Тема № 5 правила спілкування фахівця . Моральність, повага до інших людей.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми.

Прочитати тему, скласти конспект, дати відповіді на запитання в кінці теми.

План.

1. Мораль як характеристика особистості.

2. Моральна культура спілкування. Моральні цінності.

3. Телефонне ділове спілкування.

4. Правила критики та самокритики.

Коли ми розглядаємо мораль, то маємо на увазі її як характеристику особистості, сукупність властивих їй моральних якостей (правдивість,чесність,доброчинність) по-друге як характеристику взаємин між людьми, сукпність моральних норм. Відомий американський вчений поділяє людей на тих, у кого головна мета життя – бути (стати значущою неповторною особистістю) і тих, які в основному прагнуть до того щоб мати. Люди, які живуть керуючись принципом мати, обов’язково хочуть щось дістати від будь-якого спілкування: цікаву роботу, певні знання, грошову винагороду та інші. Ці люди старанно готуються до зустрічі, продумують тему розмови. Вони здаються цікавими та приваблюють до себе, але це нерідко лише результат програвання обраної ролі та прихованого бажання маніпулювати іншими.

Повною протилежністю таким людям є ті, які керуються в житті принципом бути. Вони, звичайно підходять до конкретної ситуації без спеціальної підготовки, не добираючи засобів для підтримання впевненості в собі. Їхня реакція безпосередня та продуктивна. Їх мало турбує те, що вони можуть щось втратити. Такі люди – не суперники. а партнери, бо намагаються отримати від спілкування з іншими ще й радість, а не перемогу будь-якою ціною. яяяяяяяяяяяяяяяяяяязвичайно люди мають добре заробляти для того щоб жити в пристойних умовах. Але коли весь час людина прсвячує тільки роботі, ігноруючи власні потреби та інтерреси сім’ї то вона врешті-решт рано втрачає здоров’я. Для того щоб цього не трапилось, треба орієнтуватись на принцип бути, а не на принцип мати.

Коли говорять про моральну куультуру спілкування,то мають на увазі співвідношення нами почуттів,мислення,поведінки,говоріння,слухання. Це культура, що пов’язана з утвердженням у суспілбстві гуманістичних справедливих взаємин між людьми. Однією з форм пряву моральних відносин у суспільстві є моральні цінності. Нині в складних умовах ринкових відносин людям доводиться робити вибір щодо орієнтації на справедливе ставлення до інших чи на врахування власних інтересів, на активність чи пасивність, на агресію чи альтруїзм, на любов до людей чи байдужість до них.

Під час вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів. Але іноді не варто слухати на друзів, ні ворогів.

Засновник однієї відомої американської компанії розробив коднкс поведінки працівників компанії, принципи якого дуже прості.

1. Кожна людина заслуговує на повагу.

2. Кожен клієнт фірми має право на особливу увагу та найкраще обслуговування.

3. Все, що робиться у фірмі, має постійно вдосконалюватися.

Встановлених етичних принципів дотримуються й зараз усі працівники фірми. Але незалежно від посади розлучалися з тією людиною, яка порушувала моральні норми компанії або припускалась помилок у рооті і не бажала спвпрацювати в цьщму з іншими. Завдяки таким принципам робти клієнти та партнери ставляться до фірми з повагою та довірою.

Готуючися до переговорів, доцільно відвести певний час для попереднього аналізу позицій та інтересів їхніх учасників – це буде запоркою успіху.

1. Розмежування учасників і предмета обговорення.

2. Врахування інтересів обох сторін. а не їх позицій.

3. Аналіз усіх можливих варіантів розв’язання проблеми.

4. Визначення певног критерію для прийняття рішення.

Оскільки нерідко бажання зберегти добрі стосунки є важливішим, аніж результат переговорів, доцільно:

а) проаналізувати характер відносин між учасниками переговорів, а також свої ї. по можливості чужі поняття.

Якщо є негативні емоції в якоїсь зі сторін або вобох, доцільно своєчасно розрядитися щоб не спалахували пристрасті.

Для цього можна пожартувати, використати якісь жести, змінити інтонацію або вибачитись.

б) якщо відчувається непорозуміння, треба спокійно вислухати іншого, а потім, у разі потреби, уточнити, нейтралізувати. спростувати його аргументи.

в) щоб зрозуміти хіддумок партнерів, варто поставити себе на їхнє місце, а потім спільно обговорити проблему.

Захищаючи власні інтереси, треба виявляти твердість. але водночас там,де можна бажано поступутись. враховуючи протилежні інтереси. Навряд чи інша сторона прислухається до вас. якщо ви не будете виявляти увагу до її інтересів та пропозицій.

Телефонне ділове спілкування.

В основному діловому спілкуванні телефон відіграє суттєву допоміжну роль зв’язку для отримання інформації, опнратвного реагування на події. Головна перевага над іншими традиційними засобами – оперативність, швидкість, зручність.

Найхарактерніші особливості телефонного діалогу –

а) момент установлення зв’язку,

б) виклад суті справи,

в) завершальні слова, фрази – знак про закінчення розмови.

Інколи доцільно попередньо узгодити з абонентом дату й час телефонної розмови та її тему, щоб він був на місці, вільний від виконання інших обов’язків і завчасно підготувався.

До ділової телефонної розмови слід завчасно готуватися, а саме:

- укласти чіткий план спілкування (порядок питань, які б ви хотіли поставити адресатові),

- мати поряд допоміжний матеріал (довідкові, цифрові дані, списки та ін..)

- мати на похваті чим зафіксувати потрібну інформацію.

Вербальне телефонне спілкування висуває перед співрозмовником низку обов’язкових етикетних реплік, якими обмінюються обидві сторони розмови. Адресати після короткого вітання називає своє прізвище, ім’я, та ім’я по батькові, посаду й організацію. яку він представляє якщо взяв не той, хто вам потрібен, слід вічливо попросити покликати його до телефону.

У разі відсутності потрібної вам людини в офісі взагалі ви можете почути “ Хто його запитує“ назвавши себе, можна попросити –

- занотувати інформацію для подальшої передачі,

- попередити потрібну вам людину, про час, коли ви знову зателефонуєте,

- щоб вам зателефонували, назвавши номер телефону та час.

Декілька загальноприйнятих правил.

1. Службовий телефон для службових справ.

2. Говорити слід чітко, стислой коректно.

3. Уважне слухання виключає постійне перепитування.

4. Поздоровлення, вітання, співчуття слід висловлювати особисто або листом.

5. У випадку роз’єднання, поновлює зв’язок той, хто телефонував.

6. Закінчує розмову той, хто телефонував.

Питання для самоконтролю.

1. Охарактеризуйте моральну культуру спілкування.

2. Розкажіть про телефонне ділове спілкування.

Література.

1.Зубков М.Г. Сучасна ділова українська мова – Х.. Торсінг 2003 р.

2. Чмут Т.К. Чайка Л.Г. Етика ділового спілкування..Навч. пос.- К..Вікар, 2002 р.

 

ТЕМА №6 ТЕРМІНИ ТА ТЕРМІНОЛОГІЯ, ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ ТЕРМІНИ.

Методичні рекомендації щодо вивчення теми.

Скласти конспект теми, дати відповіді на питання в кінці теми.

План.

1. Проблема визначення поняття “термін”.

2. Вимоги до термінів.

3. Структура термінів.

4. Походження та способи творення термінрлогічної лексики.

 

Розгляньмо декілька визначень терміна, що існують у термінознавстві. Деякі дослідники вважають, термін – це іменник або іменникове словосполучення, що позначає професійне поняття й призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії. Відомий термінолог В.М.Лейчик сформулював визначення терміна як лексичної одиниці певної мови для спеціальних потреб, що позначає спільне(конкретне або абстрактне) поняття наукової теорії певної галузі знання або діяльності. У цьому визначенні підкреслюється, що термін – це виключно лексика мови для спеціальних потреб.

Сучасна мова науки й техніки висуває до термінів певні вимоги.

1. Системність.

Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Слово як термін існує лише у певній системі понять. Належність терміна до певної системи, тобто до певного термінополя, є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова.

2. Однозначність.

Термін має називати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю має відповідати тільки один термін. У своєму термінополі термін є однозначним. Наприклад термін ”корінь “ у математичному має одне значення, у біологічному має інше значення, у граматичному – третє значення.

3. Мотивованість.

Це така мовна форма терміна. яка допомагає зрозуміти поняття, яке він позначає, без звертання до тлумачного словника.Ця вимога не відіграє головну роль. проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам’ятовуванню терміна.

4. Точність.

Терміни мають бути точними.

За формальною структурою терміни розподіляють на такі групи.

1. Терміни – кореневі слова.

Корінна лексика. тобто власне українські слова – ніс. вал.

Запозичена лексика – теза, атом.

2. Терміни - похідні слова.

Корінна лексика.

Терміни. утворені за допомогою префіксації.

Нагрів.

Терміни, утворені за допомогою суфіксації.

кручЕННЯ.

Терміни, утворені за допомогою суфіксально – префіксального способу.

ПЕРЕобладнАННЯ.

Запозичена лексика.

Терміни. утворені за допомогою префіксації, суфіксації, суфіксально – префіксального способу.

анотАЦІЯ, радіАЦІЯ.

3. Терміни – складні слова.

Автобіографія, геоморфологія, антитіло, самонагрів.

4. Терміни – словосполучення.

Амплітуда коливання, центр ваги перерізу.

5. Терміни – абревіатури.

а) ініціальні – ПК- персональний комп’ютер,

б) складовими – Нацбанк, техінформ,

в) мішаними – УВЧ-терапія.

6. Терміни – символо-слова.

Це сполучення слів з літерами та цифрами.

Вітамін А, у-частка.

7. Терміни – моделе-слова.

У таких термінах форма першої літери відбиває форму об’єкта.

Г- подібне сполучення, У- клапан.

Наукова термінологія має досить високу здатність сприймати іншомовні запозичення. Разом із запозиченням слова часто відбувається і запозичення його значення. Під час запозичення нових термінів з мови джерела завжди постає питання – як передати новий термін рідною мовою. Є два шляхи.

1. Просто запозичити його та-

а) переписати за правилами орфографії рідної мови,

б) зберегти його оригінальне написання,

2. Перекласти цей термін рідною мовою.

а) буквально,

в) описово.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть що таке термін, які вимоги висуває до термінів сучасна наука.

2. Розкажіть, на які групи поділяються терміни.

3. Під час запозичення терміна. як передати його рідною мовою.

 

Література.

1. Власенко Л.А. Фахова українська мова. Навч. пос. – К.. 2008р.