінчуються дрібними міхурцями – альвеолами, стінки яких обплутані капілярами. Завдяки великій кількості альвеол значно збільшується поверхня легень, через яку відбувається газообмін. Ммм Дихальні рухи здійснюються завдяки скороченню та розслабленню міжреберних м`язів, діафрагми і м`язів стінки черевної порожнини. Інтенсивність рухів залежить від розмірів тварини, а також її функціонального стану. Коли звір засинає, його організм повністю перебудовується. Ритм биття серця помітно зменшується, крім того, дихає ведмідь набагато рідше. Все це дозволяє економити йому як кисень в барлозі, так і запаси цінних речовин в підшкірному жирі, яких вистачає на довгі місяці. До речі, за цей час звір може втратити до половини власної маси тіла.

Розмноження

Самки приносять потомство раз на 2—4 роки. Тічка в них продовжується з травня до липня, загалом 10—30 днів. Під час гону звірі, зазвичай мовчазні, починають видавати гучне ревіння (особливо самці). Між самцями можуть виникати бійки за самку, що іноді навіть закінчуються смертю; переможець іноді може їсти переможеного. Самка може паруватись з кількома самцями під час однієї тічки. Вагітність у ведмедиці протікає з латентною стадією, ембріон не починає розвиватись приблизно до листопаду, коли самиця лягає в барліг. Всього вагітність продовжується 6—8 місяців, пологи відбуваються з січня до березня, коли самиця ще перебуває в зимовій сплячці. Ведмедиця народжує 2—3, зрідка 4 або навіть 5 ведмежат вагою 340—680 грамів та довжиною до 25 см, вкритих короткою рідкою шерстю, сліпих та глухих. Вушні проходи у них відкриваються на 14 день; через місяць вони прозрівають. Вже на третій місяць життя ведмежата мають повний набір молочних зубів і, окрім материнського молока, починають їсти ягоди, зелень та комах. В цьому віці вони важать близько 15 кг, і величиною приблизно з собаку; до шостого місяця життя ведмежата важать 20—25 кг. Лактація та годування ведмежат молоком можуть продовжуватись до 18 місяців. Статевої зрілості ведмеді досягають в 4—6 років, але рости продовжують до віку 10—11 років. Тривалість життя в природі 20—30 років, в неволі 47—50 років.

 

Життєвий цикл

Батько своїм потомством не займається, ведмежат виховує одна самиця. Часто з ведмежатами, що народились цього року, біля самки перебувають торішні ведмежата (зазвичай також самиці), так звані «пестуни». Такі «пестуни» остаточно відділяються від матері на 3—4 році життя. Середня тривалість життя ведмедя бурого складає 25 років. Дослідивши даний вид, можна зробити висновок, що ця тварина належить до K - стратегії, оскільки у неї невелика смертність, зазвичай гостра конкуренція, має великі розміри, повільно розмножується.

Поведінка

Зиму – найхолодніший суворий час – ведмеді пристосувалися проводити в барлозі. Правда, у них не справжня сплячка, при якій тварини впадають в анабіоз, а чутливий сон. Коли ведмідь лежить в барлозі без руху, його серцева діяльність знижується: температура тіла коливається між 29 і 34 градусами; після 5-10 зітхань наступає пауза, яка іноді триває до 4 хвилин. У такому стані організм тварини вельми економно витрачає запас жиру, накопиченого на рясних осінніх кормах. Залежно від кліматичних та інших умов ведмеді знаходяться в барлогах з жовтня-листопада до березня-квітня і пізніше, тобто приблизно 5-6 місяців. Довше за всіх живуть в барлогах ведмедиці з ведмежатами, менше всього - старі самці. У різних районах зимовий сон триває від 75 до 195 днів в році. Активний бурий ведмідь частіше у сутінках, вранці і під вечір, але в дощові дні він бродить протягом всього дня. Ведмеді дуже чуйні, на місцевості орієнтуються головним чином за допомогою слуху і нюху, зір слабкий. Бурі ведмеді здатні відчути запах гниючого м'яса більш ніж за 2,5 км. Влітку ведмідь влаштовується на відпочинок, лягаючи прямо на землю серед трави, чагарників, у моху, — тільки щоб місце було достатньо затишним та відокремленим. Восени ж ведмеді готують барліг для зимування. Але і в цьому випадку вони (особливо у південних частинах ареалу) можуть обмежуватись відкритим лігвом в густому ялиновому молодняку, біля великого дерева, або навіть на відкритій галявині, натягавши туди купу моху та ялинових гілок та склавши їх у вигляді велетенського гнізда. Часто барлоги розташовуються в ямах під захистом бурелому або коренів повалених дерев.